|
Королівство Хорватія і Славонія (хорв. Kraljevina Hrvatska i Slavonija, угор. Horvát-Szlavón Királyság; нім. Königreich Kroatien und Slawonien) — сполучене королівство, що входило до складу Австро-Угорської монархії і належало до її транслейтанської частини; складалося з королівства Хорватії, королівства Славонії і розташованої між цими обома землями так званої колишньої Хорватсько-Славонської Військової Границі. Межувало на півночі і сході з Угорщиною, від якої відокремлювалось річками Дравою і Дунаєм, на південно-сході та сході — з Сербією і Боснією, відокремлюючись від них річкою Савою, на південному заході — з Далмацією, Істрією і Адріатичним морем, на північно — заході — з Крайною та Штирією. Вся країна має площу 42 535,25 км ², з яких на Хорватію припадає 13 525,14 км², на Славонію — 9 435,68 км² і на колишню Військову Границю- 19 574,43 км². Хорватія має поділ на п'ять комітатів, а Славонія — на три.
Королівством правив король-імператор Австро-Угорщини (Kaiser und König) з династії Габсбургів як король Угорщини. Він мав титул «король Хорватії і Славонії». Король призначав бана Хорватії і Славонії.
Королівство підкреслювало свої претензії на Королівство Далмація своєю титульною назвою «триєдине Королівство Хорватії, Славонії і Далмації», яка використовувалася в Транслейтанії, а також мало історичну назву Хорватське Королівство. Далмація була кронландом у складі Цислейтанії. Претензії мали підтримку угорського уряду, за для збільшення впливу угорців у дуалістичній імперії. Унія між двома хорватськими теренами Австро-Угорщини, так і не відбулася Відповідно до статті 53 хорватсько-угорської угоди, яка регулювала політичний статус Хорватії в Угорщині у складі Австро-Угорщини, офіційний титул був «Бан Королівства Далмація, Хорватія і Славонія».
Історія Редагувати
Королівство Хорватії-Славонії було створено в 1868 році, коли колишні королівства Хорватія і Славонія були об'єднані в одне королівство. Хорватський парламент, не легітимно обраний, підтвердив підпорядкованість Хорватії-Славонії Угорщині в 1868 році з підписанням конституції угорсько-хорватськго Союзу за назвою Nagodba . Це королівство включало частини сучасної Хорватії та Сербії (східну частину Срему).
Після австро-угорської угоди 1867 р. єдиним відкритим питанням у новий державі, був статус Хорватії, яке було вирішено з угорсько-хорватським компромісом 1868 року, коли було досягнуто згоди між парламентом Угорщини, з одного боку, і парламентом Хорватії-Славонії, з іншого боку, спільним прийняттям конституційних спірних питань між ними
Уряд Редагувати
Автономний уряд або уряд крайовий (хорв. Zemaljska vlada), створений в 1868 в Загребі, до 1914 року володів трьома відомствами:
- Департамент внутрішніх справ (хорв. Odjel za unutarnje poslove);
- Департамент з релігії та освіти (хорв. Odjel za bogoštovlje i nastavu);
- Департамент з питань юстиції (хорв. Odjel za pravosuđe).
У 1914 році був доданий четвертий відділ національної економіки (хорв. Odjel za narodno gospodarstvo).
На чолі автономного уряду в Хорватії-Славонії стояв бан, який був підзвітним перед хорватсько-славонсько-далматинським парламентом
Адміністративний поділ Редагувати
У листопаді 1874, за часів правління бана Івана Мажуранича, Хорватія-Славонія була поділена на вісім округів:
- Модруш-Рієцька жупанія
- Загребська жупанія
- Вараждинська жупанія
- Б'єловарсько-Крижевецька жупанія
- Вировитицька жупанія
- Пожезька жупанія
- Сремська жупанія
- Ліцько-Крбавська жупанія
Ліка-Крбава стала округом після включення Хорватської Військової Границі до складу Королівства Хорватії і Славонії в 1881 році. Округи були згодом розділені на 77 районів, які потім були розділені на округи і муніципалітети.
Демографія Редагувати
Згідно з переписом 1910, загальна чисельність населення 2,621,954, наступних національностей:
Національність Редагувати
- Хорвати: 1638354 (62,5%)
- Серби: 644955 (24,6%)
- Німці: 134078 (5%)
- Угорці: 105948 (4,1%)
- Інші: 98619 (+3,8%)
Релігія Редагувати
- Римо-католики: 1,877,833
- Православні: 653,184
- Протестанти: 51,707
- Уніати: 17592
Примітки Редагувати
- Biondich, Mark; Stjepan Radić, the Croat Peasant Party, and the politics of mass mobilization, 1904–1928; University of Toronto Press, 2000 ISBN 0-8020-8294-7, page 9
- Marcus Tanner, «A nation forged in war», Yale University Press, ISBN 0-300-09125-7, page 99
- According to articles 56 and 57 of Nagodba only official language in Croatia is Croatian (Po čl. 56. i 57. Hrvatsko-ugarske nagodbe u Hrvatskoj je u službenoj uporabi samo hrvatski jezik), Dragutin Pavličević, «Povijest Hrvatske», Naklada Pavičić, Zagreb, 2007, ISBN 978-953-6308-71-2, page 273
- 56. In the whole territory of Croatia-Slavonia the Croatian language is the language alike of the Legislature, the Administration and the Judicature. 57. Inside the frontiers of Croatia-Slavonia the Croatian language is prescribed as the official language for the organs of the Joint Government also. http://www.h-net.org/~habsweb/sourcetexts/nagodba2.htm [ 10 лютого 2012 у Wayback Machine.] - online text from Robert William Seton-Watson, «The Southern Slav Question and the Habsburg Monarchy», London, Constable and Co., 1911, ISBN 0-7222-2328-5, page 371
- Austro-Hungarian census documents [1] [ 7 липня 2011 у Wayback Machine.]
- Charles Jelavich, South Slav nationalisms — textbooks and Yugoslav Union before 1914; Ohio State University Press, 1990; pp. 171–173 ISBN 0-8142-0500-3
- Jelena Milojković-Djurić, The Eastern question and the voices of reason: Austria-Hungary, Russia, and the Balkan States, 1875–1908; East European Monographs, 2002; pp. 82-83 ISBN 0-88033-490-8
- Rothschild, Joseph (1974). East Central Europe Between the Two World Wars [ 10 червня 2011 у Wayback Machine.] (3rd ed.). Volume 9. University of Washington Press. p. 155. ISBN 0-295-95357-8.
- Biondich 2000, p. 15
- Ivo Goldstein, Nikolina Jovanović; Croatia: a history; C. Hurst & Co. Publishers, 1999 ISBN 1-85065-525-1
- ↑ . Архів оригіналу за 4 червня 2011. Процитовано 4 лютого 2010.
- The Hungaro-Croatian Compromise [Архівовано 29 грудня 2010 у Wayback Machine.](хор.)
- . Архів оригіналу за 30 серпня 2009. Процитовано 4 лютого 2010.
- http://www.h-net.org/~habsweb/sourcetexts/nagodba3.htm [ 4 липня 2008 у Wayback Machine.] The Hungaro-Croatian Compromise of 1868 (The Nagodba), III
- ↑ Biondich 2000, p. 11
- Seton-Watson, Hugh (1945). Eastern Europe Between the Wars, 1918–1941 [ 1 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (3rd ed.). CUP Archive. p. 434. ISBN 100128478X.
Посилання Редагувати
- Codex diplomaticus Regni Croatiae, Slavoniae et Dalmatiae, Internet Archive — digital library
- Euratlas Maps [ 7 січня 2010 у Wayback Machine.]
- Erdélyi Magyar Adatbank Map [ 22 лютого 2010 у Wayback Machine.]
- Map
- Ethnic map [ 22 лютого 2010 у Wayback Machine.]
