www.wikidata.uk-ua.nina.az

Народна партія Іспанія Частина інформації в цій статті застаріла Ви можете допомогти оновивши її Можливо сторінка обгово

Народна партія (Іспанія)

Частина інформації в цій статті застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (лютий 2020)

Народна партія (ісп. Partido Popular) — консервативна, ліберально-консервативна, та християнсько-демократична політична партія Іспанії. З'явилася 1989 після об'єднання Народного альянсу з Народно-демократичною партією і Ліберальною партією.

Народна партія

ісп. Partido Popular
Країна  Іспанія
Голова партії Альберто Нуньєс Фейхоо
Ген. секретар Cuca Gamarrad
Засновник Мануель Фрага Ірібарне
Дата заснування 20 січня 1989
Штаб-квартира Мадрид
Ідеологія консерватизм
християнська демократія
монархізм
економічний лібералізм
пан'європеїзм
ліберальний консерватизм
правоцентризм
праві
Молодіжна організація New Generations of the People's Party of Spaind
Членство в міжнародних організаціях Міжнародний демократичний союз
Центристський демократичний інтернаціонал
Європейська народна партія
Кількість членів  833 000 (2012)
Девіз Himno del Partido Popular
Офіційний сайт pp.es

Одна з двох найбільших партій Іспанії поряд з Іспанською соціалістичною партією. Була правлячою в Іспанії з 2011 по 2018 рік.

Була заснована колишніми членами Іспанської фаланги — єдиної партії при диктатурі Франциско Франко.

Частина Європейської народної партії, Міжнародного демократичного союзу.

Історія Редагувати

1976-1989 Редагувати

Народний альянс Редагувати

Альянс з'явився після об'єднання декількох дрібних консервативних партій деякі з яких мали на чолі колишніх міністрів уряду Франко:

  • Партія демократичних реформ на чолі з Мануєлем Фрагою міністром інформації в 1962-1969, заступника прем'єр міністра і міністра внутряшніх справ 1975-1976.
  • Іспанський народний союз Мартінеса Круса — міністр планування розвитку в 1973-1974, і міністр освіти і науки між 1974 і 1976.
  • Іспанська демократична партія на чолі з Федеріко Сілва Муньосом — міністр громадських робіт в 1965-1970.
  • Соціал-демократична партія, на чолі з Лусіно де ла Фуенте — міністр праці в 1969-1975, а також заступник прем'єр-міністра в 1974-1975 роках.
  • Народний соціальний союз (Генрі Томас де Карранса).
  • Іспанська Національна спілка на чолі з Гонсало Фернандесом де ла Мора — міністр громадських робіт в 1970-1974.
  • Ще деякі невеликі партії.

На виборах 1977 альянс отримав 8,2% голосів і 16 місць.

Демократична коаліція (1979) Редагувати

На виборах 1979 року Народний альянс формує демократичну коаліцію, а кандидатом в президенти стає Мануель Фрага. Але результати були гірші ніж в 1977 — 6% і 10 місць.

1979 року Мануель Фрага стає лідером партії.

Народна коаліція (1982) Редагувати

1982 аль'янс об'єднується з Народно-демократичною партією і Ліберальною партією. І стає опозиційною партією з 26% голосів і 107 місцями.

Народна партія (з 1989) Редагувати

Після відставки Мануель Фрага і послідовних перемог Іспанської соціалістичної партії на виборах 1982 і 1986 Народний альянс перебуває в кризі. Фрага знову очолює його і створює Народну партію. У квітні 1990 Хосе Марія Аснар став головою партії.

1989-2000 Редагувати

На виборах 1996 партія перемагає і Аснар стає прем'єр-міністром Іспанії.

Уряд починає лібералізацію економіки. Намагається змінити закон про обмеження торгівлі прийнятий соціалістичним урядом. Зростає ВВП.

2000-2004 Редагувати

Партія знову перемагає на виборах в 2000 році.

Збільшується кількість виплат жертвам тероризму. Збільшуються державні витрати на освіту. Приймаються нові заходи проти нелегальної еміграції, укладаються домовленості про репатріацію з африканськими країнами, збільшується кількість місць в притулках.

2004-2011 Редагувати

Після поразки на виборах і до 2011 перебувала в опозиції.

Представництво в парламенті (1977 — 2019)

На виборах 2004 року, що відбулися через три дні після терактів 11 вересня в Мадриді, Маріано Рахой зазнав поразки на виборах від кандидата ІСРП Хосе Луїса Родрігеса Сапатеро. Протягом трьох днів між терактами і перемогою соціалістів кількох членів тодішнього Народного уряду звинувачували (і звинувачують досі) в тому, що вони неодноразово заявляли про наявність доказів причетності ЕТА до масового вбивства. Тим часом, посеред дня референдуму перед штаб-квартирою партії відбулися демонстрації зі звинуваченнями у брехні, що не було засуджено ні Центральною виборчою радою, ні іншими партіями. Пізніше, в ході розслідування, було виявлено причетність до нападу радикального ісламістського осередку. В результаті таких бурхливих виборів, ГП отримала 148 депутатів з 37,71% голосів у порівнянні з 164 депутатами PSOE з 42,59%.

Народна партія була партією більшості в парламентській опозиції, а Рахой - лідером опозиції. Вона поступово дистанціювалася від угод з іншими політичними силами, незалежно від їхньої ідеології, і іноді була маргіналізована, як це сталося наприкінці 2003 року з Пактом Тінелля, в таких питаннях, як реформа системи правосуддя або висновки Комісії 11-М. Соціаліст навіть був обраний президентом Сенату, де Народна партія має просту більшість. Її зовнішня політика була розвернута назад, а її зіркові проекти були паралізовані або придушені, такі як Національний гідрологічний план або Закон про якість освіти. 13 вересня 2006 року Артур Мас, лідер CiU, також зобов'язався, цього разу перед нотаріусом, не вступати в угоду з Народною партією через те, що Народна партія виступає проти нового статуту автономії Каталонії. Народна партія висловила своє категоричне неприйняття визначення Каталонії як нації в преамбулі, можливості захисту державних повноважень в Каталонії, створення судового органу, залежного від Женералітату Каталонії, власного податкового агентства і того, що вони вважали маргіналізацією кастильської мови в мовних правах.

Восьмий законодавчий орган Іспанії характеризувався частими тертями з ІСРП, особливо щодо політичного діалогу з ЕТА, імміграції, "Ендеса опа" та реформ статутів автономій, особливо статуту автономії Каталонії 2006 року.

Народна партія також підтримала кілька демонстрацій, організованих різними організаціями та асоціаціями, такими як AVT або Іспанський форум сім'ї, намагаючись відтворити стратегію мобілізації своїх низів, яка, на думку деяких, була настільки успішною для лівих у попередньому парламенті. 10 березня 2007 року ця партія організувала масову демонстрацію на знак протесту проти звільнення з в'язниці члена ЕТА Де Хуани Хаос. У контексті цієї стратегії нагнітання напруженості різні засоби масової інформації та люди, пов'язані з Народною партією, такі як газети Libertad Digital та El Mundo, радіостанція COPE та депутати парламенту, такі як Хайме Ігнасіо дель Бурго, надзвичайно підтримували дискредитовану теорію змови "11М".

Зі свого боку, напруженість між бойовиками обох сторін посилилася, про що свідчать напади на Анхеля Асебеса і Хосепа Піке з боку членів "Соціалістичних юнаків" у Марторелі та "справа Боно", пов'язана з арештом бойовиків ПП у зв'язку з нібито агресією проти тодішнього міністра оборони Хосе Боно.

У березні 2006 року Народна партія провела в Мадриді Народний конвент, на якому розпочалася підготовка основних документів до муніципальних і регіональних виборів 2007 року. У березні 2007 року Народна партія оголосила, що припиняє співпрацю зі ЗМІ, що належать Групі PRISA (зокрема, з газетами El País та Cadena SER), через заяви її президента Хесуса де Поланко, в яких він критикував позицію цієї партії в період після поразки у 2004 році. Однак після смерті Поланко, 26 вересня 2007 року, Маріано Рахой дав перше інтерв'ю виданню Cuatro, що належить Групі PRISA

У травні 2007 року Народна партія знову стала найпопулярнішою партією на національному рівні на муніципальних виборах, випередивши PSOE трохи більше ніж на 165 000 голосів.

2011-2018 Редагувати

На парламентських виборах 2011 р. набрала 44,62% ​​голосів виборців, завоювавши 186 місці в парламенті. Голова Народної партії Маріано Рахой очолив новий уряд.

З 2018 Редагувати

Перемога Пабло Касадо на виборах керівництва НП в липні 2018 року вважається поворотом партії вправо.

На парламентських виборах 2023 НП перемагає здобувши 136 місць, але при цьому не отримує більшості в парламенті. Її соратники з ультраправої партії Vox отримують 33 місця. Водночас противники партії — Соціалістична робітнича партія Іспанії і альянс Sumar отримують 122 і 31 місця відповідно.

Примітки Редагувати

  1. ↑ Ersson, Svante; Lane, Jan-Erik (1998). (вид. 4th). SAGE. с. 108. ISBN 978-0-7619-5862-8. Архів оригіналу за 25 грудня 2018. Процитовано 17 серпня 2012. 
  2. ↑ Hloušek, Vít; Kopeček, Lubomír (2010). . Ashgate. с. 159. ISBN 978-0-7546-7840-3. Архів оригіналу за 26 липня 2020. Процитовано 6 лютого 2020. «From its original emphasis on a 'united and Catholic Spain', in the 1980s and 1990s it gradually evolved under the leadership of José Maria Aznar into a pragmatically-oriented conservative formation, with Christian democratic and, even more strongly, economically liberal elements.»  
  3. ↑ Magone, José María (2003). . Greenwood Publishing Group. с. 145. ISBN 978-0-275-97787-0. Архів оригіналу за 27 травня 2016. Процитовано 6 лютого 2020. 
  4. . 2 червня 2014. Архів оригіналу за 14 вересня 2019. Процитовано 6 лютого 2020 — через www.reuters.com. 
  5. Jansen, Thomas; Van Hecke, Steven (2011). . Springer Science & Business Media. с. 53. ISBN 9783642194146. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 6 лютого 2020. «The right-wing Conservative AP was now transformed into a party of the centre-right: it was renamed People's Party (Partido Popular, PP) in the spring of 1989.»  
  6. Newton, Michael T. (1997). . Cambridge University Press. с. 200. ISBN 9780521575089. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 6 лютого 2020. «Since the 're-launch' of 1989, the party has established itself clearly as a party of the centre-right...»  
