«Сто тисяч» — трагікомедія на чотири дії українського письменника Івана Карпенка-Карого, основною темою якої є сатира на людську жадобу.
| Сто тисяч | |
|---|---|
| Жанр | трагікомедія |
| Автор | Іван Карпенко-Карий |
| Мова | українська |
| Написано | 1889 |
| | |
| Цей твір у Вікіцитатах |
П'єса була написана у 1889 році. Її тематика знайшла продовження в іншій комедії Карпенка-Карого «Хазяїн». Жанр п'єси «Сто тисяч» визначають як сатиричну трагікомедію характерів, бо у творі висміюється надмірна жадоба до збагачення — визначальна риса вдачі головного героя Герасима Калитки.
Іван Карпенко-Карий утвердив жанр комедії в українській літературі як універсальну форму художнього відображення життя, показ найрізноманітніших проявів взаємин між людьми, їхнього внутрішнього світу в контексті національних і загальнолюдських цінностей.
Сюжет Редагувати
Головний герой п'єси Герасим Никодимович Калитка, сільський багатій. На початку п'єси він зустрічається з невідомим жидом, який пропонує йому махінацію — купити 100 тисяч фальшивих рублів, заплативши за них тільки п'ять тисяч. Він залишає Калитці зразки фальшивих грошей, які начебто неможливо відрізнити від справжніх, для перевірки якості підробки. Калитка сам боїться піти в банк з фальшивими асигнаціями, і вмовляє зробити це свого кума. Тим часом інший жид, фактор Гершко Маюфес, пропонує Герасиму надійнішу справу — позичити п'ять тисяч рублів поміщику під заставу його земель. Поміщик не зможе повернути гроші, й земля опиниться в руках Калитки.
Кумова поїздка до міста вдалася. «Фальшиві» гроші прийняли. Тоді Герасим зважується на махінацію в повному об'ємі, отримавши мішок «грошей». Втім «гроші» виявилися звичайним папером, і тільки зверху в мішку було кілька пачок зі справжніми купюрами. Втративши п'ять тисяч (Насправді в останню мить він дає три тисячі замість п'яти) Калитка пробує повіситися, але його врятував копач Бонавентура. Прийшовши до тями обдурений «махінатор» промовляє: «Пропала земля Смоквинова! Нащо ви мене зняли з вірьовки? Краще смерть, ніж така потеря», на чому п'єса завершується.
Окрім основної лінії п'єса містить також і побічні, мета яких краще розкриття характеру головного героя. Одна з побічних ліній — кохання сина Калитки Романа з наймичкою Мотрею, одруженню яких перешкоджає батько. Він мріє поріднитися з мільйонером Терентієм Пузирем. Однак, коли Роман відвідав Пузиря, там з ним обійшлися як з челяддю, що вкрай обурило батька. Коли кум повернувся з міста з радісними звістками, Калитка, бажаючи потайки відсвяткувати подію, погоджується на заручини Романа і Мотрі, аби не виникло підозр щодо справжньої причини свята. Лінія копача Бонавентури вводить у комедію протилежність Калитці — мрійника, який присвятив своє життя тому, щоб ураз розбагатіти, знайшовши закопаний скарб. Образ дружини Калитки, працьовитої простої жінки, допомагає показати скупість Герасима — він, наприклад, змушує її ходити три версти до церкви пішки, жаліючи коней.
Відомі постановки Редагувати
- «Сто тисяч» (1958) — фільм-спектакль Київського українського драматичного театру ім. І. Франка. Режисер спектаклю — Ґнат Юра, режисер фільму — Віктор Іванов.
- У 2008 році «Сто тисяч» поставив Київський театр на Подолі. В ролі Герасима Калитки Богдан Бенюк.
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 6 березня 2011. Процитовано 13 жовтня 2010.
Посилання Редагувати
| Вікіцитати містять висловлювання на тему: Сто тисяч (п'єса) |
- «Сто тисяч» на сайті Українського Центру
- «Сто тисяч» в електронній бібліотеці «Відкрита книга»
- Рецензія на твір І. Карпенка-Карого «Сто тисяч»
- Карпенко-Карий І. К. Сто тисяч ; Хазяїн : комедії / Іван Карпенко-Карий. — Харків : Фоліо, 2014. — 139 с. — (Шкільна бібліотека української та світової літератури).
- Іван Карпенко-Карий «Сто тисяч» // Драматичні твори. Вступна стаття, упорядкування і примітки Р.Я. Пилипчука. — Київ, “Наукова думка”, 1989. — стр. 240 – 283.
| Це незавершена стаття про літературу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |