www.wikidata.uk-ua.nina.az

Джихадизм це неологізм який використовується щодо войовничих ісламських рухів які сприймаються як загроза для Заходу 1 З

Джихадизм

Джихадизм — це неологізм, який використовується щодо «войовничих ісламських рухів, які сприймаються як загроза для Заходу». З'явившись раніше в пакистанських та індійських ЗМІ, західні журналісти прийняли цей термін після терактів 11 вересня 2001 року. З тих пір його застосовують до різних повстанських ісламських екстремістів, войовничих ісламістів і терористичних осіб і організацій, ідеології які базуються на ісламському понятті джихаду.

Сучасний джихадизм, зрештою, має своє коріння в ідеологічних розробках ісламського відродження кінця 19-го та початку 20-го століть, які далі розвинулися в кутбізм та пов'язані з ним ісламістські ідеології протягом 20-го та 21-го століть. Ісламські терористичні організації, які брали участь у радянсько-афганській війні 1979—1989 років, посилили зростання джихадизму, який поширювався під час різних збройних конфліктів протягом 1990-х і 2000-х років. Жиль Кепель діагностував окрему салафітську форму джихадизму в салафітському русі 1990-х років.

Джихадизм з міжнародним панісламістським масштабом також відомий як «глобальний джихадизм». Дослідження показують, що з появою ІДІЛ багато мусульман із західних країн, таких як Албанія, Австралія, Бельгія, Боснія та Герцеговина, Канада, Данія, Франція, Німеччина, Ірландія, Італія, Косово, Нідерланди, Нова Зеландія, Північна Македонія, Норвегія, Польща, Росія, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Сполучене Королівство та Сполучені Штати приєдналися до глобального джихаду в Сирії та Іраку.

Термінологія Редагувати

Прапор який використовується різними ісламістськими організаціями з кінця 1990-х років і складається з шахади білим шрифтом у центрі на чорному тлі.

Термін «джихадизм» використовується з 1990-х років, ширше після терактів 11 вересня. Вперше його використали індійські та пакистанські ЗМІ, а також французькі вчені, які використали більш точний термін «джихадист-салафіст».

За словами Мартіна Крамера станом на 2003 рік, "джихадизм використовується для позначення найбільш жорстоких осіб і рухів у сучасному ісламі, включаючи «Аль-Каїду». Девід Романо визначив використання цього терміна як посилання на "особу чи політичний рух, який головним чином зосереджує свою увагу, дискурс і діяльність на проведенні насильницької, безкомпромісної кампанії, яку вони називають «джихадом». Слідом за Даніелем Кіммаджем він розрізняє джихадистський дискурс джихаду як глобальний проект перетворення світу з допомогою таких груп як Хезболла, які представляють регіональний проект проти конкретного ворога.

Більшість мусульман не вживають цей термін, їм не подобається асоціювати незаконне насильство з благородною релігійною концепцією, і натомість віддають перевагу використанню термінів таких як «девіанти».

Термін «джихадистський глобалізм» також часто використовується по відношенню до джихадизму. Академік Манфред Штегер пропонує розширення терміну «джихадистський глобалізм» для застосування до всіх надзвичайно насильницьких різновидів ідеологій під впливом релігії, які формулюють конкретні політичні програми та створиють терористичні стратегії (до них належать Аль-Каїда, Джемаа Ісламія[en], Хамас, і Хезболла, які він вважає «найбільш вражаючим проявом релігійного глобалізму»).

«Jihad Cool» — це ребрендинг войовничого джихадизму для молоді через соціальні мережи, журнали, реп-відео, іграшки, пропагандистські відео, та ін. Ця субкультура, в основному застосовувана до людей у розвинених країнах, яких залучають для поїздок у зони конфлікту для джихаду. Щоб виправдати свої акти релігійного насильства, особи та мережі джихадистів використовують жанр ісламської юридичної літератури (фетва), розробленої джихадистсько-салафістськими правовими органами, чиї юридичні твори поширюються через Інтернет.

Мааджид Наваз, засновник і голова аналітичного центру боротьби з екстремізмом Quilliam, визначає джихадизм як жорстокий підвид ісламізму: «Ісламізм [це] бажання нав'язати будь-яку версію ісламу будь-якому суспільству. Джихадизм — це спроба зробити це силою».

Історія Редагувати

Афганські моджахеди моляться в провінції Кунар, Афганістан (1987)

Ключові впливи Редагувати

Ісламський екстремізм сягає ранньої історії ісламу з появою хариджитів у 7 столітті нашої ери. Початковий розкол між хариджитами, суннітами та шиїтами серед мусульман був предметом суперечок щодо політичної та релігійної спадкоємності керівництва мусульманської громади (уммою) після смерті ісламського пророка Мухаммеда. Виходячи зі своєї, по суті, політичної позиції, хариджити розвинули доктрини, які відрізняли їх як від основної течії мусульман-сунітів, так і від мусульман-шиїтів. Шиїти вважають, що Алі ібн Абі Таліб є справжнім наступником Мухаммеда, тоді як сунніти вважають, що Абу Бакр займає цю посаду. Хариджити відокремилися як від шиїтів, так і від сунітів під час Першої фітни● (першої ісламської громадянської війни); вони були особливо відомі тим, що дотримувалися радикального підходу до такфіру (відлучення), за яким вони оголошували і мусульман-суннітів, і мусульман-шиїтів або невірними (kuffār), або лжемусульманами (munāfiḳūn), і тому вважали їх гідними смерті за їхню думку.

Усама бен Ладен і Айман аз-Завахірі з Аль-Каїди сприяли поваленню світських урядів

.

Саїд Кутб, єгипетський ідеолог ісламістів і видатний лідер Товариства братів-мусульман в Єгипті, був впливовим пропагандистом панісламської ідеології в 1960-х роках. Коли він був страчений єгипетським урядом під час режиму Гамаля Абдель Насера, Айман аз-Завахірі створив Єгипетський ісламський джихад, організацію яка прагне замінити уряд ісламською державою, яка відображала б ідеї Кутба про ісламське відродження, якого він прагнув. Кутбістська ідеологія була впливовою серед джихадистських рухів та ісламських терористів, які прагнуть повалити світські уряди, зокрема Усами бін Ладена та Аймана аль-Завахірі з Аль-Каїди, а також салафітсько-джихадистське терористичне угруповання ІДІЛ. Крім того, книги Кутба часто цитували Усама бен Ладен і Анвар аль-Авлакі.

Можна сказати, що Саїд Кутб заснував справжній рух радикального ісламу. На відміну від інших ісламських мислителів, згаданих вище, Кутб не був апологетом. Він був видатним лідером «Братів-мусульман» і дуже впливовим ідеологом ісламізму, а також першим, хто сформулював ці анафемні принципи у своєму великому творі «Fī ẓilāl al-Qurʾān» (укр. У тіні Корану) і його маніфест «Maʿālim fīl-ṭarīq» (укр. Віхи), який призвів до його страти єгипетським урядом. Інші салафітські рухи на Близькому Сході та в Північній Африці та салафітські рухи в усьому мусульманському світі перейняли багато його ісламістських принципів.

За словами Кутба, мусульманська громада (умма) вимерла протягом кількох століть, і вона також повернулася до джахілії (доісламської епохи невігластва), тому що ті, хто називає себе мусульманами, не дотримуються законів шаріату. Щоб відновити іслам, повернути йому часи слави та звільнити мусульман від кайданів невігластва, Кутб запропонував уникати сучасного суспільства, заснувати авангард за зразком ранніх мусульман, проповідувати та готуватися до бідності чи навіть готуватися до смерті, готуючись до джихаду. Кутбізм[en], радикальна ісламістська ідеологія, яка походить від ідей Кутба, була засуджена багатьма видатними мусульманськими вченими, а також іншими членами Братів-мусульман, такими як Юсуф аль-Карадаві.

Ісламське відродження та салафізм (з 1990-х років до сьогодні) Редагувати

Чорний прапор, який використовували кавказькі джихадисти в 2002 році
Прапор ІДІЛ

За словами Рудольфа Пітерса, дослідника ісламу та історії ісламу, сучасні мусульмани-традиціоналісти "копіюють фрази з класичних праць про «фікх» у своїх працях про джихад; Ісламські модерністи «наголошують на оборонному аспекті джихаду, вважаючи його рівносильним bellum justum у сучасному міжнародному праві»; а сучасні фундаменталісти (Абул А'ла Маудуді, Саїд Кутб, Абдулла Аззам та ін.) розглядають його як «боротьбу за розширення ісламу та реалізації ісламських ідеалів».

Деякі з ранніх ісламських вчених і богословів, які мали глибокий вплив на ісламський фундаменталізм та ідеологію сучасного джихадизму, включають середньовічних мусульманських мислителів Ібн Таймія, Ібн Катхір та Мухаммад ібн ʿАбд аль-Ваххаб, а також сучасні ісламістські ідеологи Мухаммад Рашид Ріда, Саїд. Кутб і Абул А'ла Маудуді. Джихад пропагувався в сучасному фундаменталізмі, починаючи з кінця 19-го століття, ідеології, яка виникла в контексті боротьби проти колоніальних держав у Північній Африці наприкінці 19-го століття, як-от у війні Махдистів у Судані.

Термін джихадизм (раніше салафітський джихадизм) виник у 2000-х роках для позначення сучасних джихадистських рухів, розвиток яких у ретроспективі простежується до розвитку салафізму в поєднанні з походженням Аль-Каїди в радянсько-афганській війні протягом 1990-х років. Джихадизм називають «відгалуженням» ісламського відродження 1960-1970-х років. Вважається, що радянсько-афганська війна (1979—1989) "посилила джихадистську тенденцію з маргінального явища до головної сили в «мусульманському світі». Після радянсько-афганської війни джихадисти-ветерани повернулися до своїх країн і потім розійшлися по інших місцях конфліктів, таких як Алжир, Боснія та Чечня, створивши «транснаціональний потік джихадистів».

Територія ІДІЛ в Іраку та Сирії (сірим кольором), на момент її найбільшого територіального охоплення в травні 2015 року

Поясненням готовності джихадистів вбивати мирних жителів і самозваних мусульман на тій підставі, що вони відступники (takfīr), є впливом традиційного класу улемів, часто високоосвічених ісламських юристів.

Саудівська доктрина ваххабізму називає себе поверненням до незайманого, простого, прямолінійного ісламу. На відміну від традиційних вчень юристів, які терпіли і навіть віддавали відмінності в думках і тримали екстремізм на маргіналізованих позиціях, ваххабізм мав «надзвичайну ворожість» до «будь-яких поділів в ісламі».

Шиїтський джихад Редагувати

Термін джихадист майже виключно використовується для опису сунітських екстремістів. Наприклад, у Сирії, де тисячі іноземних мусульманських бойовиків беруть участь у громадянській війні, несирійських шиїтів часто називають «бойовики», а іноземців-сунітів називають «джихадисти» (або «потенційні джихадисти»). Одним із тих, хто дійсно використовує термін «шиїтський джихад», є Денні Постел, який скаржиться, що «цей шиїтський джихад здебільшого виключено з домінуючого наративу». Інші автори вважають ідеологію «опору» (араб. muqawama) домінуючою навіть серед екстремістських шиїтських груп. Тому для роз'яснення, вони пропонують замість цього використовувати термін «мукаваміст».

Переконання Редагувати

За словами Шаді Гаміда та Рашида Дара, джихадизм ґрунтується на ідеї, що джихад є «особистим обов'язком» (fard 'ayn), покладеним на всіх мусульман . Це суперечить дотеперішньому переконанню мусульман (і сучасних неджихадистів), що джихад є «колективним зобов'язанням» (fard al-kifaya), яке виконується згідно з наказами законних представників мусульманської громади. Джихадисти наполягають на тому, що всі мусульмани повинні брати участь, тому що (на їхню думку) сьогоднішні мусульманські лідери є нелегітимними і не мають повноважень встановлювати виправдане насильство.

Еволюція джихаду Редагувати

Прапор Хуситів, угорі якого написано " Аллаг найвеличніший ", у наступному рядку написано «Смерть Америці, смерть Ізраїлю, прокляття юдеям, перемога за ісламом».

Деякі спостерігачі відзначили еволюцію правил джихаду — від оригінальної «класичної» доктрини до салафійського джихадизму 21-го століття. За словами історика права Садарата Кадрі, протягом останніх кількох століть поступові зміни в ісламській правовій доктрині (розробленій ісламістами, які інакше засуджують будь-яку біда (нововведення) в релігії), «нормалізували» те, що було колись « немислиме». «Сама ідея про те, що мусульмани можуть підірвати себе за Бога, була нечуваною до 1983 року, і лише на початку 1990-х хтось намагався виправдати вбивство невинних мусульман, які не були на полі бою».

Перша або «класична» доктрина джихаду, яка була розроблена наприкінці VIII століття, наголошувала на «джихаді меча» (jihad bil-saif), а не на «джихаді серця», але вона містила багато юридичних обмежень, які були розроблені на основі тлумачень як Корану, так і хадісів, таких як детальні правила щодо «початку, проведення, припинення» джихаду, поводження з ув'язненими, розподілу здобичі тощо. Якщо не було раптового нападу на мусульманську громаду, джихад не був «особистим обов'язком» (fard 'ayn); натомість це був «колективний обов'язок» (fard al-kifaya), який мав виконуватися «на шляху Бога» (fi sabil Allah), і ним міг керувати лише халіф, «чий розсуд щодо його поведінки був майже абсолютним». (Це було розроблено частково для того, щоб уникнути таких інцидентів, як джихад Харіджії проти халіфа Алі та його вбивство, оскільки вони вважали, що він більше не мусульманин). Мученицька смерть у результаті нападу на ворога без турботи про власну безпеку була похвальною, але смерть від власної руки (на відміну від рук ворога) заслуговувала особливого місця в пеклі. У західних текстах категорія джихаду, яка вважається колективним обов'язком, іноді спрощується як «наступальний джихад».

Такі діячі, як Абул Ала Маудуді, Абдулла Аззам, Рухолла Хомейні, лідери Аль-Каїди та інші, вважають, що оборонний глобальний джихад є особистим обов'язком, а це означає, що жодному халіфу чи мусульманському главі держави не потрібно проголошувати його. Вбивство себе в процесі вбивства ворога є актом шухади (мучеництва), і це приносить вам особливе місце на небесах, а не особливе місце в пеклі ; і вбивство перехожих-мусульман (неважливо , немусульман), не повинно перешкоджати актам джихаду. Військовий та інтелектуальний аналітик Себастьян Горка описав нове тлумачення джихаду як «навмисне націлювання на цивільних осіб недержавним актором за допомогою нетрадиційних засобів». Вважається, що групи та конкуренти Аль-Каїди, що відкололися, Джамаат аль-Таухід валь-Джихад та Ісламська держава Іраку та Сирії перебували під сильним впливом. роботою 2004 року про джихад під назвою «Управління дикістю» (Idarat at-Tawahhush), написана Абу Бакром Наджі і мала на меті надати стратегію створення нового ісламського халіфату, спочатку знищивши «життєво важливі економічні та стратегічні цілі» та налякати ворога з жорстокістю щоб зламати його волю.

Ісламський богослов Абу Абдулла аль-Мухаджир був визнаний одним із ключових теоретиків та ідеологів сучасного джихадистського насильства. Його богословські та юридичні аргументи вплинули на Абу Мусаба аз-Заркаві, члена Аль-Каїди та колишнього лідера Аль-Каїди в Іраку, а також на кілька інших терористичних угруповань джихадистів, включаючи ІДІЛ та Боко Харам. Заркаві використовував 579-сторінковий рукопис ідей аль-Мухаджира в тренувальних таборах які були розгорнуті ІДІЛ, рукопис відомий арабською мовою як Фікх ал-Діма. Експерт з боротьби з тероризмом Орва Аджуб назвав книгу раціоналізацією та виправданням «операцій самогубців, каліцтва трупів, обезголовлення та вбивства дітей і некомбатантів». Журналіст The Guardian Марк Таусенд, цитуючи Салаха аль-Ансарі з Quilliam, зазначає: «Майже в усіх західних і арабських наукових дослідженнях цей огидний і небезпечний текст Фікх ал-Діма вражає стурбованістю». Чарлі Вінтер з The Atlantic описує це як «теологічну п'єсу, яка використовується для виправдання огидних дій групи».

Клінічний психолог Кріс Е. Стаут також обговорює текст у своєму есе «Тероризм, політичне насильство та екстремізм» (2017). Він оцінює, що джихадисти вважають свої дії «задля загального блага» та вважають що вони знаходяться в небезпечній ситуації, яка робить ісламський тероризм дійсним засобом вирішення.

Суперники Редагувати

Президент США Рональд Рейган зустрічається з лідерами афганських моджахедів в Овальному кабінеті в 1983 році

Проти мусульман-шиїтів Редагувати

Громадянська війна в Сирії стала центром уваги сунітських бойовиків і бійців, які вели джихад проти мусульман-шиїтів. «Фронт ан-Нусра» — найбільше сунітське джихадистське угруповання в Сирії. У Єгипті Товариство братів-мусульман закликало до джихаду проти сирійського уряду та його союзників-шиїтів. Саудівська Аравія підтримує джихад проти мусульман-шиїтів у Сирії за допомогою посередницької війн. Іноземні суннітські бойовики-джихадисти з'їхалися до Сирії з Саудівської Аравії, Бахрейну, Ємену, Кувейту, Тунісу, Лівії, Єгипту, Марокко, а також з інших арабських держав, Чечні, Пакистану, Афганістану та західних країн.

Проти атеїстів Редагувати

Під час радянсько-афганської війни 1980-х років багато мусульман отримували заклики до джихаду проти атеїстів. Моджахедів набирали з різних країн, у тому числі з Єгипту, Пакистану та Саудівської Аравії. Конфлікт поступово перетворився з конфлікту проти окупації в конфлікт, який сприймався як джихад.

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. Compare: Firestone, Reuven (2012). "Jihadism" as a new religious movement. У Hammer, Olav; Rothstein, Mikael. The Cambridge Companion to New Religious Movements. Cambridge: Cambridge University Press. с. 263–285. ISBN 978-0-521-19650-5. LCCN 2012015440. doi:10.1017/CCOL9780521196505.018. «'Jihadism' is a term that has been constructed in Western languages to describe militant Islamic movements that are perceived as existentially threatening to the West. Western media have tended to refer to Jihadism as a military movement which is rooted in political Islam. [...] 'Jihadism,' like the word jihad from which it is constructed, is a difficult term to precisely define. The meaning of Jihadism is a virtual moving target because it remains a recent neologism and no single, generally accepted meaning has been developed for it.»  
  2. ↑ Martin Kramer (Spring 2003). . Middle East Quarterly X (2): 65–77. Архів оригіналу за 1 січня 2015. Процитовано 11 травня 2011.  "French academics have put the term into academic circulation as 'jihadist-Salafism.' The qualifier of Salafism—an historical reference to the precursor of these movements—will inevitably be stripped away in popular usage. «Jihadist-Salafism» is defined by Gilles Kepel, Jihad: The Trail of Political Islam (Harvard: Harvard University Press, 2002), pp. 219–22; and Guilain Deneoux, "The Forgotten Swamp: Navigating Political Islam, « Middle East Policy, June 2002, pp. 69–71.»
  3. ↑ Poljarevic, Emin (2021). Theology of Violence-oriented Takfirism as a Political Theory: The Case of the Islamic State in Iraq and Syria (ISIS). У Cusack, Carole M.; Upal, M. Afzal. Handbook of Islamic Sects and Movements. Brill Handbooks on Contemporary Religion 21. Leiden and Boston: Brill Publishers. с. 485–512. ISBN 978-90-04-43554-4. ISSN 1874-6691. doi:10.1163/9789004435544_026. 
  4. «Jihad». Jihad. Oxford: Oxford University Press. doi:10.1093/obo/9780195390155-0045. 
  5. ↑ Badara, Mohamed; Nagata, Masaki (November 2017). Modern Extremist Groups and the Division of the World: A Critique from an Islamic Perspective. Arab Law Quarterly (Leiden: Brill Publishers) 31 (4): 305–335. ISSN 1573-0255. doi:10.1163/15730255-12314024. 
  6. ↑ Cook, David (2015). Radical Islam and Contemporary Jihad Theory. Understanding Jihad (вид. 2nd). Berkeley: University of California Press. с. 93–127. ISBN 9780520287327. JSTOR 10.1525/j.ctv1xxt55.10. LCCN 2015010201. 
  7. ↑ Aydınlı, Ersel (2018). The Jihadists after 9/11. Violent Non-State Actors: From Anarchists to Jihadists. Routledge Studies on Challenges, Crises, and Dissent in World Politics (вид. 1st). London and New York: Routledge. с. 110–149. ISBN 978-1-315-56139-4. LCCN 2015050373. 
  8. ↑ Jalal, Ayesha (2009). Islam Subverted? Jihad as Terrorism. Partisans of Allah: Jihad in South Asia. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press. с. 239–301. ISBN 9780674039070. doi:10.4159/9780674039070-007. 
  9. Hekmatpour, Peyman (1 січня 2018). What do we know about the Islamic Radicalism: A meta-analysis of academic publications. 
  10. Hekmatpour, Peyman; Burns, Thomas (14 серпня 2018). Radicalism and Enantiodromia: A Trialectic of Modernity, Post-modernity, and Anti-modernity in the Islamic World. 
  11. Kepel, Gilles (2021). Jihad: The Trail of Political Islam. Bloomsbury Revelations (вид. 5th). London: Bloomsbury Academic. с. 219–222. ISBN 9781350148598. OCLC 1179546717. 
  12. ↑ Meleagrou-Hitchens, Alexander; Hughes, Seamus; Clifford, Bennett (2021). The Ideologues. Homegrown: ISIS in America (вид. 1st). London and New York: I.B. Tauris. с. 111–148. ISBN 978-1-7883-1485-5. 
  13. Cruickshank, Paul; Hummel, Kristina, ред. (8 вересня 2021). (PDF). CTC Sentinel (West Point, New York: Combating Terrorism Center) 14 (7): 91–105. Архів оригіналу за 8 вересня 2021. Процитовано 10 листопада 2021. 
  14. Cruickshank, Paul; Hummel, Kristina, ред. (11 листопада 2016). . CTC Sentinel (West Point, New York: Combating Terrorism Center): 15–33. Архів оригіналу за 18 червня 2020. Процитовано 20 грудня 2021. 
  15. Schmid, Alex P.; Tinnes, Judith (December 2015). . ICCT Research Paper (The Hague: International Centre for Counter-Terrorism) 6 (8). ISSN 2468-0656. JSTOR resrep29430. doi:10.19165/2015.1.08. Архів оригіналу за 25 листопада 2020. Процитовано 12 червня 2021.  Проігноровано невідомий параметр |jstor-access= (довідка)
  16. Picker, Les (June 2016). . The Digest 6 (Cambridge, Massachusetts: National Bureau of Economic Research). Архів оригіналу за 23 жовтня 2020. Процитовано 12 червня 2021. 
  17. Hekmatpour, Peyman; Burns, Thomas J. (2019). Perception of Western governments' hostility to Islam among European Muslims before and after ISIS: the important roles of residential segregation and education. The British Journal of Sociology (Wiley-Blackwell for the London School of Economics) 70 (5): 2133–2165. ISSN 0007-1315. PMID 31004347. doi:10.1111/1468-4446.12673.  Проігноровано невідомий параметр |eissn= (довідка)
  18. Pokalova, Elena (2020). Foreign Fighters in Syria and Iraq: Aberration from History or History Repeated?. Returning Islamist Foreign Fighters: Threats and Challenges to the West. Basingstoke: Palgrave Macmillan. с. 11–58. ISBN 978-3-030-31477-4. doi:10.1007/978-3-030-31478-1. 
  19. ↑ . BBC News. 11 грудня 2014. Архів оригіналу за 3 December 2016. Процитовано 13 жовтня 2016. 
  20. and by Guilain Deneoux, "The Forgotten Swamp: Navigating Political Islam, « Middle East Policy, June 2002, pp. 69–71.»
  21. ↑ «Jihadists in Iraq». Jihadists in Iraq. Oxford: Oxford University Press. 2013. doi:10.1093/oxfordhb/9780195395891.013.003. ISBN 978-0-19-539589-1. 
  22. Steger, Manfred B. Globalization: A Short Introduction. 2009. Oxford University Publishing, p. 127.
  23. Steve Emerson (15 квітня 2013). . Family Security Matters. Архів оригіналу за 11 березня 2015. Процитовано 22 серпня 2014. 
  24. J. Dana Stuster (29 квітня 2013). . Foreign Policy. Архів оригіналу за 23 серпня 2014. Процитовано 22 серпня 2014. 
  25. Jytte Klausen (2012). . Perspectives on Terrorism 6. Архів оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 22 серпня 2014. 
  26. Dina Temple-Raston (6 березня 2010). . National Public Radio. Архів оригіналу за 6 October 2014. Процитовано 22 серпня 2014. 
  27. Cheryl K. Chumley (27 червня 2014). . Washington Times. Архів оригіналу за 3 September 2014. Процитовано 22 серпня 2014. 
  28. French, Nathan S. (2020). A Jihadi-Salafi Legal Tradition? Debating Authority and Martyrdom. And God Knows the Martyrs: Martyrdom and Violence in Jihadi-Salafism. Oxford and New York City: Oxford University Press. с. 36–69. ISBN 9780190092153. LCCN 2019042378. doi:10.1093/oso/9780190092153.003.0002. 
  29. Maajid Nawaz (14 червня 2016). . The Daily Beast. Архів оригіналу за 25 червня 2017. Процитовано 25 червня 2017. 
  30. ↑ Izutsu, Toshihiko (2006). The Infidel (Kāfir): The Khārijites and the origin of the problem. The Concept of Belief in Islamic Theology: A Semantic Analysis of Imān and Islām. Tokyo: Keio Institute of Cultural and Linguistic Studies at Keio University. с. 1–20. ISBN 983-9154-70-2. 
  31. Khan, Sheema (12 травня 2018). Another battle with Islam's 'true believers'. The Globe and Mail (The Globe and Mail Opinion). Процитовано 19 квітня 2020. 
  32. Hasan, Usama (2012). . Quiliam Foundation. Архів оригіналу за 2 August 2014. Процитовано 17 листопада 2015. 
  33. ↑ Gallagher, Eugene V.; Willsky-Ciollo, Lydia, ред. (2021). Al-Qaeda. New Religions: Emerging Faiths and Religious Cultures in the Modern World 1. Santa Barbara, California: ABC-CLIO. с. 13–15. ISBN 978-1-4408-6235-9. 
  34. ↑ Aydınlı, Ersel (2018). The Jihadists pre-9/11. Violent Non-State Actors: From Anarchists to Jihadists. Routledge Studies on Challenges, Crises, and Dissent in World Politics (вид. 1st). London and New York: Routledge. с. 65–109. ISBN 978-1-315-56139-4. LCCN 2015050373. 
  35. ↑ Moussalli, Ahmad S. (2012). Sayyid Qutb: Founder of Radical Islamic Political Ideology. У Akbarzadeh, Shahram. Routledge Handbook of Political Islam (вид. 1st). London and New York: Routledge. с. 9–26. ISBN 9781138577824. LCCN 2011025970. 
  36. ↑ Polk, William R. (2018). The Philosopher of the Muslim Revolt, Sayyid Qutb. Crusade and Jihad: The Thousand-Year War Between the Muslim World and the Global North. The Henry L. Stimson Lectures Series. New Haven and London: Yale University Press. с. 370–380. ISBN 978-0-300-22290-6. JSTOR j.ctv1bvnfdq.40. LCCN 2017942543. doi:10.2307/j.ctv1bvnfdq.40. 
  37. Lawrence Wright (2006). 2. The Looming Tower. Knopf. ISBN 0-375-41486-X. 
  38. Giles, Howard, ред. (October 2019). Conspiratorial Narratives in Violent Political Actors' Language. Journal of Language and Social Psychology (SAGE Publications) 38 (5–6): 706–734. ISSN 1552-6526. doi:10.1177/0261927X19868494. Процитовано 3 січня 2022. 
  39. Scott Shane; Souad Mekhennet; Robert F. Worth (8 травня 2010). Imam's Path From Condemning Terror to Preaching Jihad. The New York Times. Процитовано 13 травня 2010. 
  40. Robert Irwin, «Is this the man who inspired Bin Laden?» The Guardian (1 November 2001).
  41. Paul Berman, «The Philosopher of Islamic Terror», New York Times Magazine (23 March 2003).
  42. Out of the Shadows: Getting ahead of prisoner radicalization
  43. Trevor Stanley. The Evolution of Al-Qaeda: Osama bin Laden and Abu Musab al-Zarqawi. Процитовано 26 лютого 2015. 
  44. Gibril Haddad, «Quietism and End-Time Reclusion in the Qurʾān and Hadith: Al-Nābulusī and His Book Takmīl Al-Nuʿūt within the ʿuzla Genre», Islamic Sciences 15, no. 2 (2017): pp. 108—109)
  45. Peters, Rudolph (1996). . Princeton: Marcus Wiener. с. 150. ISBN 9004048545. Архів оригіналу за 18 жовтня 2015. Процитовано 12 серпня 2015. 
  46. R. Habeck, Mary (2006). Knowing the Enemy: Jihadist Ideology and the War on Terror. London: Yale University Press. с. 17–18. ISBN 0-300-11306-4. 
  47. Haniff Hassan, Muhammad (2014). The Father of Jihad. 57 Shelton Street, Covent Garden, London WC2H 9HE: Imperial College Press. с. 77. ISBN 978-1-78326-287-8. 
  48. Commins, David (2009). The Wahhabi Mission and Saudi Arabia. I.B.Tauris. с. 174. 
  49. Commins, David (2009). The Wahhabi Mission and Saudi Arabia. I.B.Tauris. с. 156, 7. 
  50. Fairfield, Hannah; Wallace, Tim; Watkins, Derek (21 травня 2015). . The New York Times (New York City). Архів оригіналу за 23 травня 2015. Процитовано 28 вересня 2020. 
  51. ↑ Abou El Fadl, Khaled (2002). The Place of Tolerance in Islam by Khaled Abou El Fadl The Place of Tolerance in Islam. Beacon Press. с. 8–9. ISBN 9780807002292. Процитовано 21 грудня 2015. «The guardians of the Islamic tradition were the jurists.»  
  52. . The Economist. 6 вересня 2014. Архів оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 11 жовтня 2016. 
  53. Danny Postel; Laura Secor (Fall 2016). . Democracy Journal (42). Архів оригіналу за 14 жовтня 2016. Процитовано 11 жовтня 2016. 
  54. see also: Smyth, Phillip (2 жовтня 2013). . abc.net.au. Архів оригіналу за 28 серпня 2016. Процитовано 11 жовтня 2016. 
  55. . magazine.zenith.me (англ.). 20 грудня 2017. Архів оригіналу за 19 вересня 2018. Процитовано 4 жовтня 2019. 
  56. Hamid, Shadi; Dar, Rashid (15 липня 2016). . Brookings Institution. Архів оригіналу за 12 жовтня 2016. Процитовано 13 жовтня 2016. 
  57. ↑ Kadri, Sadakat (2012). Heaven on Earth: A Journey Through Shari'a Law from the Deserts of Ancient Arabia. London: Macmillan Publishers. с. 172–175. ISBN 978-0099523277. 
  58. ↑ Gorka, Sebastian (3 жовтня 2009). . Combating Terrorism Center. Архів оригіналу за 4 March 2016. Процитовано 1 листопада 2015. 
  59. ↑ Ajjoub, Orwa (2021). . Lund: Swedish South Asian Studies Network (SASNET) at the Center for Middle Eastern Studies at Lund University. с. 1–28. ISBN 978-91-7895-772-9. Архів оригіналу за 10 лютого 2021. Процитовано 6 липня 2021. 
  60. Lewis, Bernard (1988). The Political Language of Islam. Chicago: University of Chicago Press. с. 72. ISBN 0-226-47693-6. 
  61. Khadduri, Majid (1955). . War and Peace in the Law of Islam. Baltimore: Johns Hopkins University Press. с. 60. Архів оригіналу|archiveurl= вимагає |url= (довідка) за 28 листопада 2015. Процитовано 26 жовтня 2015. «[Unlike the five pillars of Islam, jihad was to be enforced by the state.] ... 'unless the Muslim community is subjected to a sudden attack and therefore all believers, including women and children are under the obligation to fight—[jihad of the sword] is regarded by all jurists, with almost no exception, as a collective obligation of the whole Muslim community,' meaning that 'if the duty is fulfilled by a part of the community it ceases to be obligatory on others'.»  
  62. ↑ Kadri, Sadakat (2012). Heaven on Earth: A Journey Through Shari'a Law from the Deserts of Ancient Arabia. London: Macmillan Publishers. с. 150–151. ISBN 978-0099523277. 
  63. Lewis, Bernard (2003). The Assassins, a radical sect in Islam. Basic Books. с. xi–xii. ISBN 978-0786724550. Процитовано 13 жовтня 2015. 
  64. Edwards, Richard; Zuhur, Sherifa (12 травня 2008). The Encyclopedia of the Arab-Israeli Conflict: A Political, Social, and. ABC-CLIO. с. 553. ISBN 978-1851098422. 
  65. R. Habeck, Mary (2006). Knowing the Enemy: Jihadist Ideology and the War on Terror. London: Yale University Press. с. 42. ISBN 0-300-11306-4. 
  66. McCoy, Terrence (12 серпня 2014). The calculated madness of the Islamic State's horrifying brutality. Washington Post. Процитовано 2 грудня 2015. 
  67. Crooke, Alastair (30 серпня 2014). The ISIS' 'Management of Savagery' in Iraq. The World Post. Процитовано 2 грудня 2015. 
  68. Hassan, Hassan (8 лютого 2015). Isis has reached new depths of depravity. But there is a brutal logic behind it. The Guardian. Процитовано 10 лютого 2015. 
  69. McCoy, Terrence (12 серпня 2014). The calculated madness of the Islamic State's horrifying brutality. The Washington Post. Процитовано 1 вересня 2014. 

     • Crooke, Alastair (30 червня 2014). The ISIS' 'Management of Savagery' in Iraq. HuffPost. 

     • Hassan, Hassan (8 лютого 2015). Isis has reached new depths of depravity. But there is a brutal logic behind it. The Guardian. 
  70. Wright, Lawrence (16 червня 2014). ISIS's Savage Strategy in Iraq. The New Yorker. Процитовано 1 вересня 2014. 
  71. ↑ Bunzel, Cole (18 лютого 2016). . Carnegie Papers (Washington, D.C.: Carnegie Endowment for International Peace) 265: 1–43. Архів оригіналу за 28 березня 2016. Процитовано 5 липня 2021. 
  72. ↑ al-Saud, Abdullah K.; Winter, Charlie (4 грудня 2016). . The Atlantic (Washington, D.C.). Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 28 вересня 2020. 
  73. ↑ Townsend, Mark (13 травня 2018). . The Guardian (London). Архів оригіналу за 9 June 2018. Процитовано 5 липня 2021. 
  74. ↑ Stout, Chris E. (2018). The Psychology of Terrorism. Terrorism, Political Violence, and Extremism: New Psychology to Understand, Face, and Defuse the Threat. Santa Barbara, California: Greenwood Publishing Group. с. 5–6. ISBN 978-1440851926. OCLC 994829038. 
  75. . 2 грудня 2012. Архів оригіналу за 4 April 2018. Процитовано 5 квітня 2018. 
  76. Maggie Fick (14 червня 2013). . Reuters. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 1 липня 2017. 
  77. Robert F. Worth (7 січня 2014). . New York Times. Архів оригіналу за 19 травня 2017. Процитовано 27 лютого 2017. 
  78. Mark Hosenball (1 травня 2014). . The Economist. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 1 липня 2017. 
  79. The Far Enemy: Why Jihad Went Global — Page 68, Fawaz A. Gerges — 2009 -
  80. Aging Early: Collapse of the Oasis of Liberties — Page 47, Mirza Aman — 2009
  81. Withdrawing Under Fire, Joshua L. Gleis — 2011

Література Редагувати

  • Abbas, Tahir (2007). Islamic Political Radicalism: A European Perspective. Edinburgh University Press. ISBN 978-0-7486-2528-4. 
  • Akbarzadeh, Shahram (2010). Islam and Political Violence: Muslim Diaspora and Radicalism in the West. I B Tauris & Co Ltd. ISBN 978-1-84511-473-2. 
  • Al-Rasheed, Madawi (2009). Dying for Faith: Religiously Motivated Violence in the Contemporary World. I B Tauris & Co Ltd. ISBN 978-1-84511-687-3. 
  • Aslan, Reza (2010). Global Jihadism. ISBN 978-3-639-25006-0. 
  • Botobekov, Uran (2021). How Central Asian Salafi-Jihadi Groups are Exploiting the Covid-19 Pandemic: New Opportunities and Challenges. У Käsehage, Nina. Religious Fundamentalism in the Age of Pandemic. Religionswissenschaft 21. Bielefeld: Transcript Verlag. с. 107–148. ISBN 978-3-8376-5485-1. doi:10.14361/9783839454855-005. 
  • Brachman, Jarret (2008). Global jihadism: theory and practice. vol. 10 of Cass series on political violence, Taylor & Francis. ISBN 978-0-415-45241-0. *The Devolution of Jihadism: From Al Qaeda to Wider Movement. Stratfor. 2010. ISBN 978-1-4537-4664-6. 
  • Brzuszkiewicz, Sarah (2020). Jihadism and Far-Right Extremism: Shared Attributes With Regard to Violence Spectacularisation. European View 19 (1): 71–79. doi:10.1177/1781685820915972. 
  • Hegghammer, Thomas (2015). "Classical" and "Global" Jihadism in Saudi Arabia. У Haykel, Bernard; Hegghammer, Thomas; Lacroix, Stéphane. Saudi Arabia in Transition: Insights on Social, Political, Economic and Religious Change. Cambridge University Press. с. 207–228. ISBN 978-1-107-00629-4. doi:10.1017/CBO9781139047586.014. 
  • Lahoud, Nelly (2010). The Jihadis' Path to Self-destruction. C Hurst & Co Publishers Ltd. ISBN 978-1-84904-062-4. 
  • Lohlker, Rüdiger, ред. (2013). Jihadism: Online Discourses and Representations. Vienna University Press. ISBN 978-3-8471-0068-3. 
  • Pasha, Mustapha Kamal (April 2010). In the Shadows of Globalization: Civilizational Crisis, the 'Global Modern', and 'Islamic Nihilism'. Globalizations (Taylor & Francis) 7 (1–2): 173–185. doi:10.1080/14747731003593463. 
  • Ranstorp, Magnus (2009). Understanding Violent Radicalisation. Routledge. ISBN 978-0-415-55630-9. 
  • Rhodes, Darion (2014). Salafist-Takfiri Jihadism: the Ideology of the Caucasus Emirate. International Institute for Counter-Terrorism. 
  • Sanchez, James (2007). Who's Who in Al-Qaeda & Jihadi Movements in South and Southeast Asia 19,906 Key Individuals, Organizations, Incidents, and Linkages. Lulu. ISBN 978-1-4303-1473-8. 
  • Vertigans, Stephen (2007). Militant Islam: A Sociology of Characteristics, Causes and Consequences. Routledge. ISBN 978-0-415-41246-9. 

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Dzhihadizm ce neologizm yakij vikoristovuyetsya shodo vojovnichih islamskih ruhiv yaki sprijmayutsya yak zagroza dlya Zahodu 1 Z yavivshis ranishe v pakistanskih ta indijskih ZMI zahidni zhurnalisti prijnyali cej termin pislya teraktiv 11 veresnya 2001 roku 2 Z tih pir jogo zastosovuyut do riznih povstanskih islamskih ekstremistiv vojovnichih islamistiv i teroristichnih osib i organizacij ideologiyi yaki bazuyutsya na islamskomu ponyatti dzhihadu 3 4 5 6 Suchasnij dzhihadizm zreshtoyu maye svoye korinnya v ideologichnih rozrobkah islamskogo vidrodzhennya kincya 19 go ta pochatku 20 go stolit yaki dali rozvinulisya v kutbizm ta pov yazani z nim islamistski ideologiyi protyagom 20 go ta 21 go stolit 3 7 8 Islamski teroristichni organizaciyi yaki brali uchast u radyansko afganskij vijni 1979 1989 rokiv posilili zrostannya dzhihadizmu yakij poshiryuvavsya pid chas riznih zbrojnih konfliktiv protyagom 1990 h i 2000 h rokiv 9 10 Zhil Kepel diagnostuvav okremu salafitsku formu dzhihadizmu v salafitskomu rusi 1990 h rokiv 11 Dzhihadizm z mizhnarodnim panislamistskim masshtabom takozh vidomij yak globalnij dzhihadizm 7 12 13 Doslidzhennya pokazuyut sho z poyavoyu IDIL bagato musulman iz zahidnih krayin takih yak Albaniya Avstraliya Belgiya Bosniya ta Gercegovina Kanada Daniya Franciya Nimechchina Irlandiya Italiya Kosovo Niderlandi Nova Zelandiya Pivnichna Makedoniya Norvegiya Polsha Rosiya Ispaniya Shveciya Shvejcariya Spoluchene Korolivstvo ta Spolucheni Shtati priyednalisya do globalnogo dzhihadu v Siriyi ta Iraku 14 15 16 17 18 Zmist 1 Terminologiya 2 Istoriya 2 1 Klyuchovi vplivi 2 2 Islamske vidrodzhennya ta salafizm z 1990 h rokiv do sogodni 2 2 1 Shiyitskij dzhihad 3 Perekonannya 3 1 Evolyuciya dzhihadu 4 Superniki 4 1 Proti musulman shiyitiv 4 2 Proti ateyistiv 5 Div takozh 6 Primitki 7 Literatura 8 PosilannyaTerminologiya RedaguvatiDokladnishe Dzhihad nbsp Prapor yakij vikoristovuyetsya riznimi islamistskimi organizaciyami z kincya 1990 h rokiv i skladayetsya z shahadi bilim shriftom u centri na chornomu tli Termin dzhihadizm vikoristovuyetsya z 1990 h rokiv shirshe pislya teraktiv 11 veresnya 19 Vpershe jogo vikoristali indijski ta pakistanski ZMI a takozh francuzki vcheni yaki vikoristali bilsh tochnij termin dzhihadist salafist 2 20 Za slovami Martina Kramera stanom na 2003 rik dzhihadizm vikoristovuyetsya dlya poznachennya najbilsh zhorstokih osib i ruhiv u suchasnomu islami vklyuchayuchi Al Kayidu 2 Devid Romano viznachiv vikoristannya cogo termina yak posilannya na osobu chi politichnij ruh yakij golovnim chinom zoseredzhuye svoyu uvagu diskurs i diyalnist na provedenni nasilnickoyi bezkompromisnoyi kampaniyi yaku voni nazivayut dzhihadom 21 Slidom za Danielem Kimmadzhem vin rozriznyaye dzhihadistskij diskurs dzhihadu yak globalnij proekt peretvorennya svitu z dopomogoyu takih grup yak Hezbolla yaki predstavlyayut regionalnij proekt proti konkretnogo voroga 21 Bilshist musulman ne vzhivayut cej termin yim ne podobayetsya asociyuvati nezakonne nasilstvo z blagorodnoyu religijnoyu koncepciyeyu i natomist viddayut perevagu vikoristannyu terminiv takih yak devianti 19 Termin dzhihadistskij globalizm takozh chasto vikoristovuyetsya po vidnoshennyu do dzhihadizmu Akademik Manfred Shteger proponuye rozshirennya terminu dzhihadistskij globalizm dlya zastosuvannya do vsih nadzvichajno nasilnickih riznovidiv ideologij pid vplivom religiyi yaki formulyuyut konkretni politichni programi ta stvoriyut teroristichni strategiyi do nih nalezhat Al Kayida Dzhemaa Islamiya en Hamas i Hezbolla yaki vin vvazhaye najbilsh vrazhayuchim proyavom religijnogo globalizmu 22 Jihad Cool ce rebrending vojovnichogo dzhihadizmu dlya molodi cherez socialni merezhi zhurnali 23 rep video 24 igrashki propagandistski video 25 ta in 26 27 Cya subkultura v osnovnomu zastosovuvana do lyudej u rozvinenih krayinah yakih zaluchayut dlya poyizdok u zoni konfliktu dlya dzhihadu Shob vipravdati svoyi akti religijnogo nasilstva osobi ta merezhi dzhihadistiv vikoristovuyut zhanr islamskoyi yuridichnoyi literaturi fetva rozroblenoyi dzhihadistsko salafistskimi pravovimi organami chiyi yuridichni tvori poshiryuyutsya cherez Internet 28 Maadzhid Navaz zasnovnik i golova analitichnogo centru borotbi z ekstremizmom Quilliam viznachaye dzhihadizm yak zhorstokij pidvid islamizmu Islamizm ce bazhannya nav yazati bud yaku versiyu islamu bud yakomu suspilstvu Dzhihadizm ce sproba zrobiti ce siloyu 29 Istoriya Redaguvati nbsp Afganski modzhahedi molyatsya v provinciyi Kunar Afganistan 1987 Klyuchovi vplivi Redaguvati Islamskij ekstremizm syagaye rannoyi istoriyi islamu z poyavoyu haridzhitiv u 7 stolitti nashoyi eri 30 Pochatkovij rozkol mizh haridzhitami sunnitami ta shiyitami sered musulman buv predmetom superechok shodo politichnoyi ta religijnoyi spadkoyemnosti kerivnictva musulmanskoyi gromadi ummoyu pislya smerti islamskogo proroka Muhammeda 30 Vihodyachi zi svoyeyi po suti politichnoyi poziciyi haridzhiti rozvinuli doktrini yaki vidriznyali yih yak vid osnovnoyi techiyi musulman sunitiv tak i vid musulman shiyitiv 30 Shiyiti vvazhayut sho Ali ibn Abi Talib ye spravzhnim nastupnikom Muhammeda todi yak sunniti vvazhayut sho Abu Bakr zajmaye cyu posadu Haridzhiti vidokremilisya yak vid shiyitiv tak i vid sunitiv pid chas Pershoyi fitni pershoyi islamskoyi gromadyanskoyi vijni 30 voni buli osoblivo vidomi tim sho dotrimuvalisya radikalnogo pidhodu do takfiru vidluchennya za yakim voni ogoloshuvali i musulman sunnitiv i musulman shiyitiv abo nevirnimi kuffar abo lzhemusulmanami munafiḳun i tomu vvazhali yih gidnimi smerti za yihnyu dumku 30 31 32 nbsp Usama ben Laden i Ajman az Zavahiri z Al Kayidi spriyali povalennyu svitskih uryadiv 33 34 35 Sayid Kutb yegipetskij ideolog islamistiv i vidatnij lider Tovaristva brativ musulman v Yegipti buv vplivovim propagandistom panislamskoyi ideologiyi v 1960 h rokah 36 Koli vin buv strachenij yegipetskim uryadom pid chas rezhimu Gamalya Abdel Nasera Ajman az Zavahiri stvoriv Yegipetskij islamskij dzhihad organizaciyu yaka pragne zaminiti uryad islamskoyu derzhavoyu yaka vidobrazhala b ideyi Kutba pro islamske vidrodzhennya yakogo vin pragnuv 37 Kutbistska ideologiya bula vplivovoyu sered dzhihadistskih ruhiv ta islamskih teroristiv yaki pragnut povaliti svitski uryadi zokrema Usami bin Ladena ta Ajmana al Zavahiri z Al Kayidi 33 34 35 a takozh salafitsko dzhihadistske teroristichne ugrupovannya IDIL 38 Krim togo knigi Kutba chasto cituvali Usama ben Laden i Anvar al Avlaki 39 40 41 42 43 Mozhna skazati sho Sayid Kutb zasnuvav spravzhnij ruh radikalnogo islamu 6 35 36 Na vidminu vid inshih islamskih misliteliv zgadanih vishe Kutb ne buv apologetom 6 Vin buv vidatnim liderom Brativ musulman i duzhe vplivovim ideologom islamizmu 6 35 a takozh pershim hto sformulyuvav ci anafemni principi u svoyemu velikomu tvori Fi ẓilal al Qurʾan ukr U tini Koranu i jogo manifest Maʿalim fil ṭariq ukr Vihi yakij prizviv do jogo strati yegipetskim uryadom 6 44 Inshi salafitski ruhi na Blizkomu Shodi ta v Pivnichnij Africi ta salafitski ruhi v usomu musulmanskomu sviti perejnyali bagato jogo islamistskih principiv 6 35 Za slovami Kutba musulmanska gromada umma vimerla protyagom kilkoh stolit i vona takozh povernulasya do dzhahiliyi doislamskoyi epohi neviglastva tomu sho ti hto nazivaye sebe musulmanami ne dotrimuyutsya zakoniv shariatu 6 35 Shob vidnoviti islam povernuti jomu chasi slavi ta zvilniti musulman vid kajdaniv neviglastva Kutb zaproponuvav unikati suchasnogo suspilstva zasnuvati avangard za zrazkom rannih musulman propoviduvati ta gotuvatisya do bidnosti chi navit gotuvatisya do smerti gotuyuchis do dzhihadu 6 35 Kutbizm en radikalna islamistska ideologiya yaka pohodit vid idej Kutba 35 bula zasudzhena bagatma vidatnimi musulmanskimi vchenimi a takozh inshimi chlenami Brativ musulman takimi yak Yusuf al Karadavi Islamske vidrodzhennya ta salafizm z 1990 h rokiv do sogodni Redaguvati nbsp Chornij prapor yakij vikoristovuvali kavkazki dzhihadisti v 2002 roci nbsp Prapor IDILZa slovami Rudolfa Pitersa doslidnika islamu ta istoriyi islamu suchasni musulmani tradicionalisti kopiyuyut frazi z klasichnih prac pro fikh u svoyih pracyah pro dzhihad Islamski modernisti nagoloshuyut na oboronnomu aspekti dzhihadu vvazhayuchi jogo rivnosilnim bellum justum u suchasnomu mizhnarodnomu pravi a suchasni fundamentalisti Abul A la Maududi Sayid Kutb Abdulla Azzam ta in rozglyadayut jogo yak borotbu za rozshirennya islamu ta realizaciyi islamskih idealiv 45 Deyaki z rannih islamskih vchenih i bogosloviv yaki mali glibokij vpliv na islamskij fundamentalizm ta ideologiyu suchasnogo dzhihadizmu vklyuchayut serednovichnih musulmanskih misliteliv Ibn Tajmiya Ibn Kathir ta Muhammad ibn ʿAbd al Vahhab a takozh suchasni islamistski ideologi Muhammad Rashid Rida Sayid Kutb i Abul A la Maududi 5 8 12 46 47 Dzhihad propaguvavsya v suchasnomu fundamentalizmi pochinayuchi z kincya 19 go stolittya ideologiyi yaka vinikla v konteksti borotbi proti kolonialnih derzhav u Pivnichnij Africi naprikinci 19 go stolittya yak ot u vijni Mahdistiv u Sudani Termin dzhihadizm ranishe salafitskij dzhihadizm vinik u 2000 h rokah dlya poznachennya suchasnih dzhihadistskih ruhiv rozvitok yakih u retrospektivi prostezhuyetsya do rozvitku salafizmu v poyednanni z pohodzhennyam Al Kayidi v radyansko afganskij vijni protyagom 1990 h rokiv Dzhihadizm nazivayut vidgaluzhennyam islamskogo vidrodzhennya 1960 1970 h rokiv Vvazhayetsya sho radyansko afganska vijna 1979 1989 posilila dzhihadistsku tendenciyu z marginalnogo yavisha do golovnoyi sili v musulmanskomu sviti 48 Pislya radyansko afganskoyi vijni dzhihadisti veterani povernulisya do svoyih krayin i potim rozijshlisya po inshih miscyah konfliktiv takih yak Alzhir Bosniya ta Chechnya stvorivshi transnacionalnij potik dzhihadistiv 49 Kashmirskij konflikt Lashkar e Tajba 1990 teper Gromadyanska vijna v Somali 1991 teper Gromadyanska vijna v Alzhiri 1991 2002 Bosnijska vijna bosnijski modzhahedi 1992 1995 Gromadyanska vijna v Afganistani Taliban 1994 teper Islamskij ruh Shidnogo Turkestanu 1997 teper Chechenska vijna ta povstannya na Pivnichnomu Kavkazi arabski modzhahedi v Chechni 1994 2017 Shariatskij konflikt u Nigeriyi Boko Haram 2001 teper Povstannya v Magribi 2002 teper Irakske povstannya Islamska derzhava Irak 2003 teper Povstannya Al Kayidi v Yemeni gubernatorstvo Ab yan 2010 teper Gromadyanska vijna v Siriyi Front Al Nusra dlya zahistu Levantu 2011 teper Gromadyanska vijna v Siriyi Islamska derzhava Iraku ta Levantu 2013 teper nbsp Teritoriya IDIL v Iraku ta Siriyi sirim kolorom na moment yiyi najbilshogo teritorialnogo ohoplennya v travni 2015 roku 50 Poyasnennyam gotovnosti dzhihadistiv vbivati mirnih zhiteliv i samozvanih musulman na tij pidstavi sho voni vidstupniki takfir ye vplivom tradicijnogo klasu ulemiv chasto visokoosvichenih islamskih yuristiv Saudivska doktrina vahhabizmu nazivaye sebe povernennyam do nezajmanogo prostogo pryamolinijnogo islamu 51 Na vidminu vid tradicijnih vchen yuristiv yaki terpili i navit viddavali vidminnosti v dumkah i trimali ekstremizm na marginalizovanih poziciyah vahhabizm mav nadzvichajnu vorozhist do bud yakih podiliv v islami 51 Shiyitskij dzhihad Redaguvati Termin dzhihadist majzhe viklyuchno vikoristovuyetsya dlya opisu sunitskih ekstremistiv 52 Napriklad u Siriyi de tisyachi inozemnih musulmanskih bojovikiv berut uchast u gromadyanskij vijni nesirijskih shiyitiv chasto nazivayut bojoviki a inozemciv sunitiv nazivayut dzhihadisti abo potencijni dzhihadisti Odnim iz tih hto dijsno vikoristovuye termin shiyitskij dzhihad ye Denni Postel yakij skarzhitsya sho cej shiyitskij dzhihad zdebilshogo viklyucheno z dominuyuchogo narativu 53 54 Inshi avtori vvazhayut ideologiyu oporu arab muqawama dominuyuchoyu navit sered ekstremistskih shiyitskih grup Tomu dlya roz yasnennya voni proponuyut zamist cogo vikoristovuvati termin mukavamist 55 Perekonannya RedaguvatiZa slovami Shadi Gamida ta Rashida Dara dzhihadizm gruntuyetsya na ideyi sho dzhihad ye osobistim obov yazkom fard ayn pokladenim na vsih musulman Ce superechit doteperishnomu perekonannyu musulman i suchasnih nedzhihadistiv sho dzhihad ye kolektivnim zobov yazannyam fard al kifaya yake vikonuyetsya zgidno z nakazami zakonnih predstavnikiv musulmanskoyi gromadi Dzhihadisti napolyagayut na tomu sho vsi musulmani povinni brati uchast tomu sho na yihnyu dumku sogodnishni musulmanski lideri ye nelegitimnimi i ne mayut povnovazhen vstanovlyuvati vipravdane nasilstvo 56 Evolyuciya dzhihadu Redaguvati nbsp Prapor Husitiv ugori yakogo napisano Allag najvelichnishij u nastupnomu ryadku napisano Smert Americi smert Izrayilyu proklyattya yudeyam peremoga za islamom Deyaki sposterigachi 3 57 58 vidznachili evolyuciyu pravil dzhihadu vid originalnoyi klasichnoyi doktrini do salafijskogo dzhihadizmu 21 go stolittya 59 Za slovami istorika prava Sadarata Kadri 57 protyagom ostannih kilkoh stolit postupovi zmini v islamskij pravovij doktrini rozroblenij islamistami yaki inakshe zasudzhuyut bud yaku bida novovvedennya v religiyi normalizuvali te sho bulo kolis nemislime 57 Sama ideya pro te sho musulmani mozhut pidirvati sebe za Boga bula nechuvanoyu do 1983 roku i lishe na pochatku 1990 h htos namagavsya vipravdati vbivstvo nevinnih musulman yaki ne buli na poli boyu 57 Persha abo klasichna doktrina dzhihadu yaka bula rozroblena naprikinci VIII stolittya nagoloshuvala na dzhihadi mecha jihad bil saif a ne na dzhihadi sercya 60 ale vona mistila bagato yuridichnih obmezhen yaki buli rozrobleni na osnovi tlumachen yak Koranu tak i hadisiv takih yak detalni pravila shodo pochatku provedennya pripinennya dzhihadu povodzhennya z uv yaznenimi rozpodilu zdobichi tosho Yaksho ne bulo raptovogo napadu na musulmansku gromadu dzhihad ne buv osobistim obov yazkom fard ayn natomist ce buv kolektivnij obov yazok fard al kifaya 61 yakij mav vikonuvatisya na shlyahu Boga fi sabil Allah 62 i nim mig keruvati lishe halif chij rozsud shodo jogo povedinki buv majzhe absolyutnim 62 Ce bulo rozrobleno chastkovo dlya togo shob uniknuti takih incidentiv yak dzhihad Haridzhiyi proti halifa Ali ta jogo vbivstvo oskilki voni vvazhali sho vin bilshe ne musulmanin 3 Muchenicka smert u rezultati napadu na voroga bez turboti pro vlasnu bezpeku bula pohvalnoyu ale smert vid vlasnoyi ruki na vidminu vid ruk voroga zaslugovuvala osoblivogo miscya v pekli 63 U zahidnih tekstah kategoriya dzhihadu yaka vvazhayetsya kolektivnim obov yazkom inodi sproshuyetsya yak nastupalnij dzhihad 64 Taki diyachi yak Abul Ala Maududi Abdulla Azzam Ruholla Homejni lideri Al Kayidi ta inshi vvazhayut sho oboronnij globalnij dzhihad ye osobistim obov yazkom a ce oznachaye sho zhodnomu halifu chi musulmanskomu glavi derzhavi ne potribno progoloshuvati jogo Vbivstvo sebe v procesi vbivstva voroga ye aktom shuhadi muchenictva i ce prinosit vam osoblive misce na nebesah a ne osoblive misce v pekli i vbivstvo perehozhih musulman nevazhlivo nemusulman ne povinno pereshkodzhati aktam dzhihadu Vijskovij ta intelektualnij analitik Sebastyan Gorka opisav nove tlumachennya dzhihadu yak navmisne nacilyuvannya na civilnih osib nederzhavnim aktorom za dopomogoyu netradicijnih zasobiv 65 58 Vvazhayetsya sho grupi ta konkurenti Al Kayidi sho vidkololisya Dzhamaat al Tauhid val Dzhihad ta Islamska derzhava Iraku ta Siriyi perebuvali pid silnim vplivom 59 66 67 68 69 robotoyu 2004 roku pro dzhihad pid nazvoyu Upravlinnya dikistyu Idarat at Tawahhush 59 napisana Abu Bakrom Nadzhi 59 i mala na meti nadati strategiyu stvorennya novogo islamskogo halifatu spochatku znishivshi zhittyevo vazhlivi ekonomichni ta strategichni cili ta nalyakati voroga z zhorstokistyu shob zlamati jogo volyu 70 Islamskij bogoslov Abu Abdulla al Muhadzhir buv viznanij odnim iz klyuchovih teoretikiv ta ideologiv suchasnogo dzhihadistskogo nasilstva 59 71 72 73 Jogo bogoslovski ta yuridichni argumenti vplinuli na Abu Musaba az Zarkavi chlena Al Kayidi ta kolishnogo lidera Al Kayidi v Iraku a takozh na kilka inshih teroristichnih ugrupovan dzhihadistiv vklyuchayuchi IDIL ta Boko Haram 59 71 72 73 Zarkavi vikoristovuvav 579 storinkovij rukopis idej al Muhadzhira v trenuvalnih taborah yaki buli rozgornuti IDIL rukopis vidomij arabskoyu movoyu yak Fikh al Dima 59 71 72 73 74 Ekspert z borotbi z terorizmom Orva Adzhub nazvav knigu racionalizaciyeyu ta vipravdannyam operacij samogubciv kalictva trupiv obezgolovlennya ta vbivstva ditej i nekombatantiv 59 Zhurnalist The Guardian Mark Tausend cituyuchi Salaha al Ansari z Quilliam zaznachaye Majzhe v usih zahidnih i arabskih naukovih doslidzhennyah cej ogidnij i nebezpechnij tekst Fikh al Dima vrazhaye sturbovanistyu 73 Charli Vinter z The Atlantic opisuye ce yak teologichnu p yesu yaka vikoristovuyetsya dlya vipravdannya ogidnih dij grupi 72 Klinichnij psiholog Kris E Staut takozh obgovoryuye tekst u svoyemu ese Terorizm politichne nasilstvo ta ekstremizm 2017 Vin ocinyuye sho dzhihadisti vvazhayut svoyi diyi zadlya zagalnogo blaga ta vvazhayut sho voni znahodyatsya v nebezpechnij situaciyi yaka robit islamskij terorizm dijsnim zasobom virishennya 74 Superniki Redaguvati nbsp Prezident SShA Ronald Rejgan zustrichayetsya z liderami afganskih modzhahediv v Ovalnomu kabineti v 1983 rociProti musulman shiyitiv Redaguvati Gromadyanska vijna v Siriyi stala centrom uvagi sunitskih bojovikiv i bijciv yaki veli dzhihad proti musulman shiyitiv Front an Nusra najbilshe sunitske dzhihadistske ugrupovannya v Siriyi 75 U Yegipti Tovaristvo brativ musulman zaklikalo do dzhihadu proti sirijskogo uryadu ta jogo soyuznikiv shiyitiv 76 Saudivska Araviya pidtrimuye dzhihad proti musulman shiyitiv u Siriyi za dopomogoyu poserednickoyi vijn 77 Inozemni sunnitski bojoviki dzhihadisti z yihalisya do Siriyi z Saudivskoyi Araviyi Bahrejnu Yemenu Kuvejtu Tunisu Liviyi Yegiptu Marokko a takozh z inshih arabskih derzhav Chechni Pakistanu Afganistanu ta zahidnih krayin 78 Proti ateyistiv Redaguvati Pid chas radyansko afganskoyi vijni 1980 h rokiv bagato musulman otrimuvali zakliki do dzhihadu proti ateyistiv 79 Modzhahediv nabirali z riznih krayin u tomu chisli z Yegiptu Pakistanu ta Saudivskoyi Araviyi 80 Konflikt postupovo peretvorivsya z konfliktu proti okupaciyi v konflikt yakij sprijmavsya yak dzhihad 81 Div takozh RedaguvatiImarat Kavkaz samoprogoloshena protoderzhava na Pivnichnomu Kavkazi v Rosiyi Oboronnij dzhihad Islam i nasilstvo Svyashenna vijna v islami islamskij ekstremizm Islamskij fundamentalizm islamskij terorizm Islamizm modzhahedi Religijnij fanatizm v islami Salafitskij ruh vahhabizmPrimitki Redaguvati Compare Firestone Reuven 2012 Jihadism as a new religious movement U Hammer Olav Rothstein Mikael The Cambridge Companion to New Religious Movements Cambridge Cambridge University Press s 263 285 ISBN 978 0 521 19650 5 LCCN 2012015440 doi 10 1017 CCOL9780521196505 018 Jihadism is a term that has been constructed in Western languages to describe militant Islamic movements that are perceived as existentially threatening to the West Western media have tended to refer to Jihadism as a military movement which is rooted in political Islam Jihadism like the word jihad from which it is constructed is a difficult term to precisely define The meaning of Jihadism is a virtual moving target because it remains a recent neologism and no single generally accepted meaning has been developed for it a b v Martin Kramer Spring 2003 Coming to Terms Fundamentalists or Islamists Middle East Quarterly X 2 65 77 Arhiv originalu za 1 sichnya 2015 Procitovano 11 travnya 2011 French academics have put the term into academic circulation as jihadist Salafism The qualifier of Salafism an historical reference to the precursor of these movements will inevitably be stripped away in popular usage Jihadist Salafism is defined by Gilles Kepel Jihad The Trail of Political Islam Harvard Harvard University Press 2002 pp 219 22 and Guilain Deneoux The Forgotten Swamp Navigating Political Islam Middle East Policy June 2002 pp 69 71 a b v g Poljarevic Emin 2021 Theology of Violence oriented Takfirism as a Political Theory The Case of the Islamic State in Iraq and Syria ISIS U Cusack Carole M Upal M Afzal Handbook of Islamic Sects and Movements Brill Handbooks on Contemporary Religion 21 Leiden and Boston Brill Publishers s 485 512 ISBN 978 90 04 43554 4 ISSN 1874 6691 doi 10 1163 9789004435544 026 Jihad Jihad Oxford Oxford University Press doi 10 1093 obo 9780195390155 0045 a b Badara Mohamed Nagata Masaki November 2017 Modern Extremist Groups and the Division of the World A Critique from an Islamic Perspective Arab Law Quarterly Leiden Brill Publishers 31 4 305 335 ISSN 1573 0255 doi 10 1163 15730255 12314024 a b v g d e zh i Cook David 2015 Radical Islam and Contemporary Jihad Theory Understanding Jihad vid 2nd Berkeley University of California Press s 93 127 ISBN 9780520287327 JSTOR 10 1525 j ctv1xxt55 10 LCCN 2015010201 a b Aydinli Ersel 2018 The Jihadists after 9 11 Violent Non State Actors From Anarchists to Jihadists Routledge Studies on Challenges Crises and Dissent in World Politics vid 1st London and New York Routledge s 110 149 ISBN 978 1 315 56139 4 LCCN 2015050373 a b Jalal Ayesha 2009 Islam Subverted Jihad as Terrorism Partisans of Allah Jihad in South Asia Cambridge Massachusetts Harvard University Press s 239 301 ISBN 9780674039070 doi 10 4159 9780674039070 007 Hekmatpour Peyman 1 sichnya 2018 What do we know about the Islamic Radicalism A meta analysis of academic publications Hekmatpour Peyman Burns Thomas 14 serpnya 2018 Radicalism and Enantiodromia A Trialectic of Modernity Post modernity and Anti modernity in the Islamic World Kepel Gilles 2021 Jihad The Trail of Political Islam Bloomsbury Revelations vid 5th London Bloomsbury Academic s 219 222 ISBN 9781350148598 OCLC 1179546717 a b Meleagrou Hitchens Alexander Hughes Seamus Clifford Bennett 2021 The Ideologues Homegrown ISIS in America vid 1st London and New York I B Tauris s 111 148 ISBN 978 1 7883 1485 5 Cruickshank Paul Hummel Kristina red 8 veresnya 2021 Twenty Years After 9 11 What Is the Future of the Global Jihadi Movement PDF CTC Sentinel West Point New York Combating Terrorism Center 14 7 91 105 Arhiv originalu za 8 veresnya 2021 Procitovano 10 listopada 2021 Cruickshank Paul Hummel Kristina red 11 listopada 2016 From Cradle to Grave The Lifecycle of Foreign Fighters in Iraq and Syria CTC Sentinel West Point New York Combating Terrorism Center 15 33 Arhiv originalu za 18 chervnya 2020 Procitovano 20 grudnya 2021 Schmid Alex P Tinnes Judith December 2015 Foreign Terrorist Fighters with IS A European Perspective ICCT Research Paper The Hague International Centre for Counter Terrorism 6 8 ISSN 2468 0656 JSTOR resrep29430 doi 10 19165 2015 1 08 Arhiv originalu za 25 listopada 2020 Procitovano 12 chervnya 2021 Proignorovano nevidomij parametr jstor access dovidka Picker Les June 2016 Where Are ISIS s Foreign Fighters Coming From The Digest 6 Cambridge Massachusetts National Bureau of Economic Research Arhiv originalu za 23 zhovtnya 2020 Procitovano 12 chervnya 2021 Hekmatpour Peyman Burns Thomas J 2019 Perception of Western governments hostility to Islam among European Muslims before and after ISIS the important roles of residential segregation and education The British Journal of Sociology Wiley Blackwell for the London School of Economics 70 5 2133 2165 ISSN 0007 1315 PMID 31004347 doi 10 1111 1468 4446 12673 Proignorovano nevidomij parametr eissn dovidka Pokalova Elena 2020 Foreign Fighters in Syria and Iraq Aberration from History or History Repeated Returning Islamist Foreign Fighters Threats and Challenges to the West Basingstoke Palgrave Macmillan s 11 58 ISBN 978 3 030 31477 4 doi 10 1007 978 3 030 31478 1 a b What is jihadism BBC News 11 grudnya 2014 Arhiv originalu za 3 December 2016 Procitovano 13 zhovtnya 2016 and by Guilain Deneoux The Forgotten Swamp Navigating Political Islam Middle East Policy June 2002 pp 69 71 a b Jihadists in Iraq Jihadists in Iraq Oxford Oxford University Press 2013 doi 10 1093 oxfordhb 9780195395891 013 003 ISBN 978 0 19 539589 1 Steger Manfred B Globalization A Short Introduction 2009 Oxford University Publishing p 127 Steve Emerson 15 kvitnya 2013 Jihad is Cool Jihadist Magazines Recruit Young Terrorists Family Security Matters Arhiv originalu za 11 bereznya 2015 Procitovano 22 serpnya 2014 J Dana Stuster 29 kvitnya 2013 9 Disturbingly Good Jihadi Raps Foreign Policy Arhiv originalu za 23 serpnya 2014 Procitovano 22 serpnya 2014 Jytte Klausen 2012 The YouTube Jihadists A Social Network Analysis of Al Muhajiroun s Propaganda Campaign Perspectives on Terrorism 6 Arhiv originalu za 26 serpnya 2014 Procitovano 22 serpnya 2014 Dina Temple Raston 6 bereznya 2010 Jihadi Cool Terrorist Recruiters Latest Weapon National Public Radio Arhiv originalu za 6 October 2014 Procitovano 22 serpnya 2014 Cheryl K Chumley 27 chervnya 2014 Terrorists go Jihad Cool use rap to entice young Americans Washington Times Arhiv originalu za 3 September 2014 Procitovano 22 serpnya 2014 French Nathan S 2020 A Jihadi Salafi Legal Tradition Debating Authority and Martyrdom And God Knows the Martyrs Martyrdom and Violence in Jihadi Salafism Oxford and New York City Oxford University Press s 36 69 ISBN 9780190092153 LCCN 2019042378 doi 10 1093 oso 9780190092153 003 0002 Maajid Nawaz 14 chervnya 2016 Admit It These Terrorists Are Muslims The Daily Beast Arhiv originalu za 25 chervnya 2017 Procitovano 25 chervnya 2017 a b v g d Izutsu Toshihiko 2006 The Infidel Kafir The Kharijites and the origin of the problem The Concept of Belief in Islamic Theology A Semantic Analysis of Iman and Islam Tokyo Keio Institute of Cultural and Linguistic Studies at Keio University s 1 20 ISBN 983 9154 70 2 Khan Sheema 12 travnya 2018 Another battle with Islam s true believers The Globe and Mail The Globe and Mail Opinion Procitovano 19 kvitnya 2020 Hasan Usama 2012 The Balance of Islam in Challenging Extremism Quiliam Foundation Arhiv originalu za 2 August 2014 Procitovano 17 listopada 2015 a b Gallagher Eugene V Willsky Ciollo Lydia red 2021 Al Qaeda New Religions Emerging Faiths and Religious Cultures in the Modern World 1 Santa Barbara California ABC CLIO s 13 15 ISBN 978 1 4408 6235 9 a b Aydinli Ersel 2018 The Jihadists pre 9 11 Violent Non State Actors From Anarchists to Jihadists Routledge Studies on Challenges Crises and Dissent in World Politics vid 1st London and New York Routledge s 65 109 ISBN 978 1 315 56139 4 LCCN 2015050373 a b v g d e zh i Moussalli Ahmad S 2012 Sayyid Qutb Founder of Radical Islamic Political Ideology U Akbarzadeh Shahram Routledge Handbook of Political Islam vid 1st London and New York Routledge s 9 26 ISBN 9781138577824 LCCN 2011025970 a b Polk William R 2018 The Philosopher of the Muslim Revolt Sayyid Qutb Crusade and Jihad The Thousand Year War Between the Muslim World and the Global North The Henry L Stimson Lectures Series New Haven and London Yale University Press s 370 380 ISBN 978 0 300 22290 6 JSTOR j ctv1bvnfdq 40 LCCN 2017942543 doi 10 2307 j ctv1bvnfdq 40 Lawrence Wright 2006 2 The Looming Tower Knopf ISBN 0 375 41486 X Giles Howard red October 2019 Conspiratorial Narratives in Violent Political Actors Language Journal of Language and Social Psychology SAGE Publications 38 5 6 706 734 ISSN 1552 6526 doi 10 1177 0261927X19868494 Procitovano 3 sichnya 2022 Scott Shane Souad Mekhennet Robert F Worth 8 travnya 2010 Imam s Path From Condemning Terror to Preaching Jihad The New York Times Procitovano 13 travnya 2010 Robert Irwin Is this the man who inspired Bin Laden The Guardian 1 November 2001 Paul Berman The Philosopher of Islamic Terror New York Times Magazine 23 March 2003 Out of the Shadows Getting ahead of prisoner radicalization Trevor Stanley The Evolution of Al Qaeda Osama bin Laden and Abu Musab al Zarqawi Procitovano 26 lyutogo 2015 Gibril Haddad Quietism and End Time Reclusion in the Qurʾan and Hadith Al Nabulusi and His Book Takmil Al Nuʿut within the ʿuzla Genre Islamic Sciences 15 no 2 2017 pp 108 109 Peters Rudolph 1996 Jihad in Classical and Modern Islam A Reader Princeton Marcus Wiener s 150 ISBN 9004048545 Arhiv originalu za 18 zhovtnya 2015 Procitovano 12 serpnya 2015 R Habeck Mary 2006 Knowing the Enemy Jihadist Ideology and the War on Terror London Yale University Press s 17 18 ISBN 0 300 11306 4 Haniff Hassan Muhammad 2014 The Father of Jihad 57 Shelton Street Covent Garden London WC2H 9HE Imperial College Press s 77 ISBN 978 1 78326 287 8 Commins David 2009 