Андрі́й Фе́дорович Білоу́с (нар. 28 квітня 1976, Васильків, Київська область, Україна) — український театральний режисер, театральний педагог, актор, драматург, перекладач, керівник освітнього теоретично-практичного проєкту "Майстерня Молодого". Заслужений діяч мистецтв України. Лауреат Державної премії імені Олександра Довженка (2004).
| Андрій Білоус | |
|---|---|
| Народився | 28 квітня 1976 (47 років) Васильків, Київська область, Українська РСР, СРСР |
| Національність | українець |
| Громадянство | Україна |
| Діяльність | драматург, театральний режисер, актор |
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого |
| Роки діяльності | 1994 — тепер. час |
| Провідні ролі | Мамай (фільм) |
| IMDb | ID 1531141 |
| Нагороди та премії | |
| | |
| |
Біографія Редагувати
Андрій Білоус народився 28 квітня 1976 року в місті Васильків, Київської області, в родині вйськовослужбовця. Режисер Київського Академічного театру драми та комедії на лівому березі Дніпра з 2003 року. Викладач режисури та акторської майстерності Київського Національного університету театру імені Івана Карпенка-Карого з 2005 року. Художній керівник театру «Театральна майстерня Андрія Білоуса» (А. Бетка) 2009-2012. З 2012 року — директор – художній керівник Київського національного академічного Молодого театру
Освіта Редагувати
Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого.
Постановки Редагувати
- 2005 — «Безталанна» за п'єсою Івана Карпенко-Карого (дипломна вистава українського курсу. Художній керівник курсу Е. Митницький)
- 2009 — «Валентин і Валентина» за п'єсою Михайла Рощина (дипломна вистава українського курсу. Художній керівник курсу О. Шаварський)
- 2011 — «Лихо з розуму» за п'єсою Олександра Грибоєдова (дипломна вистава українського курсу. Художній керівник курсу Е. Митницький)
- 2003 — «Чоловік, дві жінки і вбивця за дверима» за п'єсою «Двері в суміжну кімнату» А. Ейкбурна
- 2003 — «Веселіться! Все гаразд!?» за п'єсою «Аделаїда» Є. Унгарда
- 2005 — «Сірано де Бержерак» за п'єсою Едмон Ростана
- 2007 — «Небезпечні зв'язки» за романом П'єр де Лакло (власна інсценізація)
- 2008 — «Лоліта» за романом Володимира Набокова (власна інсценізація)
- 2008 — «Річард III» за п'єсою Вільяма Шекспіра
- 2011 — «Найвище благо на світі» за п'єсою «Місяць на селі» Івана Тургенєва
- 2013 — «Чого хочуть жінки» за п'єсами «Жінки в народних зборах, Лісістрата» Арістофана
- 2004 — «Жінка в пісках» за романом Кобо Абе (власна інсценізація)
- 2004 — «Украдене щастя» за п'єсою Івана Франка
- 2004 — «Ріверсайд Драйв» за п'єсою Вуді Аллена
- 2006 — «Навь» за п'єсою «Коли повертається дощ» Неди Нежданої
- 2005 — «Закохана витівниця» за п'єсою Лопе де Вега
- 2006 — «Чарівниця» за п'єсою «Безталанна» Івана Карпенко-Карого
- 2008 — «Украдене щастя» за п'єсою Івана Франка
- 2008 — «Сволочи» за п'єсою «Ночь Гельвера» Інгмара Вілквіста
- 2010 — «Щастя» за повістю «Река Потудань» Андрія Платонова (власна інсценізація)
- 2013 — «Загадкові варіації» за однойменною п'єсою Еріка Еммануеля Шмітта
- 2014 — «Підступність і кохання» Фрідріха Шиллера
- 2014 — «Жара» за повістями «Наталі» та «Мітіне кохання» Івана Буніна
- 2015 — «Зачарований» за п'єсою «Безталанна» Івана Карпенко-Карого
- 2015 — «Однорукий» за п'єсою «Однорукий зі Спокано» Мартіна Макдони
- 2016 — «Горе з розуму» за п'єсою Олександра Грибоєдова
- 2017, 25 січня — «Гагарін і Барселона» за оповіданнями Юрія Винничука, Руслана Горового, Любко Дереша, Сергія Жадана, Євгенії Кононенко (вистава режисерського курсу університету ім. Карпенка-Карого під худ. керівництвом А. Ф. Білоуса) (Проект «Про-ЗА- Театр»)
- 2017, 28 грудня — «Місто Сонця» за мотивами п'єси «Майстер Сольнес» Генріка Ібсена
- 2018, 16 березня — «Куди піти?» за мотивами маловідомих оповідань Антон Чехова
- 2018, 21 травня — «100 років молодий» Андрія Білоуса
- 2018, 28 вересня — «Homo Ferus або сука-любов!» за мотивами п'єс «Сто тисяч» і «Наймичка» Івана Карпенка-Карого
- 2019, 8 травня — «Ласкаво просимо до пекла» за п'єсою «Мамочки» Володимира Зуєва
- 2019, 12 листопада — «Сон літньої ночі» за п'єсою Вільяма Шекспіра
- 2020, 14 лютого — «Шинель» за повістю Миколи Гоголя
- 2023, 3 січня — «Жагуча таємниця» за новелами Стефана Цвайга
- 2023, 27 травня — «Кролик Гарві» за п'єсою «Гарві» Мері Чейз
- 2023, 6 червня — «Королева краси» за п'єсою «Королева краси з Лінана» Мартіна Мак-Дони
- 2020, 17 жовтня — «Зозуля» за повістю Валерія Шевчука
- 2003 — «Репетиція в театрі злочину» за п'єсою Ж. Моклера
Фільмографія Редагувати
- 1995 — «Пейзаж душі після сповіді» реж. В. Політов — (Г.Сковорода)
- 2001 — «Леді Бомж» — (аптечний робітник)
- 2003 — «Мамай» реж. О. Санін — (Мамай)
- 2004 — «Украденне щастя» — (епізод)
- 2013 — «Жіночий лікар-2» (57-я серія «Зрозуміти, пробачити») — (Дмитро Нікітін)
- 2013 — «Поводир» — (генерал)
- 2014 — «Алмазний хрест» — (Ротенберг)
- 2015 — «Клан ювелірів» — (Кирило)
- 2015 — «Спитайте у осені» — (Олег, продюсер)
Фестивалі Редагувати
- «Славянские встречи» м. Гомель, («Веселіться! Все гаразд!?»), 2004
- «Тернопільські театральні вечори» м. Тернопіль, («Жінка в пісках»), 2005
- «Етно-діа-сфера» м. Мукачево, («Сірано де Бержерак»), 2006
- «М.Арт Контакт» м. Могильов, («Сірано де Бержерак»), 2007
- «Мельпомена Таврії» м. Херсон, («Чарівниця»), 2007
- «Мельпомена Таврії» м. Херсон, («Украдене щастя») 2008
- «М.Арт Контакт» м. Могильов, («Сволочи»), 2009
- «Гогольфест» м. Київ, («Сволочи»), 2009
- «Міжнародний Платонівський фестиваль» м. Вороніж, («Щастя»), 2012
- Міжнародний кінофорум «Золотий Вітязь», м. Москва, («Загадкові варіації»), 2013
- 45-е Всеукраїнське свято «Вересневі самоцвіти-2015», м. Кропивницький («Зачарований»), 2015
- XXIV Міжнародний фестиваль «Слов'янські зустрічі», м. Чернігів («Зачарований»), 2016
- Фестиваль сценічних мистецтв у Франківську «Час театру», («Загадкові варіації»), 2016
- Всеукраїнський театральний фестиваль «ЧЕХОВФЕСТ», м. Суми («Загадкові варіації»). (Номінація — Найкращий монолог «Мить одкровення»), 2016
- Х театральний фестиваль «Класика сьогодні», м. Дніпро, («Жара»). (Лауреат в номінації «За бездоганний акторський ансамбль»), 2016
- ХІІІ Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії», м. Херсон, («Однорукий»), Номінації: «Краща вистава», «Краща режисура», «Краща чоловіча роль» (С. Боклан), 2016
- ХІІ Міжнародний театральний фестиваль жіночої творчості імені Марії Заньковецької, м. Ніжин, («Однорукий»), 2016
- ХІІІ Міжнародний театральний фестиваль жіночої творчості імені Марії Заньковецької, м. Ніжин, («Украдене щастя»), 2016
- Театральний фестиваль «Золотий лев-2018» («Однорукий»), 2018
- World Theatre Education Alliance 2019 International Theatre Festival у Пекіні (Китай) – вистава-переможець «Сон літньої ночі», 2019
- Всеукраїнський театральний фестиваль-премія «ГРА» – найкраща вистава камерної сцени, 2020
Премії Редагувати
- Лауреат державної премії імені Олександра Довженка (2004, «Мамай»)
- Лауреат премії «Київська пектораль» (2004, «Веселіться! Все гаразд!?» режисерський дебют)
- Переможець конкурсу молодих митців «Старт»(2004, «Веселіться! Все гаразд!?»)
- Лауреат премії «Київська пектораль» (2005, «Жінка в пісках» найкраща вистава камерної сцени)
- Переможець конкурсу «Бієнале актуальних мистецтв» (2005, «Украдене щастя»)
- Лауреат премії «Київська пектораль» (2011, «Щастя» найкраща вистава камерної сцени)
- Лауреат премії ім. Сергія Данченко (2013)
- Заслужений діяч мистецтв України
- Увійшов у список десяти найвпливовіших українських режисерів, за версією щотижневика «Дзеркало тижня»
- Лауреат премії ім. Миколи Садовського (2019)
Державні нагороди Редагувати
- Орден «За заслуги» III ступеня (2020)
Примітки Редагувати
- . Законодавство України (укр.). Архів оригіналу за 17 листопада 2017. Процитовано 16 листопада 2017.
- Сегодня на киевской сцене — премьера спектакля «Лолита» [ 9 серпня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
- Наталья БОЛГАРОВА (19 березня 2018). (ua). «Блог Натальї Болгарової». Архів оригіналу за 3 січня 2019. Процитовано 2019-8-10.
- Іван БАБЕНКО (5 жовтня 2018). (ua). «День» №180-181. Архів оригіналу за 3 січня 2019. Процитовано 2019-8-10.
- . ZN.ua. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 16 листопада 2017.
- Указ Президента України від 27 червня 2020 року № 254/2020 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»
Посилання Редагувати
- АФИША-WEEKEND: молодой театр открывает сезон Радио Голос Столицы
- Avanscena Mardan Bilous
- «Мудрий стратег з молодою душею» [ 17 листопада 2017 у Wayback Machine.], Журнал «Театрально-концертний Київ»
- Андрей Билоус, украинский режиссёр и актер, — гость ток-шоу «Люди. Hard Talk»
- Андрій Білоус у проекті «ВЕСНа»
- Андрій Білоус — Особистості — 2015, Theatre in UA
- «Театру нужна молодая кровь», IDEALIST.media
- Життєві історії. Андрій Білоус — художній керівник Київського академічного Молодого театру, Телеканал Київ
- Режиссер андрей билоус: «если в нашей жизни есть секс, то почему же его не должно быть в украинском театре?» [ 29 березня 2019 у Wayback Machine.], Газета «Дзеркало тижня»
- О правильном перевоплощении актера и влиянии театра на психику зрителя. prm.global. КУБ
- Андрій Білоус. Інтерв'ю, Проект «Україна єдина» на каналі «УТР»
- Андрей Билоус: «Я сыграл роль пожилого Сковороды вместо Ступки» [ 17 листопада 2017 у Wayback Machine.], Газета «Сегодня.юа»
- «Я не воспринимаю интриги…» [ 1 березня 2022 у Wayback Machine.], Газета «День»
- Андрій Білоус на сайті IMDb (англ.)
- Київський Академічний театр драми та комедії на лівому березі Дніпра [Архівовано 15 вересня 2012 у WebCite]
- Київський Національний університет театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого [ 7 лютого 2009 у Wayback Machine.]
- Олтаржевська Людмила «Театр, як і будинок, треба будувати свій» [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // «Україна Молода» № 192 за 15 жовтня 2010 року