Га́йдельберг (нім. Heidelberg МФА: [ˈhaɪdəlbɛʁk], з німецької: Heydelbeerenberg — «Пустельна гора», «Чернеча гора») — місто в Німеччині, на північному заході землі Баден-Вюртемберг. П'яте за величиною місто Баден-Вюртембергу, належить до агломерації регіон Райн-Неккар, центром якої є сусідній Мангайм.
| Гайдельберг Heidelberg | ||
|---|---|---|
| ||
| | ||
| Основні дані | ||
| 49°24′ пн. ш. 08°42′ сх. д. / 49.400° пн. ш. 8.700° сх. д. | ||
| Країна | Німеччина | |
| Адмінодиниця | Карлсруе | |
| Столиця для | Курпфальц і Рейн-Неккар | |
| Межує з
| ||
| Поділ | | |
| Перша згадка | 1196 | |
| Площа | 108,83 км² | |
| Населення | 158 741 | |
| Агломерація | регіон Райн—Неккар | |
| Висота НРМ | 114 м | |
| Водойма | Неккар | |
| Міста-побратими | Мостар, Кембридж (8 липня 1965), Монпельє (13 травня 1961), Реховот (5 травня 1983), Сімферополь (2 листопада 1991), Бауцен (29 червня 1991), Каламба, Кумамото (19 травня 1992), Пало-Альто (28 вересня 2017), Ганчжоу (29 червня 2017), Єленя-Гура | |
| Телефонний код | 6221 і 6202 | |
| Часовий пояс | UTC+1, UTC+2 і літній час | |
| Номери автомобілів | HD | |
| GeoNames | 2907911 | |
| OSM | r285864 ·R | |
| Поштові індекси | 69001 | |
| Міська влада | ||
| Мер міста | Eckart Würzner | |
| Вебсайт | heidelberg.de | |
| Мапа | ||
Гайдельберг Гайдельберг (Німеччина) | ||
| | ||
| | ||
| Гайдельберг у Вікісховищі |
Колишня столиця Курпфальцу, відома своїм Старим центром (Heidelberger Altstadt), давнім університетом Рупрехта-Карла, величними руїнами замку, а також колишньою Палатинською бібліотекою, однією з найбільших книгозбірень Ренесансу, нині частково включеною до складу бібліотеки Гайдельберзького університету.
Поблизу Гайдельберга на території комуни Мауер у 1907 році Отто Шетензак (1850—1912) виявив найдавніші в Європі кісткові рештки (нижню щелепу) людини (гайдельберзька людина), яка жила тут півмільйона років тому й, можливо, є нащадком пітекантропа.
Географія Редагувати
Розміщений у Верхньорейнській низовині на березі річки Неккар. У межах міста здіймаються пагорби Кеніґштуль («Королівський трон» висотою 568 м), Гайсберґ (375 м) на лівому березі Неккара і Гайліґенберґ («Гора святих» заввишки 445 м) на правому.
Історія Редагувати
Столиця князівства Редагувати
Перша згадка про Гайдельберґ датується 1196 роком, проте поселення на території сучасного міста існували вже у VI—VIII ст. Після розпаду імперії Карла Великого ці території належали до герцогства Франконія у складі Східного Франкського королівства. У 939 король Оттон I Великий із Саксонської династії ліквідував герцогство Франконію, її землі були поділені і включені до королівських володінь.
На території кожного з герцогств Східного Франкського королівства (Франконія, Саксонія, Лотарингія, Швабія, Баварія, Тюрингія) — існували королівські, згодом імператорські маєтки — пфальци. Управління цими маєтками, а заодно й судову владу в герцогствах від імені короля здійснювали пфальцграфи («граф-палатин», «палацовий граф»). З ліквідацією Франконського герцогства перестала існувати посада франконського пфальцграфа. Лотаринзький пфальцграф спочатку перебував в Аахені, потім, у X—XI ст. в замках навколо Кельна і Бонна. Після територіальних втрат пфальцграфство Лотарингія в 1085 було перетворене на пфальцграфство Рейнське, до нього перейшла частина західних територій колишньої Франконії, що перебували у власності кайзера.
З 1196 рейнськими пфальцграфами стали герцоги Вельфи, з 1214 — герцоги Віттельсбахи, які одночасно були й герцогами Баварії.
Гайдельберзький замок відомий з 1225 року. Як припускають історики, мова йде про верхній замок. Згодом було збудовано нижній (сучасний) замок (на висоті 80 метрів над долиною Неккара). У 1303 згадується про верхній і нижній замки в Гайдельберзі. Місто в долині, за останніми даними, було закладено близько 1220 року. Ринкова площа розміщена за 500 м від замку. Найстарішою парафіяльною церквою була церква Святого Петера.
У 2-й половині XIII ст. Гайдельберґ став однією з резиденцій рейнського пфальцграфа. Після остаточного поділу баварських і пфальцських володінь Віттельсбахів, що настало в 1329 році, Гайдельберґ став єдиною столицею Рейнського Пфальца (в середині XIV ст. за Рупрехта I Віттельсбаха).
У 1356 Рупрехта I Золотою буллою кайзер Карл IV Люксембург підвищив до курфюрста — «князя-виборця», а пфальцграфство Рейнське перетворив на Курфюрство Пфальц. Відтепер курфюрст Пфальца отримав право одним зі 7 князів Райху обирати кайзера, а після короля богемського, яким був представник Люксембургів, вважався старшим зі світських курфюрстів імперії.
У 1386 році курфюрст Рупрехт I заснував університет. На сьогодні він є найстарішим університетом Німеччини. Проте на той час на тодішній території Священної Римської імперії вже функціонували університети у Болоньї (1119), Падуї (1222), Перуджі (1308), Флоренції (1321—1859), Пізі (1343), Празі (1348), Павії (1361) і Відні (1365).
Існує думка, що студентський гімн Gaudeamus виник у середовищі студентів Гайдельберзького університету.
У 1416—1423 в Гайдельберзькому університеті навчався Ніколаус Кузанус.
За правління курфюрста Філіпа Праведного у Гайдельберзі поширилася культура Північного гуманізму. Навколо Йогана Дальберґа, канцлера університету і єпископа Трірського, у Гайдельберзькому університеті виник гуманістичний осередок. Сюди було запрошено Рудольфа Агріколу — «батька Північного гуманізму» — викладачем новоствореної кафедри грецької мови.
У списках студентів філософського факультету Гайдельберзького університету за 1509 рік внесене ім'я Йогана Фауста, який тут отримав ступінь бакалавра теології.
У 1537 блискавкою було зруйновано верхній замок.
У період Реформації у Курфюрстві Пфальц у 1530-х роках поширилося лютеранство, зокрема за курфюрста Отто Генріха Віттельсбаха. У Гайдельберзькому університеті було закрито кафедру католицької теології, натомість на теологічному факультеті почали викладати давньогрецьку і давньоєврейську мови, на медичному факультеті проводити практичні заняття. Отто Генріх об'єднав університетську бібліотеку з кількома власними й, таким чином, заснував знамениту Палатинську бібліотеку, чи не найбільшу в тогочасній Європі.
Після смерті бездітного Отто Генріха у 1559 курфюрстом став його дальній родич Фрідріх III Благочестивий із молодшої династичної лінії Віттельсбах-Зіммерн. За нього і його наступників у Пфальці поширився кальвінізм. З цим Гайдельберзький університет став одним із центрів європейської пізньогуманістичної культури, «німецькою Женевою». У 1591 сюди прибув професор історії Ян Грутер, який у 1603 став директором Палатинської бібліотеки.
Зі створенням 1608 Євангелічної унії її лідером став курфюрст Фрідріх IV «Der Aufrichtige», а після його смерті — його син Фрідріх V.
Розенкрейцерська столиця Редагувати
З початком правління юного Фрідріха V у вересні 1610 Гайдельберґ став загальноєвропейським протестантським центром, які, об'єднані в Євангелічну унію, протистояли католицьким князівствам Священної Римської імперії німецької нації, кайзерові і Папі Римському, а також головним осередком розенкрейцерів. З нагоди одруження Фрідріха V з англійською принцесою Елізабет у Гайдельберзі спорудили небачені досі сади, інженерні споруди під керівництвом французького інженера Саломона де Косса (Hortus Palatinus), які стали втіленням розенкрейцерського міфу.
Початок Тридцятилітньої війни і коронація Фрідріха V 4 листопада 1619 як короля Чехії стали для Пфальца катастрофою. Військо Фрідріха V було розгромлене під Білою Горою, а його самого позбавили титулу і володінь. 14 вересня 1622 року військо Католицької ліги під командою фельдмаршала графа Тіллі взяло Гайдельберґ. У місті було вчинено різанину протестантів і зруйновано розенкрейцерські сади. Пфальцграфом став у 1623 році лідер Католицької ліги герцог Максиміліан I Баварський. Він наказав перевести Палатинську бібліотеку до Ватикану. Внаслідок цих подій Гайдельберґ частково повернувся у католицтво.
Занепад Редагувати
У ході подальших подій Тридцятилітньої війни Гайдельберґ взяли в 1633 шведи. Під час воєн із Францією Гайдельберґ взяли штурмом французи в 1689 і 1693 роках, коли замок і місто було зруйновано. Внаслідок занепаду в 1720 році столицю Курфюрства Пфальцського було перенесено з Гайдельберґа до Мангайма.
У 1803 році рішенням імперської депутації на вимогу наполеонівської Франції частину колишнього Курфюрства Пфальц було включено до складу курфюрства Баден, утвореного того ж року замість ліквідованих духовних імперських курфюрств.
Гайдельберзький замок згорів 24 червня 1764 р. під час грози. Припинити подальше руйнування замку закликав у 1803 році драматург Август фон Коцебу. Відтак Гайдельберґ став одним із місць паломництва німецьких романтиків. Велику роль у справі збереження Гайдельберзького замку відіграв француз граф Шарль де Гремберг, який, починаючи з 1810 року, упродовж кількох десятиліть залишався охоронцем замку. Значного імпульсу додало будівництво залізниці Мангайм — Гайдельберґ, першої в Бадені. У Гайдельберзі багато разів бував англійський художник Вільям Тернер (у 1817—1844), письменники Віктор Гюго (у 1838) і Марк Твен (1878), які залишили свої твори про місто.
Сучасність Редагувати
Упродовж 1960—2002 рр. у місті знаходилася штаб-квартира Союзного Командування Європи Мобільними Силами.
Відомі особистості Редагувати
У місті народився:
- Фрідріх Еберт (1871—1925) — німецький соціал-демократ, а також перший в історії Німеччини демократично обраний керівник держави
- Ернст Юнгер (1895—1998) — німецький письменник, публіцист, націонал-революціонер, ідеолог консервативної революції.
У місті померли:
- Сементовський-Курило Микола Митрофанович (1901—1979) — російсько-український, італійський, німецький письменник, журналіст, редактор й астролог.
- Васиньчук Антін Климентійович (1885—1935) — визначний український громадський діяч та політик Холмщини та Підляшшя. Навчався тут в університеті.
Примітки Редагувати
- Statistisches Landesamt Baden-Württemberg – Bevölkerung nach Nationalität und Geschlecht am 31. Dezember 2020 (нім.)
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #4023996-2 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- https://www.heidelberg.de/hd/HD/Leben/cambridge.html
- https://www.heidelberg.de/hd/HD/Leben/Montpellier.html
- https://www.heidelberg.de/hd/HD/Leben/Rehovot.html
- https://www.heidelberg.de/hd/HD/Leben/Simferopol.html
- https://tass.com/politics/906463
- https://www.heidelberg.de/hd/HD/Leben/Bautzen.html
- https://www.bautzen.de/buerger-rathaus-politik/stadtportraet/partnerstaedte/
- https://www.heidelberg.de/hd/HD/Leben/Kumamoto.html
- https://www.heidelberg.de/hd/HD/Leben/Partnerstaedte.html
- https://www.heidelberg.de/hd/HD/Leben/palo+alto.html
- https://www.cityofpaloalto.org/news/displaynews.asp?NewsID=133&TargetID=52
- https://www.heidelberg.de/hd/HD/Leben/hangzhou.html
- Mirosław., Szumiło, (2006). Antoni Wasyńczuk 1885-1935 : ukraiński działacz narodowy i polityk. Lublin: Wydawn. Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej. ISBN 8322725078. OCLC 74909208.
Див. також Редагувати
- 325 Гейдельберга — астероїд, названий на честь міста.
Посилання Редагувати
- Гайдельберґ // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Офіційна сторінка міста [ 11 січня 2012 у Wayback Machine.] (нім.)
- Екскурсія в замку Гайдельберґ [Архівовано 21 лютого 2012 у WebCite] (рос.)
| Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (січень 2018) |
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Heidelberg |