Олекса́ндра Олекса́ндрівна Е́кстер (до шлюбу — Григоро́вич; 6 (18) січня 1882, Білосток, Польща — 17 березня 1949, Фонтене-о-Роз, біля Парижа) — українська художниця, сценографка, педагогиня єврейського походження. Яскрава представниця європейського кубізму та футуризму, українського авангарду, одна із засновниць стилю «ар-деко». Названа Бенедиктом Лівшицем «амазонкою авангарду».
| Екстер Олександра Олександрівна | |
|---|---|
| рос. Александра Экстер | |
| | |
| Народження | 6 (18) січня 1882 Білосток, Гродненська губернія, Литовське генерал-губернаторство, Російська імперія |
| Смерть | 17 березня 1949[…] (67 років) |
| Фонтене-о-Роз, Іль-де-Франс, Франція | |
| Країна | Україна |
| Навчання | Академія Ґранд-Шом'єр і Київське художнє училище |
| Діяльність | художниця, художниця по костюмах, ілюстраторка, сценографка, графікеса, дизайнерка, мисткиня, художниця по текстилю |
| Напрямок | живопис, театр, фільм, графіка, costume designd і дизайн |
| Відомі учні | Vera Rocklined і Епштейн Марко Ісайович |
| Працівник | Вищі художньо-технічні майстерні |
| Член | Супремус |
| | |
| Екстер Олександра Олександрівна у Вікісховищі | |
| Висловлювання у Вікіцитатах |
Біографія Редагувати
Народилася 1882 року в Білостоку Гродненської губернії в сім'ї білоруського єврея та грекині.
Невдовзі батьки переїхали до Києва, і Ася (так називали її друзі) стала киянкою. Закінчила гімназію Святої Ольги та Київське художнє училище, де вчилася в 1901–1903 та 1906 роках, разом з майбутніми славетними авангардистами О. Богомазовим та О. Архипенком. Серед викладачів був Микола Пимоненко. Брала приватні уроки в Сергія Світославського.
Вийшла заміж за німецького адвоката М. Є. Екстер та оселилася з ним у Києві по вулиці Б. Хмельницького, 27. У мансарді знаходилася її студія, де працювали майбутні корифеї світового декораційного мистецтва Вадим Меллер, Анатоль Петрицький, Павло Челищев.
Екстер вирушила до Парижа по нові враження, але і в паризькій академії академічна програма мало різнилась від київської. Познайомившись із прихильником нового мистецтва поетом Гійомом Аполлінером, Олександра Екстер потрапляє до майстерні Пабло Пікассо, де віднаходить нову філософію мистецтва.
«В її паризькій господі, так само, як у ній самій, впадало в очі своєрідне сполучення європейської культури з українським побутом. На стінах серед малюнків Пікассо і Брака можна було побачити українські вишивки, на підлозі — український килим, до столу подавали глиняні горщечки, яскраві майолікові тарілки з варениками», — згадує Аліса Коонен, акторка Московського камерного театру, в якому Олександра Екстер поставила свої найкращі спектаклі: «Саломея», «Ромео і Джульєтта».
1908 року у Москві група митців з Києва, Санкт-Петербурга та Москви організувала спільну виставку «Вінок», за яку відповідала саме Олександра Екстер. Слід зазначити, що поїздка до Парижа надихнула її на розвиток її творчості.
Наступна виставка «Ланка» була розкритикована та не знайшла розуміння серед глядачів. 1909 року скульптор Володимир Іздебський відкрив у Одесі «Салон», і після його відкриття митців поділили на правих, середніх та лівих. Першими милувалися, другими захоплювалися, а третіх не розуміли. Олександра Екстер була віднесена до лівого крила.
Після цього 1914 року на Хрещатику відбулась виставка «Кільце», яка була доволі позитивно сприйнята критиками. Але інтерес до авангарду на той час зменшився.
Померла Олександра Естер 1949 року в передмісті Парижа. Вже хвора писала друзям, що тужить за батьківщиною: «Зима, що надходить, буде дуже важка. Це дев'ята зима від початку війни, і для мене вона буде найважча».
Творчість Редагувати
У відповідь на критику колористичного рішення її картин приятелем Фернаном Леже Екстер написала кілька монохромних картин. Проте це для неї був кольоровий піст, і з 1914 року її кубізм вибухає всіма барвами веселки: Екстер була зачарована українським народним мистецтвом.
Завдяки зв'язкам свого чоловіка Миколи Екстера, Олександра мала можливість познайомитися з Наталією Давидовою, яка володіла маєтком з майстернею у Вербівцях, розташованих поблизу Черкас. Точно там відома художниця, що на даний момент вважається представницею європейського кубізму, футуризму, українського авангарду, одна із засновниць стилю «ар-деко», знайшла для себе натхнення в українському народному мистецтві.
За словами дослідника творчості Олександри Екстер, Георгія Коваленка, саме цей світ у Вербівці визначив у живописі художниці його колористичну стихію та став джерелом образності. Коваленко в своїй монографії описував, як Екстер здійснювала наукові експедиції в пошуках старовинних селянських вишивок, літургійного шиття та предметів ткацтва.
Екстер та Давидова спільно з іншими дослідниками проводили пошуки народних мотивів, які переосмислювали, осучаснювали та втілювали у супрематичні дизайни для вишивок на різних предметах, таких як сумки, подушки, килими, пояси тощо, співпрацюючи з Казимиром Малевичем, Іваном Пуні та Ксенією Богуславською. Згодом вони заснували Київське кустарне товариство та представляли свої вишивки з Вербівців на виставках у Києві та країнах Європи. У 1917 році було експоновано понад 400 робіт у Москві, які не повернулися назад.
Ці твори мали комерційний успіх. Їх виставляли й охоче купували в Полтаві, Києві, Москві, Берліні. Сільські художники внесли динаміку кубофутуризму у власні твори, а Екстер під їхнім впливом яскраво кольорувала площини й грані свого живопису. Відкриваючи виставку селянки Ганни Собачко в Києві 1918 року, за часів УНР, Екстер сказала те ж, що говорила й Леже: «Молоді слов'янські народи віддають перевагу радісним ясним кольорам». Під впливом, зокрема, Олександри Екстер, французькі кубісти розкріпачили свою палітру.
Та Екстер пішла далі, ставши абстракціоністкою, на що не зважилися її паризькі друзі Пікассо, Брак, Леже. У своїй київській студії вона навчала абстрактного мистецтва навіть дітей, пропонуючи їм ілюструвати казку не сюжетно, а з допомогою ритмів.
Оновила вона й театральне мистецтво ХХ століття. Чи не вперше у світовій сценографії Екстер обігравала весь куб сцени, а не лише її підлогу-планшет. Новітньо: лаконічно, конструктивно, рухливо — оформила сценічне дійство, що пізніше перейняли в Європі та Америці. Олександра Екстер зробила внесок у театральне мистецтво першої половини XX століття. В її авангардистсько-конструктивістському стилі були оформлені декорації «вакхічної драми» «Фаміра Кіфаред» І. Анневського (йшла в 1916–1917 на сцені Камерного театру в Москві, реж. О. Таїров).
Одна з найвідоміших картин Екстер — «Фундуклеївська вулиця» (нині Богдана Хмельницького). Будівлі на картині мчать униз до Хрещатика, як діти на санчатах. Глядач цього твору не втримався від епіграми: Не може бути сумніву,
Тут доказів чимало:
Чи не за землетрусу
Вона «пейзаж» писала?
За мотивами її театральних костюмів також були створені скульптури: ескізи на площині паперу перетворені в пластичні форми, вилиті з бронзи й покриті емаллю.
Свої твори й архів Екстер заповіла другу-художнику Семену Ліссіму, який жив у Нью-Йорку. Так більша частина спадщини Екстер потрапила до Америки. Зараз твори Олександри Екстер зберігаються в різних музеях світу і, зокрема, Національному художньому музеї України в Києві, де вона розпочинала свій творчий шлях.
Галерея Редагувати
Пам'ять Редагувати
У 2000 році в Парижі створено «Товариство Олександри Екстер».
У 2008 році в Києві відбулася перша виставка Олександри Екстер.
Примітки Редагувати
- різні автори Енциклопедія сучасної України — Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — ISBN 966-02-2075-8
- Artists + Artworks
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Alexandra Exter — 2008.
- SNAC — 2010.
- ↑ Czech National Authority Database
- . Архів оригіналу за 6 квітня 2022. Процитовано 19 травня 2022.
- ↑ Авангардистка Олександра Екстер: українська чи російська амазонка.
- ↑ . Архів оригіналу за 19 травня 2022. Процитовано 19 травня 2022.
Література Редагувати
- Горбачов Д. Екстер Олександра Олександрівна // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9. — С. 229.
- Рибаков М. О. Екстер Олександра Олександрівна // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. — С. 25—26.
- Коваленко Г. Ф. Александра Экстер. — Москва, 1993.
Посилання Редагувати
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Екстер Олександра Олександрівна
- Марко Роберт Стех. «Очима культури» № 92. Олександра Екстер [ 3 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Олександра Екстер та її студія (Київ,1918). Стаття Георгія Коваленко. [ 3 лютого 2015 у Wayback Machine.]
- Шестаков Андрій «Амазонка» з Фундуклеївської. До 60-річчя з дня смерті «майстрині радості» Олександри Екстер [ 29 січня 2010 у Wayback Machine.] // «Україна Молода», № 048 за 17 березня 2009 року
- Виставка творів Олександри Екстер [ 7 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Александра Экстер. Выставка произведений. Каталог. Одесса, 1989 [ 12 липня 2021 у Wayback Machine.]
- Д. О. Горбачов. Екстер Олександра Олександрівна [ 10 лютого 2022 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття про українського художницю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |