Бара́нівський райо́н — колишня адміністративно-територіальна одиниця Волинської округи, УРСР, Київської та Житомирської областей УРСР та України з адміністративним центром у м. Баранівка.
| Баранівський район | |
|---|---|
| адміністративно-територіальна одиниця | |
| Колишній район на карті Волинська округа УСРР Київська область Житомирська область | |
| Основні дані | |
| Країна: | СРСР Україна |
| Область: | Волинська округа УСРР Київська область Житомирська область |
| Код КОАТУУ: | 1820600000 |
| Утворений: | 7 березня 1923 року |
| Ліквідований: | 18 липня 2020 року |
| Населення: | ▼ 39572 (на 1.01.2018) |
| Площа: | 1000 км² |
| Густота: | 39,5 осіб/км² |
| Тел. код: | +380-4144 |
| Поштові індекси: | 12700—12746 |
| Населені пункти та ради | |
| Районний центр: | м. Баранівка |
| Міські ради: | 1 |
| Селищні ради: | 5 |
| Сільські ради: | 15 |
| Міста: | 1 |
| Смт: | 5 |
| Села: | 57 |
| Районна влада | |
| Голова ради: | М'ялківський Сергій Сергійович |
| Голова РДА: | Туровський Іван Йосипович |
| Вебсторінка: | Баранівська РДА Баранівська райрада |
| Адреса: | вул. Соборна, 12, м. Баранівка, Баранівський р-н, Житомирська обл., 12701 |
| Мапа | |
| | |
| Баранівський район у Вікісховищі |
Знаходився у межах історичного регіону Волинь, охоплював територію 1 тис. км². На території району було розташовано 5 селищ міського типу: Полянка, Першотравенськ, Довбиш, Мар'янівка, Кам'яний Брід та 57 сіл. По колишній території Баранівського району проходить залізниця Звягель — Шепетівка. Населення становило 41 325 осіб (на 1.08.2013).
Географія Редагувати
| Новоград-Волинський район | ||
| Хмельницька область (Славутський район) | Пулинський район | |
| Хмельницька область (Шепетівський район) | Хмельницька область (Полонський район) | Романівський район |
Головною річковою артерією Баранівщини є річка Случ, але загалом на території району є 13 річок басейну Дніпра. Територією району протікають річки: Случ, Хомора, Нивна, Смолка, Церем, Дорогань, Видолоч, Немилянка та інші. Усього протікає 17 річок довжиною 207 км.
На території району є поклади корисних копалин: будівельні матеріали (граніти, каолін, глини, піски, лімоніти) та торф.
Населення Редагувати
За даними перепису населення СРСР 1939 року чисельність населення району становила 62 360 осіб, з них українців — 43 765, росіян — 2 119, німців — 1 209, євреїв — 4 086, поляків — 10 675, інших — 506.
| Стать | Всього | До 15 років | 15-24 | 25-44 | 45-64 | 65-85 | Понад 85 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 21 439 | 4535 | 2839 | 6296 | 5005 | 2660 | 104 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Жінки | 24 525 | 4295 | 2852 | 6262 | 5844 | 4914 | 358 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Етнічний склад населення району на 2001 рік:
Мовний склад Баранівського району станом на 2001 р.:
| українська | російська | польська | |
|---|---|---|---|
| Баранівський район | 98,5 | 1,3 | 0,1 |
| м. Баранівка | 98,1 | 1,7 | 0,0 |
| Берестівська с-да | 99,1 | 0,6 | - |
| Вірлянська с-да | 99,4 | 0,6 | - |
| Дубрівська с-да | 98,9 | 0,7 | - |
| Жарівська с-да | 99,5 | 0,5 | - |
| Зеремлянська с-да | 96,7 | 2,8 | 0,2 |
| Йосипівська с-да | 99,0 | 1,0 | - |
| Кашперівська с-да | 99,2 | 0,7 | 0,1 |
| Марківська с-да | 98,7 | 1,2 | - |
| Мокренська с-да | 99,2 | 0,8 | - |
| Радулинська с-да | 99,8 | 0,2 | - |
| Рогачівська с-да | 99,0 | 1,0 | - |
| Смолдирівська с-да | 99,3 | 0,4 | 0,3 |
| Суємецька с-да | 99,4 | 0,6 | - |
| Хижівська с-да | 99,9 | - | - |
| Ялишівська с-да | 98,5 | 1,5 | - |
Історія Редагувати
Район було утворено 7 березня 1923 року в складі Житомирської округи Волинської губернії з 24 сільських рад Баранівської, Рогачівської та Смолдирівської волостей Новоград-Волинського повіту.
