Кондиціона́ліс, іноді кондиціона́л, кондиціона́ль (лат. modus conditionalis, від conditio — «умова») — вид граматичного способу, який виражає дії, бажані або можливі за певних умов. В українському мовознавстві часто описується як «умовний спосіб», але це слід визнати не зовсім точним: бо під цим словосполученням можуть матися на увазі два різних граматичних способи: як кондиціоналіс, так і кон'юнктив (modus conjunctivus) — дещо інша категорія, що відрізняється за функціями і формою від кондиціоналіса. Подібне нерозрізнення пояснюється тим, що в українській мові, як і в інших східнослов'янських, обидва способи збігаються за формою в «умовному способі», лише деякі функції кон'юнктива виражаються за допомогою дійсного.
Характеристика Редагувати
Різновидом кондиціоналіса є ірреаліс — форма, що виражає неможливість здійснення дії у даних умовах.
Германські мови Редагувати
Англійська мова Редагувати
Англійські дієслова не мають синтетичних (флективних) форм кондиціоналіса, тільки модальні дієслова could, might, should та would можна в певних контекстах розглядати як кондиціональні форми дієслів can, may, shall і will відповідно. Те, що називається в англійській «кондиціоналісом» або «умовним способом» (conditional mood, conditional), утворюється перифразно (аналітично) за допомогою модального дієслова would у сполученні з інфінітивом (без частки to) смислового дієслова. У деяких випадках (перша особа однини й множини) замість would вживаються дієслова shall і will. Окрім того, вищезгадані could, might і should теж можуть заміняти would для вираження слушної модальності на додаток до кондиціональності («умовності»).
В англійській мові три типи кондиціональних речень, які можна назвати «фактичним» (factual), «предикативним» (predictive) і «контрафактичним» (counterfactual):
- «Фактичний кондиціоналіс» (factual conditional, «conditional 0») — When I feel well, I sing («Коли я почуваюся добре, я співаю»);
- «Предикативний кондиціоналіс» (predictive conditional, «conditional I») — If I feel well, I will sing («Якщо я почуватимуся добре, я співатиму»);
- «Контрафактичний кондиціоналіс» (counterfactual conditional, «conditional II», «conditional III») — If I felt well, I would sing («Якби я почувався добре, я б співав») або If I had felt well, I would have sung («Якби я почувався добре, я б проспівав»). Він являє собою англійський варіант ірреаліса.
Кондиціональність може виражатися часово-аспектними формами. Розрізняють простий кондиціоналіс (would sing), тривалий кондиціоналіс (would be singing), кондиціональний перфект (would have sung) і кондиціональний тривалий перфект (would have been singing). Перші два види ще називають «кондиціоналісом теперішнього» (present conditional), а перфектні форми — «кондиціоналісом минулого» (past conditional).
Німецька мова Редагувати
У німецькій мові для вираження кондиціональності вживають дві конструкції.
- Konjunktiv Futur II (Konjunktiv II, Futur I) відповідає англійському кондиціоналісу теперішнього. Утворюється за допомогою допоміжного дієслова werden у формі кон'юнктива в сполученні з інфінітивом смислового дієслова:
- Ich würde singen («Я б співав»).
- Konditional Perfekt (Konjunktiv II, Futur II) відповідає англійському кондиціоналісу минулого. Являє собою форму перфектної конструкції, яка, як відоме, використовує допоміжне дієслово haben або sein (залежно від типу смислового дієслова) у сполученні з пасивним дієприкметником (Partizip II) смислового дієслова. Допоміжне ж дієслово кондиціональної форми являє собою форму кон'юнктива цих дієслів: hätte/st/t/n чи wäre/st/t/n.
- Ich hätte gesungen («Я б (тоді) проспівав»)
- Sie wären gekommen («Вони б (тоді) прийшли»)
Романські мови Редагувати
У той час як латина використовувала дійсний спосіб і кон'юнктив в умовних реченнях, більшість романських мов розвинули окрему парадигму кондиціонала.
