| Цю статтю потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. (січень 2020) |
Велика Хорватія, або Бі́ла Хорва́тія (хорв. Bijela Hrvatska, Velika Hrvatska, Stara Hrvatska, лат. Chrobatia) — прадавня батьківщина хорватів та українців, історична територія, яку населяли білі хорвати. За свідченням візантійського імператора Костянтина Багрянородного (Про управління імперією), Велика Хорватія (яку також називають Білою) існувала в Закарпатті у верхів'ї Вісли. Біла Хорватія згадується в Літописі попа Дуклянина (хорв. Ljetopis popa Dukljanina) і творах інших письменників, які іноді використовують цю назву і для Приморської Хорватії. Ім'я пояснюється хорватською традицією позначення сторін світу: біла — значить на півночі або на заході (на противагу Червоній Хорватії на сході чи на півдні). Її ймовірне розміщення в Карпатах підтверджує і ім'я народу (білі хорвати), яке до XI століття згадується біля верхньої Вісли з осередком у Кракові..
| Біла Хорватія | |
| Континент | Європа |
|---|---|
| Країна | Республіка Польща, Україна і Чехія |
| Біла Хорватія у Вікісховищі |
На думку багатьох науковців, що підтверджується археологічними дослідженнями, землі Великої Хорватії поширювалися й на сучасну Буковину, на що вказують залишки їхнього міста — Ревнянське городище.
Столицею Білої Хорватії деякі українські джерела називають село Стільсько з його городищем.
Предмет розгляду Редагувати
Історії Білої Хорватії та білих хорватів до сьогодні є предметом досліджень, які проводять європейські фахівці, особливо словацькі, угорські, польські й українські історики. Не існує єдиної і узгодженої думки про значення Білої Хорватії в історії Середньовіччя. У новіші часи хорватський історик Луйо Маргетич датував прибуття хорватів на нинішні хорватські землі кінцем ХІІІ століття. Його колега-співвітчизниця Нада Клаїч прийняла радикальну гіпотезу Маргетича, а прабатьківщину хорватів окреслила межами Карантанії. Словенські історики відкинули такі гіпотези. Пізніша робота над вищезгаданими тезами привела Клаїч до перенаправлення напрямку переселення хорватів: замість з півночі на південь — з півдня на північ. Після праці хорватського мовознавця Радослава Катичича відмовилися і від такого погляду. Історик Іван Мужич на основі погляду Клаїч, точного перекладу виразу (Bijela = Stara, ne Velika) та твору Historia Salonitana і Хорватської редакції літопису попа Дуклянина (у яких назва Біла Хорватія вживається для прибережного середньовічного хорватського князівства) ототожнює Білу Хорватію з Банською Хорватією (керованою баном), яка складалася з жуп Лика, Гацка і Крбава (в районі сучасної області Лика).
Білу Хорватію не слід розглядати як якусь конкретну країну, а простір, який населяли більш чи менш пов'язані між собою слов'янські племена. Нинішня археологія, не лише польська, а й загалом європейська, опирається на зв'язок конкретних матеріальних залишків з конкретними людьми. Вважається, що матеріальна культура не відображає етнічні особливості. Хоча чеські й польські історики здебільшого заперечують існування Білої Хорватії, проте є деякі ознаки, що вказують на зв'язок цього обширу з теперішньою Хорватією. Назва хорватів згадується на широкому просторі: в Чехії навколо Праги і на півдні Польщі. Це так звана Біла Хорватія. Крім того, слово Хорват згадується в Карантанії, на території сучасних Австрії і Словенії та в сучасній Україні. Там також існували такі громади, але з плином часу вони так і не перетворилися на етнічні групи
Головна причина, чому польські і чеські вчені значною мірою ігнорують існування білих хорватів, які вважаються предками сьогоднішніх хорватів, полягає, за словами фахівця Невена Будака, в тому, що в їхніх національних історіях не знайшло б масової підтримки твердження, що у створенні середньовічних чеської і польської держав брав участь хтось іще, приміром, такий як ці стародавні хорвати, які жили на тій території. Про це свідчить і велика кількість географічних назв, які асоціюються з ім'ям хорватів або назвами, схожими на багато хорватських топонімів таких як Osiek, Jamnica тощо.
В Україні, якій іноді в історіографії приписують роль «матері всіх слов'янських народів», термін білі хорвати з радістю приймається, а один із братів-засновників найдавнішої могутньої слов'янської держави — Київської Русі носив ім'я, яке шляхом мовознавчих закономірностей можна розшифрувати як хорват. Йдеться про ім'я Хорив. Цікавим є факт, наведений експертом Євгеном Пащенком, що Поліцький статут і кодекс «Руська правда», найважливіші середньовічні документи хорватів та українців відповідно, напрочуд подібні (скажімо, і там, і там згадується таке явище як верв, притаманне тільки русам і хорватам). За даними антропологічних та історичних досліджень, найбільша частина середньовічних хорватів прибули в теперішні хорватські землі з Польщі, зокрема з Балтики, а до цього вони жили на пустищах сьогоднішньої Західної України і в Карпатах, де є річки Неретва, Требишниця тощо.
«Біла Хорватія» на географічних картах Редагувати
1742 р. Атлас «Atlas nouveau». Карта «Imperii Orientalis et Circumjacentium Regionum» (Східна Імперія за творами Константина Багрянородного, X ст.) Гійома Деліля. На карті Західна Україна та частина Поділля — MAGNA ALBA CHROBATIA (Велика Біла Хорватія), яка на сході межує з Руссю (RUSSIA). MAGNA ALBA CHROBATIA (Велика Біла Хорватія) є частиною SCLAVONIA (Склавонії)..
1831 р. Марія Регіна Корженьовська. Карта «POLSKA nabytki od roku 860—1333» (атлас «Atlas historyczny, genealogiczny, chronologiczny i geograficzny Polski»)На карті позначені з межами: Хорватія Велика (територія включала теперішню Східну Польщу, частину Словаччини, закерзонські українські землі, теперішнє м. Краків, північна межа — р. Західний Буг), Хорватія Червона (територія включала теперішні міста Перемишль та Галич, на сході межувала з Волинню, південна межа — р. Прут), Хорватія Закарпатська (територія Придунайської низовини, південна межа доходила до р. Дунай, північна межа — Татри та Карпати)..
Галерея Редагувати
Примітки Редагувати
- Біла Хорватія [ 24 травня 2013 у Wayback Machine.] (хор.)
- ↑ Байцар Андрій. БІЛІ ХОРВАТИ (РУСИНИ) ТА БІЛА ХОРВАТІЯ (ПРАУКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА) НА КАРТАХ XVIII-XX ст.. https://baitsar.blogspot.com/2017/12/xix_17.html
- ↑ Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія / А. Л. Байцар. – Львів: ЗУКЦ, 2022. – 328 с.
- . Архів оригіналу за 14 липня 2020. Процитовано 14 липня 2020.
- . Архів оригіналу за 4 квітня 2015. Процитовано 6 березня 2015.
- «Konstantin Porfirogenet i vrijeme dolaska Hrvata», Zbornik Historijskog instituta JAZU 8, 1977, 5-88
- «Karantanija = stara domovina Hrvatov?», Zgodovinski časopis, 1987, 3, 531.
- «O problemima stare domovine, dolaska i pokrštenja dalmatinskih Hrvata», Zgodovinski časopis, 1984, 4, 253—270.
- «Bijeli Hrvati u banskoj Hrvatskoj i županijska Hrvatska», Starohrvatska prosvjeta, Vol.III No.37 Prosinac 2010.
- . Архів оригіналу за 15 червня 2014. Процитовано 1 червня 2013.
- . Архів оригіналу за 19 квітня 2012. Процитовано 1 червня 2013.
Джерела Редагувати
- Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія / А. Л. Байцар. – Львів: ЗУКЦ, 2022. – 328 с.
- Байцар Андрій. БІЛІ ХОРВАТИ (РУСИНИ) ТА БІЛА ХОРВАТІЯ (ПРАУКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА) НА КАРТАХ XVIII-XX ст.. https://baitsar.blogspot.com/2017/12/xix_17.html
- Войтович Л. // Вісник Львівського університету, 2010. — Вип. 45. — С. 13—54.
Посилання Редагувати
- «Біла Хорватія». Архів оригіналу за 22 серпня 2013. Процитовано 22 серпня 2013.
- Козак Микола, (7. 08. 2016). «Держава давніх Галичан, або Таємничі предки». "Фотографії Старого Львова". оригіналу за 07-08-2016. Процитовано 07-08-2016.
- Іваник Мирослава, (01.06.2016). «У Карпатах археологи знайшли столицю древніх білих хорватів». ФОТО. «Карпатський об’єктив». оригіналу за 18.06.2016. Процитовано 18.06.2016.