Ме́блі (від лат. mobile — рухомий через фр. meuble) — рухлядь, рухоме майно, тобто та частина майна, яку на відміну від нерухомого, можливо переміщувати. У вузькому розумінні це лише вбудовані чи розташовані окремо предмети житла, призначені для зберігання різних предметів використання людини, комфорту.
Існує також давньоруський відповідник поняття «меблі» і «рухоме майно». Це — «рухлядь». У зв'язку з тим, що «рухоме майно» як правило має менший термін використання ніж нерухоме, це слово стало також вживатись у значенні «речі, зокрема предмети одягу і оздоблення, які швидко тліють, або вже зотліли», в якому і вживається в наш час.
Історія Редагувати
Виникнення меблів Редагувати
Меблі швидше виникали у кочових племен, схильних до постійного проживання на окремих територіях, чи у тих, де холодний клімат спонукав більше часу проводити в помешканнях. Первісними меблями слугували каміння чи шматки стовбурів дерев. Виникли і вимоги до матеріалу. В країнах Середземномор'я як меблі слугували пісковик, мармур і всі різновиди мармуровидних порід (крісла в театрах, цирках Стародавньої Греції Греції і Риму). Широкого використання набули і дерев'яні меблі, як зручніші, більш легкі і неважкі в пересуванні. Дерев'яні меблі почали домінувати завдяки легкій обробці сировини, здатності до фарбування, різьблення, комбінації з металевими чи тканими виробами.
Історія створення меблів в Західній Європі тісно пов'язана з епохами і мистецькими стилями. Існують меблі доби готики, Відродження, маньєризму, бароко і рококо, класицизму і ампіру,модерну і функціоналізму.
Меблі романського стилю в Західній Європі Редагувати
В романську добу використовують масивні і спрощені за формою меблі. Її виготовляли з жердин без кори чи оброблених сокирою дощок. Сиділи на стільці, що мали три опори. Для церковних ієрархів виготовляли крісла з високою спинкою. Серед оздоб переважало різьблення геометричних чи рослинних візерунків.
Меблі доби готики Редагувати
В добу готики наново винайшли дворучну пилу. Це дало можливість отримувати більш тонкі дошки чи шматки деревини потрібного розміру. Каркасна система побудови готичних соборів була перенесена на створення меблів. Меблі з каркасною системою більш легкі, ніж меблі романської доби, міцніші, різноманітні за формою. Ускладнилися і засоби різьблення, що імітували нервюри готичних склепінь, готичних арок, фігурних зображень чи візерунків. Відомі готичні скрині, шафи, поставці для посуду, крісла, ліжка з дерев'яним шатро (балдахіном).
Меблі доби Відродження Редагувати
Деякі меблі доби італійського Відродження стають в рівень з уславленими витворами мистецтва. Відоме визолочене весільне кассоне (скриня) з розписом на тему «Баталії при Ангіарі». Стінопис на цей сюжет розробляв і Леонардо да Вінчі.
Картина ранішнього періоду творчості Джорджоне «Юдиф», що зберігається нині в музеї Ермітаж, була намальована геніальним художником на дверці шафи одного з венеціанських аристократів. Значно пізніше шафу зламали, аби отримати видатний витвір мистецтва уславленого митця з Венеції.
Серед уславлених художників Італії, що розробляли декор для меблів — П'єро делла Франческа ,Лоренцо Лотто, Сандро Ботічеллі.
Маньєризм та меблі Редагувати
Меблі бароко. Західна Європа. Редагувати
Меблі для бідних верств населення і багатіїв давно розійшлися в своєму виконанні, використанні матеріалів і функціональному призначенні. Це особливо відбилося на палацових меблях доби бароко, які займають видатне місце в мистецтві взагалі. Ускладнилися засоби обробки меблів, використання різноманітних матеріалів(метали, дерев'яна мозаїка-маркетрі, панцирі черепах), їх комбінація. Виникають меблі з розкішним різьбленням чи імітацією архітектури — розірвані фронтони, карнизи, колони тощо. Особливе місце серед палацових меблів посів кабінет — різновид меблів для зберігання коштовностей,монет і медалей, мережива, колекцій мінералів, листів і приладдя для листування, маленьких витворів мистецтва тощо. Кабінет став героєм палацових інтер'єрів і барокових натюрмортів . Винайшли і кабінет-секретер з відкидною кришкою для листування. Назву кабінет пізніше перенесли і на залу, де вони стояли. Так виникає зала-кабінет.
Майстри меблів Редагувати
В добу бароко до виготовлення поодиноких зразків меблів підходять як до виготовлення витвору мистецтва. Аби надати зразку краси і довершеності, малюнок різьблення замовляють художнику(кабінет середини 17 ст з рельєфами на тему життя Йосипа Прекрасного, малюнки Лепотра, Франція). Відомим меблевим майстром 2-ї половини 17 ст. у Франції був Андре Шарль Буль.Його шафи з інкрустаціями міді та олова зберігають Лувр (Париж)та Ермітаж(Петербург). Серед меблевих майстів — Андре Шарль Буль, Шарль Крессан, Антуан Гудро, Рене Дюбю, Робер Годре , Жан-Франсуа Обен,Анрі Різенер , Давид Рентген, Томас Чіппендейл.
Меблевий майстер Різенер, Франція, кінець 18 ст. Редагувати
Значення меблів і майстрів по їх виготовленню добре видно з біографії мебляра Різенера Ж-А. (1734—1806).Німець за походженням, Різенер перебрався в Париж, де було вдосталь замовників і де добре оплачували вироби. Він автор уславленого бюро короля Франції Луї 15 — го. Бюро розпочав робити ще його вчитель — Обен Ж-Б.(1721—1763). Після смерті Обена бюро допрацював саме Різенер. І це нагадує традицію доопрацювування незакінченої картини учнем померлого художника.
Як талановитий майстер, Різенер виконував замови і наступного короля Франції Луї 16-го. Саме Різенер винайшов меблевий « механізм для відкидання циліндричної кришки бюро». Трохи модернізований механізм Різенера використовується і понині. Аби надати меблям більшої краси, Різенер першим почав використовувати золочену бронзу тонкого малюнку. Все це призвело до співпраці з уславленим бронзощиком скульптором П'єром-Філіппом Томіром(1751—1843). Впливи стилю класицизм спрощували форми самих меблів, роблячи їх зручнішими, ніж меблі доби рококо. А золочена бронза в накладних пластинах і настільних годинниках робила їх коштовною окрасою кожного інтер'єра.
Серед замовників Різенера — банкіри, аристократи, багаті іноземці, що показник міжнародного визнання майстра.
А майстра-мебляра Різенера з 1769 року обрали офіційним постачальником меблів королівського двору Франції.
Суміш стилів у Франції Редагувати
На зламі 17—18 століть і в першу половину 18 століття у Франції, наприклад, співіснують бароко з класицизмом і новонародженим рококо.Все це відбилося як в живопису, так і в меблях.
Меблі класицизму 17 ст. тяжіють до прямокутних об'ємів, урочистості і своєрідного використання оздоб з золочених металів, різьблення, інкрустацій. Якщо об'єми прямокутні, то декор має присмак бароко з соковитим малюнком букетів квітів, гротесків, лаврових гірлянд, маскаронів тощо. На декор сильно впливає поширення орнаментальної гравюри, що отримала розвиток ще з часів маньєризму. Свій внесок в арсенал оздоб внесли і майстри гравюр доби бароко у Франції. За малюнками художника Шарля Лебрена роблять меблі для палацу Версаль, садово-паркову скульптуру, статуї для фонтанів, палацову бронзу тощо.
Свою мистецьку вартість отримує і гравюра, перетинаючи службову, підлеглу ролю зразка, ескіза, проекта для створення килима, вишивки, меблів, скульптури. Виникає Королівське зібрання гравюр та естампів, що зображують події царювання короля — сонце, видатні будівлі доби, проекти для ювелірних виробів(серія " Живописні та скульптурні орнаменти в галереї Аполлона палацу Лувр та королівських помешканнях Тюїльрі (палац). Намальовані і гравійовані Бере́ном, Шово́ і Лемуа́ном ").
Антикласичне за суттю мистецтво рококо відмовилось від прямих ліній і надало престижності і вартості дивацькому, чудернацькому поєднанню хвилястих ліній, дрібних орнаментів, мушель, квітів, рослинних візерунків. Серед майстрів рококо Франції — Жермен Бофран (1667—1754), Франсуа Буше (1703—1770), Антуан Ватто (1684—1721), Робер де Котт (1656—1735), Матьє Крієр (1689–1776). Меблі рококо, як і живопис, наче ілюстрація до головного слова доби — каприз. Вони надзвичайно легкі, невеличкі, хвилясті, перенасичені орнаментами, але зручні. Вони перебували в ансамблі з рококовими виробами з порцеляни, срібла, перламутру, бурштину, золоченого дерева і навіть пап'є-маше.
Церковні меблі Редагувати
Класицизм і ампір Редагувати
Дивацьке мистецтво рококо відкинула нова хвиля класицизму кінця 18 століття і пишний, але холодний в своїй віртуозності ампір. Меблі копіюють зразки стародавнього Єгипту, Греції, Риму, особливо Риму доби імперії, звідки і назва ампір. Ампір потужно підтримує авантюрна і войовнича верхівка Франції — Наполеон І, його родина, дипломати і наполеонівські маршали.
Бюргерські меблі-трансформери Редагувати
Меблі доби сецесії Редагувати
Декоративний стиль дикого капіталізму кінця 19 — початку 20 ст. (сецесія, югендстиль, модерн) розпочав свої пошуки в формах і оздобах. Меблі повільно еволюціонували від хвилястих і асиметричних до прямокутних форм, зазвичай зберігаючи зручність і легкість при вишуканості декору. Але має відбиток використання матеріалів в нехарактерній для нього вартості — хвилястий, гнучкий, рослинний орнамент імітують і метали, і дерево, і порцеляна. Домішками до оздоб слугують історичні стилі і традиційні, національні орнаменти, а також запозичення з Китаю та Японії (металеві деталі і накладки, маркетрі, порцеляна, перламутр тощо).
Соціальні потрясіння (1-ша світова війна, мільйони загиблих, розпад декількох імперій, більшовицький переворот в Росії, громадянська війна, голод, мільйонні еміграції населення) швидко обірвали розвиток стилю модерн і той поступився спрощеним, бідним формам функціоналізму 20 століття.
Національні особливості в меблярстві Редагувати
Меблі, як і інші зразки мистецтва, всмоктують національні традиції, орнаменти, поширені матеріали географічної зони, де мешкає народ. В Індо-Китаї, де росте 600 різновидів бамбуків, для виготовлення меблів використовують стовбури цієї рослини і навіть могутні, висушені корені бамбуку. Меблі з коренів бамбуку мають дивацький, переплетений, дещо хаотичний візерунок, що робить його окрасою інтер'єрів.
В давнину в Малій Азії полюбляли меблі і колони з ліванського кедру. Деякі меблі навмисно робили з особливої деревини, що мала запашну сировину. В меблях мусульманського регіону переважали невеличкі розміри, рясні геометричні орнаменти, інкрустація шматочками кістки, перламутру.
Італійці уславилися своїми стільницями з мозаїк. На кришці столу викладали мозаїкою цілі картини з зображенням пам'яток архітектури Риму, палацами, невеличкими пейзажами, краєвидами. Мозаїку стільниці ретельно шліфували, що вирівнювало поверхню і надавало блиску. Видатний зразок стільниці з мозаїкою " Морське дно " має музей Ермітаж.
Джерела Редагувати
- Gitta Böth, Manfred Hartmann (u.a.): Möbel: eine Typologie für Museen und Sammlungen. Deutscher Kunstverlag, München 2005 (MuseumsBausteine; Bd. 8), (Materialien aus dem Westfälischen Museumsamt; Bd. 3)
- Renate Möller: Möbel: vom Barock bis zur Gegenwart — Fakten, Preise, Trends. 2., aktualisierte Aufl.. Deutscher Kunstverlag, München, Berlin 2005, 165 S., zahlr. Ill. (Weltkunst-Antiquitäten-Führer)
- Heinrich Kreisel, Georg Himmelheber: Die Kunst des deutschen Möbels: Möbel und Vertäfelungen des deutschen Sprachraums von den Anfängen bis zum Jugendstil. Beck, München. Bd. 1.: Von den Anfängen bis zum Hochbarock von Heinrich Kreisel, 3. Aufl.. 1981. Bd. 2: Spätbarock und Rokoko von Heinrich Kreisel, 1970. Bd. 3: Klassizismus, Historismus, Jugendstil von Georg Himmelheber, 2., neu bearb. Aufl.. 1983.
- Möbel kaufen. Stiftung Warentest, 2006, ISBN 3-937880-37-2.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Меблі |
Див. також Редагувати
Посилання Редагувати
- Меблі // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 122. — ISBN 978-966-7407-83-4.
- Меблі // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 943. — 1000 екз.