Краси́лівка — село в Україні, у Бахмацькій міській громаді Ніжинського району Чернігівської області
| село Красилівка | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Чернігівська область |
| Район | Ніжинський район |
| Громада | Бахмацька міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA74040030190033891 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1600 року |
| Населення | 971 особа |
| Площа | 6 км² |
| Густота населення | 161,83 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 16541 |
| Телефонний код | +380 4635 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°08′43″ пн. ш. 32°34′26″ сх. д. / 51.14528° пн. ш. 32.57389° сх. д.Координати: 51°08′43″ пн. ш. 32°34′26″ сх. д. / 51.14528° пн. ш. 32.57389° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 138 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 16541, Чернігівська обл., Бахмацький р-н, с. Красилівка, вул. Перемоги, 5 |
| Карта | |
Красилівка | |
Красилівка | |
| Мапа | |
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р від 12 червня 2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Бахмацької міської громади.
Історія ред.
Село засноване на початку XVII століття.
Після вигнання поляків у 1660 році село перейшло у власність Ніжинському магістратському писарю Філіпу Васютинському. Але він довго не зміг тримати село, тому воно було приєднане до Борзнянської ратуші. Пізніше перейшло у власність гетьмана Апостола.
Перебування Красилівки у власності ратуші привело до утворення в ній маленьких володінь. Уже в 1694 році в селі утворилися володіння місцевого полкового писаря Пироцького, який перебував на землях свого тестя Василя Забіли. До 1740 року утворилося ще п"ять володінь: бунчужного, товариша Івана Пироцького (18 дворів, 24 холопи), полкового обозного Івана Величковського (17 дворів, 21 холоп), Охоче комонного полковника Василя і Карпа Часника (9 дворів, 15 холопів), Борзнянського протопопа Федора Величковського (4 двори, 4 холопи), значкового товариша Миколи Забіли (9 дворі, 9 холопів) і протопопихи Величковської (14 дворів, 14 холопів).
Станом на 1786 рік Красилівка входить до складу Борзнянського повіту.
На початку 1918 року село було окуповане більшовиками.
Землі поміщиків були реквізовані більшовицьким ревкомом.
У 20-х роках ХХ століття в користуванні селян було 13 млинів. Частина з них була на механічному приводі, а частина працювала за допомогою сили вітру.
На 1 січня 1923 року в селі була одна трьох-річна загальноосвітня трудова школа. В першому класі навчалося 55 дітей, у другому 45 дітей, у третьому — 42. Навчання проводили 3 учителі.
На початок 1924 року в селі налічувалося 534 двори з населенням 2767 чоловік. Крім того до сільської ради входили три хутори: Безпечний (14 дворів з населенням 73 чоловіки), Ніколаєнка (1 двір — 5 чоловік), Ігнатка (1 двір — 10 чоловік).
У 1930 році в селі було створено 4-ри сільськогосподарські артілі «Нова хвиля», «Третій вирішальний», «Тринадцяти річчя Жовтня», «Прапор комуни».
Під час голодомору 1933 року тільки на одній вулиці Байлівка, нині Центральна померло 50 чоловік, а таких вулиць було вісім.
Великою подією для жителів була поява першого трактора в селі в 1935 році.
13 вересня 1941 року Красилівка була окупована Колгоспне господарство було зруйноване. Школа була закрита. 7 жителів було заарештовано і розстріляно. 50 юнаків та дівчат відправлені в Німеччину.
9 вересня 1943 року село було зайняте Червоною Армією.
У 1950 році дві колгоспні артілі «Третій вирішальний» та «Прапор Комуни» об"єдналися в одне господарство яке дістало назву колгосп імені Ф.Енгельса.
Починаючи з 1960 року в селі значну увагу почали приділяти будівництву об'єктів соціально-культурного призначення. У 1961 році відкрив двері новий Будинок культури на 300 посадочних місць та нове приміщення ФАПУ. За період середини 50-х років та на кінець 1960 року а селі було побудовано близько 500 нових будинків.
Значною подією для жителів села було відкриття у 1961 році електростанції, що дало можливість близько 75 % осель колгоспників електрифікувати. Другою значною подією стало будівництво дороги з твердим покриттям в 1968 році, яка з'єднала Красилівку з районним центром. Це дало можливість відкрити автобусне сполучення з містом.
З відкриттям Будинку культури, у селі широкого розмаху набула художня самодіяльність. У 1966 році розпочав діяльність сільський хор, який у 1968 році одержав звання народного, а його керівникові присвоєно звання Заслуженого діяча культури УРСР. Протягом більше 10 років ним керував В. П. Ломако. Самодіяльний народний хор був неодноразовим переможцем фестивалів та конкурсів, брав участь у телевізійному турнірі «Сонячні кларнети». Його виступи слухали жителі Бахмача, Чернігова, Гомеля і Києва.
На початку 1960 року Красилівська семирічна школа стала восьмирічною. У 1962 році відбувся перший випуск учнів які отримали восьмирічну освіту.
У 1966 році в центрі села був викопаний ставок довжиною більше 1000 метрів.
На 1 січня 1963 року в селі було 616 дворів та проживало 2266 чоловік.
В 1974 році була побудована середня школа на 320 учнівських місць. В 1972 році побудоване нове адміністративне приміщення в якому розмістилася контора колгоспу, сільська рада, відділення пошти.
У лютому 1977 року колгосп імені Ф.Енгельса був реорганізований в радгосп «Красилівський», який мав три відділення. Центральна дільниця знаходилася в селі Красилівка. Крім того до нього ввійшли Петровське відділення з селищем Перемога, яке розташоване від Красилівки на відстані 16 кілометрів, та Кальчинівське відділення з селом Кальчинівка на відстані 35 кілометрів.
Сучасний стан ред.
На сьогодні в селі відділення зв'язку, середня школа, фельдшерсько-акушерський пункт, Будинок культури, магазини, бібліотека (9 тисяч книг).
Див. також ред.
Примітки ред.
- Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 10 липня 2022.
Посилання ред.
- Погода в селі Красилівка [ 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |