Будинок митрополита — пам'ятка палацової архітектури XVIII століття, колишня резиденція київських митрополитів. Нині — музейний заклад у складі Національного заповідника «Софія Київська». Розташований за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 24.
| Будинок митрополита | |
|---|---|
| | |
| 50°27′08″ пн. ш. 30°30′48″ сх. д. / 50.452472220027772210° пн. ш. 30.51334167002777775° сх. д.Координати: 50°27′08″ пн. ш. 30°30′48″ сх. д. / 50.452472220027772210° пн. ш. 30.51334167002777775° сх. д. | |
| Тип | церква споруда і пам’ятка архітектури |
| Статус спадщини | пам'ятка архітектури національного значення України і пам’ятка архітектури |
| Країна | Україна |
| Розташування | Київ |
| Тип будівлі | палац |
| Стан | відмінний |
| Сайт | |
| Світова спадщина | |
| Київ: Собор святої Софії і прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська лавра | |
| Kyiv: Saint-Sophia Cathedral and Related Monastic Buildings, Kyiv-Pechersk Lavra | |
| Країна | Україна |
| Тип | Культурний |
| Критерії | I, II, III, IV |
| Об'єкт № | 527 |
| Регіон ЮНЕСКО | Європа і Північна Америка |
| Історія реєстрації | |
| Зареєстровано: | 1990 (14 сесія) |
| Будинок митрополита (Київ) | |
| Будинок митрополита у Вікісховищі |
Історія Редагувати
Розташований на 40 м західніше від Софійського собору. Будівництво розпочато у 1730 році за ініціативою архієпископа Варлаама (Василя Ванатовича) 1722–1730. Завершено будівельні роботи у 1735 році вже за архієпископа Рафаїла (Заборовського). Припущення деяких дослідників про участь в проєктуванні другого ярусу відомого на той час київського архітектора Йогана-Ґотфріда Шеделя, котрий працював для Заборовського, не підтверджується архівними документами. Навпаки, натурні архітектурні дослідження на пам'ятці засвідчили, що будівельний матеріал як першого, так і другого поверхів є цілком ідентичним, до того ж особливості планування також свідчать про зведення будинку за єдиним задумом як двоповерхового. У 1757 році, при митрополиті Тимофії (Щербацькому), за проєктом Семена Антонова — архітектора Києво-Михайлівського монастиря — влаштовано мансардний поверх у теперішньому вигляді та зведено два фронтони на поздовжніх фасадах, що за своїми формами близькі до архітектури Андріївської церкви. В цей же період з південного боку, очевидно за проєктом того ж архітектора, прибудовано двоповерховий дерев'яний на мурованих пивницях отинькований корпус із балконом на чотирьох колонках. На другому поверсі розміщувалася домова Воскресенська церква. У 19 ст. цей корпус було розібрано, а церкву перенесено на її теперішнє місце — до приміщення у північному ризаліті. В другій половині 19 ст. за проєктом архітектора Володимира Ніколаєва із західного боку прибудували двоповерховий ризаліт з балконом та зовнішніми сходами у бік саду. У 1905 році за проєктом Євгена Єрмакова західний фасад прикрашено ліпленням, деякі інтер'єри другого поверху перероблено.
Будинок митрополита за СРСР Редагувати
У 1918–1923 рр. тут розмістили Український архітектурний інститут.
З 1924 р. — Центральний історичний архів, потім, до 1941 р. — радянська комендатура міста Київ. В повоєнні роки — головна будівля Президії Академії будівництва і архітектури Української Радянської Соціалістичної Республіки.
Реставрація Редагувати
Сучасна споруда має два поверхи, мансарду, підвали. Будинок митрополита реставровано у 1988—2007 роках за проєктом архітектора Сергія Борисовича Юрченка. Були проведені детальні натурні архітектурні дослідження, що дозволили виявити первісне двоповерхове ядро споруди та уточнити габарити прибудов. Інтер'єри реставрувалися за слідами в натурі на підставі хіміко-технологіних досліджень, що дозволили встановити первісну колористику. Печі першого поверху зведено за проєктом В. Отченашка, який не узгодив їх із автором проєкту. На другому поверсі встановлено печі 19-20 ст. із колекції заповідника.
Сім історичних кімнат Редагувати
Серед інтер'єрів будинку Митрополита — сім кімнат з обстановкою. Меблі для них придбані на кошти фонду «Розвиток України» Ріната Ахметова. Фонд виділив 8 млн гривень на придбання на аукціонах Європи стародавніх меблів та предметів декоративно-ужиткового мистецтва. Зокрема, придбано історичні шафи, бюро, крісла, скрині, старі гравюри, килими з рослинними візерунками, комплект стільців, столи червоного дерева, камін тощо, які, на жаль, стилістично не завжди відповідають архітектурі інтер'єрів. Переважають речі 19 століття, але є й вкрита шкірою скриня 17 століття, оригінальний годинник 18 ст., механізм якого виконаний з дерева.
Музейне використання Редагувати
З 2008 р. по закінченню реставраційних робіт в парадних приміщеннях відбулася виставка бронзової скульптури з колекції Людовика XIV у співпраці з всесвітньо відомим музеєм — Лувром (Париж, Франція).
За планом, частина приміщень буде відведена під експозицію Музею архітектури.
Будинок митрополитів, разом з ансамблем Софійського собору, внесений до списку світової спадщини ЮНЕСКО.
Примітки Редагувати
- ↑ http://kyiv-heritage.com/sites/default/files/%D0%9F%D0%B0%D0%BC%20%D0%9A%D0%B8%D1%94%D0%B2%D0%B0%20181.pdf
- Згідно з інформацією у книзі Григорія Логвіна роботи почалися у 1722 році, другий поверх збудовано у 1731—1747 роках.
Джерела та посилання Редагувати
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- (укр.)
- http://www.pamjatky.org.ua//DetailedNews.aspx?NewsID=6190 —[недоступне посилання з червня 2019] історичні меблі для митрополичого будинку.
- (укр.)
- Віртуальний тур по Будинку митрополита(рос.)
- Логвин Г. Н., «Киев», изд. «Искусство», М., 1967, стр. 107 (рос.)