Гра́йворон (рос. Грайворон) — місто в Росії, адміністративний центр Грайворонського району Бєлгородської області. Історично відноситься до Харківщини та Північної Слобожанщини. Розташоване біля кордону з Україною, за 15 км від залізничної станції Хотмижськ та за 78 км від обласного центру.
| місто Грайворон | ||
|---|---|---|
| Грайворон | ||
| ||
| Країна | Росія | |
| Суб'єкт Російської Федерації | Бєлгородська область | |
| Муніципальний район | Грайворонський район | |
| Код ЗКАТУ: | 14232501 | |
| Код ЗКТМО: | 14632101001 | |
| Основні дані | ||
| Час заснування | 1678 (345 років) | |
| Статус міста | 1838 | |
| Населення | 6 091 особа (2008) | |
| Площа | 10 км² | |
| Густота населення | 609,1 осіб/км² | |
| Поштовий індекс | 309372 | |
| Телефонний код | +7 47261 | |
| Географічні координати: | 50°29′00″ пн. ш. 35°40′00″ сх. д. / 50.48333333336077544117870275° пн. ш. 35.6666666666947733688175504° сх. д.Координати: 50°29′00″ пн. ш. 35°40′00″ сх. д. / 50.48333333336077544117870275° пн. ш. 35.6666666666947733688175504° сх. д. | |
| Часовий пояс | +3 (влітку +4) | |
| Водойма | річка Ворскла | |
| Найближча залізнична станція | Хотмижськ | |
| Відстань | ||
| До залізничної станції: | 15 км | |
| До центру регіону (км): - фізична: - залізницею: - автошляхами: | 65 | |
| Вебсторінка | graivoron.ru/sitemap/ | |
| Мапа | ||
| Грайворон Грайворон | ||
|
| ||
| Грайворон у Вікісховищі |
Населення міста становить 6091 особу (2008; 6 196 в 2002, 6,0 тис. в 1989, 5,9 тис. в 1970, 5,1 тис. в 1959, 4,6 тис. в 1939, 8,9 тис. в 1926).
Географія Редагувати
Місто розташоване на берегах Ворскли (притока Дніпра) та Грайворонки (ліва притока Ворскли), за 7 км від кордону з Україною. На 2002 рік у місті було 1877 приватних господарств та 17 багатоповерхівок.
Походження назви Редагувати
На гербі міста Грайворона можна побачити чорно-сірого птаха на жовтому тлі. Місцеві перекази твердять, що назва слободи, яка була заснована слобідськими козаками, походить з української мови. Кажуть, що ця назва пов'язана чи то з воронячим граєм (тобто «криком»), чи то з воронячою зграєю. Але можливо, що назва міста, так само як і назва українського Гайворона у Кіровоградській області, походить від зовсім іншого птаха, а саме грака, а не крука чи ґави.
Історія Редагувати
Грайворон, як слобода Охтирського слобідського козацького полку був заснований 5 серпня 1678 року українськими козаками (черкасами) переселенцями з Правобережної України біля устя річки Грайворонка, де вона з'єднується з річкою Ворсклою.
Грайворон був сотенним містом Грайворонської сотні Охтирського слобідського козацького полку.
У 1765 році, після ліквідації урядом Російської імперії, полкового устрою в Слобідській Україні Охтирський полк був реорганізований в Охтирський гусарський полк російської армії, а його територія ввійшла до складу Слобідсько-Української губернії. Грайворон став казенною слободою.
У 1779 році в складі Хотмижського повіту був приєднаний до Слобідсько-Української губернії.
23 березня 1838 року Грайворон отримав статус міста та став повітовим містом новоутвореного Грайворонського повіту Курської губернії. До міста переводяться повітові ограни влади з Хотмижську, який раніше був центром скасованого Хотмижського повіту.
За часів Української Народної Республіки: за законом від 2-4 березня 1918 року про адміністративно-територіальний поділ України — Грайворонський повіт землі Слобожанщина.
16 лютого 1943 року місто звільнене від німців силами Воронезького фронту РСЧА під час Харківської наступальної операції 2.02 — 3.03 1943 року.
13 березня 1943 року Грайворон знову зайняли німецькі війська.
7 серпня 1943 року місто остаточно звільнене від німецьких військ силами Воронезького фронту РСЧА під час Харківської наступальної операції 3.08 — 23.08 1943 року.
6 січня 1954 року Грайворонський район Курської області ввійшов до складу новоутвореної Бєлгородської області.
