Туф (від італ. tufo) — група гірських порід осадового, хемогенного та органогенно-хемогенного походження, які утворюються в місцях витоку на поверхню мінеральних джерел (не плутати з вулканічним туфом). Назва застаріла.
| Травертинові тераси Мамонтових гарячих джерел в Єллоустонському національному парку, Вайомінг, США | |
| Загальні відомості | |
|---|---|
| Генезис | осадовий |
| Ідентифікація | |
| Використання | |
| | |
| Туф у Вікісховищі |
Туф — загальна назва зцементованих пористих осадових і вулканогенно-осадових порід. Виділяють вапнякові туфи, вулканічні туфи та гейзерити.
Загальний опис різновидів туфу Редагувати
- Вапняковий туф, або травертин (рос. известняковый туф, англ. tufa, calc tufa, calcareous tufa; нім. Kalktuff) — пориста ніздрювата гірська порода, яка утворилася внаслідок осідання карбонату кальцію або сполук силіціуму (кремнію) як з гарячих, так і з холодних джерел. В місцях виходу на поверхню води джерел різко падає тиск, з розчину виділяються гази та випадає осад вапнякових або кремнистих туфів. Туфом покриваються рослини, зокрема мохи (мохи-туфоутворювачі), що зростають біля джерел, у туфі часто містяться відбитки рослин та тваринні залишки. Вапнякові кульки, що утворюються з осаду називають гороховими камінцями, які відносяться до оолітів. У печерах з туфів утворюються сталактити та сталагміти.
- Кремнистий туф — відкладення сполук кремнію з гарячих джерел (гейзерів) у вигляді аморфного опалу або халцедону.
- Вулканічний туф — гірська порода вулканічного походження, яка утворилися з твердих продуктів вулканічних вивержень: попелу, лапілей, вулканічних бомб, а також уламків гірських порід невулканічного походження.
Крім того, розрізняють такі різновиди туфів:
- Туф аґломератовий (зцементовані пухкі вулканічні продукти переважно великого розміру; розрізняють:
- брилові туфи, величиною понад 200 мм;
- грубоуламкові, 30-200 мм;
- уламкові, 1-30 мм;
- Туф лапілевий (лапілі зцементовані у дрібноуламковій туфовій масі);
- Туф палагонітовий (гідратизоване вулканічне скло основного складу — палагоніт; часто містить кристали плагіоклазу, олівіну, піроксену, руди заліза, мигдалини кальциту, цеоліти; формується під час вивержень на чи під глетчери (Ісландія), а також при підводних виверженнях);
- Туф попеловий (туф з тонкого вулканічного попелу, уламків вулканічного скла та ін. вулканогенних матеріалів);
- Туф псамітовий (туф з переважанням дрібних пірокластичних частинок діаметром 0,1-1,0 мм);
- Туф спечений, туф зварений (туф, який сформувався з пластичного вулканогенного матеріалу; складається з грудок, що злиплися, часто сплющених, з ознаками течії розплавленого матеріалу).
- Туф силіцифікований (окремнений туф; природа окременіння може бути: 1) діагенетичною, 2) обумовленою контактовим метаморфізмом або поствулканічними процесами).
Георгій Агрікола виділяв також «м'який туф» під яким розумів м'який вапняк.
Застосування Редагувати
Застосовується як камінь для створення інтер'єрів, для сейсмостійкого будівництва, як облицювальний матеріал тощо.
Див. також Редагувати
Література Редагувати
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Цеоліт-смектитові туфи Рівненщини: біологічні аспекти використання / Г. О. Богданов [та ін.]. - Рівне : Волинські обереги, 2005. - 184 с.: іл. - Бібліогр.: с. 171-183. - ISBN 966-8306-96-1
Примітки Редагувати
- Georgii Agricolae. De Re Metallica libri XII. — Basileae: Froben. — 1556. — 590 s.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Туф |
| Це незавершена стаття з геології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |