Вогнепальна рана (лат. vulnus sclopetarium) — пошкодження тканин і органів з порушенням цілості їх покрову (шкіри, слизової або серозної оболонки), викликане вогнепальним снарядом і характеризується зоною первинного некрозу і змінами, що обумовлюють утворення в навколишніх тканинах осередків вторинного некрозу, а також неминучим первинним мікробним забрудненням, що значно збільшує ризик розвитку ранової інфекції.
Прагнення зберегти вражаючу міць вибухової зброї (насамперед снарядів і мін) та збільшити радіус її дії, незважаючи на сучасні засоби бронезахисту, призвело до появи тяжких, сукупних і багатофакторних вибухових пошкоджень.
Класифікація вогнепальних ран Редагувати
- За характером снарядів, що ранять:
- кульові
- осколкові (осколками неправильної форми; стандартними осколковими елементами (стріловидними, кульковими та ін.).
- За характером поранення:
- сліпі
- наскрізні
- дотичні
- Стосовно порожнин тіла:
- проникні
- не проникні
- За кількісною характеристикою:
- одинокі
- множинні
- За локалізацією:
- ізольовані (голови, шиї, грудної клітки, живота, таза, хребта, кінцівок)
- поєднані (2 анатомічні області або більше)
- За клінічним перебігом раневого процесу:
- неускладнені
- ускладнені (за обтяжливими наслідками) з:
- масивною кровотечею (у тому числі з пошкодженням великих судин);
- гострою регіонарною ішемією тканин;
- пошкодженням життєво-важливих органів, анатомічних структур;
- пошкодженням кісток і суглобів;
- травматичним шоком.
Перша допомога Редагувати
Головними об'єктами лікувального впливу при вогнепальному пораненні є зона первинної руйнації (некрозу) тканин і ділянки вторинного некрозу навколо неї, а також мікробна флора рани. З перших годин після поранення поряд зі знеболюванням і припиненням кровотечі необхідно забезпечити умови для самоочищення рани і обмежити розповсюдження вторинного некробіозу.
Лікування починається з накладання первинної пов'язки. Остання захищає рану від несприятливого впливу зовнішнього середовища і від повторного мікробного забруднення, забезпечує відтік раневого ексудату з частковим видаленням дрібних елементів первинного забруднення. При великих вогнепальних пораненнях необхідна іммобілізація пошкодженого сегменту, що охороняє його від повторної травматизації.
Центральним компонентом лікувального впливу є хірургічна обробка вогнепальної рани. Більшість вогнепальних ран підлягають ранній хірургічній обробці. У залежності від показань розрізняють первинну, повторну і вторинну хірургічну обробку ран.
Див. також Редагувати
Джерела Редагувати
- Заруцький Я. Л., Запорожан В. М., Білий В. Я., Денисенко В. М., Асланян, С. А. (2016) Воєнно-польова хірургія : підруч. для студ. лікарів-інтернів і лікарів - слухачів закл. (ф-тів) післядиплом. освіти / Укр. військ.-мед. акад., Одес. нац. мед. ун-т. - Одеса : ОНМедУ, 2016. - 415 с. ISBN 978-966-443-078-1
- Вогнепальні ушкодження кінцівок, травматичний шок, синдром тривалого стиснення. Ампутації та протезування. [ 8 січня 2021 у Wayback Machine.] Бур'янов О. А., ННМУ ім. О. О. Богомольця
- НОВІ НАПРЯМКИ В ЛІКУВАННІ ВОГНЕПАЛЬНИХ РАН/ Каштальян М.А., Герасименко О.С., Тертишний С.В., Єнін Р.В., Дауаді Ф. [ 19 серпня 2019 у Wayback Machine.] 2017
Посилання Редагувати
- Особливості вогнепальної рани [ 9 січня 2021 у Wayback Machine.] 2015
- Травматичні та вогнепальні пошкодження [ 8 січня 2021 у Wayback Machine.]
- (рос.)Военно-полевая хирургия. Н. Н. Еланский[ 23 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття з медицини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |