Жак Калло (фр. Jacques Callot, 1592, Нансі — 25 березня, 1635, Нансі) — французький графік та гравер-офортист XVII століття родом із Лотарингії, який працював у стилі маньєризму.
| Жак Калло | |
|---|---|
| фр. Jacques Callot | |
| | |
| Портрет Жака Калло роботи Ігнаціо Гугфорда 1626 р. | |
| При народженні | Jacques Callot |
| Народження | 1592 Лотарингія, Нансі |
| Смерть | 25 березня 1635 |
| Нансі (рак шлунка) | |
| Національність | француз |
| Країна | герцогство Лотарингія |
| Навчання | у Ф. Томассена в Римі та у Дж. Паріджі у Флоренції |
| Діяльність | гравер, художник, майстер офорту, графік, рисувальник, ілюстратор, художник-гравер |
| Напрямок | бароко і реалізм |
| Покровитель | Козімо II Медічі |
| Вплив на | Рембрандт, Франсіско Гойя |
| Вчитель | Philippe Thomassind, Жак Белланж і Israël Henrietd |
| Відомі учні | François Collignond |
| Твори | графічні серії, окремі аркуші |
| | |
| Жак Калло у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
Точний рік народження Жака Калло невідомий, вказують 1592 або 1593. Графік родом з Лотарингії, котра тоді була суверенною державою і не входила до складу Франції. Батько митця, Жан Калло, був герольдом Лотарингії та мав багатодітну родину.
Хлопець рано виявив художні здібності. Ще в Нансі його влаштували в майстерню ювеліра. За переказами, 1609 року він пішки намагався дістатися Риму. З цього приводу існує декілька різних версій. За однією — він тікав з дому двічі й дістався Італії з мандрівними циганами.
За більш пізніми дослідженнями він був мандрівним майстром і працював у Римі (1609—1611), Флоренції (1611—1621), Нансі (1621—1628), Парижі (1629—1630), а також знову у Нансі (1630—1635), де й помер.
Техніку офорту опановував в майстерні італійського художника і гравера Антоніо Темпеста. В ранні роки виконав також декілька графічних творів різцем. Серед вчителів молодого гравера — Філіп Томассен та Джуліо Паріджі ().
1612 року влаштувався помічником у майстерню художника Джуліо Паріджі. У роки праці у Флоренції здобув популярність і його покровителем став герцог Тосканський Козімо ІІ Медічі.
1617 року експериментував із технікою офорту і винайшов кислотостійкий лак. Винахід дозволив удосконалити офортну техніку. 1621 року у Флоренції помер меценат Козімо ІІ Медічі і Жак Калло відбув на батьківщину у місто Нансі, де працював до 1628 року.
У Нансі, тодішній столиці Лотарингії, два роки провів Клод Лоррен, який працював помічником у придворного живописця Клода Дерюе. З останнім був знайомим і Жак Кало, що створив портрет Клода Дерюе. Клод Лоррен — один з майстрів офорту XVII століття. Зближенню двох майстрів могло сприяти і перебування обох у Італії.
Життєпис Жака Калло створювали Андре Філібьєн та Філіппо Бальдінуччі, але робили це наприкінці XVII століття, коли більшість фактів біографії померлого майстра забулась або була викривлена. Ранні роки гравера відомі погано, більш документований його період праці у місті Флоренція.
Жак Калло мав племінника. Клод Калло перебрався на проживання у Річ Посполиту і був придворним художником трьох польських королів (Яна ІІ Казимира, Михайла Корибута Вишневецького, Яна ІІІ Собеського).
Вплив на сучасників і послідовників Редагувати
Твори Жака Калло ще за життя майстра розійшлися країнами Західної Європи. Їх знали, розшукували, купували і колекціонували всі, хто цікавився мистецтвом або працював в техніці офорту, серед них і голландець Рембрандт.
Твори Жака Калло знав Франсіско Гойя, котрий сам створив серію офортів із тотожною назвою «Лихоліття війни», відобразивши події іспанської війни за незалежність він наполеонівської Франції.
Твори Жака Калло розглядались як програмні для низки західноєвропейських представників доби романтизму на початку 19 ст.
Творчість Калло надихала також і поетів. Найвідомішою книгою, написаною під його впливом є збірка поезій у прозі Алоїзіуса Бертрана «Нічний Гаспар: Фантазії в манері Рембрандта та Калло», що була опублікована 1842 року.
Вибрані графічні серії Редагувати
- «Каприччі»
- «Різноманітні фігури»
- «Десять краєвидів Флоренції»
- «Зодіак» або «12 місяців»
- «Горбуни»
- «Жебраки»
- «Страсті Господні»
- «Цигани»
- «Великі краєвиди Парижа»
- «Історія блудного сина»
- «Сім смертних гріхів»
- «Фантазії»
- «Лихоліття війни» 1-а серія
- «Лихоліття війни» 2-а серія
«Лихоліття війни» Редагувати
Джерела Редагувати
- Peter Bell/ Dirk Suckow: Geordnete Unordnung und Familie in Serie. Jacques Callots Zyklus Les Bohémiens. In: Arbeitskreis «Repräsentationen» (Hg.): Die andere Familie. Repräsentationskritische Analysen von der Frühen Neuzeit bis zur Gegenwart. Frankfurt a.M. [u.a.] 2013, S. 81-116.
- Ann Brothers: Worlds in Miniature: The Etchings of Jacques Callot and Wencheslaus Hollar. National Gallery of Victory, Sydney 1998.
- Antony Griffiths et. al.:. Disasters of War: Callot, Goya, Dix. The South Bank Centre, London 1998
- Götz J. Pfeiffer: Bild-Zeitung und Moral-Büchlein — der Dreissigjährige Krieg in Druckgraphiken von Matthäus Merian und Abraham Hogenberg, Jacques Callot und Hans Ulrich Franck, in: Der Dreissigjährige Krieg in Hanau und Umgebung, hrsg. vom Hanauer Geschichtsverein, Hanau, 2011, S. 255—275.
- Каталог выставки «Сто офортов 16-19 веков» из собрания Гос. Эрмитажа, «Сов.художник», Л.-М, 1964.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ Каталог выставки «Сто офортов 16-19 веков» из собрания Гос. Эрмитажа, «Сов.художник», Л.-М, 1964, с. 113