З 15 вересня 1930 року, через скасування округ, район перейшов у пряме підпорядкування до республіканського центру.
9 лютого 1932 року район увійшов до складу новоствореної Київської області.
Баранівський район у 1932–1933 рр. входив до складу Київської області. За даними сільрад у районі в 1932–1933 рр. загинуло 731 чол., на сьогодні встановлено імена 664 чол. та 3-х родин.
Від 22 вересня 1937 року — у складі новоутвореної Житомирської області.
30 грудня 1962 року, указом Президії Верховної Ради УРСР, район ліквідовано, сільські ради передано до складу Дзержинського та Новоград-Волинського районів.
Відновлений 8 грудня 1966 року в складі 4 селищних та 16 сільських рад, що входили до Новоград-Волинського та Дзержинського районів.
Ліквідований відповідно до постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року «Про утворення та ліквідацію районів».
Адміністративний устрій Редагувати
Адміністративно-територіально район поділяється на 1 міську об'єднану громаду, 1 селищну об'єднану громаду, 1 сільську об'єднану громаду і 2 селищних ради, які об'єднують 62 населених пунктів та підпорядковані Баранівській районній раді. Адміністративний центр — місто Баранівка.
Промисловість Редагувати
Територія Баранівського району доволі бідна ґрунтами для ведення сільськогосподарської діяльності, тому з давніх часів ця територія була одним з центрів ремісництва. На базі місцевих сировинних ресурсів розвинута фарфоро-фаянсова та скляна промисловість. Спеціалізація сільського господарства — рослинництво льонарське, картоплярське та тваринництво м'ясо-молочного напрямів.
Персоналії Редагувати
- Марущенко Володимир Станіславович — народний депутат України 5 скликання.
- Панчук Дмитро Оксентович — головний редактор газети «Житомирщина».
Пам'ятки Редагувати
Політика Редагувати
25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Баранівського району були створені 53 виборчі дільниці. Явка на виборах складала — 67,59 % (проголосували 21 789 із 32 236 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 55,19 % (12 026 виборців); Юлія Тимошенко — 16,73 % (3 646 виборців), Олег Ляшко — 12,94 % (2 820 виборців), Анатолій Гриценко — 4,33 % (943 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 1,13 %.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Розпорядження Президента України від 20 січня 2020 року № 19/2020-рп «Про призначення І.Туровського головою Баранівської районної державної адміністрації Житомирської області»
- Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел союзных республик СССР. Демоскоп Weekly (російська). Процитовано 15 березня 2023.
- (укр.). Державна служба статистики України. Архів оригіналу за 23 вересня 2020.
- Дністрянський М. Етнополітична географія України: проблеми теорії, методології, практики. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2006. — 490 с.
- Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932–1933 років в Україні. Житомирська область. — Житомир: «Полісся», 2008. — 1116 с. Процитовано 16 січня 2023.
- . http://www.archive.zt.gov.ua/. с. 15, 533, 540. Архів оригіналу за 12 липня 2017. Процитовано 9 жовтня 2020.
- . Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 21 липня 2020. Процитовано 24 грудня 2020.
- ПроКом, ТОВ НВП. . www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 17 березня 2016.
Література Редагувати
- Баранівський район // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / Тронько П.Т. (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Житомирська область / Чорнобривцева О.С. (голова редколегії тому), 1973 : 728с. — С.149-163
Посилання Редагувати
- Баранівський район — Інформаційно-пізнавальний сайт | Житомирська область у складі УРСР [ 29 вересня 2013 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — 727 с.)
| Це незавершена стаття з географії Житомирської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |