Гірські льодовики

Гірські льодовики — льодовики в горах. Характерна їх особливість — наявність чітко виражених областей живлення, тобто фірнових басейнів, у межах яких відбувається накопичення снігу та подальше його перетворення на фірн і лід.

Алецький льодовик, Швейцарія.

Кавказ. Група українських альпіністів на Безенгійському льодовику.

Є в Альпах, Гімалаях, на Тянь-Шані, Памірі, Кавказі та інших горах. Розміри, форма і будова гірського льодовика визначаються формою його ложа, величинами живлення і абляції та рухом льоду.

Різновиди

Виділяють такі основні їх типи:

• Долинні або троги (нім. «трог» — корито) — найбільші льодовики гірського типу, що формуються у високогірних частинах долин річок.;
• Карові-льодовики кріслоподібних заглиблень, малої потужності без стоку;
• Висячі — це льодовики, що розташовуються в западинах на крутих гірських схилах, звідки витікають у вигляді коротких язиків, що висять над урвищами та періодично відколюються ініціюючи лавини.

Середні швидкості льодовиків долинного типу становлять: в Альпах — 0,2—0,4; на Тянь-Шані — 0,4—0,5; на Памірі — 0,6—0,8; в Гімалаях — 2,0—3,5 м/добу.

Льодовики проміжного типу — це льодовики плоскогір'їв, які утворюються в горах зі столоподібними або плескато-опуклими вершинами. Такі льодовики поширені на Скандинавському півострові і називаються льодовиками скандинавського типу.

Посилання

• (англ.)
• Класифікація льодовиків (GLIMS) [ 24 грудня 2010 у Wayback Machine.] (PDF)(англ.)
• Pazynych V. The origin of lakes and sandy deserts of mountains during the melting of glaciers –Taklamakan and Gobi deserts [ 6 квітня 2011 у Wayback Machine.]