Верв — сільська територіальна община в Київській Русі та у південних слов'ян (хорватів), відповідала польському «ополю», сербському «околині» чи новгородському «погостові». Термін походить від слов'янського слова «верв» (дав.-рус. вервь), що означало мотузку, якою вимірювали ту ділянку землі, на якій жили члени верви. Об'єднувала населення одного або кількох селищ. Згадується в «Руській правді» та «Полицькому статуті» (XV–XVII ст.).
Виникла як родова община, що об'єднувала групу родичів зі спільним господарством. Але з розпадом родового ладу вона розвивалась на територіальній основі. Зв'язки громадського характеру у верві стали переважати над родовими. Пережитки родових відносин зберігались у верві й пізніше, що було приводом для деяких істориків вважати їх родовою організацією. Але більшість статей «Руської правди», які згадують або мають на увазі верв (їх близько 15), змальовують цю форму суспільної організації, як територіальну общину, в яку входили одне або кілька близьких сіл і яка об'єднувала селян, що вели самостійне господарство. Органом управління верви була копа (копні збори) або віче. Територія верви дорівнювала території однієї або, іноді, кількох волостей. Крім землеробів, членами верви були також ремісники, що жили на її території. У верві існувало общинне володіння лісами, випасами та іншими угіддями, обов'язкова для всіх членів верви сівозміна, періодичні переділи орної землі.
Відповідальність та правосуддя Редагувати
Члени верви були пов'язані круговою порукою і несли взаємну відповідальність за сплату феодалові данини та за злочини, вчинені на території верви. Верв зобов'язана була у випадку злочину почати слідство («гонити слід»), а якщо винного не знаходили, вона як громада відповідала за злочин на її території (див. Вира). Верв судилася так званим вервним судом, виконувала також інші публічні функції: збирання податків для князя, військова оборона. У християнські часи верв мала свою церкву.
Див. також Редагувати
Джерела Редагувати
- Баран Я. В. Верв // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 478. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Верв // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк : Вежа, 2000.
- Довідник з історії України / За ред. І. Підкови та Р. Шуста. — К. : Генеза, 1993.
| Це незавершена стаття про Київську Русь. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |