Вели́ка Заго́рівка — село у Ніжинському районі Чернігівської області України. Розташоване на півдні району. Центр Великозагорівської сільської ради, якій підпорядковано також хутір Степ. Населення — 1562 осіб (2012 рік).
село Велика Загорівка | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Чернігівська область |
Район | Ніжинський район |
Рада | Великозагорівська сільська рада |
Облікова картка | Велика Загорівка |
Основні дані | |
Засноване | 1575 |
Населення | 1562 мешканці |
Площа | 3 км² |
Поштовий індекс | 16450 |
Телефонний код | +380 4653 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 51°10′25″ пн. ш. 32°29′10″ сх. д. / 51.17361° пн. ш. 32.48611° сх. д.Координати: 51°10′25″ пн. ш. 32°29′10″ сх. д. / 51.17361° пн. ш. 32.48611° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря | 131 м |
Місцева влада | |
Адреса ради | 16431, с. Велика Загорівка, вул. Центральна, 23 |
Карта | |
Велика Загорівка | |
Велика Загорівка | |
Мапа | |
Географія Редагувати
Село розташоване в центральній частині району, за 12 км від районного центру — міста Борзна (автошляхами — 12,2 км) та за 10 км від залізничної станції Плиски. Висота над рівнем моря — 131 м.
Історія Редагувати
Рання історія села до початку XX століття Редагувати
Згідно з виданням «Історія міст і сіл Української РСР» часом заснування Великої Загорівки визнається 1575 рік: селище вперше згадується в 2-й половині XVI століття. Село на березі річки, яка тоді називалася Кудін, як і велика частина Чернігово-Сіверської землі, у той час входила в склад Великого князівства Московського. За сучасними українськими джерелами село засновано значно пізніше, оскільки 1618 польському шляхтичу Вищелю було надане «пусте городище Борзна з округою» — жодної згадки про Велику Загорівку немає.
1618 року згідно з Деулінською угодою велика частина сіверщини відійшла до Польщі. 1621 року значні земельні володіння в задеснянському регіоні отримав Щасний Вишель — королівський ротмістр з Мазовеччини, який повернувся з московського полону. Йому було надане «пусте городище Борзна з округою». На середину 1629 року Щ. Вищель, який на той час вже був Новгород-Сіверським хорунжим і Ніжинським війтом, осадив слободу Загорівку (Велику), що знаходилась в його ґрунтах. За успіхи «в осадженні за свій кошт пустих волостей у Сіверщині» Сигізмунд ІІІ надав новгород-сіверському капітанові 40 волок між річками Плиска та Загорівка. Пізніше до цих 40 волок король додав ще стільки ж. Це посувало межі Борзенької волості далі на південь.
У 1635 році Щасний Вишель поступився Борзенською волостю цехановському каштеляну Францішкові Вишлю. На той час крім Борзни в документі названі селища Сорока, Миколаївка, Стрельники, Носалівка, Красилівка, Загорівка (Мала), і села Плиска й Загорівка (Велика).
Початок козацьких повстань під проводом Богдана Хмельницького викликали тут своєрідну муніципальну революцію, яка полягала у масовій підтримці повстання місцевим населенням, вигнанні і винищенні осіб, трактованих як ініціаторів ліквідації чи урізання традиційних прав і привілеїв козаків та вільних переселенців, а також експорті революції місцевими козаками на північ Десни і Сейму. Як писав польний гетьман Микола Потоцький у листі від 31 грудня 1630 року до коронного гетьмана Станіслава Концєпольського, місцеві слободи є «пол. seminarium buntyw» (школою бунтів). Після зайняття в середині 1648 року повсталими козаками території Чернігово-Сіверщини фактично завершилася польська доба в історії регіону.
Відповідно до рішень Переяславської Ради та Березневих статей 1654 року, Борзнянська сотня, як і вся територія Козацько-Гетьманської Держави, потрапила під протекторат Московського царства:
За гетьманів Івана Брюховецького, Дем'яна Многогрішного, Івана Самойловича село знаходилося в підпорядкуванні старшини Борзенської сотні. Іван Мазепа надав Загорівку у володіння генеральному судді Саві Прокоповичу. Після смерті якого містечком володіли його син, також генеральний писар Семен Савич. Після нього «по жалованний монаршій грамоті, в 1718 году даній батьку його за служби войскові» Велика Загорівка перейшла у вічне володіння сина Семена Савича — бунчукового товариша Федора Савича.
У другій половині XVII сторіччя у Великій Загорівці діяло церковне братство, членами якого були ремісники місцевих ткацького, кравецького й різницького цехів.
На початок XIX сторіччя, у 1800 році в селі Велика Загорівка мешкало 1176 душ чоловічої статі, що сплачують податки та на хуторі (без назви) при селі ще 3 душі чоловічої статі. На хуторі Ступник (нині урочище у Великій Загорівці) — 10 душ.
1849 року у Загоровці побудована дерев'яна Покровська церква. Станом на 1866 рік в селі було сільське училище, церква. У 445 дворах мешкало 2933 жителів.
За даними першого всезагального перепису населення Російської імперії 1897 року в Загоровці нараховувалося 687 дворів, 3728 жителів (5,4 душ в дворі, найвищий показник кількості людей в селі). Діяли земська школа, бібліотека, відбувалися три ярмарки на рік.
Брокгауз і Єфрон описують Велику Загорівку на початку ХХ століття: — дворов 610, жителів 3076, школа, 3 лавки. За іншими даними, «при річці Кудін розміщено село Велика Загорівка, що має близько 4 тисяч жителів, декілька лавок і вітряних млинів».
Післяреволюційний період і до наших днів Редагувати
Цей розділ потребує доповнення. (серпень 2012) |
1988 року в селі мешкало 2035 жителів (за 88 років зменшилось людей ще на третину: револющії, розкуркулення, колективізація, голодомори, війна, міграція в міста). Чисельність населення на 2012 рік становила 1562 осіб(скорочення за рахунок природної смертності).
На фронтах Другої світової війни билися 800 жителів Великої Загорівки, 300 з них за мужність і відвагу, проявлені в боях, нагороджені орденами і медалями СРСР, 400 — загинули. На їх честь в селі споруджено обеліск Слави. На братській могилі — пам'ятник радянським воїнам-визволителям, що загинули в боях за визволення села від гітлерівців.
У повоєнний період у селі знаходилися колгоспи імені Свердлова і «Україна», за якими було закріплено 6428 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі 5219 га орної землі. Це були багатогалузеві господарства, де вирощували зернові культури, картоплю, цукровий буряк, займалося м'ясо-молочним тваринництвом.
Населення Редагувати
Мова Редагувати
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 99,62% |
російська | 0,32% |
румунська | 0,06% |
Відомі люди Редагувати
- Савченко Юрій Борисович(6.05.1989 — 31.08.2014) — старший сержант, військовослужбовець 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗС України (Десна). Загинув поблизу м. Дебальцеве. Похований в с. В.Загорівка. За особисту мужність і героїзм, виявлені при захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
- Лестуха Володимир Михайлович — солдат 80-ї бригади. Трагічно загинув в січні 2015-го у Львівській області. В листопаді 2015-го у Бахмачі йому відкрито меморіальну дошку
- Вакуловський Віктор Вікторович — військовий і громадський діяч, член Вищого проводу Гетьманського руху; сотник піхоти Армії УНР.
- Горкавий Сергій Кирилович (* 1956) — український прозаїк.
- Шиш Анатолій Олександрович — лікар-хірург. Працював в 60-ті роки лікарем у селі.
- Арендар Петро Савич — депутат Верховної Ради УРСР.
Інфраструктура Редагувати
У селі є загальноосвітня школа, клуб, бібліотека, дільнича лікарня, магазини, відділення зв'язку.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ Станом на 2012 рік. Облікова картка населеного пункту на сайті Верховної Ради
- Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 3 вересня 2012.
- Інформація про населений пункт. Прогноз погоди в селі Велика Загорівка [ 4 листопада 2016 у Wayback Machine.]
- Історія міст і сіл Української РСР: В 26-ти т. Чернігівська область — К.: Українська Радянська Енциклопедія, 1972. — 779 с.
- Петро Кулаковський. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої. 1618—1648. Київ, 2006. C. 298, 440. ISBN 966-8201-17-5
- ↑ Козаки безумовно ідентифіковані і в Реєстрі Війська Запорізького 1649 р.
- Перепис Гетьманщини 1666 р. Г. У. № 66, 2007 р. Інститут рукопису НБУВ. — Ф.1478. — Арк.1)
- Топографічний опис Малоросійської губернії 1798—1800 рр. Описи Лівобережної України. «Наукова думка». 1997. С. 139
- Энциклопедический словарь. Изд. Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон. — СПб.: Семеновская Типо-Литография И. А. Ефрона, 1890—1907. — Т. 1-41А, доп. 1-2А. Цит. по Энциклопедический Словарь Ф.А.Брокгауза и И.А.Ефрона (в 86 томах с иллюстрациями и дополнительными материалами)/под ред. И. Е. Андреевского, К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. Архів оригіналу за 6 червня 2012. Процитовано 26 серпня 2012.(рос.)
- рос. дореф. Россія. Полное географическое описаніе нашего Отечества. Подъ общимъ руководствомъ П.П.Семенова-Тянъ-Шанскаго. Томъ VII. Малороссія. — С.-Петербург, 1903. Изданіе А.Ф.Дебріена
- «Чернігівщина» Київ. У. Р. Е. 1990
- . Архів оригіналу за 17 грудня 2014. Процитовано 16 грудня 2014.
- . Архів оригіналу за 18 листопада 2015. Процитовано 18 листопада 2015.
- Спогад про голод
Джерела Редагувати
- Россия. Полное географическое описание нашего отечества. Малоросия. Т.7. 1908 г.
- Материали для истории экономического, юридического и общественного быта Старой Малоросии, издавае-мые под редакцией Н. П. Василенка. Выпуск 1-й. Чернигов. 1901 г.
- Генеральное следствие о маетностях Нежинского полка 1729—1730 гг.
- Шафонский Аф. Черниговского наместничества топографическое описание с географическим и историческим описанием Малой Росии 1786 г. 1851г.
- Географическо-статистический словарь Росийской Империи. 1863 г.
- Записки Черниговского губернского статистического комитета Кн.1. Черигов. 1866 г.
- Кулаковський П. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої 1618—1648. Київ. 2006.
- Присяжні книги 1654 р. Білоцерківський та Ніжинський полки. Київ. 2003.
- Материалы для статистики Росийской Империи … при статистическом отделении совета МВД. 1841г. С.Петербург.
- Летописное повествование о Малой России и ея народе и козаках вообще … через труды … Александра Ригельмана 1785—1786 г. 1847 г. Москва.
- Статистические труды И. Ф. Штукенберга. Т. 25. 1858 г. С.Петербург.
- 1-я всеобщая перепись населения Империи 28 января 1897 г. 1897 г. С.Петербург.
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
Посилання Редагувати
- Велика Загорівка на вебсайті Верховної Ради України
- Офіційний вебсайт Борзнянської райдержадміністрації [ 23 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- Прогноз погоди в селі Велика Загорівка [ 4 листопада 2016 у Wayback Machine.]
- Велика Загорівка на ВГД [ 3 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
Ця стаття недостатньо ілюстрована. |