Анемі́я (від дав.-гр. ἀναιμία — «відсутність крові»), також недокрі́в'я, малокрі́в'я) — клініко-гематологічний синдром, який відзначається зменшенням вмісту гемоглобіну та / або еритроцитів в одиниці об'єму крові, що призводить до виникнення кисневого голодування тканин. У деяких випадках, анемію можна розглядати як самостійне захворювання (наприклад, апластична анемія, спадковий мікросфероцитоз Мінковського—Шаффара]]).
| Анемія | |
|---|---|
| Вигляд еритроцитів при залізодефіцитній анемії | |
| Спеціальність | гематологія |
| Препарати | Епоетин альфа, oxymetholoned, аскорбат натрію, nandroloned, iron sucrosed, (RS)-lenalidomided, ferric carboxymaltosed, methoxy polyethylene glycol-epoetin betad, sodium ferric gluconate complexd, eltrombopagd, deferasiroxd, Ferumoxidesd, oxymetholoned і nandroloned |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-10 | D50-D64 |
| DiseasesDB | 663 |
| MedlinePlus | 000560 |
| eMedicine | emerg/734 |
| MeSH | D000740 |
| SNOMED CT | 271737000 |
| Anemias у Вікісховищі |
Позаяк немає єдиної класифікації анемій, існують різні підходи до їхнього поділу на окремі види. У медичній практиці прийнято поділяти анемії за колірним показником (КП) на: гіпохромні (КП менший за 0,85), нормохромні (КП 0,85—1), гіперхромні (КП понад 1).
За середнім корпускулярним об'ємом (СКО, MCV), який визначається за допомогою автоматизованого лічильника, анемії можна поділити на мікроцитарні, нормоцитарні та макроцитарні.
За патогенезом анемії поділяються на: гемолітичні, постгеморагічні, дизеритропоетичні.
До найпоширеніших проявів анемії належать: блідість, загальна слабкість, головний біль, запаморочення, задишка, шум у вухах, сухість шкіри, потяг до вживання неїстівних предметів й декілька інших. Несвоєчасне лікування анемії може призвести до тяжких ускладнень, зокрема: гіпотонії, міокардіодистрофії, порушення кровообігу в мозку, тканинної гіпоксії, розвитку деяких інфекційних хвороб, крововиливів у життєво важливі органи тощо.
Підходи до лікування різняться залежно від форм анемій. Використання залізовмісних препаратів (залізодефіцитна анемія) та трансплантації кісткового мозку (апластична анемія) - способи лікування залежать від причини.
Видужання для хворих на анемію, залежить від її виду, тяжкості перебігу, часу початку лікування, віку недужого тощо.
Етимологія Редагувати
Етимологічно назва походить від дав.-гр. ἄναιμος — «безкровний»; саме слово складається з префікса дав.-гр. αν — «не, ні» та основи дав.-гр. αἷμα — «кров», тобто буквально українською — «відсутність крові» або «недокрів'я».
Термінологія Редагувати
У «Російсько-українському медичному словнику», виданому у 1920 р. під головуванням професора Овксентія Корчак-Чепурківського максимально повно подана питома народна українська лексика або, в разі відсутності потрібних українських слів, терміни творили з морфем української мови, максимально уникаючи запозичень. Але в 1930-ті роки з'явилися спеціальні бюлетені, у яких були надруковані цілі низки українських медичних термінів, що підпадали під заборону. Серед інших, з ужитку було вилучено і термін «недокрів'я», який здавна використовували для означення анемії. Через це стилістично збагачена вже на той час українська медична національна лексика майже зникла з фахового спілкування.
Причини Редагувати
Загалом причини анемії можуть бути класифіковані:
- як порушення утворення червоних клітин крові (еритроцитів),
- підвищення руйнування їх (гемолітична анемія),
- втрата крові (геморагічна, постгеморагічна чи залізодефіцитна анемії),
- перевантаження, збільшення частки рідкої частини крові (гіперволемія).
Дійсно, найпоширенішою причиною анемії є втрата крові, але це звичайно не породжує стійких симптомів, якщо ж після відновлення крововтрати порушення знову прогресує, то причиною найчастіше є дефіцит заліза — розвивається залізодефіцитна анемія. Може бути складовою паранеопластичного синдрому при різноманітних злоякісних новоутвореннях. Розвивається при деяких гельмінтозах.
Класифікація Редагувати
| Цей розділ містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (квітень 2016) |
Виробництво проти руйнування або втрати Редагувати
«Кінетичний» підхід є найбільш клінічно виправданим у класифікації анемії. Ця класифікація залежить від оцінки ряду гематологічних показників, зокрема, вмісту в крові ретикулоцитів (попередників зрілих еритроцитів). Нижче наводиться спрощена схема такого підходу:
| Анемія | |||||||||||||||||||||
| Індекс вироблення ретикулоцитів показує неадекватну реакцію при анемії. | Індекс вироблення ретикулоцитів показує адекватну відповідь на анемію = поточний гемоліз або крововтрата без проблем вироблення РБК. | ||||||||||||||||||||
| Немає клінічних даних пов'язаних із гемолізом або крововтратою: чистий розлад вироблення. | Клінічні прояви і патологічний MCV: гемоліз або крововтрата, і хронічний розлад вироблення. | Клінічні прояви і нормальний MCV = гострий гемоліз або крововтрата без достатнього часу для компенсації кістковим мозком. | |||||||||||||||||||
| Макроцитарна анемія (MCV > 100) | Нормоцитарна анемія (80 < MCV < 100) | Мікроцитарна анемія (MCV < 80) | |||||||||||||||||||
* Наприклад, серпоподібноклітинна анемія з супутнім дефіцитом заліза; хронічна кровотеча з шлунка, дефіцит вітаміну В12 та фолієвої кислоти, а також інші випадки анемії з більш ніж однією причиною.
Розмір червоних клітин крові Редагувати
При морфологічному підході, анемії класифікують за розміром еритроцитів у крові. Це робиться автоматично або на мікроскопічному дослідженні мазка периферичної крові. Розмір знаходить своє відображення в середньому об'ємі еритроцитів (MCV). Якщо клітини дрібніші ніж звичайно (до 80 фл), анемія - мікроцитарна, якщо нормального розміру (80-100 фл) - нормоцитарна, і якщо вони більші від звичайних (понад 100 фл), анемія класифікується як макроцитарна. Ця схема швидко викриває деякі з найпоширеніших причин анемії. Наприклад, мікроцитарна анемія часто є результатом дефіциту заліза. У клінічному обстеженні, MCV буде одним з перших шматків інформації, так що навіть серед лікарів, які вважають «кінетичний» підхід кориснішим філософськи, морфологічний залишається важливим елементом класифікації та діагностики. Ось схематичне уявлення про те, як розглядати анемії з MCV, як відправну точку:
| Анемія | |||||||||||||||||||||||||
| Макроцитарна анемія (MCV > 100) | Нормоцитарна анемія (MCV 80–100) | Мікроцитарна анемія (MCV < 80) | |||||||||||||||||||||||
| Високий індекс ретикулоцитів | Низький рівень ретикулоцитів | ||||||||||||||||||||||||
Інші характеристики, які видно на мазку периферичної крові, можуть надати цінні підказки про більш специфічний діагноз. Наприклад, ненормальні білі клітини крові (лейкоцити) можуть вказувати на причину в кістковому мозку.
Тяжка анемія Редагувати
Тяжка форма анемії — критична для життєво важливих (вітальних) функцій, при якій гематокрит падає нижче 10%.
Рефрактерна анемія Редагувати
Рефрактерна анемія — така, що не лікується. Її часто розглядають як головний прояв мієлодиспластичних синдромів.
Залізодефіцитна анемія також може бути рефрактерною, внаслідок серйозних проблем травної системи, коли відбувається значне порушення метаболізму заліза.
Градація анемії Редагувати
Градація анемій за рівнем гемоглобіну в крові (за ВООЗ):
- Ступінь 1 (легка форма анемії): 10 г/дл
- Ступінь 2 (помірна анемія): 7-10 г/дл
- Ступінь 3 (тяжка анемія): нижче 7 г/дл
Градація анемії (за Національним інститутом раку):
- Ступінь 0 (у межах норми) 12,0-16,0 г/дл для жінок і 14,0-18,0 г/дл для чоловіків
- Ступінь 1 (м'який) 10 г/дл до рівня в межах норми
- Ступінь 2 (середній) 8,0-10,0 г/дл
- Ступінь 3 (тяжкий перебіг) 6,5-7,9 г/дл
- Ступінь 4 (небезпечний для життя) < 6,5 г/дл
Клінічні прояви Редагувати
Анемія може розвинутись у багатьох людей. В деяких із них її ознаки можуть бути незначними або розмитими, через що такі люди не звертаються по домогу до лікарів і анемію не виявляють. Прояви можуть бути пов'язані власне з анемією або першопричиною.
Найчастіше люди з анемією мають неспецифічні прояви: відчуття слабкості або втому, загальне нездужання, а іноді запаморочення, кружляння в голові, погану концентрацію уваги та розуміння. Вони можуть також мати задишку (утруднене дихання) при фізичних навантаженнях. За дуже тяжкої анемії організм може компенсувати недостатність кисню збільшенням частоти серцевих скорочень. Пацієнт може мати стенокардію (у випадку наявності захворювання серця), переміжну кульгавість на ногах і ознаки серцевої недостатності.
При огляді можлива блідість шкіри та слизових оболонок, проте це не є надійною ознакою. Деякі зміни можуть бути ознакою конкретної причини анемії, наприклад, койлоніхія (блідість піднігтевої шкіри при дефіциті заліза), жовтяниця (при загибелі червоних кров'яних тілець — гемолітична анемія), деформація кісток (відбувається при таласемії) або виразки на ногах (буває при серпоподібноклітинній анемії).
Ознакою тяжкої анемії може бути гіпердинамічний кровообіг: тахікардія, прискорений пульс, поява серцевих шумів, гіпертрофія лівого шлуночка. Також можуть бути ознаки серцевої недостатності.
У пацієнтів із залізодефіцитною анемією частіше може зустрічатися синдром неспокійних ніг.
Менш поширені симптоми можуть включати набряки ніг чи рук, хронічну печію, розпливчасті синці, блювання, підвищене потовиділення.
Діагностика Редагувати
| Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
Анемію, як правило, діагностують за результатами проведення клінічного аналізу крові. Окрім зниження числа еритроцитів та рівня гемоглобіну, автоматичні або напівавтоматичні лічильники (аналізатори) також вимірюють розмір червоних кров'яних клітин методом проточної цитометрії, яка є важливим інструментом визначення причини анемії. Розгляд пофарбованого мазка крові за допомогою мікроскопа також є доцільним, а іноді, необхідним у тих регіонах світу, де автоматизація аналізу є менш доступною. У сучасних лічильниках, чотири параметри (еритроцити, гемоглобін, середній еритроцитарний гемоглобін і середня концентрація еритроцитарного гемоглобіну) вимірюють, розраховують в порівнянні із значеннями з поправкою на вік і стать.
| Вік і стать | Гемоглобіновий поріг (г/дл) | Гемоглобіновий поріг (моль/л) |
|---|---|---|
| Діти (0.5-5.0 років) | 11.0 | 6.8 |
| Діти (5-12 років) | 11.5 | 7.1 |
| Підлітки (12-15 років) | 12.0 | 7.4 |
| Жінки, не вагітні (>15 років) | 12.0 | 7.4 |
| Жінки вагітні | 11.0 | 6.8 |
| Чоловіки (>15років) | 13.0 | 8.1 |
«Кінетичний» підхід до анемії зараз став більш поширеним, ніж у минулому, серед великих медичних центрах США й деяких інших багатих країнах, тому що вони мають можливість визначити ретикулоцитарний індекс. Ретикулоцити виробляє кістковий мозок як нові червоні кров'яні тільця. Ретикулоцитарний індекс розраховують за співвідношенням рівня до анемії і ступенем, на який ретикулоцити збільшилися у відповідь на анемію. Якщо ступінь анемії має важливе значення, навіть «нормальна» величина ретикулоцитів насправді, можливо, відображає неадекватну відповідь.
При проведенні мікроскопії діяльність кісткового мозку також може бути оцінена за чисельністю та морфологією еритроцитів. Новостворених еритроцитів, як правило, дещо більше, ніж старих еритроцитів і виявляють поліхромазія. Оцінка еритропоезу може допомогти виявити, наскільки кістковий мозок буде в змозі компенсувати втрати, і з якою швидкістю.
Якщо причина анемії не очевидна, в діагностиці використовують інші тести: визначення ШОЕ, феритину, сироваткового заліза, трансферину, фолієвої кислоти, рівню сироваткового вітаміну В12, гемоглобіну, ниркові функціональні тести (наприклад, креатиніну в сироватці).
Коли діагноз залишається невиявленим, дослідження кісткового мозку шляхом пункції груднини, тазових кісток дозволяє роздивитися під мікроскопом попередників еритроцитів.
Лікування Редагувати
Лікування анемії спрямоване, в першу чергу, на ліквідацію причин.
Мегалобластну анемію лікують шляхом усунення причин (наприклад, лікування дифілоботріозу) і парентерального введення вітаміну В12 або вітаміну В6.
Якщо причиною є недостатнє формування крові генетичні дефекти, потрібне лікування або трансплантація кісткового мозку. Загалом, при повільному переході (приблизно протягом декількох місяців), в результаті анемії пацієнти краще себе почувають, ніж при гострому переході, що обумовлено масивним крововиливом протягом декількох годин. Це пов'язано з тим, що організм адаптується до тривалої відсутності гемоглобіну. Гостра кровотеча лікується переливанням еритроцитів-концентратів. Точного значення потрібної кількості переливання крові не існує. Замість цього слід розглядати в додаток до крові тривалість, тяжкість та причини анемії й історії, віку та клінічного стану пацієнта. Служби донорства крові в ДРК використовуються у випадку зниження гематокриту в результаті гострої крововтрати (нижче 30% хворих у критичному стані з серцево-судинними захворюваннями і 20% в здорових пацієнтів).
Еритропоетин є глікопротеїном, гормоном, який є чинником зростання для формування червоних кров'яних тілець (еритроцитів) у крові (кровотворення), має важливе значення. Еритропоетин, епоетин альфа, в основному використовується в лікуванні анемії у діалізних пацієнтів, в яких кров порушується через розвиток ниркової недостатності, а також після циклів хімієтерапії.
Патогенетична терапія залізодефіцитної анемії включає обов'язкове використання препаратів заліза внутрішньо (ферроплекс, конферон, тардіферон, мальтофер) або парентерально (феррум лек, венофер, суфер тощо).
У 2009-му році винахідник Крістофер Чарльз вирушив до Камбоджі, де виявив, що більшість людей хворіють на залізодефіцитну анемію. Цю поширену проблему дуже легко вирішити за допомогою вітамінів і добавок, але, на жаль, жителі бідних країн не можуть собі їх дозволити. Доктор Чарльз придумав залізну рибку, яку потрібно варити з будь-якою стравою 6-10 хвилин. Фігурка рибки забезпечує до 75% від рекомендованої добової дози заліза для дорослого організму. А користуватися нею можна протягом декількох років. Більш ніж половина жителів Камбоджі, які використовували залізну рибку, не стикалися з проблемами анемії протягом останніх 12 місяців[джерело?].
Примітки Редагувати
- ↑ NDF-RT
- ↑ Drug Indications Extracted from FAERS — doi:10.5281/ZENODO.1435999
- Inxight: Drugs Database
- Inxight: Drugs Database
- Анемія // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
- Недокрів'я // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
- Малокрів'я // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
- . Архів оригіналу за 12 грудня 2013. Процитовано 10 грудня 2013.
- . Архів оригіналу за 26 жовтня 2021. Процитовано 5 січня 2013.
Література Редагувати
| Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (березень 2019) |
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Посилання Редагувати
- Анемія [ 10 березня 2016 у Wayback Machine.]