  7. Meyer Resende, Madalena (2014). . Routledge. с. xix. ISBN 9781317610618. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 6 лютого 2020. «In 1989 the AP transformed into the Partido Popular (PP) – a coalition of center-right forces...»  
  8. Matuschek, Peter (2004). Who Learns from Whom: The Failure of Spanish Christian Democracy and the Success of the Partido Popular. У Steven Van Hecke, Emmanuel Gerard. . Leuven University Press. с. 243. ISBN 9789058673770. Архів оригіналу|archiveurl= вимагає |url= (довідка) за 6 серпня 2020. Процитовано 6 лютого 2020. 
  9. Ferreiro, Jesus; Serrano, Felipe (2001). . У Philip Arestis; Malcolm C. Sawyer. The Economics of the Third Way: Experiences from Around the World (Edward Elgar Publishing). с. 155. ISBN 1843762838. Архів оригіналу за 1 травня 2016. Процитовано 30 січня 2015. 
  10. Encarnación, Omar G. (2008). . Polity. с. 61–64. ISBN 0745639925. Архів оригіналу за 5 травня 2016. Процитовано 30 січня 2015. 
  11. Íñigo-Mora, Isabel (2010). . У Cornelia Ilie. European Parliaments Under Scrutiny: Discourse Strategies and Interaction Practices (John Benjamins Publishing). с. 332. ISBN 9027206295. Архів оригіналу за 24 квітня 2016. Процитовано 30 січня 2015. 
  12. DiGiacomo, Susan M. (2008). . У Sharon R. Roseman; Shawn S. Parkhurst. Recasting Culture and Space in Iberian Contexts (SUNY Press). с. 121. ISBN 0791479013. Архів оригіналу за 7 травня 2016. Процитовано 30 січня 2015. 
  13. Inmaculada Egido (2005). . Nova Publishers. с. 14. ISBN 978-1-59454-208-4. Архів оригіналу за 20 серпня 2020. Процитовано 6 лютого 2020. 
  14. Fernando Reinares (2014). . У Bruce Hoffman; Fernando Reinares. The Evolution of the Global Terrorist Threat: From 9/11 to Osama bin Laden's Death. Columbia University Press. с. 32. ISBN 978-0-231-53743-8. Архів оригіналу за 19 червня 2020. Процитовано 6 лютого 2020. 
  15. . Архів оригіналу за 28 липня 2014. Процитовано 19 липня 2014. 
  16. Company, Enric (3 листопада 2007). El PP desautoriza a dos diputados por desmarcarse del bulo del 11-M. El País (ісп.). ISSN 1134-6582. Процитовано 24 липня 2023. 
  17. . web.archive.org. 20 серпня 2007. Архів оригіналу за 20 серпня 2007. Процитовано 24 липня 2023. 
  18. Libertad Digital - ETA y el 11M. www.libertaddigital.com (Spanish). Процитовано 24 липня 2023. 
  19. El PSC expulsa al primer secretario de las Juventudes de Martorell por el ataque a Piqué. El País (ісп.). 11 жовтня 2006. ISSN 1134-6582. Процитовано 24 липня 2023. 
  20. . web.archive.org. 11 жовтня 2007. Архів оригіналу за 11 жовтня 2007. Процитовано 24 липня 2023. 
  21. . Al Jazeera. 21 липня 2018. Архів оригіналу за 22 липня 2018. Процитовано 22 липня 2018. 
  22. Парламентські вибори в Іспанії: "праві" перемагають, але не здобувають більшості. 
  23. Elecciones Generales 2023: El PP gana las elecciones pero ninguno de los bloques suma mayoría para gobernar. 

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Chastina informaciyi v cij statti zastarila Vi mozhete dopomogti onovivshi yiyi Mozhlivo storinka obgovorennya mistit zauvazhennya shodo potribnih zmin lyutij 2020 Narodna partiya isp Partido Popular konservativna 2 1 liberalno konservativna 13 14 ta hristiyansko demokratichna 3 2 politichna partiya Ispaniyi Z yavilasya 1989 pislya ob yednannya Narodnogo alyansu z Narodno demokratichnoyu partiyeyu i Liberalnoyu partiyeyu Narodna partiyaisp Partido PopularKrayina IspaniyaGolova partiyi Alberto Nunyes FejhooGen sekretar Cuca GamarradZasnovnik Manuel Fraga IribarneData zasnuvannya 20 sichnya 1989Shtab kvartira MadridIdeologiya konservatizm 1 2 hristiyanska demokratiya 2 3 monarhizm 4 ekonomichnij liberalizm 2 pan yevropeyizmliberalnij konservatizmpravocentrizm 5 6 7 8 pravi 9 10 11 12 Molodizhna organizaciya New Generations of the People s Party of SpaindChlenstvo v mizhnarodnih organizaciyah Mizhnarodnij demokratichnij soyuzCentristskij demokratichnij internacionalYevropejska narodna partiyaKilkist chleniv 833 000 2012 Deviz Himno del Partido PopularOficijnij sajt pp esOdna z dvoh najbilshih partij Ispaniyi poryad z Ispanskoyu socialistichnoyu partiyeyu Bula pravlyachoyu v Ispaniyi z 2011 po 2018 rik 15 Bula zasnovana kolishnimi chlenami Ispanskoyi falangi yedinoyi partiyi pri diktaturi Francisko Franko Chastina Yevropejskoyi narodnoyi partiyi Mizhnarodnogo demokratichnogo soyuzu Zmist 1 Istoriya 1 1 1976 1989 1 1 1 Narodnij alyans 1 2 Demokratichna koaliciya 1979 1 3 Narodna koaliciya 1982 1 4 Narodna partiya z 1989 1 5 1989 2000 1 6 2000 2004 1 7 2004 2011 1 8 2011 2018 1 9 Z 2018 2 Primitki 3 PosilannyaIstoriya Redaguvati1976 1989 Redaguvati Narodnij alyans Redaguvati Alyans z yavivsya pislya ob yednannya dekilkoh dribnih konservativnih partij deyaki z yakih mali na choli kolishnih ministriv uryadu Franko Partiya demokratichnih reform na choli z Manuyelem Fragoyu ministrom informaciyi v 1962 1969 zastupnika prem yer ministra i ministra vnutryashnih sprav 1975 1976 Ispanskij narodnij soyuz Martinesa Krusa ministr planuvannya rozvitku v 1973 1974 i ministr osviti i nauki mizh 1974 i 1976 Ispanska demokratichna partiya na choli z Federiko Silva Munosom ministr gromadskih robit v 1965 1970 Social demokratichna partiya na choli z Lusino de la Fuente ministr praci v 1969 1975 a takozh zastupnik prem yer ministra v 1974 1975 rokah Narodnij socialnij soyuz Genri Tomas de Karransa Ispanska Nacionalna spilka na choli z Gonsalo Fernandesom de la Mora ministr gromadskih robit v 1970 1974 She deyaki neveliki partiyi Na viborah 1977 alyans otrimav 8 2 golosiv i 16 misc Demokratichna koaliciya 1979 Redaguvati Na viborah 1979 roku Narodnij alyans formuye demokratichnu koaliciyu a kandidatom v prezidenti staye Manuel Fraga Ale rezultati buli girshi nizh v 1977 6 i 10 misc 1979 roku Manuel Fraga staye liderom partiyi Narodna koaliciya 1982 Redaguvati 1982 al yans ob yednuyetsya z Narodno demokratichnoyu partiyeyu i Liberalnoyu partiyeyu I staye opozicijnoyu partiyeyu z 26 golosiv i 107 miscyami Narodna partiya z 1989 Redaguvati Pislya vidstavki Manuel Fraga i poslidovnih peremog Ispanskoyi socialistichnoyi partiyi na viborah 1982 i 1986 Narodnij alyans perebuvaye v krizi Fraga znovu ocholyuye jogo i stvoryuye Narodnu partiyu U kvitni 1990 Hose Mariya Asnar stav golovoyu partiyi 1989 2000 Redaguvati Na viborah 1996 partiya peremagaye i Asnar staye prem yer ministrom Ispaniyi Uryad pochinaye