Володимирський район (до 2022 року — Володимир-Волинський район) — район Волинської області в Україні, утворений 2020 року. Адміністративний центр — місто Володимир. Площа — 2556,5 км² (12,7 % від площі області), населення — 172,9 тис. осіб (2020). Найбільше місто — Нововолинськ з населенням 52 188 мешканців.
| Володимирський район | |
|---|---|
| адміністративно-територіальна одиниця | |
| Район на карті Волинська область | |
| Основні дані | |
| Країна: | Україна |
| Область: | Волинська область |
| Код КАТОТТГ: | UA07020000000048211 |
| Утворений: | 17 липня 2020 року |
| Населення: | 172 947 (2020) |
| Площа: | 2 556,5 км² |
| Густота: | 67,05 осіб/км² |
| Населені пункти та ради | |
| Районний центр: | м. Володимир |
| Громади: | 11 |
| Міста: | Володимир, Устилуг, Нововолинськ, |
| Смт: | Іваничі, Локачі, Благодатне |
| Мапа району | |
| Районна влада | |
| Голова ради: | Хиць Віктор Леонтійович |
| Голова РДА: | Лобач Юрій Володимирович |
| Мапа | |
До складу району входять 11 територіальних громад.
Історія
Утворений як Володимир-Волинський район, відповідно до постанови Верховної Ради України № 807-IX від 17 липня 2020 року. До його складу увійшли: Володимир-Волинська, Нововолинська, Устилузька міські, Іваничівська, Локачинська селищні, Зимнівська, Оваднівська, Литовезька, Павлівська, Поромівська, Затурцівська сільські територіальні громади.
Раніше територія району входила до складу Володимир-Волинського (1940—2020), Іваничівського, Локачинського, Турійського районів, ліквідованих тією ж постановою.
18 липня 2022 року депутати Верховної Ради України перейменували Володимир-Волинський район у Володимирський район.
Передісторія земель району
В Іпатіївському літописі під 981 роком зазначається, що земля дулібів-волинян входить в Київську Русь. Князь Володимир Великий заклав місто неподалік від давнього городища Волинь й назвав його Володимиром, зробивши його центром удільного князівства. Першим князем у 988 році став син Володимира Святославича Всеволод. Започатковане старшим сином Ярослава Мудрого Ізяславом по смерті батька.
У 1154 році розділилося на Володимирське та Луцьке князівство. Далі історія Волинського князівства зосереджується у Володимирському князівстві, на чолі якого став Мстислав Ізяславич. Наприкінці 1160-х років воно було поділене між його синами. У другій половині XII століття Волинсько-Володимирське князівство перетворюється на одне з найсильніших у Давній Русі. Найбільшої могутності воно досягло за князювання Романа Мстиславича (1170—1205). Князівство займало територію вздовж річок Західний Буг, Стир, Горинь й правих приток Прип'яті. У результаті міжусобиць і спадкових поділів володінь воно було подрібнене на менші удільні князівства. Серед них: Луцьке князівство з центром у Луцьку, Дорогобузьке князівство з центром у Дорогобужі та Пересопницьке князівство з центром у Пересопниці на сході, Белзьке князівство з центром у Белзі на півдні, Червенське князівство з центром у Червені на південному заході, Холмське князівство з центром у Холмі на заході, Берестейське князівство з центром у Бересті на півночі.
Після смерті Юрія II Болеслава, бояри проголосили королем Русі його зятя Любарта-Дмитра. Після його смерті останнім володимирським князем став його син Федір.
У 1393 році Вітовт ліквідував удільні князівства і перетворив їх на провінції Литви, якими правили намісники. Волинь стала частиною Великого князівства Литовського. У 1440 році великий князь литовський Казимир IV Ягайлович визнав відновлення Волинського князівства. Волинським князем став Свидригайло. Проте такі поступки з боку Литви православним були тимчасовими. У 1452 році після смерті Свидригайла Волинське князівство припинило своє існування.
У 1566 році утворений Володимирський повіт Волинського воєводства Великого князівства Литовського до 1569 року та Корони Королівства Польського в Речі Посполитій до 1792 року. Повіт ділився на староства, охоплював площу у 4212,00 км².
Після Гродненського сейму повіт опинився у складі Володимирського воєводства. Воєводство повинно було мати в Сеймі двох сенаторів (воєводу і каштеляна) та шістьох депутатів, яких обирали на чотири роки. Сеймики мали проводитися в кафедральному соборі Володимира. Воєводство існувало до Третього поділу Речі Посполитої.
Після Третього поділу Польщі у 1795 році Володимир-Волинський повіт було приєднано до Російської імперії, і увійшов до складу Волинського намісництва.
Під час Першої світової війни через Володимирщину декілька разів проходила лінія фронту між російськими, з одного боку, і австро-німецькими військами, з другого.
У 1920 році повіт увійшов до складу Польщі.
27 листопада 1939 року повіт приєднаний до новоутвореної Волинської області.
17 січня 1940 року повіт ліквідований у зв'язку з переформатуванням на Вербський (Оваднівський), Володимир-Волинський, Озютицький, Порицький і Устилузький райони. Тоді ж утворений Локачинський район, який до того був частиною Луцького повіту.
У 1946 році перейменовані райони: Озютичівський на Затурцівський, Порицький на Іваничівський, Вербський на Оваднівський (07.06.1946).
У 1957 році Іваничівський район перейменовано на Нововолинський.
Наприкінці 1950-х років ліквідовані Затурцівський, Устилузький (27.01.1957) та Оваднівський райони (25.09.1958).
У 1962 році, в ході укрупнення районів, ліквідовані Локачинський, Нововолинський райони:
4 січня 1965 року відновлений Локачинський район..
У 1966 році відновлений Іваничівський район.
Примітки
- . Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 20 січня 2021.
- ↑ Автор. . decentralization.gov.ua. Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 20 січня 2021.
- ↑ Автор. Волинська область - Громади. decentralization.gov.ua. Процитовано 20 січня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів». zakon.rada.gov.ua. 17 липня 2020. оригіналу за 21 липня 2020. Процитовано 27 листопада 2020.
- Постанова Верховної Ради України «Про перейменування Володимир-Волинського району Волинської області від 18 липня 2022 року № 2405-IX». zakon.rada.gov.ua. 18 липня 2022.
- Верховна Рада перейменувала Володимир-Волинський район. Конкурент (укр.). Процитовано 18 липня 2022.
- Aleksander Jabłonowski: Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. VIII: Ziemie ruskie. Wołyń i Podole. Warszawa: Gebethner i Wolff, 1889, s. 12. (пол.)
- . Архів оригіналу за 26 листопада 2016. Процитовано 30 грудня 2020.
- Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 53–54, 54–55, 65–66, 66–67, 73; 905, 907, 920, 933, 948, 967, 999, 1009, 1013, 1018, 1062.
- ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 січня 1962 року) / В. Є. Нижник (відп. ред.), Д. О. Шелягин (упорядник). — К. : Держ. вид-во політ. літ-ри УРСР, 1962. — С. 407.
- Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ. Додаток до довідника видання 1962 р. (зміни, що відбулися за період з 1 січня 1962 року по 1 січня 1964 року) / Д. О. Шелягин (упорядник). — К. : Вид-во політ. літ-ри України, 1964. — С. 9–11.
- Список районов, упраздненных в связи с укрупнением сельских и образованием промышленных районов (декабрь 1962 – февраль 1963). Доп. к справочнику:
СССР: Административно-территориальное деление союзных республик на 1963 г. — М. : Известия, 1964. — С. 96–97.(рос.) - Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 4 січня 1965 «Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР»
- Указ Президії Верховної Ради Української РСР № 3н-06 від 5 лютого 1965 року Про внесення змін до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 4 січня 1965 року «Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР»
- Відомості Верховної Ради Української PCP. — 1966. — № 48 — с. 511—512
Література
- Володимир-Волинський район // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Волинська область / І. С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.110-112, 91-164
| Це незавершена стаття про Волинську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |