Бамбара́ (бам. Bamanan — бамана́) — народ групи мандінґо у Західній Африці.
| Бамбара Bamanan | |
|---|---|
| музики бамбара | |
| Кількість | бл. 2,8 млн осіб |
| Ареал | Малі: понад 95 % всіх бамбара Кот-д'Івуар Мавританія |
| Близькі до: | народи мандінґо: малінке, сонінке, дьюла |
| Мова | бамана французька (як друга) |
| Релігія | мусульмани-суніти (70-85 %); традиційні культи; християнство (до 2 % у містах) |
Походження назви народу
Однозначної думки серед науковців про походження назви бамбара немає. Бамбара — самоназва народу, водночас бамана — поширений екзонім, назва етносу у народів-сусідів.
Про етимологію етнонімів також існують різні теорії. За однією версією бамбара — «ті, що складають основу; ті, що об'єднали(ся)»; за іншою — назва бамана походить від двох слів з мов манде — бан («відкидати, відмовлятися») і ана («Бог»), тобто виходить щось на кшталт «ті, що відмовилися від бога, боговідступники». На користь останньої версії свідчить те, що раніше словом бамана араби називали усіх немусульман Західного Судану.
Територія проживання і чисельність
Бамбара заселяють західну та центральну частину Малі, живуть у Кот-д'Івуарі (5,5 тис. осіб, 1995 рік), Гвінеї, Гамбії, Буркіна-Фасо, Сенегалі та Мавританії (у прикордонні з Малі, а також компактною групою в околицях міста Тімбедра).
Загальна чисельність бамбара — 4 102 320 осіб, з них у Малі — 4,0 млн осіб (2012).
Мова і релігія
Мова бамбара — бамана (бамананкан) слугує мовою міжетнічного спілкування у Малі. У мові бамана є локальні говори (сомоно, сеґу, беледуґу, ганадуґу, васулу).
Літературна норма розвивається на основі говору, що побутує у Бамако та його околицях.
Писемність на основі латинки. Серед бамбара як друга поширена і державна мова Малі — французька. З усім тим бамана — популярна і поширена мова, мова книг, преси і радіомовлення, мова, якою ведеться навчання у школах і ВНЗ у Малі. Рівень грамотності у бамбара Малі достатньо високий (понад 50 %), у бамбара Мавританії писемним є лише кожний третій (на поч. 1990-х рр.).
У релігійному плані бамбара — переважно мусульмани-суніти (понад 2/3 від загального числа), хоча зберігають і традиційні культи.
Історія
Рання етнічна історія (до поч. колонізації у XIX ст.)
Про предків бамбара відомо, що вони проживали на сході середньовічної держави Малі (XIII-XVI ст.) і, ймовірно, є постійними насельниками цих земель.
Формування нації у бамбара пов'язується зі створенням власних ранньодержавних політичних утворень і пізнішого (XVIII ст.) підсилення двох королівств — Сеґу та Каарта. У час свого розквіту держава Сеґу та інші королівства бамбара включали у свій склад численні землі і поселення народів сонінке, малінке та інших. Бамбара стають впливовим народом регіону, а їхня мова мовою міжетнічного спілкування.
Бамбара у період від сер. XIX ст. і до наших днів
З середини XIX ст. на зе́млі бамбара проникають мусульманські завойовники. Починається період довгого і виснажливого спротиву бамбара арабським загарбникам, фактично водночас активізуються французькі колонізатори.
У 1895 році Малі стала французькою колонією. Практично одночасно бамбара починають боротися проти французького панування, організовуючи постійні заколоти. Найбільше повстання цього періоду — у Беледуґу в 1915-16 рр.. Водночас бамбара активно навертаються до ісламу (у 1912 році лише 3 % бамбара були мусульманами). Ісламізація бамбара — це спротив французьким колонізаторам і вияв бажання належати до найуспішнішого економічно прошарку мусульман-торговців.
Коли у 1960 році Малі набуває незалежність, бамбара стають етнічною основою формування малійської державної нації. У сучасному Малі бамбара — один з провідник етносів.
Господарство і традиційна соціальна організація бамбара
Основне заняття бамбара — ручне землеробство (просо, рис, кукурудза — чоловічі культури; городництво — жіноча справа; товарні культури — бавовник, арахіс); розведення кіз та овець, птахівництво (кури). На полі працювали як чоловіки, так і жінки. Також чоловіки бамбара займалися мисливством на кабанів, антилоп, оленів, ловили куріпок. Підсобне значення мало збирання меду диких бджіл.
У бамбара достатньо високо розвинуті ремесла. Причому серед ремісників є суворий ієрархічний і статевий розподіл. Так, у землеробів прядіння — жіноча справа, а ткацтво — чоловіча; у чоловіків-ковалів жінки зазвичай займалися гончарством. Відомою є майстерність бамбара ювелірів і різьбярів на дереві.
Традиційна кастова ієрархія складалася з землеробів-воїнів (могли займатися ткацтвом), ковалів та найнижчої касти бродячих казкарів-гріотів. Велика родина ду — основа сільської громади дугу, яка управляється радою старійшин і очолюється найстаршим чоловіком родини-засновниці селища дугу-тігі — головою як духовного (вважався медіатором між світом живих і мертвих, відповідав за спілкування з предками), так і мирського (чинив правосуддя і вирішував поточні справи) життя селища. Задля зміцнення родинних зв'язків всередині та між селами часто влаштовувалися весілля між представниками сусідніх поселень.
У бамбара існували залишки вікових класів у формі вікових груп. Поширення набули таємні спілки, зокрема ковалів.
Матеріальна культура
Традиційне житло бамбара, як і у решти народів регіону, — кругла глинобитна хатина з конічною верхівкою, у північних бамбара, зокрема мавританських, поширені будинки магрибського типу — прямокутні глинобитні з пласким дахом. Одна велика родина обіймала в селищі цілий квартал (житлові приміщення разом з господарськими)
Традиційний одяг — полотняні укорочені штани і безрукавка. Відмітна деталь чоловічого костюма — ромбоподібна шапочка (бамада́) на голові. Зараз поширення, особливо у містах, набув європейський костюм.
За їжу бамбара правили різноманітні каші, приправлені м'ясом, рибою, овочами. Серед напоїв популярні пиво та пальмове вино.
Духовна культура і фольклор
У бамбара зберігаються культ предків, космогонічні міфи, магія, обряди з масками, елементи політеїстичного пантеону на чолі з божеством води Фаро.
Розвинутий фольклор — казки, легенди, прислів'я та приказки.
Цікаві факти
- Малійська столиця — місто Бамако виникло у XV столітті в долині річки Нігер на місці однойменного поселення бамбара, і ця назва в перекладі з бамананкану (мови бамбара) означає «ріка кайманів».
- Посередині кожного селища бамбара, як і в деяких інших народів Західної Африки, розростався великий баобаб, місце біля якого служило центральною площею села для проведення сільських зборів, обговорень, правочинства тощо.
- Бамбара вірили, що духи предків можуть бути деінде — у тілі тварини, у предметах тощо.
Примітки
- Simons, Gary F. and Charles D. Fennig (eds.). 2018. Ethnologue: Languages of the World (вид. 21). Dallas, Texas: SIL International. Online version: , архів оригіналу: (англ.)
Джерела і посилання
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бамбара |
- Бамбара, ст. // Народы мира. Историко-этнографический справочник, М.: «Советская энциклопедия», 1988, стор. 84-85 (рос.)
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Котляр Е. С. Бамбара мифология. — у кн. Мифы народов мира. Энциклопедия. Т. 1., М.: «Советская Энциклопедия», 1991. — С. 160-1 (рос.)
- Арсеньев В. Р. Звери=Боги=Люди, М.: Политиздат, 1991 [книга є викладом теорії автора про зародження і функціонування архаїчного світогляду і світобачення, розуміння магії як основи-предвісниці не лише релігії, а й наукових знань. Теоретизування автора ґрунтуються на опублікованих раніше матеріалах і власних польових спостереженнях саме з етнографії народу бамбара] (рос.)
- Інтернет інфоґід Африкою — бамбара [ 18 грудня 2007 у Wayback Machine.] (англ.)
- Simons, Gary F. and Charles D. Fennig (eds.). 2018. Ethnologue: Languages of the World (вид. 21). Dallas, Texas: SIL International. Online version: , архів оригіналу: (англ.)
- Бамбара на християнському порталі Joshua Project [ 18 березня 2007 у Wayback Machine.] (англ.)
- (англ.)
- (англ.)
- притча народу бамбара на сайті казок народів світу (укр.)
- (англ.)
- маски бамбара [ 11 лютого 2008 у Wayback Machine.] — приватне зібрання (нім.)