У 1964 році, під час реорганізації Бєлгородської області, Грайворонський район скасовано, а місто увійшло в Борисівський район області.
З 1989 року Грайворон знову стає районним центром відновленого Грайворонського району.
22 травня 2023 року в місті почалася паніка, жителі почали виїжджати, оскільки сусідні села Гора-Поділ та Козинка зайняли підрозділи Легіону «Свобода Росії» та Російського добровольчого корпусу.
Населення Редагувати
За переписом 1897 року у місті проживало 6 340 осіб (3 061 чоловіків та 3 279 жінок). Розподіл населення за мовою згідно з переписом 1897 року:
| Мова | Осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| російська | 3 490 | 55,05 % |
| українська | 2 743 | 43,26 % |
| єврейська | 69 | 1,09 % |
| циганська | 13 | 0,21 % |
| польська | 9 | 0,14 % |
| інші | 12 | 0,25 % |
| Разом | 6 340 | 100 % |
Герби міста Редагувати
Крім офіційно затвердженого, існує ще й неофіційний символ Грайворона. На ньому, поруч із чорним птахом, знаходиться силует дивовижного будинку у готичному стилі. Це — примітна місцева пам'ятка, дім купця Дмитрієнка, тепер дитячий ревматологічний санаторій.
Герб 1841 року Редагувати
25 жовтня 1841 року був затверджений герб Грайворона. Це був щит, поділений навпіл по горизонталі. У верхній частині був розташований герб губернського міста Курськ. В нижній частині щиту на золотому полі зображено ворона, який летів вправо. Крила його розташовані діагонально.
Економіка Редагувати
В місті працюють заводи: електромеханічний, цегельний, паркетний, сироробний; харчовий комбінат.
Відомі люди Редагувати
- Вовк Хведір Ївлампійович — український кобзар. Помер і похований у Грайвороні.
- Казан Іван — український кобзар. 1889-го року у Грайвороні обраний кобзарським цехмайстром «всієї Слобожанщини, Криму і Поазов'я».
- Майський Михайло Семенович — український письменник.
- Орлов Василь Сергійович — російський художник.
- Славутинський Степан Тимофійович (1821—1884) — український письменник, белетрист.
- Шухов Володимир Григорович (1853—1939) — російський інженер, архітектор й винахідник, почесний академік АН СРСР
- Ушенко Іван Калістратович (1913—2001) — український хімік
- Черниченко Юрій Дмитрович (1929—2010) — російський публіцист, письменник українського походження.
Галерея Редагувати
Література Редагувати
- Ігор Роздобудько. Східнослобідська геральдика. // Східна Слобожанщина. Українці навколо України. [ 5 травня 2015 у Wayback Machine.]
- Потто В. А. Історія Охтирського полку — Санкт-Петербург, тип."Балашов і Ко",1902.— І, ІІ томи (рос.)
- Міські поселення в Російської імперії. Т.ІІІ. Складене за наказом міністерства внутрішніх справ — СПб.:друкарня К.Вульфа,1863– 680с. з додатками
Примітки Редагувати
- Належав до Хотмижського повіту Харківського намісництва
- Хотмижськ став позаштатним містом Грайворонського повіту
- Міські поселення в Російської імперії. Т.ІІІ. Складене за наказом міністерства внутрішніх справ — СПб.:друкарня К.Вульфа,1863 — С.23-25 — 680с. з додатками
- ↑ Довідник «Визволення міст: Довідник звільнення міст під час Великої Вітчизняної війни 1941—1945». М. Л. Дударенко, Ю. Г. Перечнев, В. Т. Єлисеїв та інші. М.: Військове видавництво МО СРСР, 1985.-588с.
- Бої йдуть у трьох населених пунктах: у Бєлгородській області часткова евакуація, — росЗМІ. focus.ua. 22 травня 2023. Процитовано 22 травня 2023.
- ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г.Распределение населения по родному языку и уездам 50 губерний Европейской России. http://www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly. оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 9 жовтня 2020. (рос.)
- Міські поселення в Російської імперії. Т.ІІІ. Складене за наказом міністерства внутрішніх справ — СПб.:друкарня К.Вульфа,1863 — С.24 — 680с. з додатками
Посилання Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Грайворон |
- Інформаційний портал Грайворонського района [ 12 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Енциклопедія «Мой город» [ 6 квітня 2009 у Wayback Machine.]
- Міський форум [ 11 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Історія міста [ 25 серпня 2009 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття з географії Бєлгородської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |