Сенуфо (сене, сієна) — народ групи гур у Західній Африці.
| Сенуфо Senufo, Senoufo | |
|---|---|
| маска сенуфо | |
| Кількість | бл. 2,1 млн чол. |
| Ареал | Малі Кот-д'Івуар Буркіна-Фасо |
| Близькі до: | народи гур |
| Мова | сенуфо французька (як друга) |
| Релігія | традиційні культи; частково мусульмани-суніти |
Територія проживання і чисельність, мова і релігія Редагувати
Люди сенуфо проживають на півночі Кот-д'Івуару — між річками Комое і Темба (907 тисяч осіб), на південно-сході Малі (950 тисяч осіб) і в прикордонних районах Буркіна-Фасо (195 тисяч осіб).
Субетнічною групою сенуфо є міньянка.
Розмовляють мовою сенуфо групи гур нігеро-кордофанської сім'ї.
Більшість сенуфо зберігає традиційні вірування, частина сенуфо — мусульмани-суніти.
Традиційне господарство і суспільство Редагувати
У сенуфо високо розвинене інтенсивне ручне землеробство (просо, сорго, кукурудза, рис, бавовна, квасоля, арахіс, земляний горох, ямс, батат, маніок, овочі, пляшковий гарбуз), використовуються добрива, застосовується сівозміна. Товарне значення,зокрема, мають рис і бавовна.
Також сенуфо тримають невелику кількість великої та дрібної рогатої худоби.
У традиційному господарстві зберігає значення збирання плодів, насіння, бульб.
У сенуфо розвинуті ремесла.
Існують традиційні класи ковалів (фоно), бляхарів (лоро), чинбарів (дієлі); дружини лоро займаються гончарством. Широко поширеним є ткацтво з вовни та бавовни.
У соціальній структурі сенуфо зберігаються великородинні громади, вікові класи, таємні спілки.
Культура: матеріальна і духовна Редагувати
Поселення сенуфо — компактні. Глинобитне або саманне традиційне сенуфське житло — кругле у плані, з високим конічним дахом з пальмового листя.
Чоловічий одяг — накидка, широка сорочка, жіночий — яскрава незшита спідниця.
Основна їжа сенуфо — каші з проса, маніока, овочеві юшки з олією та спеціями.
Сенуфо славляться своїми ритуальними дерев'яними масками і фігурами.
Традиційні вірування сенуфо — культи духів, що являють складний пантеон на чолі з творцем світу Туоло і його дружиною Туолео.
Джерела і посилання Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сенуфо |
- Шандинцева Т. Б. Сенуфо // Народы и религии мира: Энциклопедия / Гл. ред. В. А. Тишков. Редкол.: О. Ю. Артемова, С. А. Арутюнов, А. Н. Кожановский, В. М. Макаревич (зам. гл. ред.), В. А. Попов, П. И. Пучков (зам. гл. ред.), Г. Ю. Ситнянский. — М.: Большая Российская энциклопедия, 1998, — 928 с.: ил. — ISBN 5-85270-155-6 (рос.) → електронне посилання[недоступне посилання з липня 2019]
- Сенуфо, ст. // Народы мира. Историко-этнографический справочник, М.: "Советская энциклопедия", 1988 (рос.)