The Wahhabi Mission and Saudi Arabia I B Tauris s 174 Commins David 2009 The Wahhabi Mission and Saudi Arabia I B Tauris s 156 7 Fairfield Hannah Wallace Tim Watkins Derek 21 travnya 2015 How ISIS Expands The New York Times New York City Arhiv originalu za 23 travnya 2015 Procitovano 28 veresnya 2020 a b Abou El Fadl Khaled 2002 The Place of Tolerance in Islam by Khaled Abou El Fadl The Place of Tolerance in Islam Beacon Press s 8 9 ISBN 9780807002292 Procitovano 21 grudnya 2015 The guardians of the Islamic tradition were the jurists The war against jihadists Unsavoury allies The Economist 6 veresnya 2014 Arhiv originalu za 26 serpnya 2016 Procitovano 11 zhovtnya 2016 Danny Postel Laura Secor Fall 2016 Theaters of Coercion Review of Children of Paradise The Struggle for the Soul of Iran Democracy Journal 42 Arhiv originalu za 14 zhovtnya 2016 Procitovano 11 zhovtnya 2016 see also Smyth Phillip 2 zhovtnya 2013 Foreign Shia jihadists in Syria abc net au Arhiv originalu za 28 serpnya 2016 Procitovano 11 zhovtnya 2016 Are Shia Militias Jihadist magazine zenith me angl 20 grudnya 2017 Arhiv originalu za 19 veresnya 2018 Procitovano 4 zhovtnya 2019 Hamid Shadi Dar Rashid 15 lipnya 2016 Islamism Salafism and jihadism A primer Brookings Institution Arhiv originalu za 12 zhovtnya 2016 Procitovano 13 zhovtnya 2016 a b v g Kadri Sadakat 2012 Heaven on Earth A Journey Through Shari a Law from the Deserts of Ancient Arabia London Macmillan Publishers s 172 175 ISBN 978 0099523277 a b Gorka Sebastian 3 zhovtnya 2009 Understanding History s Seven Stages of Jihad Combating Terrorism Center Arhiv originalu za 4 March 2016 Procitovano 1 listopada 2015 a b v g d e zh i Ajjoub Orwa 2021 The Development of the Theological and Political Aspects of Jihadi Salafism Lund Swedish South Asian Studies Network SASNET at the Center for Middle Eastern Studies at Lund University s 1 28 ISBN 978 91 7895 772 9 Arhiv originalu za 10 lyutogo 2021 Procitovano 6 lipnya 2021 Lewis Bernard 1988 The Political Language of Islam Chicago University of Chicago Press s 72 ISBN 0 226 47693 6 Khadduri Majid 1955 5 Doctrine of Jihad War and Peace in the Law of Islam Baltimore Johns Hopkins University Press s 60 Arhiv originalu archiveurl vimagaye url dovidka za 28 listopada 2015 Procitovano 26 zhovtnya 2015 Unlike the five pillars of Islam jihad was to be enforced by the state unless the Muslim community is subjected to a sudden attack and therefore all believers including women and children are under the obligation to fight jihad of the sword is regarded by all jurists with almost no exception as a collective obligation of the whole Muslim community meaning that if the duty is fulfilled by a part of the community it ceases to be obligatory on others a b Kadri Sadakat 2012 Heaven on Earth A Journey Through Shari a Law from the Deserts of Ancient Arabia London Macmillan Publishers s 150 151 ISBN 978 0099523277 Lewis Bernard 2003 The Assassins a radical sect in Islam Basic Books s xi xii ISBN 978 0786724550 Procitovano 13 zhovtnya 2015 Edwards Richard Zuhur Sherifa 12 travnya 2008 The Encyclopedia of the Arab Israeli Conflict A Political Social and ABC CLIO s 553 ISBN 978 1851098422 R Habeck Mary 2006 Knowing the Enemy Jihadist Ideology and the War on Terror London Yale University Press s 42 ISBN 0 300 11306 4 McCoy Terrence 12 serpnya 2014 The calculated madness of the Islamic State s horrifying brutality Washington Post Procitovano 2 grudnya 2015 Crooke Alastair 30 serpnya 2014 The ISIS Management of Savagery in Iraq The World Post Procitovano 2 grudnya 2015 Hassan Hassan 8 lyutogo 2015 Isis has reached new depths of depravity But there is a brutal logic behind it The Guardian Procitovano 10 lyutogo 2015 McCoy Terrence 12 serpnya 2014 The calculated madness of the Islamic State s horrifying brutality The Washington Post Procitovano 1 veresnya 2014 Crooke Alastair 30 chervnya 2014 The ISIS Management of Savagery in Iraq HuffPost Hassan Hassan 8 lyutogo 2015 Isis has reached new depths of depravity But there is a brutal logic behind it The Guardian Wright Lawrence 16 chervnya 2014 ISIS s Savage Strategy in Iraq The New Yorker Procitovano 1 veresnya 2014 a b v Bunzel Cole 18 lyutogo 2016 The Kingdom and the Caliphate Duel of the Islamic States Carnegie Papers Washington D C Carnegie Endowment for International Peace 265 1 43 Arhiv originalu za 28 bereznya 2016 Procitovano 5 lipnya 2021 a b v g al Saud Abdullah K Winter Charlie 4 grudnya 2016 Abu Abdullah al Muhajir The Obscure Theologian Who Shaped ISIS The Atlantic Washington D C Arhiv originalu za 12 chervnya 2018 Procitovano 28 veresnya 2020 a b v g Townsend Mark 13 travnya 2018 The core Isis manual that twisted Islam to legitimise barbarity The Guardian London Arhiv originalu za 9 June 2018 Procitovano 5 lipnya 2021 a b Stout Chris E 2018 The Psychology of Terrorism Terrorism Political Violence and Extremism New Psychology to Understand Face and Defuse the Threat Santa Barbara California Greenwood Publishing Group s 5 6 ISBN 978 1440851926 OCLC 994829038 Inside Jabhat al Nusra the most extreme wing of Syria s struggle 2 grudnya 2012 Arhiv originalu za 4 April 2018 Procitovano 5 kvitnya 2018 Maggie Fick 14 chervnya 2013 Egypt Brothers backs Syria jihad slams Shi ites Reuters Arhiv originalu za 24 veresnya 2015 Procitovano 1 lipnya 2017 Robert F Worth 7 sichnya 2014 Saudis Back Syrian Rebels Despite Risks New York Times Arhiv originalu za 19 travnya 2017 Procitovano 27 lyutogo 2017 Mark Hosenball 1 travnya 2014 In Iraq and Syria a resurgence of foreign suicide bombers The Economist Arhiv originalu za 24 veresnya 2015 Procitovano 1 lipnya 2017 The Far Enemy Why Jihad Went Global Page 68 Fawaz A Gerges 2009 Aging Early Collapse of the Oasis of Liberties Page 47 Mirza Aman 2009 Withdrawing Under Fire Joshua L Gleis 2011Literatura RedaguvatiAbbas Tahir 2007 Islamic Political Radicalism A European Perspective Edinburgh University Press ISBN 978 0 7486 2528 4 Akbarzadeh Shahram 2010 Islam and Political Violence Muslim Diaspora and Radicalism in the West I B Tauris amp Co Ltd ISBN 978 1 84511 473 2 Al Rasheed Madawi 2009 Dying for Faith Religiously Motivated Violence in the Contemporary World I B Tauris amp Co Ltd ISBN 978 1 84511 687 3 Aslan Reza 2010 Global Jihadism ISBN 978 3 639 25006 0 Botobekov Uran 2021 How Central Asian Salafi Jihadi Groups are Exploiting the Covid 19 Pandemic New Opportunities and Challenges U Kasehage Nina Religious Fundamentalism in the Age of Pandemic Religionswissenschaft 21 Bielefeld Transcript Verlag s 107 148 ISBN 978 3 8376 5485 1 doi 10 14361 9783839454855 005 Brachman Jarret 2008 Global jihadism theory and practice vol 10 of Cass series on political violence Taylor amp Francis ISBN 978 0 415 45241 0 The Devolution of Jihadism From Al Qaeda to Wider Movement Stratfor 2010 ISBN 978 1 4537 4664 6 Brzuszkiewicz Sarah 2020 Jihadism and Far Right Extremism Shared Attributes With Regard to Violence Spectacularisation European View 19 1 71 79 doi 10 1177 1781685820915972 Coolsaet Rik 2008 Jihadi Terrorism and the Radicalisation Challenge in Europe Ashgate ISBN 978 0 7546 7217 3 Hegghammer Thomas 2010 Jihad in Saudi Arabia Violence and Pan Islamism since 1979 Cambridge University Press ISBN 978 0 521 51858 1 Hegghammer Thomas 2015 Classical and Global Jihadism in Saudi Arabia U Haykel Bernard Hegghammer Thomas Lacroix Stephane Saudi Arabia in Transition Insights on Social Political Economic and Religious Change Cambridge University Press s 207 228 ISBN 978 1 107 00629 4 doi 10 1017 CBO9781139047586 014 Zahid Farhan 8 sichnya 2020 Jihadism in South Asia A militant landscape in flux www mei edu Washington D C Middle East Institute Procitovano 7 veresnya 2020 Lahoud Nelly 2010 The Jihadis Path to Self destruction C Hurst amp Co Publishers Ltd ISBN 978 1 84904 062 4 Lohlker Rudiger red 2013 Jihadism Online Discourses and Representations Vienna University Press ISBN 978 3 8471 0068 3 Lohlker Rudiger red 2012 New Approaches to the Analysis of Jihadism Vienna University Press ISBN 978 3 89971 900 0 Malik S K 1986 The Quranic Concept of War Himalayan Books ISBN 81 7002 020 4 Pargeter Alison 2008 The New Frontiers of Jihad Radical Islam in Europe I B Tauris amp Co Ltd ISBN 978 1 84511 391 9 Pasha Mustapha Kamal April 2010 In the Shadows of Globalization Civilizational Crisis the Global Modern and Islamic Nihilism Globalizations Taylor amp Francis 7 1 2 173 185 doi 10 1080 14747731003593463 Ranstorp Magnus 2009 Understanding Violent Radicalisation Routledge ISBN 978 0 415 55630 9 Rhodes Darion 2014 Salafist Takfiri Jihadism the Ideology of the Caucasus Emirate International Institute for Counter Terrorism Sageman Marc 2008 Leaderless Jihad Terror Networks in the Twenty first Century University of Pennsylvania Press ISBN 978 0 8122 4065 8 Sanchez James 2007 Who s Who in Al Qaeda amp Jihadi Movements in South and Southeast Asia 19 906 Key Individuals Organizations Incidents and Linkages Lulu ISBN 978 1 4303 1473 8 Vertigans Stephen 2007 Militant Islam A Sociology of Characteristics Causes and Consequences Routledge ISBN 978 0 415 41246 9 de Pommereau Isabelle 2015 To fight homegrown jihadis Germany takes lesson from battle with neo Nazis The Christian Science Monitor Posilannya RedaguvatiZahid Farhan 8 sichnya 2020 Jihadism in South Asia A militant landscape in flux www mei edu Washington D C Middle East Institute Procitovano 7 veresnya 2020 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Dzhihadizm amp oldid 40588850