liberalizaciyu ekonomiki Namagayetsya zminiti zakon pro obmezhennya torgivli prijnyatij socialistichnim uryadom Zrostaye VVP 2000 2004 Redaguvati Partiya znovu peremagaye na viborah v 2000 roci Zbilshuyetsya kilkist viplat zhertvam terorizmu Zbilshuyutsya derzhavni vitrati na osvitu Prijmayutsya novi zahodi proti nelegalnoyi emigraciyi ukladayutsya domovlenosti pro repatriaciyu z afrikanskimi krayinami zbilshuyetsya kilkist misc v pritulkah 2004 2011 Redaguvati Pislya porazki na viborah i do 2011 perebuvala v opoziciyi nbsp Predstavnictvo v parlamenti 1977 2019 Na viborah 2004 roku sho vidbulisya cherez tri dni pislya teraktiv 11 veresnya v Madridi Mariano Rahoj zaznav porazki na viborah vid kandidata ISRP Hose Luyisa Rodrigesa Sapatero Protyagom troh dniv mizh teraktami i peremogoyu socialistiv kilkoh chleniv todishnogo Narodnogo uryadu zvinuvachuvali i zvinuvachuyut dosi v tomu sho voni neodnorazovo zayavlyali pro nayavnist dokaziv prichetnosti ETA do masovogo vbivstva Tim chasom posered dnya referendumu pered shtab kvartiroyu partiyi vidbulisya demonstraciyi zi zvinuvachennyami u brehni sho ne bulo zasudzheno ni Centralnoyu viborchoyu radoyu ni inshimi partiyami Piznishe v hodi rozsliduvannya bulo viyavleno prichetnist do napadu radikalnogo islamistskogo oseredku V rezultati takih burhlivih viboriv GP otrimala 148 deputativ z 37 71 golosiv u porivnyanni z 164 deputatami PSOE z 42 59 Narodna partiya bula partiyeyu bilshosti v parlamentskij opoziciyi a Rahoj liderom opoziciyi Vona postupovo distanciyuvalasya vid ugod z inshimi politichnimi silami nezalezhno vid yihnoyi ideologiyi i inodi bula marginalizovana yak ce stalosya naprikinci 2003 roku z Paktom Tinellya v takih pitannyah yak reforma sistemi pravosuddya abo visnovki Komisiyi 11 M Socialist navit buv obranij prezidentom Senatu de Narodna partiya maye prostu bilshist Yiyi zovnishnya politika bula rozvernuta nazad a yiyi zirkovi proekti buli paralizovani abo pridusheni taki yak Nacionalnij gidrologichnij plan abo Zakon pro yakist osviti 13 veresnya 2006 roku Artur Mas lider CiU takozh zobov yazavsya cogo razu pered notariusom ne vstupati v ugodu z Narodnoyu partiyeyu cherez te sho Narodna partiya vistupaye proti novogo statutu avtonomiyi Kataloniyi Narodna partiya vislovila svoye kategorichne neprijnyattya viznachennya Kataloniyi yak naciyi v preambuli mozhlivosti zahistu derzhavnih povnovazhen v Kataloniyi stvorennya sudovogo organu zalezhnogo vid Zheneralitatu Kataloniyi vlasnogo podatkovogo agentstva i togo sho voni vvazhali marginalizaciyeyu kastilskoyi movi v movnih pravah Vosmij zakonodavchij organ Ispaniyi harakterizuvavsya chastimi tertyami z ISRP osoblivo shodo politichnogo dialogu z ETA immigraciyi Endesa opa ta reform statutiv avtonomij osoblivo statutu avtonomiyi Kataloniyi 2006 roku Narodna partiya takozh pidtrimala kilka demonstracij organizovanih riznimi organizaciyami ta asociaciyami takimi yak AVT abo Ispanskij forum sim yi namagayuchis vidtvoriti strategiyu mobilizaciyi svoyih niziv yaka na dumku deyakih bula nastilki uspishnoyu dlya livih u poperednomu parlamenti 10 bereznya 2007 roku cya partiya organizuvala masovu demonstraciyu na znak protestu proti zvilnennya z v yaznici chlena ETA De Huani Haos U konteksti ciyeyi strategiyi nagnitannya napruzhenosti rizni zasobi masovoyi informaciyi ta lyudi pov yazani z Narodnoyu partiyeyu taki yak gazeti Libertad Digital ta El Mundo radiostanciya COPE ta deputati parlamentu taki yak Hajme Ignasio del Burgo nadzvichajno pidtrimuvali diskreditovanu teoriyu zmovi 11M 16 17 18 Zi svogo boku napruzhenist mizh bojovikami oboh storin posililasya pro sho svidchat napadi na Anhelya Asebesa i Hosepa Pike z boku chleniv Socialistichnih yunakiv u Martoreli 19 ta sprava Bono pov yazana z areshtom bojovikiv PP u zv yazku z nibito agresiyeyu proti todishnogo ministra oboroni Hose Bono U berezni 2006 roku Narodna partiya provela v Madridi Narodnij konvent na yakomu rozpochalasya pidgotovka osnovnih dokumentiv do municipalnih i regionalnih viboriv 2007 roku U berezni 2007 roku Narodna partiya ogolosila sho pripinyaye spivpracyu zi ZMI sho nalezhat Grupi PRISA zokrema z gazetami El Pais ta Cadena SER cherez zayavi yiyi prezidenta Hesusa de Polanko v yakih vin kritikuvav poziciyu ciyeyi partiyi v period pislya porazki u 2004 roci Odnak pislya smerti Polanko 26 veresnya 2007 roku Mariano Rahoj dav pershe interv yu vidannyu Cuatro sho nalezhit Grupi PRISA 20 U travni 2007 roku Narodna partiya znovu stala najpopulyarnishoyu partiyeyu na nacionalnomu rivni na municipalnih viborah viperedivshi PSOE trohi bilshe nizh na 165 000 golosiv 2011 2018 Redaguvati Na parlamentskih viborah 2011 r nabrala 44 62 golosiv viborciv zavoyuvavshi 186 misci v parlamenti Golova Narodnoyi partiyi Mariano Rahoj ocholiv novij uryad Z 2018 Redaguvati Peremoga Pablo Kasado na viborah kerivnictva NP v lipni 2018 roku vvazhayetsya povorotom partiyi vpravo 21 Na parlamentskih viborah 2023 NP peremagaye zdobuvshi 136 misc ale pri comu ne otrimuye bilshosti v parlamenti Yiyi soratniki z ultrapravoyi partiyi Vox otrimuyut 33 miscya Vodnochas protivniki partiyi Socialistichna robitnicha partiya Ispaniyi i alyans Sumar otrimuyut 122 i 31 miscya vidpovidno 22 23 Primitki Redaguvati a b Ersson Svante Lane Jan Erik 1998 Politics and Society in Western Europe vid 4th SAGE s 108 ISBN 978 0 7619 5862 8 Arhiv originalu za 25 grudnya 2018 Procitovano 17 serpnya 2012 a b v g d Hlousek Vit Kopecek Lubomir 2010 Origin Ideology and Transformation of Political Parties East Central and Western Europe Compared Ashgate s 159 ISBN 978 0 7546 7840 3 Arhiv originalu za 26 lipnya 2020 Procitovano 6 lyutogo 2020 From its original emphasis on a united and Catholic Spain in the 1980s and 1990s it gradually evolved under the leadership of Jose Maria Aznar into a pragmatically oriented conservative formation with Christian democratic and even more strongly economically liberal elements a b Magone Jose Maria 2003 The Politics of Southern Europe Integration Into the European Union Greenwood Publishing Group s 145 ISBN 978 0 275 97787 0 Arhiv originalu za 27 travnya 2016 Procitovano 6 lyutogo 2020 Spain s King Juan Carlos abdicates to revive monarchy 2 chervnya 2014 Arhiv originalu za 14 veresnya 2019 Procitovano 6 lyutogo 2020 cherez www reuters com Jansen Thomas Van Hecke Steven 2011 At Europe s Service The Origins and Evolution of the European People s Party Springer Science amp Business Media s 53 ISBN 9783642194146 Arhiv originalu za 3 bereznya 2016 Procitovano 6 lyutogo 2020 The right wing Conservative AP was now transformed into a party of the centre right it was renamed People s Party Partido Popular PP in the spring of 1989 Newton Michael T 1997 Institutions of Modern Spain A Political and Economic Guide Cambridge University Press s 200 ISBN 9780521575089 Arhiv originalu za 3 bereznya 2016 Procitovano 6 lyutogo 2020 Since the re launch of 1989 the party has established itself clearly as a party of the centre right Meyer Resende Madalena 2014 Catholicism and Nationalism Changing Nature of Party Politics Routledge s xix ISBN 9781317610618 Arhiv originalu za 3 bereznya 2016 Procitovano 6 lyutogo 2020 In 1989 the AP transformed into the Partido Popular PP a coalition of center right forces Matuschek Peter 2004 Who Learns from Whom The Failure of Spanish Christian Democracy and the Success of the Partido Popular U Steven Van Hecke Emmanuel Gerard Christian Democratic Parties in Europe Since the End of the Cold War Leuven University Press s 243 ISBN 9789058673770 Arhiv originalu archiveurl vimagaye url dovidka za 6 serpnya 2020 Procitovano 6 lyutogo 2020 Ferreiro Jesus Serrano Felipe 2001 The economic policy of the Spanish Socialist governments 1982 1996 U Philip Arestis Malcolm C Sawyer The Economics of the Third Way Experiences from Around the World Edward Elgar Publishing s 155 ISBN 1843762838 Arhiv originalu za 1 travnya 2016 Procitovano 30 sichnya 2015 Encarnacion Omar G 2008 Spanish Politics Democracy After Dictatorship Polity s 61 64 ISBN 0745639925 Arhiv originalu za 5 travnya 2016 Procitovano 30 sichnya 2015 Inigo Mora Isabel 2010 Rhetorical strategies in the British and Spanish parliaments U Cornelia Ilie European Parliaments Under Scrutiny Discourse Strategies and Interaction Practices John Benjamins Publishing s 332 ISBN 9027206295 Arhiv originalu za 24 kvitnya 2016 Procitovano 30 sichnya 2015 DiGiacomo Susan M 2008 Re presenting the Fascist Classroom Education as a Space of Memory in Contemporary Spain U Sharon R Roseman Shawn S Parkhurst Recasting Culture and Space in Iberian Contexts SUNY Press s 121 ISBN 0791479013 Arhiv originalu za 7 travnya 2016 Procitovano 30 sichnya 2015 Inmaculada Egido 2005 Transforming Education The Spanish Experience Nova Publishers s 14 ISBN 978 1 59454 208 4 Arhiv originalu za 20 serpnya 2020 Procitovano 6 lyutogo 2020 Fernando Reinares 2014 The 2004 Madrid Train Bombings U Bruce Hoffman Fernando Reinares The Evolution of the Global Terrorist Threat From 9 11 to Osama bin Laden s Death Columbia University Press s 32 ISBN 978 0 231 53743 8 Arhiv originalu za 19 chervnya 2020 Procitovano 6 lyutogo 2020 Opozicijna Narodna partiya peremogla na viborah v Ispaniyi Arhiv originalu za 28 lipnya 2014 Procitovano 19 lipnya 2014 Company Enric 3 listopada 2007 El PP desautoriza a dos diputados por desmarcarse del bulo del 11 M El Pais isp ISSN 1134 6582 Procitovano 24 lipnya 2023 Campana de la Memoria Los enigmas del 11M Luis del Pino web archive org 20 serpnya 2007 Arhiv originalu za 20 serpnya 2007 Procitovano 24 lipnya 2023 Libertad Digital ETA y el 11M www libertaddigital com Spanish Procitovano 24 lipnya 2023 El PSC expulsa al primer secretario de las Juventudes de Martorell por el ataque a Pique El Pais isp 11 zhovtnya 2006 ISSN 1134 6582 Procitovano 24 lipnya 2023 cuatro com Las Mananas de Cuatro entrevista a Mariano Rajoy web archive org 11 zhovtnya 2007 Arhiv originalu za 11 zhovtnya 2007 Procitovano 24 lipnya 2023 Spain People s Party picks Pablo Casado as new leader Al Jazeera 21 lipnya 2018 Arhiv originalu za 22 lipnya 2018 Procitovano 22 lipnya 2018 Parlamentski vibori v Ispaniyi pravi peremagayut ale ne zdobuvayut bilshosti Elecciones Generales 2023 El PP gana las elecciones pero ninguno de los bloques suma mayoria para gobernar Posilannya RedaguvatiOficijnij sajt Arhivovano 5 zhovtnya 2020 u Wayback Machine Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Narodna partiya Ispaniya amp oldid 40110241