В італійській, французькій, іспанській, португальській, каталонській, окситанській мовах закінчення форм кондиціоналіса походять від форм імперфекта латинського дієслова habēre («мати»). Для прикладу, форми кондиціоналіса дієслова «співати» першої особи однини в різних романських мовах:
| Мова | Приклад |
|---|---|
| Пізня латина | cantāre habēbam |
| Народна латина | *cantar-ea |
| Староіталійська | cantaría |
| Сучасна італійська | canterebbe |
| Іспанська | cantaría |
| Португальська | cantaria |
| Каталанська | cantaria |
| Французька | je chanterais |
Румунська мова Редагувати
Румунська мова використовує у кондиціоналі аналітичну конструкцію. Модальні клітики утворені змішанням індикативних і кон'юнктивних форм латинського дієслова habēre:
- aș + cânta — «я б співав». Клітик aș (старорумунська форма ași) продовжує латинську плюсквамперфектну форму кон'юнктива habessim (пор. форми імперфекта кон'юнктива в інших романських мовах — італ. avessi, фр. eusse), на основі якого утворилися романські імперфектні форми кон'юнктива.
- ai + cânta — «ти б співав». Клітик ai походить, здогадно, від нар.-лат. *eas < лат. habēbās — форми імперфекта дійсного способу другої особи однини.
- ar + cânta — «він би співав» («вона б співала»). Клітик ar (старорумунська форма ară) походить, здогадно, від habēret — імперфектної форми кон'юнктива третьої особи однини.
- am + cânta — «ми б співали». Клітик am походить, здогадно, від нар.-лат. *eamus < лат. habēbāmus — форми імперфекта дійсного способу першої особи множини.
- ați + cânta — «ви б співали». Клітик ați походить, здогадно, від нар.-лат. *eatis < лат. habēbātis — форми імперфекта дійсного способу другої особи множини.
- ar + cânta — «вони б співали». Клітик ar (старорумунська форма ară) походить, здогадно, від habērent — імперфектної форми кон'юнктива третьої особи множини.
У старорумунській мові також вживався кондиціоналіс з формами імперфекта дієслова vrea («хотіти»): vrea cânta — «я б проспівав», vreai cânta — «ти б співав». До XVII ст. старорумунська також зберігала синтетичні форми кондиціонала: cântare — «я б співав», darear — «він би дав», що походять або від латинського перфекта майбутнього або від перфекта кон'юнктива (чи утворилися внаслідок змішання їх). Схожі синтетичні форми досі збереглися в арумунській та істрорумунській мовах.
Французька мова Редагувати
У французькій мові кондиціоналіс (conditionnel) може бути трьох форм:
- Кондиціоналіс теперішнього (conditionnel présent) утворюється від форми інфінітива (у неправильних дієслів — від основи майбутнього часу) доданням особових закінчень, схожих на закінчення імперфекта (-ais, -ais, -ait, -ions, -iez, -aient). Наприклад, je chanterais — «я б проспівав», je serais — «я би був», je ferais — «я б зробив».
- Кондиціоналіс минулого 1-ша форма (conditionnel passé 1re forme) утворюється аналогічно «майбутньому попередньому» (futur antérieur du passé) — за допомогою форми кондиціоналіса теперішнього допоміжного дієслова avoir і пасивного дієприкметника (participe passé) смислового дієслова. Наприклад, j'aurais chanté — «я б (тоді) проспівав»
- Кондиціоналіс минулого 2-га форма (conditionnel passé 2re forme) утворюється аналогічно плюсквамперфекту кон'юнктива (subjonctif plus-que-parfait) — за допомогою форми імперфекта кон'юнктива допоміжного дієслова avoir і пасивного дієприкметника (participe passé) смислового дієслова. Наприклад, j'eusse chanté — «я б (тоді) проспівав».
Слов'янські мови Редагувати
Питання походження кондиціоналіса в слов'янських мовах досі не розв'язане. У пам'ятках слов'янських мов засвідчені дві форми частки би, їх називають *bimь- і *byxъ- формами (частки наведено у формах першої особи однини, відмінювання форми *bimь- дане в таблиці, відмінювання форми *byxъ- див. Праслов'янський аорист). Деякі мовознавці (наприклад, Міклошич) убачали у варіанті *byxъ форму аориста дієслова *byti («бути»), що надалі стала дублювати ранішу форму *bimь-. Так, варіанти з першою формою трапляються у пам'ятках слов'янської писемності лише в південнослов'янському ареалі, у західнослов'янських і східнослов'янських (давньоруському ізводі) відома тільки форма *byxъ.
На думку А. Мейє, форма *bimь- (у 2-й і 3-й особах *bi), може бути колишньою формою оптатива дієслова *byti (він порівнював його з лат. fiō, fīs). Існує гіпотеза походження кондиціоналіса і від плюсквамперфекта, у цьому разі форму *byxъ розглядають не як аорист, а як плюсквамперфект від *byti. Навіть припускають, що форма *bimь- могла бути діалектною, поширеною лише в південнослов'янському ареалі, а основною праслов'янською формою слід вважати *byxъ.
У сучасних слов'янських мовах кондиціоналіс може утворюватися по-різному:
- з незмінною часткою би (українська, білоруська, російська, нижньолужицька, кашубська, македонська);
- з незмінною часткою би + особова форма дієслова бути (словацька, деякі діалекти македонської, окремі форми зафіксовані і в пам'ятках великоруського ізводу церковнослов'янської);
- за допомогою частки би з особовими закінченнями (польська);
- за допомогою допоміжного дієслова у формі аориста (болгарська, верхньолужицька, сербська, більшість діалектів хорватської, чеська);
- за допомогою особливої відмінюваної bi-форми (чакавські говірки хорватської).
Українська мова Редагувати
В українській мові, як в інших східнослов'янських, білоруській і російській, кондиціоналіс утворюється за допомогою частки «би», яка ставиться перед смисловим дієсловом або після нього:
- Я б зробив (або я зробив би), я б зробила (або я зробила б).
- Ти б зробив (або ти зробив би), ти б зробила (або ти зробила б).
- Він би зробив (або він зробив би), вона б зробила (або вона зробила б).
Характерною ознакою є те, що частка «би» у положенні після голосних стягається до «б».
У ввідних підрядних реченнях умовних конструкцій би зливається з сполучником як у сполучник якби: «Якби в мене був настрій, я б проспівав».
В українському діалектному мовленні (лемківському, гуцульському) засвідчені й інші форми кондиціоналіса, у яких частка «би» відмінюється за особами і числами, подібно кондиціоналісу в польській мові. Приклади: «Янчик, Янчик, што би'с зробив», «Зробив бим-ся сивим пташком» (пісня), «Полетів бим на край світа» (лемківська пісня «Америцький край»).
Праслов'янська мова Редагувати
У праслов'янській мові кондиціоналіс утворювався аналітично — від l-дієприкметника і особливих форм дієслова *byti, що являли собою, як вважається, залишки стародавнього оптатива:
| Чоловічий рід | Жіночий рід | Середній рід | |
|---|---|---|---|
| Перша особа однини | *neslъ bimь | *nesla bimь | *neslo bimь |
| Друга особа однини | *neslъ bi | *nesla bi | *neslo bi |
| Третя особа однини | *neslъ bi | *nesla bi | *neslo bi |
| Перша особа двоїни | *nesla bivě | *neslě bivě | *neslě bivě |
| Друга особа двоїни | *nesla bista | *neslě bista | *neslě bista |
| Третя особа двоїни | *nesla biste | *neslě biste | *neslě biste |
| Перша особа множини | *nesli bimъ | *nesly bimъ | *nesla bimъ |
| Друга особа множини | *nesli biste | *nesly biste | *nesla biste |
| Третя особа множини | *nesli bǫ | *nesly bǫ | *nesla bǫ |
Польська мова Редагувати
У польській мові кондиціоналіс утворюється за допомогою частки by («би»), що або приєднується до смислового дієслова, або ставиться окремо перед ним. Для 1-ї і 2-ї осіб до частки додаються особові закінчення -m, -ś, -śmy, -ście.
| Особа | Однина | Множина | |||
|---|---|---|---|---|---|
| Чоловічий рід | Жіночий рід | Середній рід | Особово-чоловічий | Жіночо-речовий | |
| 1-ша | śpiewałbym/ bym śpiewał | śpiewałabym/ bym śpiewała | *śpiewałobym/ *bym śpiewało | śpiewalibyśmy/ byśmy śpiewali | śpiewałybyśmy/ byśmy śpiewały |
| 2-га | śpiewałbyś/ byś śpiewał | śpiewałabyś/ byś śpiewała | *śpiewałobyś/ *byś śpiewało | śpiewalibyście/ byście śpiewali | śpiewałybyście/ byście śpiewały |
| 3-тя | śpiewałby/ by śpiewał | śpiewałaby/ by śpiewała | *śpiewałoby/ *by śpiewało | śpiewaliby/ by śpiewali | śpiewałyby/ by śpiewały |
У безособових реченнях частка має форму by.
Російська мова Редагувати
У російській мові, як і в українській, кондиціоналіс утворюється за допомогою частки бы, яка ставиться перед смисловим дієсловом або після нього: я бы сделал або я сделал бы. Стягнення частки бы до б після голосних відбувається рідко: я сделала бы, стало бы (рідше я сделала б, стало б).
Санскрит Редагувати
У санскриті кондиціоналіс за будовою є імперфектом від основи майбутнього часу, наприклад: akariṣyām («я зробив би»).
| Однина | Двоїна | Множина | |
|---|---|---|---|
| 1 | akariṣyām | akariṣyāva | akariṣyāma |
| 2 | akariṣyas | akariṣyatam | akariṣyata |
| 3 | akariṣyat | akariṣytām | akariṣyan |
Примітки Редагувати
- І. Є. Шаргай. Відтворення при перекладі прагматичної інформації французького ділового листа як невід'ємної складової інваріанта жанру [ 20 березня 2017 у Wayback Machine.]. — Запорізький державний університет, 2003
- Програма комплексного державного екзамену з основної слов'янської (польської) мови і літератури для випускників ОКР «бакалавр» спеціальності «Мова і література(слов'янська, українська)» [ 20 березня 2017 у Wayback Machine.]. — Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут філології Кафедра слов'янської філології Кафедра полоністики. — Київ, 2013
- Гаудіо дель С. Умовний спосіб в італійській та українській мовах: Контрастивні аспекти[недоступне посилання з серпня 2019]. — Компаративні дослідження слов'янських мов і літератур. 2012. Випуск 18
- Mead, Hayden; Stevenson, Jay (1996). The Essentials of Grammar. New York: Berkley Books. с. 55. ISBN 978-0-425-15446-5. OCLC 35301673.
- Weisberg, Valerie H. (1986). English Verbs, Every Irregular Conjugation. Van Nuys, California: V.H. Weisberg. с. 108. ISBN 978-0-9610912-5-5. OCLC 13770299.
- Listen, Paul (2005). The big yellow book of German verbs. Chicago: McGraw-Hill. с. 28. ISBN 978-0-07-146955-5. OCLC 61370368.
- Ti Alkire and Carol Rosen, Romance Languages: A Historical Introduction (Cambridge: Cambridge UP, 2010), 276.
- Alkire & Rosen, Romance Languages, 275.
- Rodica Zafiu, «The Verb: Mood, Tense and Aspect», in: The Grammar of Romanian, ed. Gabriela Panã Dindelegan (Oxford UP, 2013), 41.
- ↑ Д. В. Сичинава. К проблеме происхождения славянского условного наклонения [ 15 жовтня 2017 у Wayback Machine.]. — Российская академия наук, Институт востоковедения, Институт языкознания, Проблемная группа по теории грамматики, Исследования по теории грамматики. Ирреалис и ирреальность — М.: Гнозис, 2004
- Lamprecht A. Praslovanština. — Brno : Univerzita J. E. Purkyně v Brně, 1987.
- Moszyński L. Wstęp do filologii słowiańskiej. — 2 wyd. zmien. — Warszawa : Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 2006. — ISBN 8-301-14720-2.
- ↑ Форми середнього роду теоретично можливі, але практично не використовуються
- Кочергина В. А. Учебник санскрита. Москва, 1994.