| Західна Двіна | |
|---|---|
| | |
| | |
| 56°51′19″ пн. ш. 32°32′30″ сх. д. / 56.85554080558333112° пн. ш. 32.54168769447221621° сх. д. | |
| Витік | Валдайська височина Андреапольський район Тверської області |
| • координати | 56°51′15″ пн. ш. 32°32′25″ сх. д. / 56.854333° пн. ш. 32.540389° сх. д. |
| • висота, м | 215 м |
| Гирло | Ризька затока Балтійського моря м. Рига |
| • координати | 57°03′43″ пн. ш. 24°01′33″ сх. д. / 57.06194° пн. ш. 24.02583° сх. д. |
| • висота, м | 0 м |
| Похил, м/км | 0,21 м/км |
| Басейн | Ризька затока → Балтійське море |
| Країни: | Росія, Білорусь, Латвія, Литва Естонія |
| Прирічкові країни: | Росія, Білорусь, Латвія |
| Регіон | Тверська область, Смоленська область, Вітебська область |
| Довжина | 1 020 км |
| Площа басейну: | 87 900 км² |
| Середньорічний стік | 700 м³/с |
| Притоки: | праві: Торопа, Усв'яча, Валинка, Шевінка, Оболь, Струнка, Полота, Дриса, Росиця, Дубна, Айвієксте, Персе, Огре; ліві: Велеса, Межа, Каспля, Лучоса, Бікложа, Улла, Ушача, Дісна, Друйка, Лауцеса, Лауцеса, Кекавиня |
| Медіафайли у Вікісховищі |
За́хідна Двіна́ (рос. Западная Двина, біл. Заходняя Дзьвіна, латис. Daugava) — річка у Східній Європі, в Балтійському регіоні. Західна Двіна тече територією Росії, Білорусі і Латвії. Має виток на Валдайській височині, впадає в Ризьку затоку Балтійського моря. Довжина — 1020 км. Сточище — 87 900 км². Середня витрата води в гирлі близько 700 м³/сек. Живлення змішане, з переважанням снігового і великою часткою ґрунтового. Весняна повінь — від кінця березня до початку червня, літня межень уривається дощовими паводками, восени паводки частіші. Зимова межень з грудня до середини березня, але в окремі роки спостерігаються паводки, викликані відлигою.
З'єднана не діючою Березинською водною системою з річкою Дніпро.
Назва Редагувати
- Ве́на (лів. Vēna) — первинна назва лівською мовою.
- Дауга́ва, або Давга́ва (латис. Daugava; лит. Dauguva; латг. Daugova) — балтська назва річки
- Двіна́, або Дзвіна (біл. Дзьвіна́; пол. Dźwina) — слов'янська назва річки.
- Дю́на (нім. і швед. Düna) — німецька назва річки.
- Ди́на (швед. Dyna) — старошведська назва, що походить від німецької.
- Західна Двіна (рос. Западная Двина, біл. Захо́дняя Дзьвіна́) — російська назва річки; на противагу річці Північна Двіна.
Географія Редагувати
Довжина річки — 1020 км, з яких 325 км припадає на Росію, 328 км — на Білорусію і 367 км — на Латвію.
Витікає з озера Корякіно на висоті 221,2 м над рівнем моря, після чого протікає через озеро Охват. Потім тече на південний захід, після Вітебська повертає на північний захід. Впадає у Ризьку затоку Балтійського моря в межах міста Риги, утворюючи ерозійну дельту у колишнього острова Мангальсала, який тепер є півостровом, оскільки гирло другого рукава було засипано в 1567 році.
Площа сточища — 87,9 тис. км² [5], щільність річкової мережі — 0,45 км/км², озерність — 3 %.
Долина річки трапецеїдальної форми, місцями глибоко врізана або невиразна. Ширина долини у верхній течії до 0,9 км, в середньому 1-1,5 км, в нижньому 5-6 км. Заплава переважно двостороння. Річище помірно звивисте, слабо розгалужене, місцями з порогами. Вище Вітебська вихід на поверхню девонських доломітів утворює пороги завдовжки 12 км.
Ширина річки за озером Охват — 15-20 метрів. Береги лісисті, помірно круті супіщані з валунами, на приморській рівнині низькі. Річище кам'янисте, з окремими перекатами й невеликими порогами.
На ділянці Андреаполь — Західна Двіна ширина річки збільшується до 50 метрів, а за містом Західна Двіна, подолавши ще одну порожисту ділянку, річка приймає великі притоки — Велесу, Торопу і Межу, після чого розширюється до 100 метрів.
За гирлом Межі — велика запань, призначена для збору лісу, що сплавляється Межею. Нижче запані річка тече у високих берегах, покритих змішаним лісом. Ліс зникає перед містом Веліж. За Веліжем річка судноплавна.
Між Латгальською і Аугшземською височинами Даугава протікає у давній долині. Тут ширина річки сягає 200 метрів. На ділянці від Краслави до Даугавпілса знаходиться природний парк «Даугавас-локі» («Закрут Даугави»). Минувши Даугавпілс, Даугава виходить на Східно-Латвійську низовину. Тут течія річки сповільнюється і береги стають низькими, через це під час весняного водопілля на цій ділянці часто утворюються крижані затори, що призводить до великих розливів.
Від Єкабпілс до Плявіняс Даугава тече в крутих берегах, зі стрімкими скелями, складеними з сірого доломіту. Особливо цікавою і красивою долина річки була від Плявіняс до Кегумс. У річищі було багато порогів і мілин. Береги прикрашали красиві скелі Олінькалнс, Авотиню-Калнс, Стабурагс. Після спорудження Плавінської ГЕС рівень води підвищився на 40 м і всю ділянку стародавньої долини було затоплено водами Плявінського водосховища.
Від Яунєлгава до Кегумс простягається водосховище Кегумської ГЕС, а у Саласпілса шлях річці перегороджує гребля Ризької ГЕС.
Нижче острова Долес річка тече по Приморській низовини. Тут її долину утворюють пухкі відкладення четвертинного періоду. Береги річки на цій ділянці низькі, а долина заповнена річковими відкладеннями. В районі Риги з'являються наносні піщані острови — Закюсала, Луцавсала, Кундзиньсала, Кіпсала тощо.
Ширина річки у ризьких мостів — близько 700 м, а в районі Мілгравіса досягає 1,5 км. Глибина річки становить тут приблизно 8-9 м. Середньорічна витрата води - 678 м³/с. Якість води на офіційних пляжах Риги відповідає нормам для купання.
Історія Редагувати
- 1205 року в районі гирла річки засновано цистеріанський Дюнамюндський монастир.
- 1305 року на місці монастиря закладено Дюнамюндський замок Лівонського ордену.
- 1567 року змінила річище в районі Риги, утворивши нове гирло.
- 1641 року шведи збудували Дюнамюндську фортецю в районі нового гирла.
- 1680 року шведи зруйнували Дюнамюндський замок в районі старого гирла.
Притоки Редагувати
Міста Редагувати
ГЕС Редагувати
- Верхньодвінська ГЕС
- Бешенковичська ГЕС
- Даугавпілська ГЕС.
- Єкабпілська ГЕС
Див. також Редагувати
- Березинська водна система
- Найдовші річки Росії
- 23617 Дюна — астероїд, названий на честь річки (одна зі старих назв).
Примітки Редагувати
- Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
- Западная Двина (река) // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1969—1978
- Л.С.Аносова и др.; под общ. ред. В.Ф.Логинова, Г.Я.Сегаля. Архівована копія. Архівовано з джерела 14 жовтня 2007
- Блакітная кніга Беларусі: Энцыклапедыя / рэдкал.: Н. А. Дзісько i інш. — Мінск: БелЭн, 1994. — С. 176—178. — 10 000 экз. — ISBN 5-85700-133-1. (белор.)
- Аркуш карти O-36-113 Охват. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1987 р. Видання 1992 р. (рос.)
- Рижане спрашивают: чистая ли в Даугаве вода?. www.riga.lv (рос.). оригіналу за 9 грудня 2018. Процитовано 17 січня 2019. / Информационный портал Рижской думы riga.lv
Посилання Редагувати
- Двіна Західна // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Західна Двіна |
- Western Dvina River (river, Europe) [ 22 квітня 2017 у Wayback Machine.] / «Encyclopaedia Britannica» (англ.)
- Западная Двина / Научно-популярная энциклопедия «Вода России» [ 2 березня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)