Аріабхата (आर्यभट, Aryabhata; 476–550), також Аріабата, індійський астроном і математик. Народився в Кусумапурі (поблизу Паталіпутри, Індія).
| Аріабхата I | |
|---|---|
| санскр. आर्यभट | |
| Ім'я при народженні | санскр. आर्यभट |
| Народився | 476 Патна, Індія |
| Помер | 550 Патна, Індія |
| Діяльність | астроном, математик, астролог |
| Галузь | астрономія і математика |
Аріабхата I у Вікісховищі |
Написав два твори: «Аріабхата» («Аріабхатіам») та «Сур'я-сіддханті». З двох його творів до нас дійшов один — «Аріабхатіам» (499). Висловив здогадку, що обертання небес тільки видиме і є наслідком обертання Землі навколо осі.
Аріабхата Редагувати
Аріабхата (вчення Аріабхати) (499), в якому у віршованій формі викладені математичні відомості, необхідні для астрономічних обчислень; приведені завдання на складання і розв'язування рівнянь, знаходження квадратного і кубічного коренів та інш. Велика частина цієї роботи присвячена астрономії і сферичній тригонометрії. Наведено також 33 правила з арифметики, алгебри і тригонометрії на площині. Продемонстровано дослідження невизначених рівнянь за допомогою нескінченних дробів.
Аріабхата позначав цифри приголосними буквами, додаючи до них голосні як для зручності вимови, так і для того, щоб збільшити число, якому відповідає приголосна, в 100, 1002,1003 … разів; позиційна система відсутня.
Аріабхата знайшов досить точне значення числа «пі» (3,1416). Учений висловив здогадку, що обертання небес лише видиме та є наслідком обертання Землі навколо своєї осі.
Значний внесок зробив Аріабхата у розвиток теорії чисел. Він першим сформулював методи розв'язку в цілих числах неозначеного рівняння першого ступеня з двома невідомими, випередивши Діофанта[сумнівно ]. У «Аріабхаті» також наведено правила підсумовування рядів трикутних чисел, квадратів і кубів, натуральних чисел, хоча вони були відомі грекам і вавилонянам. Аріабхата був добре знайомий із різними властивостями арифметичної прогресії. Він знав формули для загального члена, суми і кількості членів. У його трактаті зустрічаються синус і косинус, а також перша в Індії таблиця синусів.
Сур'я-сіддханті Редагувати
Трактат «Сур'я-сіддханті» — «Сонячна доктрина» складено у віршах (всього 500 шлок) і поділено на 14 розділів. У перших розділах мовиться про підрозділи в часі й основних частинах року. Багато місця приділено руху Сонця по екліптиці. Разом з уявленнями про рух світил наводяться й дані про застосовані астрономічні інструменти. Істотною даниною традиційним космогонічним представленням індійців в цій роботі подано вчення про чотири півдні. Більш науковим розділом «Сонячної доктрини» є розділи про рух планет: греко-римські відкриття повністю засвоєно, і планетарна символіка відтоді стала частим явищем у художній літературі.
Повторюючи багато положень «Сур'я-сіддханті» Аріабхата йде далі — перевершує в своїх висновках не тільки індійських, а й західних астрономів.
Також він зробив дуже великий внесок у математику.
Пам'ять Редагувати
Ім'ям Аріабхати названий перший індійський штучний супутник Землі, запущений 19 квітня 1975 за допомогою радянської ракети-носія і призначений для вивчення Сонця, земної іоносфери і космічних рентгенівських джерел.