Координати: 50°46′ пн. ш. 15°37′ сх. д. / 50.767° пн. ш. 15.617° сх. д.
Крконоше[1] перекладається як "Гігантські гори" (чеськ. Krkonoše, пол. Krkonosze, нім. Riesengebirge) — це гірський масив на території Польщі та Чехії. Він розташований у північно-східній Богемії (західна частина лежить у Ліберецькому краї, східна частина в Градець-Кралове) та на півдні польської частини Сілезії (у Нижньосілезькому воєводстві). Гори Крконоше розташовані в центральній частині Західних Судет. Найвища гора Крконош і всієї Чехії Снєжка має висоту 1603 м над рівнем моря.
| Крконоше Krkonosze | |
| Krkonosze | |
| 50°45′ пн. ш. 15°35′ сх. д. / 50.750° пн. ш. 15.583° сх. д. | |
| Країна | Чехія і Республіка Польща |
|---|---|
| Регіон | Ліберецький край Краловоградецький край Нижньосілезьке воєводство Ниський повіт Сілезія Лужиця Моравія |
| Розташування | Чехія, Польща |
| Система | Західні Судети |
| Тип | гірський хребет і геоморфологічна одиниця |
| Висота | Снєжка 1602 м |
| Площа | 631 км² |
| Крконоше Krkonosze Крконоше Krkonosze (Чехія) | |
| Карконоші у Вікісховищі |
Гори Крконоше займають площу близько 650 км², з яких 185 км², або 28,46%, розташовано на території Польщі. Гірський хребет Крконоше простягається на близько 40 км (від перевалу Шклярський на заході до перевалу Любавки на сході). Ширина хребту коливається від 8 до 20 км.
Гори Крконоше належать до Всесвітньої мережі біосферних заповідників ЮНЕСКО і охороняються завдяки створенню на їх території Національного парку Карконоше.
Назва Редагувати
Назва, ймовірно, походить від давнього кореня Кар, що означає камінь або гора. Чеські джерела також вказують на можливість походження ороніма від слов'янського кластера: «krk» / «krak", що означало гори . У польських описах подорожей початку 19 століття використовується назва Карконоше і Крконоші, «що означає гірська сосна (kosodřevina, kleč) або взагалі низькі, покручені гірські зарості (нім. krummholz ) і «noš» — носити.
У 14 столітті в Польщі Крконоші назвали Сніжні гори. Назва Крконош спочатку стосувалася районів сучасного Високого кола та Казана. Назва Крконоше для гірського хребта з'являється в 1492 році в записі про поділ маєтку Штепаніце, а в 1499 році в документі Владислава II, а найстаріша збережена карта з цією назвою була створена в королівстві Богемія у 1518 році. Перші свідчення про поширення назви на цілі гори в Чехії датуються 1517 роком, коли було вжито назву Великі гори (Krkonošská hory). На карті Сілезії Мартіна Гельвіга в 1561 році гори позначені як Ріенберг. Назва Ризенгебирге (Великі або Сніжні гори) для всього гірського масиву вперше згадується в 1571 році. Скорочена назва Крконоше вперше в Чехії була задокументована в 1601 році. В Чехії наприкінці 17 століття гори були відомі під різними назвами: Крконоше, Рипейні гори, Обровські гори, Снігові гори або Гігантські гори.
Сучасні назви Крконоше (чеська), Ризенгебирге (німецька) і Карконоше (польська) стали загальноприйнятими лише в 19 столітті. Хребет також часто називають англійською як «Гіркошені».
Географія Редагувати
Геологія Редагувати
Гори Крконоше належать до одиниці геологічного районування Карконоше-Ізерський блок. Основу геологічного складу гір складають докембрійські та палеозойські метаморфічні породи (здебільшого кристалічні сланці). Вони утворюють південну та східну частину Крконошів, а саме: південні фрагменти Богемського хребта, Головного хребта, майже весь Чорний хребет із Снєжкою, хребет Коварського та хребет Ласоцького. Крконошко-Ізерський плутон (граніт) також подекуди проникає в давню кристалічну структуру. Крконоський граніт утворився під час герцинського горотворення в пізньому карбоні. Його вік визначили від 300 до 330 мільйонів років. Західна частина Головної гряди гір і північні передгір'я складені з граніту.
Крім того, невеликі уламки на південній околиці гір Крконоше, що межує з передгір'ям Крконоше, складаються з вулканічних порід - порфірів, мелафірів і їх туфів верхнього карбону і нижньої пермі.
Південно-східні частини гір Крконоше побудовані з осадових порід, що належать до внутрішньосудетського геологічного басейну: конгломерати, пісковики, аргіліти і глинисті сланці. У східній частині хребта вапняки зустрічаються рідко.
У четвертинному періоді на гори впливали покривні та гірські льодовики, що моделювали місцевий ландшафт. Великі плоскогір'я на північній ділянці гір мають гляціологічне походження. Найкращим прикладом льодовикової діяльності є долини між Лабськими та Рожевими горами та велике кам'яне море на схилах Високого Кола. Плейстоценові відклади також зустрічаються в долинах гір: глини з валунами і брилами морен, річкових і гляціальних пісків, щебеню і гравію.
У голоцені утворилися алювіальні ґрунти, торфи та торф’янисті мули.
Геоморфологія Крконоше Редагувати
Структура гір Крконоше має великі два хребти, що розташовані у напрямку схід-захід, та південні хребти, що відокремлюються від південнішого хребта. У північній частині лежить передгір'я Крконоше.
Головна гряда гір Крконоше поділяється на Сілезький хребет, Чорний хребет(Східний Сілезький хребет) та хребет Коварського. По головній гряді проходить польсько-чеський кордон.
На південь від Головної гряди тягнеться паралельний, трохи коротший Внутрішний хребет або Богемський хребет, розрізаний посередині ущелиною долини Ельби. Поділяється на Західнобогемське пасмо, з найвищою точкою Казан, та Східнобогемське пасмо, з найвищою точкою Лучна.
Південні хребти проходять на південь від Головного та Богемського хребтів. Від Богемського хребта відокремлюються Меховінець, Задні Планина, Чорна гора, що відокремлені притоками річки Ельба. Від Чорного хребта є хребет під назвою Ружова гора, відділений від Богемського хребта та Чорногорської хребта долиною річки Упи, притоки Ельби
Від хребта Ласовського тягнеться на південь пасмо Лисочина, який переходить в хребет Рихори.
Усі південні хребти повністю лежать на території Чехії.
Паралельно хребту гір Крконоше на північ розташована западина Крконоше-Середні гори, що відокремлює Передгір'я Крконоше від Середніх гір. Складається з багатьох масивів, перерізаних ущелинами долин струмків.
| Геоморфологічна будова Крконош | ||
|---|---|---|
| Богемський масив • Судети • Західні Судети | ||
| Лінія | Назва | |
| ▃▃ ▃▃ ▃▃ | Сілезький хребет (захід) | |
| ▃▃▃▃▃▃▃ | Сілезький хребет (Схід) | |
| ■ ■ ■ ■ | Хребет Коварського | |
| ▃▃ ▃▃ ▃▃ | Західнобогемське пасмо | |
| ▃▃▃▃▃▃▃ | Східнобогемське пасмо | |
| ▃▃▃▃▃▃▃ | Гори Прічовіцер | |
| ▃▃ ▃▃ ▃▃ | Гірський масив Рокитниця | |
| ▃▃ ▃▃ ▃▃ | Вовчий хребет | |
| ▃▃▃▃▃▃▃ | Меховінець | |
| ▃▃ ▃▃ ▃▃ | Задні Планина | |
| ▃▃▃▃▃▃▃ | Чорні гори | |
| ▃▃ ▃▃ ▃▃ | Ружогорський хребет | |
| ▃▃▃▃▃▃▃ | Хребет Ласоцького | |
| ▃▃ ▃▃ ▃▃ | Лановська височина | |
| ▃▃▃▃▃▃▃ | Янська гора | |
| ■ ■ ■ ■ | Рихори |
Скелі Редагувати
Характерним елементом ландшафту Крконоше є мальовничі скельні утворення. Загалом тут нараховується щонайменше 150 груп скель та окремих останцев різного розміру, форми та висоти до 25 м. Через фантастичні форми та пов’язані з ними легенди скелі отримали своєрідні назви: Пілігрими[pl], Пташині гнізда, Скельні ворота[pl], Овечі скелі, Кінні голови, Скелі горобини[pl], Соняшник[cs], Кошенята, Бісер[pl] та ін.
Льодовикові форми рельєфу Редагувати
Похолодання в плейстоцені з одночасним зниженням межі снігової лінії в Європі до висоти 1000-1200 м над рівнем моря призвело до створення локального гірського зледеніння в горах Крконоше. В результаті на північному схилі гір Крконоше було створено 6 льодовиків. Це призвело до формування гляціологічних форм рельєфу. На території сучасних гір існують льодовикові цирки (кари). На північних та південних схилах гір розташовано по 6 льодовикових цирків.
Крім того, на північному схилі гір Крконоше є нівальні ніші. Їх розвиток у плейстоцені був спричинений формуванням невеликих плям фірну та снігу, що не змогли досягти рівень льодовика. Найбільшими за розміром є ніші під Снєжним Казаном, Лабским Казаном, Казан Смогорня.
Вершини гір Крконоше Редагувати
У Крконоше близько 100 вершин висотою понад 1000 м над рівнем моря.
| № | Назва | Висота м над рівнем моря | Країна |
|---|---|---|---|
| 1 | Снєжка | 1603 | Чехія, Польща |
| 2 | Лучна гора | 1555 | Чехія |
| 3 | Студничні гори | 1554 | |
| 4 | Велике коло (пол. Великий шишак ) | 1509 | Чехія, Польща |
| 5 | Срібна спинка (пол. Смогорня) | 1490 | Польща |
| 6 | Висока рівнина | 1490 | Чехія |
| 7 | Пік Ельби (франц. Лабський щит ) | 1472 | Чехія, Польща |
| 8 | Малий Шишак | 1440 | |
| 9 | Казан | 1435 | Чехія |
| 10 | Срібна гірка | 1433 | Чехія, Польща |
| 11 | Шмілець | 1424 | Польща |
| 12 | Задні гори | 1423 | Чехія |
| 13 | Гаррахівські камені | 1421 | |
| 14 | Богемські камені | 1417 | Чехія, Польща |
| 15 | Сілезьке каміння | 1413 | |
| 17 | Вербовий пагорб | 1412 | Чехія |
| 18 | Чорна гора | 1411 | Чехія, Польща |
| 19 | Золотий пагорб | 1411 | Чехія |
Клімат Редагувати
Гори Крконоше мають найсуворіший гірський клімат в Чехії. На вершинах вище позначки 1400 м середня температура повітря постійно иґмаж показник нижче 0 С. Температура змінюється в основному в залежності від висоти. На Снєжці, найхолоднішому місці Крконошів, середньорічна температура становить 0,2 градуса Цельсія. Це найхолодніше місце в Чехії. Кількість опадів у Крконоше також залежить від висоти та орієнтації схилів. Через вплив західних вітрів саме на західних схилах Крконошах протягом року випадає більше опадів, ніж на східних. Найбільше опадів випадає в літні місяці, а найменше в березні. На хребтах середня кількість опадів становить близько 1300 мм/рік, а в долинах головного хребта може бути до 1500 мм/рік. Річна кількість опадів біля підніжжя гір становить приблизно 700 міліметрів. Постійний сніговий покрив формується на вершинах гір з середини листопада, залишається - до травня. Найбільше сніг накопичується на західних схилах, висота снігу може сягати 15 метрів.
Через різницю у температурі долин та вершин гірських хребтів на території Крконоше характерні сильні та часті вітри. Головний хребет є одним із найбільш вітряних районів Європи. На Снєжці був зафіксований вітер швидкістю 216 км/год. На північних схилах гір часто дме фен.
Через різницю температури повітря в горах спостерігаються часті тумани. Також в долинах та на схилах може формуватися повітряні маси з високою вологістю, що призводить до таких явищ як роса та іній.
У горах Крконоше були зареєстровані такі атмосферні оптичні явища: міраж, привид Брокена та вогні Святого Ельма.
Протягом 20-го століття клімат гір Крконоше став тепліше.
Поверхневі води Редагувати
По Крконошам проходить природний вододіл між Північним і Балтійським морями. З великих річок, що починаються в Крконоше, - це річка Ельба та її притока Упа, річка Бубр, ліва притока Одри.
На багатьох річках Крконоше утворені водоспади. Найвідоміші з них: з чеського боку водоспад Панцава висотою 148 м, водоспад Лаба 34,5 метрів, водоспад Мумлавський висотою менше 10 метрів, а з польського боку водоспад Каменчик, що падає трьома каскадами з висоти 27 м, каскадний водоспад Шкларка має висоту 13,3 м, водоспад Подгурна висотою 10 м.
На території Крконоше розташовані невеликі озера льодовикового походження: Великий та Малий Став, Мехове.
Болота Редагувати
Торф'яні болота досить численні в Крконошах, тільки в польській частині вони займають 85 га. Найбільше тут низинних боліт (основний тип живлення – підземні води). Оскільки підземні води забезпечують значну кількість поживних речовин, флористичний комплекс цих водойм дуже багатий.
Верхові болота на Крконошах розташовані у вододільній зоні субальпійського поясу. Це флористично досить бідні водойми, а тому живляться переважно атмосферними опадами. Найбільшою водоймою цієї групи є торф'яне болото в районі гори Снєжка.
Ґрунти Редагувати
У горах Карконоше ґрунти дуже різноманітні. Домінують бурі лісові ґрунти, що займають більше ½ площі. Можна зустріти коричневі ґрунти, підзолисті ґрунти, торф'яні ґрунти.
Флора Редагувати
Передгір'я, приблизно до 500 м над рівнем моря, зараз мають дуже мало природних ландшафтів. Практично повністю територія гір розорана або використовується як пасовище. Невеликі частини листяного лісу зустрічаються в околицях Шклярки і в районі Єленя-Гури. Тут ростуть дубово-грабові ліси.
Гірська зона від 500 до 1000 м над рівнем моря має осередки змішаних лісів з переважанням бука та площі смерекових лісів. Рослинність нижньогірських лук дуже різноманітна. Верхній гірський пояс (приблизно до 1250 м над рівнем моря) складається з хвойних лісів. Зону альпійської рослинності можна знайти лише на найвищих вершинах (Сніжка, Лучні гори, Студнічні гори, Котел і Шреніца). Тут ростуть альпійські трави, мохи та лишайники.
Особливо багатими на видове різноманіття є льодовикові цирки на південній стороні гір та узбережжя гірських озер на північній стороні головного хребта.
Фауна Редагувати
Охорона природи Редагувати
Національний парк Карконоше був створений у 1959 році на польській стороні гір Крконоше, а потім Національний парк Крконоше на чеська сторонам - в 1963 році. У 1992 році Карконошський національний парк разом з прилеглим до нього чеським парком Крконоше були оголошені єдиним біосферним заповідником з рамках програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера». Національний парк Карконоше сьогодні складає 55,76 км 2, з яких 17,18 км 2 суворо охороняється. Більшу частину території парку, близько 33,80 км 2 складають широколистяні та хвойні ліси.
Національний парк Крконоше має площу 363,27 км 2. Охоронна зона парку займає 186,42 км 2. Він поділяється на I, II і III охоронні зони, де І зона є найбільш цінною і підлягає найсуворішому режиму охорони.
Суворі правила збереження польського національного парку забороняють лісовідновлення пошкоджених і мертвих лісів. З чеського боку, однак, широкомасштабні проекти лісовідновлення є звичайними. У горах Крконоше також оголошено орнітологічну територію.
Рослини, на які поширюється охорона: арніка гірська, сон білий, лілія лісова, коручка чемерникоподібна, первоцвіт дрібний, анемона нарцизоцвіта, вовче лико та інші.
Туризм Редагувати
Крконоші - це одна з найбільш традиційних туристичних зон у Центральній Європі. Ще в XVIII і XIX століттях сходження на Шнекоппе (Сніжка) були дуже популярним відпочинком. З 1815 р починає розвиватися такий активний вид відпочинку як катання на санях, але він був можливим тільки у декількох місцях.
Наприкінці 19 століття було засновано першу лижну організацію, створені пішохідні стежки та відкрито оглядову вежу на Снєжніку. Почали розвиватися зимові курорти, включно з використовуванням гірських санок та лиж.
З кінця 19 століття до початку Першої світової війни на Крконошах було побудовано велику кількість вілл для відпочинку. Також формується готельне господарство. Розвиток залізничного сполучення, прокладання автомобільних шляхів, а пізніше навіть авіасполучення Deutsche Luft Hansa через Гіршберг забезпечили можливість збільшити кількість туристів.
На початку 20 століття були відкриті дві траси бобслея в Шклярській Порембі та Карпачі та траси з трампліном для стрибків на лижах у Галі Шреніцькій та Карпачі.
Після 1945 року гірськолижні курорти розширилися новими підйомниками[en] та трасами по обидва боки гір: крісельні підйомники[en] в Карпачі та Шклярській Порембі, Т-подібні підйомники.
Сьогодні Крконоші є популярним центром літнього та зимового туризму. Найбільш важливими туристичними містами є:
- Пец під Сніжкоюcs[cs]
- Шпіндлерув Млин[cs]
- Маленька Упа[cs]
- Верхній Маршов[cs]
- Янські Лазні[cs]
- Гаррахов
- Рокитніце-над-Їзерою
- Шклярська Поремба ( Польща )
- Карпач ( Польща )
- Бенецко[cs]
- Їлемніце
- Врхлабі[cs]
На Крконоше існує гірськолижна курортна зона "Черна гора-Пец", створена у 2012 році шляхом об’єднання 6 гірськолижних курортів, та має найдовший схил (у Шклярській Порембі), що дорівнює 3940 м
В останні роки кількість туристів до Крконоше зросла, у 2012 році чеська частина регіону вперше перевищила позначку в один мільйон відвідувачів, коли її відвідали рекордні 1,13 мільйона відвідувачів, а у 2020 році 8,9 мільйона людей. У складі туристів переважають чехи, поляки та німці.
Туристичні стежки Крконоше Редагувати
Через хребет пролягають такі маршрути :
- Головна судетська стежка (пролягає головним хребтом гір Крконоше)
- Стежка польсько-чеської дружби[cs] (частково перекривається з попередньою)
- Шлях через гори Регле[pl]
- Високий камінь[pl]
Фотогалерея Редагувати
Посилання Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Карконоші |
- Офіційний сайт Національного парку [ 5 грудня 2020 у Wayback Machine.] (чеськ.)
- Офіційний сайт Національного парку [ 30 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (пол.)
- Карконоші — інформація, історія [ 2 липня 2008 у Wayback Machine.] (пол.)
Джерела Редагувати
- . web.archive.org. 3 березня 2016. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 6 травня 2023.
- ↑ Historické proměny krajiny Krkonoš. Pavel Holubec.Historie a estetika 13, kulturně historicképroměny sídel a krajiny. 2003. Процитовано 07 травня 2023
- Karkonosz – materiały krajoznawcze SKPS. Studenckie Koło Przewodników Sudeckich (pl-PL). 15 листопада 2018. Процитовано 7 травня 2023.
- Der Wanderer im Riesengebirge, Nr.3, 1929, Deutscher Riesengebirgsverein (RGV), Wilh. Gottl. Korn, Breslau. Процитовано 07 травня 2023
- Narkiewicz, Marek (2021). Geologiczna historia Polski. University of Warsaw Press. ISBN 978-83-235-5117-1.
- Climate & Weather Averages in Śnieżka, Poland. www.timeanddate.com (англ.). Процитовано 11 травня 2023.
- Cyprian Skała (2008). Sudety. Praktyczny Przewodnik (польська). Bielsko-Biała:Wydawnictwo Pascal. с. 89. ISBN 978-83-7513-135-2.
- ▷ Karkonosze i okolice, karkonosze szlaki, Rudawy Janowickie, kotlina Jeleniogórska, góry Izerskie, park karkonosze, góry karkonosze. KrainaKarkonoszy.pl (pl-PL). Процитовано 11 травня 2023.
- ↑ Lidia Przewoźnik. Rośliny Karkonoskiego parku narodowego. Karkonoski Park Narodowy. Jelenia Góra. 2013. Процитовано 12 травня 2023
- https://plus.google.com/+UNESCO (23 квітня 2019). Krkonoše/Karkonosze Transboundary Biosphere Reserve, Czech Republic/Poland. UNESCO (англ.). Процитовано 12 травня 2023.
- Plán péče o Krkonošský národní park a jeho ochranné pásmo 2010-2020, přehled. Správa Krkonošského národního parku, 2017, 31 stran Процитовано 12 травня 2023
- ↑ Karkonoski Park Narodowy. II wydanie. Andrzej Raj, Roksana Knapik. Jelenia Góra 2014. Процитовано 22 травня 2023
- Dzieje turystyki sudeckiej w datach - Jacek Potocki. www.jacekpotocki.pl. Процитовано 22 травня 2023.
- CzechTourism (26 червня 2022). SkiResort Černá hora - Pec · #VisitCzechRepublic. www.visitczechrepublic.com (амер.). Процитовано 22 травня 2023.
- Krkonoše trpí pod stále vyšším náporem turistů - Novinky. www.novinky.cz (чес.). Процитовано 22 травня 2023.
- Szlaki w Karkonoszach: odkryj uroki najbardziej widokowej części Sudetów. Процитовано 22 травня 2023