| Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (березень 2019) |
Неоренеса́нс — один з історичних стилів середини XIX ст. Розвивався паралельно з неокласицизмом і неоготикою. Він не виступав в чистому вигляді, адже був сумішшю з необароко і мав короткий термін існування.
| Неоренесанс | |
| Ґрунтується на | Архітектура Відродження |
|---|---|
| Неоренесанс у Вікісховищі |
Широке поле діяльності знайшлося для представників нового стилю в архітектурі в області будівництва залізничних вокзалів.
Загальна характеристика Редагувати
Неоренесанс — одна з поширених форм архітектурної еклектики XIX століття, що відтворювала зовнішні архітектурні рішення часів Відродження, в особливості італійського чінквеченто. Відмінні риси — тяжіння до симетрії, раціональне членування фасадів. Надавалась перевага прямокутним планам з внутрішніми двориками, широкому використанню таких архітектурних елементів, як рустика і пілястри.
Джерела Редагувати
Неоренесанс цілком склався до моменту споруди за проєктом Лео фон Кленце Лейхтенберзького палацу в Мюнхені[de] (нім. Palais Leuchtenberg, 1816). Англієць Чарльз Баррі, відомий в першу чергу як популяризатор неоготики, з 1820-х років також охоче звертався до стилістики італійського Ренесансу (один з найкращих зразків — заміський палац в Клайвдені). Проте в цілому, навіть у 1830-ті роки, споруди в неоренесансній стилістиці мали епізодичний характер.
Переосмислення архітектурної мови італійського Ренесансу, як універсальної стильової системи, пов'язане з діяльністю німецького архітектора Готфріда Земпера. Його головний твір — Дрезденська опера (1834-1841 рр.), пройнятий впливом бароко у набагато меншій мірі, ніж опера Гарньє в Парижі. Земперовський стиль набув широкого поширення в Австро-Угорщині. Таким чином, у Відні та Будапешті в стилістиці неоренесансу забудовані цілі квартали. Найчастіше йому віддавали перевагу при зведенні музеїв і бібліотек.
В Україні Редагувати
Будинок Клуга у Києві на вулиці Саксаганського, 96, відносять до французького неоренесансу.
Зразки неоренесансних споруд Редагувати
- Будинок Галицького намісництва, Львів
- Палац Євгенія Богарне в Мюнхені (Лео фон Кленце, 1816)
- Дрезденська картинна галерея (Готфрід Земпер)
- Володимирський палац в Санкт-Петербурзі, фасад
Галерея Редагувати
Див. також Редагувати
Джерела Редагувати
- Kurt Milde: Neorenaissance in der deutschen Architektur des 19. Jahrhunderts. Grundlagen, Wesen und Gültigkeit. Verlag der Kunst, Dresden 1981.
- Daniela Biffar: Schmuckstücke der Neorenaissance. Der Bijouterie-Fabrikant Hermann Bauer (1833—1919). Edition Hatje, Ostfildern-Ruit 1996, ISBN 3-7757-0638-0.
- Walter Krause (Hrsg.): Neorenaissance. Ansprüche an einen Stil. Verlag der Kunst, Dresden 2001, ISBN 3-929744-03-1.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Неоренесанс |