Кагарлик Кагарли к 2 місто в Україні в Обухівському районі Київської області колишній адміністративний центр Кагарлицько

Кагарли́к — місто в Україні, в Обухівському районі Київської області, колишній адміністративний центр Кагарлицького району. Розташоване на півдні Київщини, на правобережжі Дніпра, над річкою Мокрим Кагарликом, між Дніпром, Стугною і Россю. Площа — 2130,7 га; населення — 13 544 (01.01.2020). Засноване 1142 року як поселення. Містом районного значення стало 1971 року. На території міста — Кагарлицький парк, що є пам'яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Галузі промислової спеціалізації міста — харчова та переробна промисловість, зорієнтована на обслуговування сільськогосподарських виробників району.

Кагарлик

Герб Кагарлика

Прапор Кагарлика

У центрі міста

Основні дані

Код КОАТУУ:

3222210100

Засноване

—

Перша згадка

згадується у 1142 році як Городець

Статус міста

з 3 серпня 1971 року

Населення

▼ 13 133 (1 січня 2022)

21 км²

09200—09205

+380-4573

49°51′08″ пн. ш. 30°48′33″ сх. д. / 49.85222° пн. ш. 30.80917° сх. д. / 49.85222; 30.80917Координати: 49°51′08″ пн. ш. 30°48′33″ сх. д. / 49.85222° пн. ш. 30.80917° сх. д. / 49.85222; 30.80917

Водойма

річка Росава

Назва мешканців

канарлича́нин, кагарлича́нка, кагарлича́ни

День міста

друга неділя вересня

Відстань

Найближча залізнична станція

Кагарлик

До станції

6 км

До обл./респ. центру

- залізницею

68 км

- автошляхами

78 км

До Києва

- залізницею

68 км

- автошляхами

78 км

Міська влада

Адреса

09200, Київська обл., Обухівський р-н, м. Кагарлик, вул. Героїв Небесної Сотні, 1

Міський голова

Панюта Олександр Олексійович

Кагарлик у Вікісховищі

Карта
Кагарлик
Кагарлик

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кагарлик (значення).

Етимологія Редагувати

Найімовірніше заснували місто берендеї — тюркське плем'я огузів, які були в союзі з Руссю та заселяли басейн річки Рось для охорони кордону. Існує дві тюркські теорії походження назви міста:

Існує гіпотеза, що Кагарлик був столицею печенігів Пачинакії, якою керували три орди — Явдіїртим, Кварципур і Хавусангіл, що виокремлювалися під назвою «кангар» («благородні») й очолювалися вихідцями з кочівницького протодержавного об'єднання Кангюй. Тому назва столиці Пачинакії звучала як «Кангарлик» («-лик» — суфікс). З часом назальне «-н» з вимови зникло, залишивши сучасну назву Кагарлик.
За іншим поясненням назву виводять від слова каганлик, що означало «каганова земля», тобто землі, які належали якомусь кагану, ватажку давніх тюркських племен.

Історія Редагувати

Кагарлик. Ландшафтний парк

Про давнє перебування людей на території Кагарлика свідчать численні археологічні пам'ятки на його околицях: кургани епохи бронзи та кургани з похованнями сарматського часу. До нинішніх днів збереглися і рештки Торчеського городища, що було центром осілих торків та берендеїв, які йшли за князями Київської Русі боротися з половцями. Згадки про нього з'являються ще в період Княжої доби (XI ст.).

Від першої згадки до XIX ст. Редагувати

Кагарлик на карті XVIII століття

Поселення на місці сучасного Кагарлика вперше згадується у 1142 році під назвою Городець, адже у нинішній центральній частині міста була зведена обнесена частоколом фортеця із вартовою вежею посередині. Південніше від Городця (нині південна частина міста) оселилися тюркські люди, стійбище яких мало назву Хандиби. Пізніше згадується під іншою назвою — Ерлик.

Під час монголо-татарської влади поселення на території сучасного Кагарлика були зруйновані. Лише в другій половині XIV століття тут почали знову селитися люди з допомогою осадницької політики Великого князівства Литовського.

Перша писемна згадка про власне Кагарлик належить до 1590 року, коли король Сигізмунд ІІІ Ваза віддав тамтешні землі волинському воєводі князеві Янушу Острозькому.

На початку XVII століття Кагарлик — центр староства. У 1644 році тут збудовано фортецю, де розміщався гарнізон. Під час національної революції 1648—1676 Кагарлик входив до складу Канівського полку, тоді ж замок було знищено козаками. Після 1674 року — у складі Речі Посполитої.

Як містечко Кагарлик згадується у письмових документах під 1765 роком. А за три роки під час Коліївщини (1768) загін повстанців на чолі з отаманом Я. Довгошиєнком (Сачком) у Кагарлику вів бої урядовими військами та озброєною шляхтою.

До 1793 року містечко належало графу Яну Яцеку Амору Тарновському. Після 2-го поділу Польщі (1793) Кагарлик відійшов до Російської імперії.

Кагарлик у Російській імперії Редагувати

Від 1796 року Кагарлик увійшов до складу Київської губернії.

Кагарлик. Альтанка у парку Трощинських

Імператор Павло І подарував його і навколишні села (земельна ділянка загальною площею 23 160 десятин) Дмитру Трощинському. Трощинський у Кагарлику побудував Святотроїцьку церкву, а навпроти неї — свій палац, флігелі та господарські будинки. Парк біля маєтку мав переважно ландшафтне планування.

У середині XIX століття у Кагарлику збудували рафінадний завод, тут працювали також винокурний, пивоварний заводи, суконна фабрика, проходили масові ярмарки.

У цей час нащадки Дмитра Трощинського збанкрутували і продали садибу земельному банку. Згодом, а саме в 1875 році садибу Трощинських придбав Київський, Подільський і Волинський генерал-губернатор Михайло Чертков. У 1881 році він пішов у відставку і оселився в Кагарлику, де провів майже 2 десятиліття, збудувавши Ольгинську церкву, школу ім. О. Черткової, лікарню, завершивши будівництво цукрового заводу.

Михайло Чертков також запросив у маєток видатного садівника Бернгарда — задля здійснення докорінної реконструкції парку. На пагорбі Кагарлицького парку встановили ротонду, доріжки вистелили цеглою, проклали водогін для поливу, посадили дерева і чагарники, завезені із Західної Європи та Америки. Вздовж алей стояли альтанки та понад двадцяти мармурових скульптур, у тому числі сімнадцять, що зображували персонажів давньогрецької міфології.

Метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церков св. Параскеви, Пресвятої Трійці, св. Ольги м-ка Кагарлик (приписні сл. Занудівка (1810), Янівка) XVIII ст. — Білоцерківського округу Київського нам., з 1797 р. Київського пов. І губ.; XIX ст. — Кагарлицької волості Київського пов. Київської губ. зберігаються в ЦДІАК України http://cdiak.archives.gov.ua/baza_geog_pok/church/kaha_002.xml [ 19 січня 2019 у Wayback Machine.]

Церква Пресвятої Трійці — див. https://ua.igotoworld.com/ua/poi_object/67487_troickaya-cerkov-kagarlyk.htm [ 17 грудня 2018 у Wayback Machine.]

Кагарлик у ХХ столітті Редагувати

Герб Кагарлика періоду СРСР

З 1917 — у складі УНР. Перша спроба встановити більшовицьку владу в Кагарлику відбулася 1918. Але за кілька днів тут поновлено українську владу. Стабільний більшовицький режим встановлено лише 1921.

Від 1923 року Кагарлик став адміністративним центром району.

Від 1932 року містечко — у складі Київської області.

Табличка на честь перейменування центральної вулиці

Під час Голодомору (1932—1933) на Кагарличчині убито голодом біля чотирьох тисяч людей.

У серпні 1941 року в Кагарлик вступили німецькі війська. Кагарличани боролися на фронтах переважно у складі Червоної армії. У Кагарлику встановлено цивільну німецьку адміністрацію, місто включено до складу Рейхскомісаріату Україна. Нацисти допомогли відкрити православну церкву, поновити богослужіння. Спроби вести підривну роботу присікалися. 8 січня 1944 року місто зайняли радянські війська.

У повоєнний час у Кагарлику провадилося будівництво об'єктів соціальної інфраструктури.

25 серпня 1971 року Кагарлик отримав статус міста районного значення.

Декомунізація Кагарлика Редагувати

Кагарлик більшістю голосів проголосував за відновлення державної незалежності України на референдумі 1 грудня 1991. У першу річницю незалежності України 24 серпня 1992 року центральну вулицю Кагарлика було перейменовано на вулицю Незалежності (раніше 50-річчя Жовтня).

Мешканці міста взяли активну участь у Революції Гідності, а 22 лютого 2014 повалили пам'ятник Леніну та Любченку.

Населення Редагувати

Національний і мовний склад Редагувати

Національний і мовний склад
Національність	%	Належна мова	%
українці	96,17%	українська	96,61%
росіяни	3,01%	російська	3,02%

Економіка Редагувати

Найбільші підприємства міста Редагувати

Станом на середину 2000-х років на території Кагарлика працювали здійснювали господарську діяльність підприємства:

Промислове виробництво:
- ТОВ «Пантек-виробництво»;— виробництво сандвіч-панелей із застосуванням сучасних технологій;
- цех спільного Америко-Канадо-Українського підприємства «Котедж» — випуск будівельних матеріалів та тротуарної плитки;
- СП ТОВ «Арт-Пак-Лтд» — виробництво вакуумної упаковки для продуктів харчування;
- СПД Іваненко 0.1. — виробництво вакуумних насосів;
- ТОВ «Профісор» — монтаж дослідницького заводу по переробці полімерів в альтернативне паливо, а також установки по переробці шкідливих гербіцидів (ДДТ);
Харчова промисловість і переробка с/г продукції:
- ПрАТ "Кондитерська фабрика «Лагода» — випуск кондитерської продукції, 1500 працюючих, крім національного ринку постачає продукцію до низки країн;
- ВАТ «Кагарлицький цукровий завод» — виробництво цукру;(вже не працює)
- ПрАТ «Фірма „Кагма“» — випуск 40 видів молочної продукції;
- ВСП «Агропереробка» ЗАТ «Мак» — первинний обробіток кукурудзи;
- філія «Кагарлицький елеватор» ЗАТ «Комплекс „Агро марс“» — зберігання зернових, обробіток різних видів зернових.
- ІСП «Бінет-телеком» — діяльність у сфері інформатизації
- ТОВ «Купола»

Транспорт Редагувати

Кагарлик у транспортному відношенні є розвинутим осередком з відповідною інфраструктурою. Місто є перехрестям 2 важливих шляхів — національного значення Н01 «Київ — Знам'янка» та Н02 «Кременець — Софіївка», має залізничну станцію.

У місті Кагарлик немає об'їзної дороги, тому весь потік автомобільного транспорту змушений їхати через центр міста.

Об'єкти транспортної інфраструктури міста — автостанція (вул. Незалежності, 15) та залізнична станція (вул. Залізничників, 5). Найуживанішим і найлегшим способом дістатися з Кагарлика до столиці міста Києва і назад нині (2000-ні) є міжміські маршрутки.

Громадський транспорт Кагарлика представлений маршрутними таксі — найпопулярніший маршрут сполучає авто- та залізничну станції. Також є послуга «таксі».(приватні підприємці).

Зв'язок і сфера послуг Редагувати

У Кагарлику в 2000-х введена в експлуатацію цифрова станція, дефіцит телефонних номерів відсутній. У місті діють відділення «Укртелекому» та «Укрпошти», забезпечений доступ 4 головних національних операторів мобільного зв'язку. Працює ІСП «Бінет-телеком» — оптоволоконна локальна інтернет-мережа.

Працюють кагарлицькі філії банків: «Райффайзенбанк Аваль», «Правекс-банк», «Укрінбанк», «Креді Агріколь Банк», «Приватбанк» та відділення Ощадбанку.

Готелі Кагарлика — готель «Вікторія» (вул. Столична, 74) і готельний комплекс «АА» (вул. Незалежності, 18).

Соціальна сфера Редагувати

Кагарлицька районна поліклініка.

Головним медичним закладом Кагарлика і району є центральна районна лікарня, також працюють інші медзаклади, діє декілька аптек.

Освітня сфера Кагарлика:

3 дошкільні навчальні заклади;
3 загальноосвітні школи та районний ліцей.

Культура, ЗМІ та дозвілля Редагувати

Кагарлицький районний центр дитячої, юнацької творчості

Осередками культури Кагарлика та району є:

Кагарлицький районний центр дитячої, юнацької творчості;
Кагарлицький районний державний історико-краєзнавчий музей — цікаве зібрання матеріалів і предметів з історії та культури міста й Кагарличчини (бл. 33 тисяч одиниць зберігання); методичний центр для низки сільських філій-музейних закладів.
«Перша Кагарлицька АРТ галерея», що розташована по вул. Незалежності на першому поверсі місцевого Будинку Культури. Вона була заснована силами ГО «Мистецька спілка ЛІВ» 11 жовтня 2015 і має формат роботи зі змінною експозицією. Нова виставка відкривається 15 числа кожного місяця.

У місті проводиться низка культурних заходів:

Дні сіл — день міста у Кагарлику проходить традиційно на початку вересня. Для жителів та гостей влаштовують концерти за участю місцевих аматорів сцени, запрошують професійних артистів.
Фестиваль «Мелодії гармоніки й життя» — фестиваль, що проходить на базі Кагарлицької районної школи мистецтв зазвичай в грудні або січні, збирає любителів гармоніки — аматорів та професіоналів — з різних куточків України.

У Кагарлику встановлено ряд пам'ятників — меморіал воїнів ВВв, погруддя поета Тараса Шевченка, пам'ятний знак (танк) на честь захисників Батьківщини у ІІ Світовій війні. Також у центрі міста існували пам'ятники Леніну та одному із організаторів голодомору-геноциду в Україні 1932—1933 Панасу Любченку, які були повалені 22 лютого 2014 року.

Кагарлик.City [ 16 січня 2020 у Wayback Machine.] — міське інтернет-видання, запущене влітку 2019 року командою онлайн-ресурсу kagavisti.com та Агенцією розвитку локальних медіа «Або».

У місті виходять газети: «Вісник Кагарличчини», «Рідне місто», працює ТБ-студія «Кагарлик».

Для занять спортом в Кагарлику є стадіон.

Найулюбленішим місцем прогулянок і відпочинку городян та гостей Кагарлика є місцевий парк. Розташований на території міста Кагарлицький парк є пам'яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Нині він відроджується силами територіальної громади.

Місто-побратим Редагувати

Лібурн, Франція

Відомі люди Редагувати

Архипенко Євген Порфирович (1884—1959) — вчений-агроном і видавець.
Безніско Євген Іванович (1937—2015) — заслужений художник України.
Білоус Людмила Федорівна (нар. 1973) — український географ-геоеколог.
Горбач Раїса Володимирівна (1938—2006) — майстриня художньої вишивки і педагог.
Дашенко Василь Павлович (1916—1985) — актор, народний артист УРСР.
Кононенко Митрофан Тадейович (1900—1965) — український актор театру, народний артист УРСР.
Кулініченко Віктор Миколайович — директор Кагарлицької центральної районної лікарні, заслужений лікар України.
Лісова Віра Павлівна (нар. 1937) — українська філолог, публіцист, дисидентка.
Маричевський Микола Миколайович (1961—2005) — журналіст, історик мистецтва, публіцист, видавець.
Любченко Панас Петрович (1897—1937) — один із організаторів голодомору-геноциду в Україні 1932—1933 років.
Потєхін Антон Олександрович — навідник СПГ-9, 72-ї окремої аеромобільної бригади, учасник Російсько-української війни.
Ткаченко Ростислав Русланович (2000—2022) — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
Топчій Алла Дмитрівна (нар. 1958) — українська поетеса

У 1851 році в містечку побував Микола Гоголь.

Галерея Редагувати

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022
. Архів оригіналу за 7 квітня 2013.
Шевченко Л. В. Кагарлик [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4. — ISBN 978-966-00-0692-8., стор. 15
↑ «Київщина Туристична»
Кагарлицька міська рада | Новини | Без голови. www.kagarlyk-mrada.gov.ua. Процитовано 2 червня 2023.
Загальна інформація про місто Кагарлик [ 7 липня 2010 у Wayback Machine.] на Сайт міста Кагарлика [ 24 грудня 2008 у Wayback Machine.]
. Кагарлик.City (рос.). Архів оригіналу за 16 січня 2020. Процитовано 21 січня 2020.
. Кагарлик.City (укр.). Архів оригіналу за 16 січня 2020. Процитовано 16 січня 2020.
Французьке місто Лібурн та місто Кагарлик на Київщині - партнери. decentralization.gov.ua. Процитовано 23 квітня 2023.
. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 21 липня 2021.

Джерела, посилання та література Редагувати

Кагарлик.City [ 16 січня 2020 у Wayback Machine.] — інтернет-видання про життя міста, головні новини Кагарлику
Туристичний путівник Кагарликом [ 16 січня 2020 у Wayback Machine.]: як доїхати, де зупинитися, як розважитися у місті
Шевченко Л. В. Кагарлик [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4. — ISBN 978-966-00-0692-8., стор. 15-16
В. В. Полозов. Кагарлик // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. — Т. 11 : Зор — Как. — 710 с. — ISBN 978-966-02-6092-4.
Кагарлик — інформаційно діловий портал [ 12 березня 2012 у Wayback Machine.]
Кагарлицький район // Київщина Туристична. Путівник. — К.: Світ успіху, 2009. — С. 255—265.
на
ВРУ^{[недоступне посилання з липня 2019]}
Мандри Україною. Кагарлик [ 28 липня 2011 у Wayback Machine.]
Kahorlik, KaharŁyk,… // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 667. (пол.)
Похилевич Л. Сказания о населенных местностях Киевской губернии или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся / собрал Л. Похилевич. — Киев: В тип. Киево-Печер. лавры, 1864. – 763 c. (рос.)
Л. Т. Грайченко, В. І. Шелудченко. Кагарлик // Історія міст і сіл Української РСР: в 26 т. Київська область / Ред. кол. тома: Рудич Ф. М. (гол. редкол.), Бакуменко П. І., Бачинський П. П., Борщ Ю. Ф., Гуслистий К. Г., Кононенко В. І., Корольов Б. І. (заст. гол. редкол.), Майстренко А. А. (відп. секр. редкол.), Макаренко Г. К., Марченко М. I., Панін Я. Г., Петренко М. 3., Пшеничний Г. С., Саженюк С. Н., Сергієнко Г. Я., Слабєєв I. С., Тихолаз Г. А., Шевченко Ф. П., Шморгун П. М. АН УРСР. Інститут історії. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. — С. 330—338.
Ван Дамм у Кагарлику агітував за Онищенка — ТаблоID (Українська правда), 22.10.2012 р. [ 4 червня 2013 у Wayback Machine.]

[1] Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022

[2] . Архів оригіналу за 7 квітня 2013.

[3] Шевченко Л. В. Кагарлик [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4. — ISBN 978-966-00-0692-8., стор. 15

[:0-4] «Київщина Туристична»

[5] Кагарлицька міська рада | Новини | Без голови. www.kagarlyk-mrada.gov.ua. Процитовано 2 червня 2023.

[6] Загальна інформація про місто Кагарлик [ 7 липня 2010 у Wayback Machine.] на Сайт міста Кагарлика [ 24 грудня 2008 у Wayback Machine.]

[7] . Кагарлик.City (рос.). Архів оригіналу за 16 січня 2020. Процитовано 21 січня 2020.

[8] . Кагарлик.City (укр.). Архів оригіналу за 16 січня 2020. Процитовано 16 січня 2020.

[9] Французьке місто Лібурн та місто Кагарлик на Київщині - партнери. decentralization.gov.ua. Процитовано 23 квітня 2023.

[10] . Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 21 липня 2021.