www.wikidata.uk-ua.nina.az

Левченко Олексій Якович Ле вченко Олексі й Я кович нар 1924 1924 пом 1 червня 2013 генерал майор медичної служби В часи

Левченко Олексій Якович

Ле́вченко Олексі́й Я́кович (нар. 1924(1924) — пом. 1 червня 2013) — генерал-майор медичної служби. В часи Другої світової війни — військовий розвідник. Почесний ветеран України. Нагороджений орденом Слави, двома орденами Червоної Зірки, двома орденами Вітчизняної війни, чотирма медалями «За відвагу».

Олексій Якович Левченко
фото 2013 року
Народження 1924(1924)
Київ
Смерть 1 червня 2013(2013-06-01)
Полтава
Поховання Полтава
Країна  СРСР →  Україна
Звання  Генерал-майор медичної служби
Війни / битви Друга світова війна
Нагороди
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За взяття Будапешта»
Медаль «За взяття Берліна»
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Левченко.

Один з близько п'ятдесяти осіб, нагороджених медаллю «За відвагу» чотири рази. За українським законодавством, нагороджені чотирма і більше медалями «За відвагу» прирівнюються за статусом до Героїв Радянського Союзу і повних кавалерів ордена Слави та вважаються особами, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною.

Біографія ред.

Олексій Якович Левченко — корінний киянин. Народився в Києві у 1924 році.

Початок війни зустрів в Києві. 17-річний Олексій на той момент уже закінчив медичне училище, відвідував заняття в клубі ОСОВІАХІМу, вмів стріляти з кількох видів зброї. За комсомольською путівкою (ще не підходив за віком для призову — приписав собі рік) 10 липня 1941 був призваний кулеметником до 220-го окремого кулеметного батальйону ППО. Брав участь у обороні Києва. Перший літак противника збив 25 серпня 1941 року біля заводу «Червоний екскаватор», за що пізніше був нагороджений медаллю «За бойові заслуги». З підходом німців до Києва направлений на охорону переправ через Дніпро. Коли вороги захопили місто, кулеметний взвод, у якому служив Левченко, разом із групою оточенців з боями дісталися Москви, де їх передали до складу 5-го запасного полку. Звідти Олексій Левченко потрапив до 924-го стрілецького полку 252-ї стрілецької дивізії. Став автоматником 332-го окремого розвідувального батальйону.

У складі 332-го батальйону брав участь у параді 7 листопада 1941 року на Червоній площі. Прямо з параду частина була направлена на оборону Москви в район Волоколамська. Першого «язика» — німецького капітана, помічника військового коменданта залізничної станції Ржава, заступник командира розвідувального взводу Олексій Левченко захопив під час битви на Курській дузі. А всього за війну він узяв їх шість.

Першою медаллю «За відвагу» Олексія Левченка нагородили за взяття Харкова 23 серпня 1943 року. Тоді розвідники Левченка першими увірвалися на околицю міста і посіяли паніку в обороні противника. Брав участь у звільненні Полтави, Києва, Умані, Вінниці. Другу медаль «За відвагу» Олексій отримав за бої під Корсунем-Шевченківським, де в селі Шендерівка розвідники знешкодили штаб та запобігли прориву з оточення великого німецького угруповання.

Відповідно третьою й четвертою медалями «За відвагу» герой війни був нагороджений за бої на Яссо-Кишинівському напрямку і за взяття Бухареста. У Бухаресті розвідники потайки проникли в місто і захопили в полон все німецьке посольство разом із послом.

Воював на території Угорщини, Австрії. В ніч з 30 на 31 березня 1945 року розвідники форсували Дунай в районі словацького міста Комарно, захопили плацдарм і до ранку утримували його, відбивши одинадцять атак противника. Олексій Левченко був поранений, але продовжував вести бій. Сміливі дії розвідки не дали змоги німцям відкрити шлюзи і затопити дунайською водою авіазавод. За Комарно його нагородили орденом Червоної Зірки.

Брав участь у визволенні Будапешту, Братислави, Праги, битві за Берлін. 9 травня 1945 року війна для Олексія Левченка не завершилася — до 17 травня він брав участь в боях зі знищення великого німецького угруповання на території Чехословаччини, яке відмовилося визнати капітуляцію.

Брав участь у Параді Перемоги в Москві 25 червня 1945 року. За бойові заслуги нагороджений двома орденами Червоної Зірки, орденом Слави ІІІ ступеня, орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня, медалями.

З Великою Перемогою для Левченка війна не закінчилась. Його Харківсько-Братиславську дивізію перекинули на Далекий Схід: ешелони розвантажили на станції Куйбишевка-Східна (нині Бєлогорськ Амурської області) і 8 серпня підрозділи форсували Амур і перейшли на територію Китаю, де увійшли в бойове зіткнення з японською Квантунською армією. Війна для нього завершилася лише 3 вересня 1945 року після капітуляції Квантунської армії. За бої на Далекому Сході нагороджений другим орденом Вітчизняної війни. Після завершення Другої Світової війни служив офіцером на Далекому Сході ще чотири роки.

Після демобілізації вступив до Хабаровського медичного інституту, з якого перевівся до медінституту у Благовєщенську. Одночасно працював фельдшером у 305-му військовому госпіталі. Після завершення інституту продовжив військову кар'єру — працював хірургом у військовому госпіталі на Чукотці. Звідти у 1973 році перевівся до Полтави, де «спеціалізувався» на лікуванні льотчиків авіації дальньої дії, аж поки не поховав дружину та не втратив здоров'я. Звільнився у відставку в званні генерал-майора медичної служби. Загалом армії Олексій Якович віддав 65 років. За роки служби нагороджений вісьмома орденами, 35-ма медалями.

З 2006 року Олексій Якович брав активну участь у ветеранському русі в Полтаві. З особливою увагою ставився до виховання молоді. Неодноразово обирався до складу міської та Жовтневої районної рад ветеранів. За особливу активність і наполегливість у вирішенні питань щодо активізації ветеранського руху, йому було присвоєне званням «Почесний ветеран України».

Помер 1 червня 2013 року на 89-му році життя. Похований в Полтаві. Залишив три доньки, чотири внучки й онука.

Примітки ред.

  1. (рос.). 04.06.2013. Архів оригіналу за 30 травня 2017. Процитовано 11 вересня 2013. 
  2. (рос.). Архів оригіналу за 30 травня 2017. Процитовано 11 вересня 2013. 
  3. (рос.). Аргументы и факты. 27.03.2013. Архів оригіналу за 19 червня 2013. Процитовано 11 вересня 2013. 
  4. Яворська Т. П. (27.12.2012). Пенсія за особливі заслуги. Одесские известия. Процитовано 11 вересня 2013. 
  5. Через те, що нагороджені чотирма і більше медалями «За відвагу» прирівнюються до статусу Героїв Радянського Союзу, часто Олексія Яковича Левченка називали «останнім Героєм Радянського Союзу Полтавщини», що невірно.

Джерела ред.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Le vchenko Oleksi j Ya kovich nar 1924 1924 pom 1 chervnya 2013 general major medichnoyi sluzhbi V chasi Drugoyi svitovoyi vijni vijskovij rozvidnik Pochesnij veteran Ukrayini 1 Nagorodzhenij ordenom Slavi dvoma ordenami Chervonoyi Zirki dvoma ordenami Vitchiznyanoyi vijni chotirma medalyami Za vidvagu Oleksij Yakovich Levchenkofoto 2013 rokuNarodzhennya 1924 1924 KiyivSmert 1 chervnya 2013 2013 06 01 PoltavaPohovannya PoltavaKrayina SRSR UkrayinaZvannya General major medichnoyi sluzhbiVijni bitvi Druga svitova vijnaNagorodi Medal Za bojovi zaslugi Medal Za bojovi zaslugi Medal Za oboronu Moskvi Medal Za vzyattya Budapeshta Medal Za vzyattya Berlina Orden Za muzhnist III stupenyaU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Levchenko Odin z blizko p yatdesyati osib nagorodzhenih medallyu Za vidvagu chotiri razi 2 3 Za ukrayinskim zakonodavstvom nagorodzheni chotirma i bilshe medalyami Za vidvagu pririvnyuyutsya za statusom do Geroyiv Radyanskogo Soyuzu i povnih kavaleriv ordena Slavi ta vvazhayutsya osobami yaki mayut osoblivi zaslugi pered Batkivshinoyu 4 5 Biografiya red Oleksij Yakovich Levchenko korinnij kiyanin Narodivsya v Kiyevi u 1924 roci Pochatok vijni zustriv v Kiyevi 17 richnij Oleksij na toj moment uzhe zakinchiv medichne uchilishe vidviduvav zanyattya v klubi OSOVIAHIMu vmiv strilyati z kilkoh vidiv zbroyi Za komsomolskoyu putivkoyu she ne pidhodiv za vikom dlya prizovu pripisav sobi rik 10 lipnya 1941 buv prizvanij kulemetnikom do 220 go okremogo kulemetnogo bataljonu PPO Brav uchast u oboroni Kiyeva Pershij litak protivnika zbiv 25 serpnya 1941 roku bilya zavodu Chervonij ekskavator za sho piznishe buv nagorodzhenij medallyu Za bojovi zaslugi Z pidhodom nimciv do Kiyeva napravlenij na ohoronu pereprav cherez Dnipro Koli vorogi zahopili misto kulemetnij vzvod u yakomu sluzhiv Levchenko razom iz grupoyu otochenciv z boyami distalisya Moskvi de yih peredali do skladu 5 go zapasnogo polku Zvidti Oleksij Levchenko potrapiv do 924 go strileckogo polku 252 yi strileckoyi diviziyi Stav avtomatnikom 332 go okremogo rozviduvalnogo bataljonu U skladi 332 go bataljonu brav uchast u paradi 7 listopada 1941 roku na Chervonij ploshi Pryamo z paradu chastina bula napravlena na oboronu Moskvi v rajon Volokolamska Pershogo yazika nimeckogo kapitana pomichnika vijskovogo komendanta zaliznichnoyi stanciyi Rzhava zastupnik komandira rozviduvalnogo vzvodu Oleksij Levchenko zahopiv pid chas bitvi na Kurskij duzi A vsogo za vijnu vin uzyav yih shist Pershoyu medallyu Za vidvagu Oleksiya Levchenka nagorodili za vzyattya Harkova 23 serpnya 1943 roku Todi rozvidniki Levchenka pershimi uvirvalisya na okolicyu mista i posiyali paniku v oboroni protivnika Brav uchast u zvilnenni Poltavi Kiyeva Umani Vinnici Drugu medal Za vidvagu Oleksij otrimav za boyi pid Korsunem Shevchenkivskim de v seli Shenderivka rozvidniki zneshkodili shtab ta zapobigli prorivu z otochennya velikogo nimeckogo ugrupovannya Vidpovidno tretoyu j chetvertoyu medalyami Za vidvagu geroj vijni buv nagorodzhenij za boyi na Yasso Kishinivskomu napryamku i za vzyattya Buharesta U Buharesti rozvidniki potajki pronikli v misto i zahopili v polon vse nimecke posolstvo razom iz poslom Voyuvav na teritoriyi Ugorshini Avstriyi V nich z 30 na 31 bereznya 1945 roku rozvidniki forsuvali Dunaj v rajoni slovackogo mista Komarno zahopili placdarm i do ranku utrimuvali jogo vidbivshi odinadcyat atak protivnika Oleksij Levchenko buv poranenij ale prodovzhuvav vesti bij Smilivi diyi rozvidki ne dali zmogi nimcyam vidkriti shlyuzi i zatopiti dunajskoyu vodoyu aviazavod Za Komarno jogo nagorodili ordenom Chervonoyi Zirki Brav uchast u vizvolenni Budapeshtu Bratislavi Pragi bitvi za Berlin 9 travnya 1945 roku vijna dlya Oleksiya Levchenka ne zavershilasya do 17 travnya vin brav uchast v boyah zi znishennya velikogo nimeckogo ugrupovannya na teritoriyi Chehoslovachchini yake vidmovilosya viznati kapitulyaciyu Brav uchast u Paradi Peremogi v Moskvi 25 chervnya 1945 roku Za bojovi zaslugi nagorodzhenij dvoma ordenami Chervonoyi Zirki ordenom Slavi III stupenya ordenom Vitchiznyanoyi vijni II stupenya medalyami Z Velikoyu Peremogoyu dlya Levchenka vijna ne zakinchilas Jogo Harkivsko Bratislavsku diviziyu perekinuli na Dalekij Shid esheloni rozvantazhili na stanciyi Kujbishevka Shidna nini Byelogorsk Amurskoyi oblasti i 8 serpnya pidrozdili forsuvali Amur i perejshli na teritoriyu Kitayu de uvijshli v bojove zitknennya z yaponskoyu Kvantunskoyu armiyeyu Vijna dlya nogo zavershilasya lishe 3 veresnya 1945 roku pislya kapitulyaciyi Kvantunskoyi armiyi Za boyi na Dalekomu Shodi nagorodzhenij drugim ordenom Vitchiznyanoyi vijni Pislya zavershennya Drugoyi Svitovoyi vijni sluzhiv oficerom na Dalekomu Shodi she chotiri roki Pislya demobilizaciyi vstupiv do Habarovskogo medichnogo institutu z yakogo perevivsya do medinstitutu u Blagovyeshensku Odnochasno pracyuvav feldsherom u 305 mu vijskovomu gospitali Pislya zavershennya institutu prodovzhiv vijskovu kar yeru pracyuvav hirurgom u vijskovomu gospitali na Chukotci Zvidti u 1973 roci perevivsya do Poltavi de specializuvavsya na likuvanni lotchikiv aviaciyi dalnoyi diyi azh poki ne pohovav druzhinu ta ne vtrativ zdorov ya Zvilnivsya u vidstavku v zvanni general majora medichnoyi sluzhbi Zagalom armiyi Oleksij Yakovich viddav 65 rokiv Za roki sluzhbi nagorodzhenij vismoma ordenami 35 ma medalyami Z 2006 roku Oleksij Yakovich brav aktivnu uchast u veteranskomu rusi v Poltavi Z osoblivoyu uvagoyu stavivsya do vihovannya molodi Neodnorazovo obiravsya do skladu miskoyi ta Zhovtnevoyi rajonnoyi rad veteraniv Za osoblivu aktivnist i napoleglivist u virishenni pitan shodo aktivizaciyi veteranskogo ruhu jomu bulo prisvoyene zvannyam Pochesnij veteran Ukrayini Pomer 1 chervnya 2013 roku na 89 mu roci zhittya Pohovanij v Poltavi Zalishiv tri donki chotiri vnuchki j onuka Primitki red Nekrolog Soveta Poltavskogo gorodskogo i oblastnogo soveta veteranov ros 04 06 2013 Arhiv originalu za 30 travnya 2017 Procitovano 11 veresnya 2013 Medal Za otvagu Istoriya medali ros Arhiv originalu za 30 travnya 2017 Procitovano 11 veresnya 2013 Komu vydavali medali Za otvagu ros Argumenty i fakty 27 03 2013 Arhiv originalu za 19 chervnya 2013 Procitovano 11 veresnya 2013 Yavorska T P 27 12 2012 Pensiya za osoblivi zaslugi Odesskie izvestiya Procitovano 11 veresnya 2013 Cherez te sho nagorodzheni chotirma i bilshe medalyami Za vidvagu pririvnyuyutsya do statusu Geroyiv Radyanskogo Soyuzu chasto Oleksiya Yakovicha Levchenka nazivali ostannim Geroyem Radyanskogo Soyuzu Poltavshini sho nevirno Dzherela red Oleksandr Danilec 03 11 2010 Rozvidniki vstupayut u bij pershimi Oficijnij sajt GUR MO Ukrayini Uryadovij kur yer 205 Procitovano 11 veresnya 2013 Aleksej Levchenko Pryamo s parada 7 noyabrya 1941 goda v Moskve nas vyveli na oboronu Moskvy http www oplot info ros Informacionnoe agentstvo Oplot info Arhiv originalu za 10 veresnya 2013 Procitovano 11 veresnya 2013 Geroya Radyanskogo Soyuzu Oleksiya Levchenka vitati z Dnem zahisnika rozpochali zranku Poltavska televizijna studiya Misto Novini studiyi Misto 23 02 2013 Procitovano 11 veresnya 2013 Novini Oktyabrskogo rajonu mista Poltavi Privitannya vdoma veterana Velikoyi Vitchiznyanoyi vijni 08 05 2013 Arhiv originalu za 31 07 2013 Procitovano 11 veresnya 2013 Oleg Butko 04 06 2013 Poslednij Geroj Sovetskogo Soyuza ushel iz zhizni http vpoltave info ros Internet vidannya Vpoltave info Arhiv originalu za 04 08 2014 Procitovano 11 veresnya 2013 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Levchenko Oleksij Yakovich amp oldid 37256988