Бобруйське староство

Бобруйське староство (пол. Starostwo Babrujskie, біл. Бабруйскае староства) — адміністративна одиниця у складі Річицького повіту Мінського воєводства Великого князівства Литовського провінції Речі Посполитої. Центром Бобруйського староства було містечко Бобруйськ.

Бобруйське староство
Адм. центр	Бобруйськ
Країна	Велике Князівство Литовське
Регіон	Річ Посполита Трьох Народів
Офіційна мова	старобілоруська (русинська)
Населення
- повне
Етнікон	Біла Русь
Площа
- повна
Дата заснування	1566
Дата ліквідації	1795

Історія

З назвою Бобруйська пов'язано — однойменне містечко, замок, держава (володіння), центр волості, староство.

• У 1471 р. — князь Михайло Олелькович мав «привілей» на Бобруйське староство.
• У 1502–1503 рр. — напад татарського війська на староство.
• 4 березня 1565 р. — дана Грамота Сигізмундом II Августом Бобруйському староству про зміну порядку оподаткування.
• У 1566 р. — засновано Бобруйське староство з центром у Бобруйську. Староство входить до складу Річицького повіту. Це староство складалося тоді з двох частин — місто Бобруйськ та 18 селищ. Дана Грамота Бобруйському старості Яну Бояновському про права міщан користуватися лісами і вигонами для худоби (міщанам дозволялася рубка лісу, користуватися пасовищами, косовицями тощо).
• У 1576 р. — дарована спеціальна королівська Грамота «привілей» на Бобруйське староство, право стягувати митні збори та інші права.
• 8 січня 1591 р. — складена Грамота з дозволом для Бобруйського староства виготовляти різні напої для власних потреб і на продаж (за підписом Мінського старости Дмитра Скуміна-Тишкевича).
• У 1599 р. — Бобруйське староство відписано королем Речі Посполитої Владиславом IV Вазою дружині Ренаті.
• У 1603 р. — напад татарського війська на староство.
• У 1611–1614 рр. — суперечка міщан з єзуїтами про вигон, що підтверджує права міщан, комісія розбирала конфлікт міщан зі старостою.
• У 1611-1613 рр. — в старостві відбувалися народні хвилювання викликані податковими поборами П. Тризни, так званої «Бобруйською Уставою» (Волочна поміра). Ця була реформа призначена королем Сигізмундом III для збільшення надходжень у скарбницю коштів, необхідних для ведення війни з Московією. Реформа була названа «Бобруйською», тому-що почали її проводити з Бобруйська, і Бобруйське староство мало послужити прикладом проведення «Волочної поміри» у всій Речі Посполитій.
• У середині XVI в. Бобруйське староство згадано серед володінь великого князя Литовського. Пізніше ним володіли великі магнати М. Радзивілл, О. Гаштольд, Ян Бояновський, П. Тризна, а з 1639 р. — польська королева Цецилія Рената, дружина короля Владислава IV. Вона новаторськи організувала в даному старостві вільну економічну зону. У XVII в. це називалося «слобода» (від слова «свобода»). І цей регіон був названий Королівською Слободою.
• У 1648–1649 рр. — розруха, бунт і війна через вторгнення козаків під командуванням Поддубіцького в часи повстання Богдана Хмельницького. Януш Радзивілл спинив цю навалу на староство. Відбудований центр староства місто Бобруйськ навала козаків знову спалила у 1665 р..
• У 1655 р. — новий військовий напад козаків на староство під проводом Золотаренко І. Н..
• У 1681 р. — після війн з Московією та руйнацій в старостві повернулася місія єзуїтів. Котрі відкрили знову школу, а у 1686 р. відкрили медичну клініку для населення. И у 1738 р. вони відкрили в Бобруйську аптеку.
• У 1708 р. — староство постраждало внаслідок Великої Північної війни.
• Середина XVII — початок XVIII ст. — війни призвели до руйнування та занепаду Бобруйська.
• До 1788 р. — староство приносило дохід у казну 6342 кварти злотих.
• У 1793 р. — після другого поділу Польщі приєднані території Бобруйського староства до Російської імперії. У 1794 р. — у повстанні полковник Стефан Грабовський тимчасово звільнив столицю староства від навали військ росіян.
• У 1795 р. — проведено перепис населення. Бобруйське староство призначено на продаж частинами, і ліквідовано. І землі староства увійшли у склад Бобруйського повіту Мінської губернії.

Адміністративний поділ

• До Бобруйського староства відносилося — 70 сіл (пол. wieś).
• Парічський маєток з селами Паричі, Книшевичі, Секеричі, Чернин, Логвиновичі, Поганці, Здудичі, Чирковичі, Шатиловичі, належали Петронеллі Тризненці Пацевій, дружині Самюеля Паца.
• Брожський двір з низкою сіл і головною садибою в Броже.
• Ольсавський двір, Ольса, до 1622 р. належав панові Миколаю Заршенському, а після його смерті указом земського підскарбія Кшиштофа Нарушевича маєток Ольса перейшов Петрові Тризні і його дружині за певну суму. Анна мала права тільки на села Ольса, Берда, Ілейчиці, Волосовичі, Польковичі. Самому Петру Тризні в Віленській половині староства належали села Демидковичі і Кольчиці;
• Трокська половина — двір Яснопольський з селами Мишковичі, Тейковичі, Комичі, Глубоковичі, Павловичі, Дворониновичі, Михалеве, Плєси (одні і другі), Ковалеве (Ковалі), Овсимовичі, Воротинь, Витлин, Качеричі.
• Частина земельних володінь належала колегії Ордену єзуїтів.

Старости і намісники

Староство — це державний маєток, який давав великий князь або король на тимчасове користування феодалам як натуральну пенсію за службу.

• XVI в. — Бобруйська волость (староство) було володінням Великих князів Литовських і членів їх родин (Гедиміна, Ольгерда, Ягайло (Владислава), Скиргайло, Вітовта, Олександра, тощо) і значилося у списку їх земель.
• У 1387–1394 рр. — Скиргайло Ольгердович.
• До 1521 р. — Миколай Радзивілл.
• З 1530 р. — Василь Полубінський.
• До 1539 р. — Альбрехт Мартинович Гаштольд.
• У 1542–1549 рр. — Бо6руйским старостою був Ян Юрійович Глєбович (1480–1549 рр.).
• З 1550-х рр. — Бобруйським війтом (старостою) стає Григорій Фат.
• У 1566 р. — Ян Бояновський.
• У 1569 р. — Микола Миколайович Радзивілл, воєвода Віленський і канцлер.
• У 1561–1578 рр. — Юрій II Юрійович (Олелькович) — один з останніх представників (великокнязівського — ведучого своє походження від престольних князів Київської Русі) великого російського роду Олельковичів.
• У 1580–1590 рр. — Ян Бояновський.
• У 1611 р. — Петро Станіслав Тризна (родич Петронеллі Пац, могутнього роду Паців у Речі Посполитій), разом зі своєю дружиною Анною Моссальською, вніс викуп у королівську скарбницю та отримав право довічно володіти даним староством.
• У 1623–1633 рр. — староством володів Перновський воєвода Петро Станіслав Тризна.
• У 1639–1644 рр. — Цецилія Рената Австрійська (до неї власниками землі Бобруйського староства було — п'ятнадцять осіб).
• До 1652 р. — Кшиштоф Ходкевич.
• Франтішек Стефан Сапега
• У 1658–1660 — Іван Нечай.
• У 1660–1679 рр. — князь Олександр-Гілярій Полубінський.
• У 1679–1682 рр. — князь Кшиштоф-Костянтин Полубінський.
• У 1682–1730 рр. — Ян Казимир Сапега.
• Від 14 грудня 1735 р. до 8 вересня 1738 р. — Ігнаци Завіша.
• З 1775 р. — Міхал Лопат.
• До 1796 р. — Міхал Слізень.

Див. також

• Бобруйський район

Примітки

1. str. 265 (Bobrujsk), Tom I, «SLOWNIK GEOGRAFICZNY» KROLESTWA POLSKIEGO I innich KRAJOW SLOWIANSKICH, WARSZAWA, 1880–1914; (пол.)
2. Именной указ, данный Сенату. — О составлении Минского наместничества из тринадцати округов. //Сборник документов, касающихся административного устройства Северо-Западного края при императрице Екатерине II (1792–1796)/ Издание Виленской комиссии для разбора древних актов. — Вильна: типография «Русский Почин», 1903. — с.42 (рос.)
3. История: Сапега Ян Казимир и его сын Петр Сапега [ 14 грудня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)

Джерела

• «Беларуская дзяржава Вялікае княства Літоўскае», Ермаловіч М., выд. «Беллітфонд», г. Мінск, 2003 г. ISBN 985-6576-08-3 (біл.)
• «SLOWNIK GEOGRAFICZNY» KROLESTWA POLSKIEGO I innich KRAJOW SLOWIANSKICH, WARSZAWA, 1880–1914; (пол.)
• «Волочная помера в Бобруйском старостве», К. И. Гемрецкого, «Наш Край», № 12, 1926 г.
• «Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т.» / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. Т. 1: Абаленскі — Кадэнцыя.  г. Мінск: Беларуская Энцыклапедыя, 2005 г. — 684 с.: іл. ISBN 985-11-0314-4. (біл.)
• Лев Гунин, Бобруйск: историческая монография (окончена в 1985 году). История Беларуси, Литвы, Польши, России, Украины и евреев на примере одного города [ 16 травня 2013 у Wayback Machine.]. (рос.)
• Вячаслаў Насевіч, // Памяць: Гіст.-дакум. хроніка Кіраўскага р-на.  г. Мінск, 1997 г. С. 19—26 (біл.)
• Акты Виленской археографической комиссии, г. Вильна, 1898 г., том 25, С. 114–130. (рос.)
• Кернажыцкі К. Аграрная рэформа ў Бабруйскім старостве і экономічнае становішча яго насельніцтва з XVII да паловы XIX стал.: (Фармаваньне капіталізму), г. Мінск, 1931 г. (біл.)

Посилання

• Лев Гунин, «БОБРУЙСК», ГЛАВА ТРЕТЬЯ, РАЗДЕЛ ТРЕТИЙ, ГОРОД И СТАРОСТВО [ 21 вересня 2013 у Wayback Machine.]
• Бобруйское староство (2296); ЛГИА, фонд № 1280 — «Радзивиллы, князья», ЧАСТЬ 1 1416–1922 гг. [ 3 грудня 2013 у Wayback Machine.]
• Официальній городской сайт — О НЕКОТОРЫХ ФЕОДАЛЬНЫХ ГРАМОТАХ, СВЯЗАННЫХ С БОБРУЙСКОМ XVI и XVII СТОЛЕТИЙ [ 3 грудня 2013 у Wayback Machine.]
• Лев ГУНИН, «БОБРУЙСК КАК ЗЕРКАЛО ИСТОРИЧЕСКОЙ ПРЕЕМСТВЕННОСТИ» [ 19 листопада 2012 у Wayback Machine.]
• Бобруйск — историческая монография ч. 2 [ 3 грудня 2013 у Wayback Machine.]
• ВЛАДЕЛЬЦЫ БОБРУЙСКА И ВОЛОСТИ И ДРУГИЕ ВАЖНЫЕ ОСОБЫ [ 23 вересня 2015 у Wayback Machine.]
• История Беларуси, Литвы, Польши, России, Украины и Евреев на примере одного города [ 16 травня 2013 у Wayback Machine.]
• История евреев Бобруйска подробно описана
• ИСТОРИЯ: СПРАВОЧНО — ИНФОРМАЦИОННЫЙ ПОРТАЛ Г. П. ПАРИЧИ [ 5 березня 2012 у Wayback Machine.]
• Бобруйск
• Бобруйский район, Могилевской области Республики Беларусь (люди, история, события, факты) [ 3 грудня 2013 у Wayback Machine.]
• Белорусская Атлантида [ 3 грудня 2013 у Wayback Machine.]