Українськ Украї нськ місто Селидівської міської громади Покровського району Донецької області в Україні Населення склада

Розташоване неподалік від автомобільної дороги Донецьк-Дніпро, за 4 кілометри від залізничної станції Цукуриха, з якої можна потрапити до міст Курахового, Донецька, Селидового і Покровська. Українськ розташований за 11 кілометрів від міста Селидового.

Історія Редагувати

Місто засноване 1952 року у зв'язку з будівництвом вугільних копалень шахти «Україна», яка функціонує й досі. До 1963 року називалося селище Лисівка (Лісівка); селище шахт «Лісівська» і «Селидівська-Південна» отримало статус смт з 20 грудня 1957 р. У 1963 році отримало статус міста і назву, похідну від назви шахти.

Населення Редагувати

За даними перепису 2001 року населення міста становило 13 378 осіб, із них 23,08 % зазначили рідною мову українську, 76,4 % — російську, 0,2 % — білоруську, 0,05 % — молдовську, 0,04 % — ⁣вірменську, 0,01 % — польську, німецьку та грецьку мови.

Динаміка зміни населення Українська за роками:

Економіка Редагувати

У 2008—2009 рр. (унаслідок ініціативи мерії міста, оголошених у ЗМІ) в Українськ переселилося близько 700 сімей із різних областей України. На шахті «Україна» працює не більше 10 % працездатного населення. У місті діє асфальтний завод, цех з випічки хлібобулочних виробів, кілька швейних майстерень, дрібні авторемонтні підприємства. Проведено інтернет (Укртелеком), є також міська локальна мережа.

Житлова площа коштує не набагато дешевше, ніж в довколишніх містах: у газифікованих і опалюваних районах міста 2-х кімнатна квартира в нормальному стані коштує $ 7–8 тис. У місті немає своєї автостанції, хоча раніше вона справно функціонувала. Рейсові автобуси проходять транзитом.

Сьогодення та перспективи Редагувати

Місто побудоване на рівнині в околицях шахти, дренажні споруди передбачені тільки для дуже невеликої кількості (1–2) вулиць, що природно призводить до відсутності стоку опадів.

Починаючи з 1990-х років, населення міста стрімко зменшується, дуже велике число п'ятиповерхових (найвищі будови, крім шахт, у місті) будинків стоять напівзанедбані, часом цілі поверхи не заселені. Статистичні дані по населенню, що приводяться в багатьох довідниках по містах Донецької області, не відповідають дійсності й дають дещо завищені результати (приблизно 12 000 осіб у 2004. Джерело: «Міста Донецької області: Довідник» [ 26 липня 2014 у Wayback Machine.]), проте спеціального дослідження на цю тему не проводилося. Напевно, фактична кількість населення становить не більше половини від цієї кількості. Житлова площа практично нічого не коштує.

Зі зменшенням, а часом і припиненням фінансування багатьох шахт Донецької області, різко зменшився добробут жителів. Поселення існує доти, доки існує шахта «Україна», заради якої його і побудували. При явному занепаді виробництва жодних заходів зі створення альтернативних робочих місць не робиться.

У місті є дві бібліотеки, стадіон, спортшкола, два дитячих садки.

Відомі люди Редагувати

Корабльов Андрій Віталійович (1984—2014) — учасник українсько-російської війни.

Пам'ятки Редагувати

Дитячо-юнацька Спортивна Школа (ДЮСШ) шахти «Україна» ім. ЗМС В. В. Мірошниченка
Копія пам'ятника Богдана Хмельницького (Київ)
Українська ЗОШ № 12

Примітки Редагувати

Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)
. Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 19 вересня 2020.
. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 23 грудня 2021.
Наведено за даними державної служби статистики України.
Корабльов Андрій Віталійович. [ 28 травня 2015 у Wayback Machine.] Книга пам'яті.

Посилання Редагувати

Шахтарський край: місто Українськ [ 4 грудня 2020 у Wayback Machine.]

Література Редагувати

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
Василь Пірко // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с. [ 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]
Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) [ 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152 с. ISBN 5-8326-0011-8
Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.

Це незавершена стаття з географії Донецької області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)

[2] . Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 19 вересня 2020.

[3] . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 23 грудня 2021.

[4] Наведено за даними державної служби статистики України.

[5] Корабльов Андрій Віталійович. [ 28 травня 2015 у Wayback Machine.] Книга пам'яті.