Юліан Октавіан Захаревич (пол. Julian Oktawian Zachariewicz; 17 липня 1837 Львів — 27 грудня 1898, Львів) — львівський архітектор вірменського походження, лютеранин, один із засновників Львівської архітектурної школи, яка визначала архітектурне обличчя Львова 2-ї половини XIX — початку XX століття. Розпочинав свою діяльність як залізничний інженер.
| Юліан Захаревич | |
|---|---|
| пол. Julian Oktawian Zachariewicz | |
| Народження | 17 липня 1837 |
| Смерть | 27 грудня 1898 (61 рік) |
| Поховання | |
| Країна (підданство) | Австрійська імперія Австро-Угорщина |
| Навчання | Віденська академія мистецтв, Національний університет «Львівська політехніка» і Віденський технічний університет |
| Діяльність | архітектор, науковець, політик |
| Праця в містах | Відень і Львів |
| Нагороди | |
| Діти | ·Захаревич Альфред |
| Юліан Захаревич у Вікісховищі |
Біографічні відомості Редагувати
Народився у Львові в родині вірменина Георгія Захаревича та Юзефи з Ґросманів. Навчався у Львові у реальній школі. Закінчив Технічну академію (1852–1857, нині — Львівська Політехніка), професійну освіту отримав у Відні (закінчив 1858, нині Віденська політехніка). Після завершення навчання працював у генеральній дирекції будівництва державних залізниць Австрійської імперії. Після ліквідації цієї установи працював на будівництві залізниці у Тімішоарі.
У 1859 року проходив практику в архітектурному бюро Леопольда Ернста при реставрації віденського готичного костелу святого Стефана.
У 1860-х роках працював на Львівсько-Чернівецькій залізниці на різних посадах — від залізничного інженера почергово у Відні, Тімішоарі та Львові, до начальника руху в Чернівцях. Працюючи на цій залізниці, спроектував залізничний вокзал у Яссах.
З 1871 року — професор, завідувач кафедри архітектури Технічної академії у Львові. Від 1877 року — член Політехнічного товариства у Львові. У 1879 році входив до правління товариства. У 1881—1882 роках — ректор Політехніки. Від початку 1880-х років кореспондент Центральної комісії з дослідження та консервації пам'яток мистецтва та історії Галичини. Від 1888 — член щойно створеного Кола консерваторів та кореспондентів Східної Галичини. У 1890-х був одним з експертів на судовому процесі між Леонардом Марконі і Юзефом Каетаном Яновським у справі щодо авторства проєкту Промислового музею. Від 1892 року був одним організаторів Галицької крайової виставки у Львові. Входив до статутної виставкової комісії.
Спільно з Іваном Левинським 1885 року придбав у міста велику земельну ділянку в місцевостях Новий Світ і Байки. Від 1888 року забудовував її віллами за власними проєктами та проєктами Левинського (тепер місцевість відома під назвою Кастелівка). Поряд з Іваном Левинським та Альфредом Каменобродським був піонером створення у Львові комплексних архітектурно-будівельних компаній. Зібрав колекцію творів українського ужиткового мистецтва. Вивчав народне будівництво.
Був одружений двічі. Батько львівського архітектора і підприємця Альфреда Захаревича. З огляду на заслуги перед містом та фанатичну любов до Львова одержав додаток до прізвища — Захаревич-Львігруд (пол. Zachariewicz-Lwigród).
Помер у Львові, похований на Личаківському цвинтарі, поле № 55. Протягом 13 квітня—15 травня 1905 року рисунки зразків дерев'яної архітектури, виконані Захаревичем, експонувалися на виставці в палаці Чапських у Кракові. У вестибюлі головного корпусу Львівської політехніки 1910 року встановлено погруддя із зображенням Юліана Захаревича авторства Юліуша Белтовського, яке урочисто відкрили 11 вересня у завершальний день П'ятого з'їзду техніків у Львові. Того ж року проєкти Захаревича експонувалися на першій архітектурній виставці у Львові. У 1901—1946 роках іменем Захаревича називалася вулиця, що нині має назву Архітекторська. 1992 року на його честь названо іншу вулицю у Львові.
Звання
- Професор архітектури;
- ректор Львівської політехніки;
- Радчий імператорського двору;
- кавалер Ордену Залізної Корони;
- депутат Державної ради;
- Голова Комісії для Державних іспитів дипломованих архітекторів;
- член Шкільної крайової ради;
- Презес промислового музею;
- Заступник Голови колегії для охорони авторських прав у галузі архітектури;
- член Ради міста Львова;
- член Товариства політехнічного.
Роботи Редагувати
У Львові Редагувати
- Проєкти корпусів Львівської політехніки (в ті часи — Львівська Політехнічна Школа):
пол. ** головний корпус (вул. С. Бандери, 12) у 1873—1877 роках;
- корпус Хімічної лабораторії (нинішній хімічний корпус Львівської політехніки, пл. Св. Юра, 9) — завершений у 1876 році.
- Власний будинок у стилі неоренесансу на вулиці Технічній, 1 (1874).
- Галицька ощадна каса (1888—1891), де нині розмістився Музей етнографії та художнього промислу (проспекті Свободи, 15).
- Вілла з червоної цегли з майстернею художника Яна Стики споруджена в стилі сецесії у 1889—1890 роках проєктно-будівельною фірмою Івана Левинського. Нині тут художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського (вул. Листопадового чину, 11).
- Низка вілл діячів науки та культури у львівському районі Кастелівка.
- Костел і монастир сестер францисканок (1876–1888, вул. Лисенка, 43).
- Водонапірна вежа у стилі неоготики на Галицькій крайовій виставці 1894 року. Співавтор Міхал Лужецький, керували спорудженням Володимир Підгородецький і Якуб Баллабан.
- Реставрація костелу Єзуїтів у 1879 і 1891—1896 роках. Під час другої реставрації нижній ярус фасаду прикрашено чотирма статуями святих, виконаних Феліксом Павлінським у майстерні Леопольда Шімзера. Наново перекрито ліву наву, замінено дах усього костелу. Архітектор Міхал Ковальчук під керівництвом Захаревича проводив відновлення інтер'єру.
- Перебудова житлової кам'яниці на нинішній вулиці Князя Романа, 1-3 для потреб Крайового суду (1874, розібрано перед 1891).
- Нереалізований проєкт реставрації церкви святого Пантелеймона в Галичі (1885).
- Реставрація костелу Іоанна Хрестителя (1886—1889). Виконана Іваном Левинським та Тадеушем Мюнніхом під керівництвом Захаревича. Тепер у костелі Музей історії міста Львова.
- Перебудова веж Костелу Марії-Магдалини (1889, тепер зал органної музики). Первісний проєкт виконано ще 1871 року Феліксом Ксенжарським, а пізніше перероблено Захаревичем і реалізовано.
- Костел Марії Сніжної (1888—1892), що на площі Ярослава Осмомисла.
- Реставрація кафедрального костелу в Тарнові (1889—1892).
- Проєкт перебудови реформістської синагоги «Темпль». Виконаний у 1894–1896 роках, базувався на аналізі форм храму Соломона в Єрусалимі (бл. 957—950 р. до н. е.). Дані про гіпотетичний вигляд якого, почерпнув із праці Шарля Шип'є і Жоржа Перро. Проєкт передбачав значне розширення, зокрема добудову двох пілонів при вході від вул. Жовківської (нині вул. Хмельницького), збільшення вестибюля, добудову санктуарія, широкого ліхтаря посередині купола. З усього реалізовано було лише розписи інтер'єрів.
- Проєкт розширення дому товариства ремісників «Гвязда», що на вулиці Короленка, 7.
В інших населених пунктах Редагувати
- Вокзал у місті Ясси в Румунії (1869—1870).
- Синагога в Чернівцях у неомавританському стилі (1873—1877).
- Костел святого Михаїла у селі Заріччя біля Ярослава (1879—1880). Поєднує романські та готичні риси з неовізантійський стиль|неовізантійськими елементами. Збудований коштом графів Володимира та Альфонсини Дідушицьких. Архітектор спроєктував також орган, виконаний у Львові фабрикою Яна Слівінського. Спорудженням храму керував учень Захаревича Вацлав Ґерж. Вівтарі виготовлені за спільним проєктом Юліана Захаревича та Леонарда Марконі.
- Дерев'яна церква Воздвиження Чесного Хреста в селі Звижень. Тризрубна, триверха, з верандою на другому ярусі бабинця, оперезана галереєю. Споруджена 1888 року під керівництвом Міхала Ковальчука. 1916 року розібрана на матеріал для окопів.
- Палац графів Реїв у Псарах (нині с. Приозерне, Рогатинський район).
- Костел у Буцневі поблизу Тернополя (1890–1891).
- Церква Різдва Пресвятої Богородиці в Маркополі. Поєднує в собі неовізантійський та неороманський стилі. Спорудження велось у 1892–1896 роках під керівництвом будівничого Ставарського із Синяви. Пізніше живописець Антін Манастирський виконав настінні розписи.
- Найпізніше з усіх палацових ансамблів у 1889 Захаревичем був зведений замок графа Адама Ґолуховського (1855—1914) в Гусятині. Казковий стиль баварських замків короля Людвіга ІІ. Ліс «Грабник» навколо палацу був перетворений Захаревичем у англійський парк. Тільки дерева цього парку залишились нині, а палац був знищений під час першої світової війни, про його стан можна судити по старих фотографіях.
Галерея Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ Czech National Authority Database
- Ігор Мельник (17 липня 2017). Лицар з Львигороду Юліан Захаревич. zbruc.eu. Zbruč. оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 27 липня 2021.
- ↑ Рихло П. Архітектурна спадщина Чернівців Австрійської доби: Матеріали міжнародної конференції. — Чернівці : Золоті литаври, 2003. — С. 164, 167. — ISBN 966-8029-28-3.
- Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877—1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E. Grzębskiego. — Lwów, 1902. — S. 97. (пол.)
- Towarzystwo Politechniczne… — S. 76.
- Бірюльов Ю. О. Захаревичі, 2010, с. 137.
- Сьомочкін І. В. Будинок Художньо-промислового музею у Львові (до питання про авторство проєкту) // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 1995. — № 3. — С. 30—33.
- Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893—1918. — Warszawa: Neriton, 2005. — S. 106. — ISBN 83-88372-29-7. (пол.)
- Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 311. — ISBN 966-8955-00-5..
- Drobne wiadomości // Architekt. — 1905. — № 4. — S. 64.
- V Zjazd Techników Polskich we Lwowie // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 22. — S. 340. (пол.)
- Minkiewicz W. Z powodu I wystawy Architektury we Lwowie // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 23. — S. 359; продовження статті — № 24. — S. 384. (пол.)
- Бірюльов Ю. О. Захаревичі, 2010, с. 132.
- Бірюльов Ю. О. Захаревичі, 2010, с. 137—138.
- Бірюльов Ю. О. Захаревичі, 2010, с. 138—140.
- Бірюльов Ю. О. Захаревичі, 2010, с. 143—146.
- Бірюльов Ю. О. Захаревичі, 2010, с. 121—123.
- Вуйцик В., Івасейко С., Слободян В. Українські церкви Бродівського району. Ілюстрований каталог. — Львів : Місіонер, 2000. — С. 70—71. — (Українські церкви Львівщини) — ISBN 966-7086-63-1.
- Roman Aftanazy. Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej. Województwo ruskie, Ziemia Halicka i Lwowska. — Wrocław, Warszawa: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1995. — T. 7. — S. 160—167. — ISBN 83-04-03701-7 całość, ISBN 83-04-04229-0. (пол.)
- Бірюльов Ю. О. Захаревичі, 2010, с. 85.
Посилання Редагувати
- Бірюльов Ю. О. Захаревич Юліан Октавіан // Енциклопедія Львова / за ред. А. Козицького. — Львів : Літопис, 2008. — Т. 2: Д—Й. — С. 415—420. — ISBN 978-966-7007-69-0.
- Бірюльов Ю. О. Захаревичі: Творці столичного Львова. — Львів : Центр Європи, 2010. — 336 с. — ISBN 978-966-7022-86-0.
- Гранкін П. Е., Лазечко П. В., Сьомочкін І. В., Шрамко Г. І. Львівська залізниця. Історія і сучасність. — Львів : Центр Європи, 1996. — 176 с. — ISBN 966-7022-10-2.
- Жук О. К. Мистецтво дизайну у творчості Юліана Захарієвича // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». — 2008. — № 632. — С. 216—218.
- Захаревич Юліан-Октавіан // Українська радянська енциклопедія / За редакцією М. П. Бажана. — 2-е видання. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії АН УРСР, 1979. — Т. 4. — С. 222.
- Черкес Б. С., Жук О. К. Юліан Захарієвич — основоположник львівської архітектурної школи // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». — 2007. — № 585. — С. 163—167.
- Минуло 180 років від народження видатного галицького архітектора Юліана Захаревича. lpnu.ua. Національний університет «Львівська політехніка». 27 липня 2017. оригіналу за 27 липня 2021. Процитовано 27 липня 2021.