www.wikidata.uk-ua.nina.az

Юзеф Каетан Яновський У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Яновський пол Józef Kajetan Janowski 17 березня

Юзеф Каетан Яновський

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Яновський.

Юзеф Каетан Яновський (пол. Józef Kajetan Janowski, 17 березня 1832, Варшава — 24 червня 1914, Львів) — архітектор, державний секретар під час повстання 1863—1864 років.

Юзеф Каетан Яновський
Народження 17 березня 1832(1832-03-17)
Смерть 24 червня 1914(1914-06-24) (82 роки)
Поховання
Личаківський цвинтар : 

Країна
(підданство)		 Королівство Польське
 Австро-Угорщина
Навчання Школа красних мистецтв у Варшавіd
Діяльність архітектор
Праця в містах Львів
Архітектурний стиль історизм
Членство The Union of Polish Emigrationd
 Юзеф Каетан Яновський у Вікісховищі

Біографія Редагувати

Народився у Варшаві. Батько — Адам Яновський, судовий писар, матір — Марія з Чемських.

У 1842—1850 роках навчався у реальній гімназії у Варшаві. У 1852—1853 роках працював наглядачем за роботами під час будівництва колії Варшава — Білосток. У 1854 році вступив на архітектурний відділ Варшавської школи мистецтв, де в 1859 році здобув патент будівничого I першого класу. Під час навчання належав до т. зв. «кола Каплінського». Бував на зібраннях у Нарцизи Жміховської і Нарциза Янковського. В часі маніфестацій був констеблем.

У липні 1862 року став чільником організації «червоних» у Третьому управлінні Варшави. За дорученням Оскара Авейде вступив до Центрального народного комітету. Голосував за підняття повстання під час мобілізації до російського війська і за призначення диктатором Людвіка Мерославського. 22 січня 1863 року разом з іншими членами Тимчасового народного уряду виїхав до міста Кутно. Прибув до табору Мар'яна Лангевича, де 5 лютого став свідком битви на річці Слуп'я. 23 лютого повернувся до Варшави. В березні разом з Агатоном Гіллером подався до Кракова для переговорів з Людвіком Мерославським і Мар'яном Лангевичем. В квітні був в уряді, що схилявся на сторону білих. До кінця травня відсторонений від керівництва червоними учасниками замаху. Через кілька днів Франциск Добровольський відновив його в уряді, доручивши військовий відділ. В червневому уряді Карла Маєвського став державним секретарем встановлюючи зв'язок між урядом і підлеглими відділами. У вересні вийшов з уряду, віддавши владу червоним. Незабаром прийняв їх пропозицію зайняти посаду директора відділу зовнішніх справ.

Був одним з найближчих сподвижників диктатора Ромуальда Траугутта. Після його арешту покинув Варшаву. У травні 1864 року взяв участь у зустрічі представників повстанців у Дрездені, де підписав так званий «меморіал сімох», що декларував нові, рішучіші методи боротьби.

Оселився в Парижі, де працював у Комісії з питань державного боргу. Належав до Союзу польської еміграції. 1865 року зайняв посаду керівника робіт Компанії західних залізниць. 1869 року став головним архітектором спілки, що будувала канал Рона — Середземне море.

1871 року прибув до Львова, де безуспішно намагався влаштуватись як архітектор на державну службу. Оселився у Великопольщі. 1874 року змушений пруською поліцією виїхати до Львова. Від 1877 року член Політехнічного товариства у Львові. У 1878 і 1880 роках входив до правління товариства. 1881 року отримав австро-угорське громадянство. У 1879—1884 роках був одним з директорів Промислового товариства у Львові. Як доцент Львівської політехніки викладав у 1889—1902 роках. 1894 року був господарем павільйону архітектури на Загальній крайовій виставці у Львові. 1887 року став президентом організованого ним же Товариства ветеранів. 1905 року входив до складу журі конкурсу проектів будинку Політехнічного товариства у Львові.

У 1890-ті роки став стороною резонансного процесу, коли до нього позивався львівський скульптор Леонард Марконі зі звинуваченням у плагіаті конкурсного проекту Промислового музею. 1899 року Марконі помер і справу продовжувала його вдова. Звинувачення, скоріш за все небезпідставні (висновок дослідника Ігоря Сьомочкіна), були однак судом відкинуті.

Ініціював видання і брав участь у редагуванні в 1888—1894 роках п'ятитомника «Матеріали до історії повстання 1863—64». У 1889—1894 роках був членом правління Музею в Рапперсвілі (Швейцарія). Залишив по собі «Щоденники січневого повстання» (вид. Львів 1923, Варшава 1931).

Відомі споруди у Львові Редагувати

Примітки Редагувати

  1. ↑ Kieniewicz S. Janowski Józef Kajetan… — S. 567.
  2. Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877—1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E. Grzębskiego. — Lwów, 1902. — S. 89.
  3. Towarzystwo Politechniczne… — S. 76.
  4. W. Ż. Konkurs na budowę domu Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie // Przegląd Techniczny. — 1906. — № 3. — S. 27.
  5. Сьомочкін І. В. Будинок Художньо-промислового музею у Львові (до питання про авторство проекту) // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 1995. — № 3. — С. 30—33.
  6. Архітектура Львова… — С. 281.
  7. . Архів оригіналу за 11 серпня 2019. Процитовано 11 серпня 2019. 
  8. Архітектура Львова… — С. 347.
  9. Харчук Х. Комплекс культурно-освітнього закладу єзуїтської гімназії та конвікту в м. Хирові // Вісник національного університету «Львівська політехніка». — 2007. — № 585. — С. 159—163.
  10. Архітектура Львова… — C. 327.
  11. Biernat M., Kurzej M., Ostrowski J. Kościół p. w. Bożego Ciała i klasztor OO. Dominikanów // Kościoły i klasztory Lwowa z okresu przedrozbiorowego (2). — Kraków : Antykwa, 2012. — Т. 20. — S. 217. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 978-83-63463-02-1.
  12. Архітектура Львова… — С. 274—275.
  13. Архітектура Львова… — С. 304.
  14. Архітектура Львова… — С. 328—329.
  15. Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1. — С. 449. — ISBN 978-966-7007-68-8.
  16. Архітектура Львова… — С. 294—295, 441.
  17. Бірюльов Ю. О. Бальдвін-Рамулт Людвіґ // Енциклопедія сучасної України. — К. : Національна академія наук України, Наукове товариство імені Шевченка, 2003. — Т. 2. — С. 180. — ISBN 966-02-2681-0.

Джерела Редагувати

  • Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  • Łoza S. Słownik architektów i budowniczych polaków oraz cudzoziemców w Polsce pracujących. — Warszawa : Wydawnictwo im. Mianowskiego, Instytutu popierania nauki, 1931. — С. 145.
  • Kieniewicz S. Janowski Józef Kajetan // Polski Słownik Biograficzny. — T. X. — 1962—1964. — S. 567—568.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Yanovskij Yuzef Kaetan Yanovskij pol Jozef Kajetan Janowski 17 bereznya 1832 Varshava 24 chervnya 1914 Lviv arhitektor derzhavnij sekretar pid chas povstannya 1863 1864 rokiv Yuzef Kaetan YanovskijNarodzhennya 17 bereznya 1832 1832 03 17 VarshavaSmert 24 chervnya 1914 1914 06 24 82 roki LvivPohovannya Lichakivskij cvintar Krayina piddanstvo Korolivstvo Polske Avstro UgorshinaNavchannya Shkola krasnih mistectv u VarshavidDiyalnist arhitektorPracya v mistah LvivArhitekturnij stil istorizmChlenstvo The Union of Polish Emigrationd Yuzef Kaetan Yanovskij u Vikishovishi Zmist 1 Biografiya 2 Vidomi sporudi u Lvovi 3 Primitki 4 DzherelaBiografiya RedaguvatiNarodivsya u Varshavi Batko Adam Yanovskij sudovij pisar matir Mariya z Chemskih 1 U 1842 1850 rokah navchavsya u realnij gimnaziyi u Varshavi U 1852 1853 rokah pracyuvav naglyadachem za robotami pid chas budivnictva koliyi Varshava Bilostok U 1854 roci vstupiv na arhitekturnij viddil Varshavskoyi shkoli mistectv 1 de v 1859 roci zdobuv patent budivnichogo I pershogo klasu Pid chas navchannya nalezhav do t zv kola Kaplinskogo Buvav na zibrannyah u Narcizi Zhmihovskoyi i Narciza Yankovskogo V chasi manifestacij buv konsteblem U lipni 1862 roku stav chilnikom organizaciyi chervonih u Tretomu upravlinni Varshavi Za doruchennyam Oskara Avejde vstupiv do Centralnogo narodnogo komitetu Golosuvav za pidnyattya povstannya pid chas mobilizaciyi do rosijskogo vijska i za priznachennya diktatorom Lyudvika Meroslavskogo 22 sichnya 1863 roku razom z inshimi chlenami Timchasovogo narodnogo uryadu viyihav do mista Kutno Pribuv do taboru Mar yana Langevicha de 5 lyutogo stav svidkom bitvi na richci Slup ya 23 lyutogo povernuvsya do Varshavi V berezni razom z Agatonom Gillerom podavsya do Krakova dlya peregovoriv z Lyudvikom Meroslavskim i Mar yanom Langevichem V kvitni buv v uryadi sho shilyavsya na storonu bilih Do kincya travnya vidstoronenij vid kerivnictva chervonimi uchasnikami zamahu Cherez kilka dniv Francisk Dobrovolskij vidnoviv jogo v uryadi doruchivshi vijskovij viddil V chervnevomu uryadi Karla Mayevskogo stav derzhavnim sekretarem vstanovlyuyuchi zv yazok mizh uryadom i pidleglimi viddilami U veresni vijshov z uryadu viddavshi vladu chervonim Nezabarom prijnyav yih propoziciyu zajnyati posadu direktora viddilu zovnishnih sprav Buv odnim z najblizhchih spodvizhnikiv diktatora Romualda Traugutta Pislya jogo areshtu pokinuv Varshavu U travni 1864 roku vzyav uchast u zustrichi predstavnikiv povstanciv u Drezdeni de pidpisav tak zvanij memorial simoh sho deklaruvav novi rishuchishi metodi borotbi Oselivsya v Parizhi de pracyuvav u Komisiyi z pitan derzhavnogo borgu Nalezhav do Soyuzu polskoyi emigraciyi 1865 roku zajnyav posadu kerivnika robit Kompaniyi zahidnih zaliznic 1869 roku stav golovnim arhitektorom spilki sho buduvala kanal Rona Seredzemne more 1871 roku pribuv do Lvova de bezuspishno namagavsya vlashtuvatis yak arhitektor na derzhavnu sluzhbu Oselivsya u Velikopolshi 1874 roku zmushenij pruskoyu policiyeyu viyihati do Lvova Vid 1877 roku chlen Politehnichnogo tovaristva u Lvovi 2 U 1878 i 1880 rokah vhodiv do pravlinnya tovaristva 3 1881 roku otrimav avstro ugorske gromadyanstvo U 1879 1884 rokah buv odnim z direktoriv Promislovogo tovaristva u Lvovi Yak docent Lvivskoyi politehniki vikladav u 1889 1902 rokah 1894 roku buv gospodarem paviljonu arhitekturi na Zagalnij krajovij vistavci u Lvovi 1887 roku stav prezidentom organizovanogo nim zhe Tovaristva veteraniv 1905 roku vhodiv do skladu zhuri konkursu proektiv budinku Politehnichnogo tovaristva u Lvovi 4 U 1890 ti roki stav storonoyu rezonansnogo procesu koli do nogo pozivavsya lvivskij skulptor Leonard Markoni zi zvinuvachennyam u plagiati konkursnogo proektu Promislovogo muzeyu 1899 roku Markoni pomer i spravu prodovzhuvala jogo vdova Zvinuvachennya skorish za vse nebezpidstavni visnovok doslidnika Igorya Somochkina buli odnak sudom vidkinuti 5 Iniciyuvav vidannya i brav uchast u redaguvanni v 1888 1894 rokah p yatitomnika Materiali do istoriyi povstannya 1863 64 U 1889 1894 rokah buv chlenom pravlinnya Muzeyu v Rappersvili Shvejcariya Zalishiv po sobi Shodenniki sichnevogo povstannya vid Lviv 1923 Varshava 1931 Vidomi sporudi u Lvovi RedaguvatiBudivlya zhinochoyi shkoli svyatogo Antoniya 1875 1876 na vulici Lichakivskij 148 Fasad u stili italijskogo neorenesansu ozdoblenij skulpturnimi portretami polskih osvitnih diyachiv G Piramovicha O Kopchinskogo ta S Konarskogo rizcya Emilya Shrodlya 6 Nini primishennya pochatkovih klasiv Lvivskoyi specializovanoyi serednoyi zagalnoosvitnoyi shkoli 37 z pogliblenim vivchennyam francuzkoyi movi 7 Zhitlovi budinki 5 i 7 v stili neorenesansu 1877 1880 na vulici Kamenyariv 8 Budinok nomer 5 pam yatnij tim sho v 1877 1939 rr nalezhav knigovidavcyam V i B Gubrinovicham Nerealizovanij proekt yezuyitskoyi gimnaziyi u Hirovi vid 1882 roku Zaklad zbudovano piznishe za proektom Antona Lushkevicha za uchasti Rajmonda Meusa ta Vladislava Ostrovskogo 9 Shpital svyatoyi Sofiyi na rozi vulic Lichakivskoyi 42 i ninishnoyi Chernigivskoyi 1 3 Proekt 1878 roku Zgodom bagatorazovo rozshirenij i dobudovanij Persha perebudova 1889 roku provedena takozh za proektom Yanovskogo 10 Pam yatnik mecenatovi Tadeushu Zhulinskomu u lvivskomu dominikanskomu kosteli Vstanovlenij 1890 roku portretnij medaljon vikonav skulptor Tomash Dikas 11 Budivlya kazarm zhandarmeriyi na ninishnij vulici Stepana Banderi 1890 ti roki Teper tut Lvivske miske upravlinnya miliciyi i Lvivske miske upravlinnya SBU a takozh muzej memorial Tyurma na Lonckogo u primishenni kolishnoyi politichnoyi v yaznici sho isnuvala tut v polski i radyanski chasi 12 Kostel i monastir karmelitok bosih na ninishnij vulici Lisenka 1890 13 Spilno iz Jozefom Braunzajsom brav uchast u proektuvanni troh korpusiv universitetskih klinik na ninishnij vulici Nekrasova 1891 14 Budinok knigarni na vulici Teatralnij 9 1892 Shist terakotovih portretnih pogrud na fasadi vikonav Petro Garasimovich 15 Budivlya Hudozhno promislovogo muzeyu na vulici Getmanskij 1898 1904 spivavtor proektu Leonard Markoni Stilistichno vidnositsya do videnskogo neorenesansu Skulpturne oformlennya fasadu vikonane Antoniyem Popelem Petrom Vijtovichem Grigoriyem Kuznevichem znishene 1952 roku Ryasna ornamentika shodovoyi klitki roboti skulptoriv Antona Popelya ta Mihajla Parashuka Nini ce Nacionalnij muzej na prospekti Svobodi 20 16 Budinok shkoli slipih na vulici Franka 119 u Lvovi 1899 spivavtor Lyudvik Baldvin Ramult 17 nbsp Nacionalnij muzej im A Sheptickogo nbsp Kolishnij kostel i monastir karmelitok bosih nbsp Kolishni kazarmi zhandarmeriyi nbsp Kam yanici vul Kamenyariv 5 7 Primitki Redaguvati a b Kieniewicz S Janowski Jozef Kajetan S 567 Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877 1902 Pamietnik jubileuszowy pod red E Grzebskiego Lwow 1902 S 89 Towarzystwo Politechniczne S 76 W Z Konkurs na budowe domu Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie Przeglad Techniczny 1906 3 S 27 Somochkin I V Budinok Hudozhno promislovogo muzeyu u Lvovi do pitannya pro avtorstvo proektu Visnik institutu Ukrzahidproektrestavraciya 1995 3 S 30 33 Arhitektura Lvova S 281 Kontaktna informaciya LS SZOSh shkola 37 Arhiv originalu za 11 serpnya 2019 Procitovano 11 serpnya 2019 Arhitektura Lvova S 347 Harchuk H Kompleks kulturno osvitnogo zakladu yezuyitskoyi gimnaziyi ta konviktu v m Hirovi Visnik nacionalnogo universitetu Lvivska politehnika 2007 585 S 159 163 Arhitektura Lvova C 327 Biernat M Kurzej M Ostrowski J Kosciol p w Bozego Ciala i klasztor OO Dominikanow Koscioly i klasztory Lwowa z okresu przedrozbiorowego 2 Krakow Antykwa 2012 T 20 S 217 Materialy do dziejow sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej Cz 1 ISBN 978 83 63463 02 1 Arhitektura Lvova S 274 275 Arhitektura Lvova S 304 Arhitektura Lvova S 328 329 Enciklopediya Lvova Za redakciyeyu A Kozickogo ta I Pidkovi Lviv Litopis 2007 T 1 S 449 ISBN 978 966 7007 68 8 Arhitektura Lvova S 294 295 441 Biryulov Yu O Baldvin Ramult Lyudvig Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini K Nacionalna akademiya nauk Ukrayini Naukove tovaristvo imeni Shevchenka 2003 T 2 S 180 ISBN 966 02 2681 0 Dzherela RedaguvatiArhitektura Lvova Chas i stili XIII XXI st Lviv Centr Yevropi 2008 720 s ISBN 978 966 7022 77 8 Loza S Slownik architektow i budowniczych polakow oraz cudzoziemcow w Polsce pracujacych Warszawa Wydawnictwo im Mianowskiego Instytutu popierania nauki 1931 S 145 Kieniewicz S Janowski Jozef Kajetan Polski Slownik Biograficzny T X 1962 1964 S 567 568 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Yuzef Kaetan Yanovskij amp oldid 36320104