Справедли́ва війна́ (лат. bellum iustum, англ. just war, нім. gerechter Krieg) — морально допустима війна, яка відповідає певним критеріям. Теорія справедливої війни оформилася в рамках середньовічної католицької теології до XIII століття в працях Августина і Фоми Аквінського, а також у протестантського мислителя Гуго Гроція, хоча її основи були закладені ще у Аристотеля і Цицерона. Справедлива війна допускає війну лише в певних випадках, займаючи проміжне положення між мілітаризмом і пацифізмом.
Головний етичний парадокс справедливої війни — санкція на вбивство заради припинення вбивства.
Умови справедливої війни
- «Законна декларація»: війна повинна бути оголошена
- Носити оборонний (а не агресивний) характер, захищати національний суверенітет і територіальну цілісність. Однак мислимі справедливі війни за межами своєї країни
- Метою її повинен бути мир (а не знищення)
- Переможець повинен проявляти великодушність до переможених (без ненависті)
- Війна повинна бути останнім засобом
Іноді до правил справедливої війни відносять не залучення цивільних осіб (на цьому особливо наполягає Резолюції ООН № 2444 від 19 грудня 1968), відмова від повалення уряду або розорення ворожої країни.
На цих підставах деякі християнські богослови вважають, що ядерна війна не може бути справедливою.
Див. також
Джерела
- Капітоненко М.Г. Справедливої війни теорія // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Справедлива війна
- Справедливая война [ 30 травня 2011 у Wayback Machine.]
- Война справедливая и война священная [ 19 грудня 2010 у Wayback Machine.]
- Нобелевская речь Обамы: Справедливая война — лучше мира? [Архівовано 16 квітня 2012 у WebCite]