Окси́д мі́ді (Купрум(ІІ) оксид) — бінарна неорганічна сполука з хімічною формулою CuO, амфотерний оксид двовалентного Купруму. Кристали чорного кольору, які у звичайних умовах досить стійкі, практично нерозчинні у воді. У природі зустрічається у вигляді мінералу тенориту (мелаконіту) чорного кольору.
| Оксид міді (II) | |
|---|---|
| Систематична назва | Купрум (II) оксид |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | 1317-38-0 |
| Номер EINECS | 215-269-1 |
| DrugBank | 11134 |
| RTECS | GL7900000 |
| SMILES | O=[Cu] |
| InChI | InChI=1S/Cu.O |
| Номер Бельштейна | 8128137 |
| Властивості | |
| Молекулярна формула | CuO |
| Молярна маса | 79,745 г/моль |
| Зовнішній вигляд | чорний порошок |
| Густина | 6,31 г/см³ |
| Тпл | 1446 °C |
| Розчинність (вода) | нерозчинний |
| Розчинність (етанол) | нерозчинний |
| Розчинність (кислоти) | розчинний |
| Термохімія | |
| Ст. ентальпія утворення ΔfH 298 | -157,3 кДж/моль |
| Ст. ентропія S 298 | 42,6 Дж/(моль·К) |
| Теплоємність, c p | 42,3 Дж/(моль·К) |
| Небезпеки | |
| Класифікація ЄС | Xn N |
| Пов'язані речовини | |
| Інші аніони | гідроксид міді (II) |
| Інші катіони | оксид міді (I) |
| Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
| Інструкція з використання шаблону | |
| Примітки картки |
Кристалічна ґратка оксиду купруму належить до типу моноклінних ґраток, з симетрією групи C2h і параметрами: a = 4.6837(5), b = 3.4226(5), c = 5.1288(6), α = 90, β = 99.54 (1), γ = 90. Атом Купруму оточений чотирма атомами Оксигену і має перекручену плоску конфігурацію.
Поширення у природі Редагувати
Оксид міді є достатньо розповсюдженою копалиною. Він зустрічається як у вільному стані, так і в складі інших сполук, наприклад, карбонатів або гідроксидів міді. Найважливішими мінералами, що містять оксид міді(II), є азурит (69,24% CuO), хризокола (45,2%), малахіт.
Отримання Редагувати
Отримати оксид міді(II) можна спаленням металевої міді у надлишку кисню (при його нестачі утворюється оксид Cu2O):
Також він утворюється в результаті термічного розкладання кисневмісних сполук міді(II), наприклад, гідроксиду, нітрату або карбонату:
Оксид утворюється при взаємодії міді з концентрованою сульфатною кислотою (холодною):
Хімічні властивості Редагувати
При нагріванні до 1100 °C розкладається з утворенням оксиду міді(I):
Оксид купруму(II) не взаємодіє з водою. Реагує з розведеними кислотами з утворенням відповідних солей купруму(II) і води:
Проявляючи амфотерні властивості, при сплавленні він сполучається з осно́вними оксидами із утворенням купратів:
Із розведеними лугами оксид міді не вступає в реакцію, однак взаємодіє із концентрованими. Результуючі сполуки є комплексами, в яких атом купруму координує 4 ліганди:
Оксид повільно взаємодіє із концентрованим розчином амоніаку з утворенням густо-синього розчину:
Оксид міді(II) може бути відновлений до металевої міді за допомогою монооксиду карбону, водню або активних металів:
Застосування Редагувати
CuO використовують при виробництві купрум сульфату , скла і емалей для надання їм зеленого та синього забарвлення. Крім того, оксид міді застосовують у виробництві мідно-рубінового скла.
У лабораторіях застосовують для виявлення відновних властивостей речовин. Речовина відновлює оксид до металевої міді, при цьому колір стає рожевим.
Примітки Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Купрум(II) оксид |
- CUPRIC OXIDE
- ↑ За тиску 101,3 кПа
- під тиском О2
Джерела Редагувати
- CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
- Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Р. А. Лидин. — 3-е. — М. : Химия, 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0. (рос.)