Лев Михайлович Карахан (справжнє прізвище — Караханян; нар. 1 лютого 1889, Тифліс — пом. 20 вересня 1937, Москва) — радянський державний діяч, дипломат.
| Карахан Лев Михайлович | |
|---|---|
| вірм. Լևոն Միքայելի Կարախան | |
| | |
| Ім'я при народженні | вірм. Լևոն Միքայելի Կարախանյան |
| Народився | 20 січня (1 лютого) 1889 Тифліс, Російська імперія |
| Помер | 20 вересня 1937 (48 років) Москва, СРСР ·вогнепальне поранення |
| Країна | Російська імперія СРСР |
| Діяльність | державний діяч, дипломат |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький державний університет (1915) і Томський університет[d] (1916) |
| Знання мов | російська |
| Членство | ЦК КПРС і Центральний виконавчий комітет СРСР |
| Посада | посол і Ambassador of the Soviet Union to the Republic of Chinad |
| Партія | КПРС |
| У шлюбі з | Семенова Марина Тимофіївна і Vera Viktorovna Karakhand |
|
Біографія ред.
Народився 20 січня [1 лютого] 1889 року в місті Тифлісі (нині Тбілісі, Грузія) в сім'ї адвоката. Закінчив реальне училище. Член РСДРП з 1904 року, меншовик. Заробляв репетиторством і репортерством.
1905 року переїхав до Харбіна, де в 1910 року був вперше заарештований. У 1910—1915 роках навчався на юридичному факультеті Петроградського університету. З 1912 року брав участь у профспілковому русі, з 1913 року працював в міжрайонній організації РСДРП, в якій виконував найрізноманітніші функції — як агітатора, так і пропагандиста-організатора. Написав низку листівок.
1915 року заарештований і засланий до Томська, де здав екстерном за курс Томського університету. Вів активну роботу у підпільних соціал-демократичних організаціях. 2 квітня 1917 року повернувся до Петрограда. У червні 1917 року був обраний член ВЦВК Рад робітничих і солдатських депутатів 1-го скликання, а в серпні його обрали членом Президії та секретарем Петроградської ради робітничих та солдатських депутатів. На VI-му з'їзді РСДРП(б) він із групою «міжрайонців» був прийнятий в члени більшовицької партії. У дні Жовтневої революції 1917 року — член Петроградського військово-революційного комітету.
У листопаді 1917 року — на початку 1918 року — секретар радянської делегації на перемовинах про укладання Берестейського миру. З березня 1918 року по 1920 рік обіймав посаду заступника народного комісара із закордонних справ. У 1921 році — повноважний представник у Польщі; з вересня 1923 року по серпень 1926 року — повноважний представник у Китаї. У 1927—1934 роках — заступник народного комісара закордонних справ СРСР, потім (до 3 травня 1937 року) — посол у Туреччині. Обирався членом Центрального виконавчого комітету СРСР.
3 травня 1937 року відкликаний з Туреччини до Москви і заарештований. 20 вересня 1937 року військовою колегією Верховного суду СРСР засуджений до страти; розстріляний того ж дня. Тіло кремоване у Донському монастирі. У 1956 році посмертно реабілітований.
Примітки ред.
- ↑ Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — 1974. — Т. 5. — С. 294.
- Карахан Лев Михайлович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ https://lamanova.com/17_karahan.html
- ↑ Карахан Лев Михайлович / Вермахт на советско-германском фронте. Следственные и судебные материалы из архивных уголовных дел немецких военнопленных 1944—1952. (Составители В. С. Христофоров, В. Г. Макаров). М., 2011. (Именной комментарий). С. 744. (рос.)
Література ред.
- Карахан Лев Михайлович // Советская историческая энциклопедия / под ред. Е. М. Жукова. — М. : Советская энциклопедия, 1965. — Т. 7.(рос.);
- Карахан Лев Михайлович // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
- Карахан, Лев Михайлович // Дипломатический словарь. Том 2 (К—П). Издательство политической литературы. Москва. 1972, С.27 (рос.);
- Карахан Лев Михайлович // Великая Октябрьская социалистическая революция. Энциклопедия. Москва. Советская энциклопедия. 1987, С. 222 (рос.);
- Карахан Лев Михайлович // Деятели СССР и Октябрской революции. Энцтклопедический словарь. Москва. Советская энциклопедия. 1989, С. 437 (рос.)