Вільям Тернер, повне ім'я Джозеф Меллорд Вільям Тернер (англ. Joseph Mallord William Turner RA; нар. 23 квітня 1775 — пом. 19 грудня 1851) — відомий англійський художник, аквареліст та графік епохи романтизму. Малював пейзаж і, зокрема фантастичні, уявні, міста Італії, інтер'єри тощо.
| Вільям Тернер | |
|---|---|
| англ. William Turner | |
|
| |
| Народження | 23 квітня 1775[…] Мейден-лейнd, Вестмінстер, Великий Лондон, Лондон[d], Англія, Королівство Велика Британія |
| Смерть | 19 грудня 1851[…] (76 років) |
| Чейні-вокd, Кенсінгтон і Челсі, Великий Лондон, Лондон[d], Англія, Сполучене Королівство (холера) | |
| Поховання | собор Святого Павла |
| Країна | Королівство Велика Британія Сполучене Королівство |
| Жанр | марина, історичний живопис і пейзаж |
| Навчання | Королівська академія мистецтв |
| Діяльність | художник, пейзажист, рисувальник, художник-гравер, архітектурний кресляр, візуальний митець, ілюстратор |
| Напрямок | образотворче мистецтво, живопис, пейзаж і ілюструванняd |
| Вчитель | Джошуа Рейнольдс і Томас Мальтонd |
| Член | Королівська академія мистецтв |
| Твори | Останній рейс «Тімірера», Рибалки у моріd, Трафальгарська битва[d], Дощ, пара та швидкість, Корабель з рабамиd, Снігова буря: перехід Ганібала і його армії через Альпиd, Перехід через струмокd, Чічестерський каналd, Схід сонця з морськими чудовиськами, Світоло та колірd, Пожежа в Палаті лордів і Палаті громадd і Пірс Калеd |
| Автограф | |
| | |
| Вільям Тернер у Вікісховищі | |
| Висловлювання у Вікіцитатах |
Життєпис Редагувати
Народився в Лондоні. Батько (Вільям Гей Тернер, 1738—1829) був перукарем. Українське слово «перукар» надзвичайно точно визначає фах батька, бо той творив перуки, що мали великий попит у Британії XVIII століття.
Мати (Мері Маршал) молодою захворіла на психічний розлад, ймовірно через ранню смерть молодшої сестри Вільяма — Гелен. Мати померла в сумнозвісній божевільні Лондона — Бедламі у 1804 році.
Неможливість виховання матір'ю обумовила передачу хлопця в родину дядька в передмістя Лондона — Брентфорд. Там і помітили хист підлітка до мистецтва. Вільям багато малював, і батько чіпляв малюнки сина на вікнах своєї лондонської перукарні.
Після школи підлітка відправили в Королівську академію мистецтв. Англійці полюбляють акварельний живопис. Займався ним і Вільям в академії. Вже через рік навчання його акварель узяли на щорічну виставку в Академії. Тернер був все життя тісно пов'язаний із цим навчальним закладом, постійно експонував там свої твори, а з 1802 року став членом академії.
З роками ставав все більш ексцентричним і не вкладався в обов'язкові для джентльмена правила.
Він ніколи не був одруженим, але жив з коханкою (Софія Кароліна Бут). А Сара Денбі народила від нього двох дочок у 1801 та 1811 роках.
Найбільшим відгуком на політичні події сучасності стали картини Тернера на теми Наполеонівських воєн та перемоги королівської Британії в тих подіях — «Трафальгарська баталія», «Поле Ватерлоо».
Тернер декілька разів подорожував країнами Західної Європи, був в Італії, Швейцарії, Франції. У Луврі, що був перетворений на національний музей ще за часів Французької революції 1789—1793, Тернер вивчав живопис старих майстрів. Декілька разів Тернер відвідав Венецію, яку малював аквареллю й олійними фарбами.
Тернер полюбляв архітектуру і навіть якийсь час хотів пов'язати свій фах з будівництвом. Але це швидко минулося. Сліди захоплення архітектурою відбилися в малюнках краєвидів Венеції, Лондона, окремих пам'яток стародавньої архітектури.
Помер 19 грудня 1851 року від холери в домі Софії Кароліни Бут, у Чейни Уолк у Челсі. Похований у Соборі святого Павла, де покоїться біля сера Джошуа Рейнольдса.
Друг Тернера, архітектор Філіп Хардвік (1792—1870), син його наставника, Томаса Хардвіка, був відповідальним за організацію його похоронів. У момент смерті Вільяма, він написав усім тим, хто знав Тернера, що «я повинен повідомити вас, що ми втратили його». Іншими причасними до похоронів були його двоюрідний брат і головний скорботній на похороні Генрі Харпур IV. Генрі Скотт Тріммер, Джордж Джоунс РА та Чарльз Тернер АРА.
Заповіт Редагувати
За заповітом художника усі його роботи (близько 300 картин і понад 19 000 акварелей і малюнків) перейшли у власність держави. Тому творів Тернера надзвичайно мало в музеях поза межами Британії. Більша частина робіт художника зберігається в галереї Тейт, де для картин і акварелей Тернера прибудували ціле крило з дев'яти залів. Згідно з заповітом Тернера дві його найкращі картини («Схід сонця в тумані» і «Дідона, яка будує Карфаген») експонуються в Національній галереї в одному залі з картинами «Ісаак і Ревека» і «Відплиття цариці Савської» Клода Лоррена.
Тернерівська художня премія Редагувати
З 1984 року в Британії заснована Тернерівська художня премія. Її дають щорічно художнику, що живе чи працює в Британії й вік якого не перевищує 50 років. Її грошовий еквівалент дорівнює 25 000 фунтів. Премію дають зовсім не за пейзажні твори.
Галерея Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #11862475X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Joseph Mallord William Turner
- ↑ Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
- ↑ Artnet — 1998.
- ↑ http://www.artnet.com/artists/joseph-mallord-william-turner/
- ↑ Czech National Authority Database
Посилання Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: J. M. W. Turner |
- J.M.W. Turner at the National Gallery of Art [ 11 жовтня 2007 у Wayback Machine.]
- Tate Britain, Turner's Gallery [ 17 листопада 2006 у Wayback Machine.]
- Film Threat Documentary Review [ 4 березня 2009 у Wayback Machine.]
- Tate.org, Print Rooms [ 27 березня 2012 у Wayback Machine.]. See Turners at Tate Britain
- Turner Museum Store and Galleries
- Katharina Fritsch, , Tate etc., Spring 2007
- Works by Turner[недоступне посилання з червня 2019] in the Royal Academy collection.
- Jonathan Crary, Memo from Turner [ 24 жовтня 2015 у Wayback Machine.], Artforum International, Summer 2008
- Вільям Тернер. Картини [ 10 березня 2016 у Wayback Machine.] та біографія [ 6 січня 2016 у Wayback Machine.]