Вікно Коломийський район Вікно село у 16 17 століттях містечко в Україні на Покутті у Городенківській міській громаді Ко

48°39′52″ пн. ш. 25°22′23″ сх. д. / 48.66444° пн. ш. 25.37306° сх. д. / 48.66444; 25.37306Координати: 48°39′52″ пн. ш. 25°22′23″ сх. д. / 48.66444° пн. ш. 25.37306° сх. д. / 48.66444; 25.37306

Середня висота
над рівнем моря

263 м

Найближча залізнична станція

Вікно

Відстань до
залізничної станції

2 км

Місцева влада

Адреса ради

78125, Івано-Франківська обл., Городенківський р-н, с. Вікно, вул. Шевченка, 20

Сільський голова

Березовський Іван Іванович.

Карта

Вікно

Мапа

Вікно у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Вікно (значення).

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області» увійшло до складу Городенківської міської громади.

Історія Редагувати

Найдавніші часи Редагувати

Засноване у часи Галицько-Волинської держави. Назва походить від джерела «Вікнина», яке розташоване в центрі села і не замерзає навіть взимку.

Перші згадки про Вікно стосуються 15 століття. У документі 1453 року вказано, що шляхтич Пречлавський розділив свій маєток між племінниками, і одному з них дісталися села Вікно, Піддовга (пізніше повністю знищене татарами) і Чернятинці (сучасний Чернятин). У квітні 1485 року суд коломийських комірників закріпив цей розподіл.

Містечко Редагувати

1591 року Вікно згадується як містечко — «село покинув і осів у містечку Вікні тишківський отаман Влашин з сім'єю». Позначене на мапі Боплана як «лат. Okena».

Проте вже у 17 столітті Вікно втрачає статус містечка — мабуть, внаслідок значного спустошення (протягом 16—17 століть Покуття потерпало від частих татарських набігів). Натомість зростає роль Городенки.

Під владою Ценських Редагувати

У 1772 році внаслідок першого поділу Польщі Галичина до 1918 року опиняється під владою Габсбургів. З середини 18 століття Вікном володіє польська шляхетська родина Ценських (гербу Помян, пол. Cieński z Cieni i z Okna h. Pomian).

При переїзді у 1816 році в новозбудовану садибу до Вікна Ценські перевезли з Чернелицького замку унікальну мистецьку колекцію (твори Кранаха, Рубенса, ван Реймерсвале, Рафаеля, Менґса), книгозбірню та архів. Було закладено парк з оранжереєю.

Після реформи 1848 року (скасування кріпацтва) активізувався розвиток сільського господарства. Наприкінці 19 століття (під час будівництва залізниці) за 2 км від села збудовано залізничну станцію «Вікняни».

На рубежі 19—20 століть у пошуках кращої долі багато малоземельних мешканців села емігрувало до Америки.

І. Франко у Вікні Редагувати

У другій половині жовтня 1884 року у Вікні побував Іван Франко. Дідич села Людомір Ценський на три дні забрав заарештованого письменника з коломийської тюрми — щоби той начебто попрацював у його маєтку (поширена на той час практика). Насправді Франко був шанованим гостем.

Перебуваючи у Вікні, Франко написав листа до Івана Белея, у якому повідомляв, що передав у друк біографічний нарис про Володимира Навроцького.

20 століття Редагувати

Після невдачі Української революції 1917–1921 років та анексії ЗУНР Польщею нестерпне соціально-економічне становище західноукраїнських земель її у складі викликало закономірний спротив населення. Зокрема, в 1932 році у Вікні відбувся страйк сільськогосподарських робітників. Польська влада відповіла на акції протесту хвилею «пацифікацій».

Довідкова інформація Редагувати

Прізвища, «кутки», місцевості Редагувати

Характерні віконські прізвища: Березовський, Бутницький, Василик, Велич, Гев'юк, Кобилянський, Круць, Левко, Мартинюк, Москалюк, Муляк, Погреда, Савицький, Хома.

Назви «кутків» та місцевостей: Броварища, Долини, Залевади, Клевчуки, Солонець, Тямпа.

Визначні місця Редагувати

Усипальниця Ценських Редагувати

Церква Святого Архангела Михаїла Редагувати

Парафіяльний храм на традиційному місці, з традиційною назвою на честь небесного покровителя села. Належить Українській православній Церкві (Київського патріархату), хоча до 1946 року був греко-католицьким. Збудований у 90-х роках 20 століття замість розібраної «під шумок» і попри поодинокі протести дерев'яної церкви, пам'ятки архітектури 1774 року. Одним із ініціаторів будівництва був місцевий уродженець Микола Круць.

Спорудження нової Михайлівської церкви є прикладом сучасного нехлюйного ставлення до історичного надбання на Прикарпатті, коли історичні пам'ятки (в основному культового призначення) перебудовують або навіть руйнують із начебто «добрими намірами».

На церковному подвір'ї ще у радянські часи влаштовано лапідарій, куди звозилися надмогильні і пам'ятні хрести зі всього села. Це врятувало їх від знищення — зокрема, хрест 1848 року на честь скасування кріпацтва. Під час будівництва нової церкви відкрито давні поховання (до 1792 року навколо церкви був сільський цвинтар).

У 19 столітті священиками були представники родин Карачевських та Осадца.

Могила сотника «Грома» Редагувати

На сільському кладовищі похований місцевий уродженець, один із останніх польових командирів УПА — сотник «Грім».

Інші пам'ятки Редагувати

Інші пам'ятки 19—20 століть — стара будівля залізничної станції «Вікняни», двоповерхова споруда в центрі села, читальня «Просвіти».

Відомі особи Редагувати

У Вікні народилися Редагувати

1889 — отець Михайло Осадца, композитор, релігійний діяч, засновник і диригент хору «Боян» у Бродах.
1920 — Василик Ярослав Олексійович, сотник УПА «Грім».
10 грудня 1993 — Галай Андрій Миколайович (1993-2014), солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
9 вересня 1935 — Бутницький Іван Миколайович, ректор Тернопільського національного педагогічного університету у 1982–1984 роках.
11 лютого 1970 — Березовський Володимир Іванович, заступник голови Голосіївської районної в м. Києві держадміністрації, діяч українського молодіжного руху (очолював Союз українського студентства, Український молодіжний парламент, координаційну раду СКУМО, був першим заступником голови УНКМО).
1851 — Ценський Лешек (пол. Cieński Leszek, 1851–1913), посол до Галицького Сейму.
6 квітня 1856 — граф Тадеуш Целестин Ценський, галицький польський політик та громадський діяч, сенатор II Речі Посполитої.
1 лютого 1952 — Круць Микола Федорович, «король українського шиферу», «бронзовий призер» трійки найзаможніших прикарпатців станом на 2008 рік.
1969 — Кобилянський Богдан Миколайович, голова Городенківської районної ради, колишній голова Городенківської РДА.
16 вересня 1950 — Москалюк Наталія Василівна, комсомольський діяч, лауреат премії Ленінського комсомолу (Премія Ленінського комсомолу).

Галерея Редагувати

Примітки Редагувати

. Архів оригіналу за 21 грудня 2011. Процитовано 1 лютого 2009.
. www.kmu.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 12 листопада 2021.
. Архів оригіналу за 20 травня 2016. Процитовано 27 червня 2008.
Богдан Купчинський, «Історія Тишківців (в датах, подіях і фактах)», Коломия, ВПТ «Вік», 1994
Okno (2) [ 5 жовтня 2013 у Wayback Machine.] у Географічному словнику Королівства Польського
. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 7 січня 2013.
. Архів оригіналу за 17 жовтня 2014. Процитовано 27 червня 2008.
. Архів оригіналу за 22 серпня 2009. Процитовано 11 серпня 2009.
Державний реєстр нерухомих пам'яток України (пам'ятки містобудування і архітектури місцевого значення) [ 27 жовтня 2011 у Wayback Machine.], охоронний номер 677.
Між іншим, у Верховній Раді зразка 2008 року впевнені, що пам'ятка досі існує [ 29 жовтня 2008 у Wayback Machine.] (див. закон).
Прикарпатські туристичні картинки. Страшні [ 11 червня 2008 у Wayback Machine.](укр.)
Вікно без Просвіти [ 31 січня 2010 у Wayback Machine.](укр.)
. Архів оригіналу за 26 лютого 2015. Процитовано 21 травня 2010.

Джерела та посилання Редагувати

Купчинський Богдан Іванович. Вікно: Історія села від найдавніших часів до наших днів. — Івано-Франківськ : Сіверсія. — С. 2001.(укр.)
Roman Aftanazy. Dzieje rezydencji na dawnych Kresach Rzeczypospolitej. — Т. 7.(пол.)
Спеціальна подяка Ірині Пустинніковій aka Блеці [ 22 квітня 2016 у Wayback Machine.].

[1] . Архів оригіналу за 21 грудня 2011. Процитовано 1 лютого 2009.

[2] . www.kmu.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 12 листопада 2021.

[3] . Архів оригіналу за 20 травня 2016. Процитовано 27 червня 2008.

[4] Богдан Купчинський, «Історія Тишківців (в датах, подіях і фактах)», Коломия, ВПТ «Вік», 1994

[5] Okno (2) [ 5 жовтня 2013 у Wayback Machine.] у Географічному словнику Королівства Польського

[6] . Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 7 січня 2013.

[7] . Архів оригіналу за 17 жовтня 2014. Процитовано 27 червня 2008.

[8] . Архів оригіналу за 22 серпня 2009. Процитовано 11 серпня 2009.

[9] Державний реєстр нерухомих пам'яток України (пам'ятки містобудування і архітектури місцевого значення) [ 27 жовтня 2011 у Wayback Machine.], охоронний номер 677.

[10] Між іншим, у Верховній Раді зразка 2008 року впевнені, що пам'ятка досі існує [ 29 жовтня 2008 у Wayback Machine.] (див. закон).

[11] Прикарпатські туристичні картинки. Страшні [ 11 червня 2008 у Wayback Machine.](укр.)

[12] Вікно без Просвіти [ 31 січня 2010 у Wayback Machine.](укр.)

[13] . Архів оригіналу за 26 лютого 2015. Процитовано 21 травня 2010.