Гірник місто У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Гірник Гірни к місто Курахівської міської громади Покр

Засноване в 1938 році як шахтарське селище Соцгородок. Поклади вугілля на території сучасного міста були виявлені в середині XIX століття. Тоді тут з'явилися перші дрібні поміщицькі і селянські копальні. Широке освоєння вугільних родовищ почалося в 30-х роках ХХ століття. До 1941 року було побудовано 3 шахти, населення селища становило 5,0 тис. чоловік. Працювали два магазини, середня школа, амбулаторія, клуб.

У 1958 році Соцгородок і прилеглі селища Комсомольський, Октябрський, Першотравневий, Перемога і Промплощадка перетворені в місто із сучасною назвою. У післявоєнні роки тут споруджені шлакоблоковий завод (закритий у 2008 р), комбінат будівельних виробів, хлібокомбінат (закритий у 2002 р).

Російсько–українська війна Редагувати

29 жовтня 2014 року співробітники СБУ в місті затримали групу — трьох бойовиків, котрі брали участь у бойових діях на боці терористичної організації «ДНР», які зберігали арсенал зброї й набоїв.

13 лютого 2015 року проросійські бойовики обстріляли місто з установок РСЗВ «Град», загинули 3 людини.

27 вересня 2015 року у місті демонтовано пам'ятник Леніну.

30 вересня 2018 року в місті Гірник побудували нову телевізійну вежу висотою 190 метрів. Ця вежа є найвищою за часів незалежності України. Вона призначена для трансляції українських телепрограм на тимчасово окуповану територію Донецької області.

Російське вторгнення в Україну Редагувати

12 грудня 2022 року внаслідок обстрілу окупантами загинули 2 мешканців та поранено 10 людей

Населення Редагувати

За переписом 1959 р. — 14,2 тис. осіб.

У наш час:

14,207 тис. жителів (2001),
13,4 тис. чоловік — на початок 2004 року.

За даними перепису 2001 року населення міста становило 14246 осіб, із них 15,87 % зазначили рідною мову українську, 83,81 %— російську, 0,11 %— білоруську, 0,03 %— вірменську, 0,01 %— циганську, румунську, грецьку та угорську мови

Динаміка зміни населення Гірника за роками:

Економіка Редагувати

Видобуток кам'яного вугілля (ДВАТ Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля»). Шахта «Гірник» не експлуатується. Більше 60 % зайнятих в народному господарстві працюють в промисловості.

Освіта і культура Редагувати

Спортклуб імені Шведченка (вул. Донецька)
Палац культури (вул. Донецька)
Гірницька міська лікарня (вул. Свободи)
ЗОШ № 19
ЗОШ №17
ЗОШ №18
Музична школа
Палац дитячої та юнацької творчості (вул. Прокоф'єва)

Соціальні сфера Редагувати

3 загальноосвітніх школи, музична школа, 3 дитячих сади, лікарня, будинок культури, стадіон, Палац дитинства, спортивний клуб.

Постаті Редагувати

Шмалько Олександр Васильович (1961—2015) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2017

Посилання Редагувати

Шахтарський край: місто Гірник [ 17 вересня 2012 у Wayback Machine.]

Примітки Редагувати

Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)
СБУ знешкодила групу бойовиків та вилучила арсенал зброї на Донбасі^{[недоступне посилання з липня 2019]}
. Архів оригіналу за 13 лютого 2015. Процитовано 13 лютого 2015.
. Рубрика (uk-UA). 30 вересня 2018. Архів оригіналу за 30 вересня 2018. Процитовано 2 жовтня 2018.
Обстріл Гірника на Донеччині: загинули двоє цивільних, ще десять поранені. Укрінформ. 12 грудня 2022. оригіналу за 6 лютого 2023. Процитовано 20 лютого 2023.
. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 23 грудня 2021.
Наведено за даними державної служби статистики України.
. Архів оригіналу за 20 квітня 2016. Процитовано 10 квітня 2016.

Додаткові джерела Редагувати

Гірник — Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР [ 11 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
Василь Пірко // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с. [ 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]
Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) [ 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.

Цукурине	Українськ, Лісівка
Ізмайлівка		Желанне Перше Желанне Друге
Курахівка	Зоряне

[1] Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)

[2] СБУ знешкодила групу бойовиків та вилучила арсенал зброї на Донбасі^{[недоступне посилання з липня 2019]}

[3] . Архів оригіналу за 13 лютого 2015. Процитовано 13 лютого 2015.

[4] . Рубрика (uk-UA). 30 вересня 2018. Архів оригіналу за 30 вересня 2018. Процитовано 2 жовтня 2018.

[5] Обстріл Гірника на Донеччині: загинули двоє цивільних, ще десять поранені. Укрінформ. 12 грудня 2022. оригіналу за 6 лютого 2023. Процитовано 20 лютого 2023.

[6] . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 23 грудня 2021.

[7] Наведено за даними державної служби статистики України.

[8] . Архів оригіналу за 20 квітня 2016. Процитовано 10 квітня 2016.