Едуард Олександрович Акулін (біл. Эдуард Аляксандравіч Акулін; нар. 7 січня 1963, с. Великі Немки, Вітківський район, Гомельська область, БРСР) — білоруський поет, перекладач, бард.
| Акулін Едуард Олександрович | |
|---|---|
| біл. Эдуард Аляксандравіч Акулін | |
| | |
| Народився | 7 січня 1963 (60 років) Великі Немки, Вітківський район, Гомельська область, БРСР, СРСР |
| Громадянство | Білорусь |
| Національність | білорус |
| Діяльність | перекладач, поет |
| Сфера роботи | поезія |
| Alma mater | Гомельський державний університет імені Франциска Скорини |
| Мова творів | білоруська |
| Роки активності | 1988 — сьогодення |
| Членство | Союз білоруських письменників |
| Батько | Олександр Акулін |
| Премії | Перший національний фестиваль білоруської бардівської пісні (1993) Міжнародна премія Миколи Ганька (2013) «Гліняны Вялес» (2014) «Срэбнае лятучае пяро» (2016) |
| |
Біографія ред.
Виховання та освіта ред.
Народилась 7 січня 1963 р. у селі Великі Немки на Вітківщині.
Закінчив Гомельський державний університет і аспірантуру НАН Білорусі.
Поетична творчість ред.
Збірки поезії:
- «Лес дзённага асвятлення» (1988)
- «Пяшчота ліўня» (1990)
- «Крыло анёла» (1995)
- «Радно» (2000)
- «Непрычалены човен» (2003)
- «Вітражы» (2009)
- «Малітва воч» (2012)
- «Святая ноч» (2013)
Є автором драматичної містерії «На Каляды» (1996); двох пісенних магнітоальбомів: «Мая Крывія» (1995), «Як яна і я» (2000); а так само компакт-дисків: «Напачатку была Песьня» (2003), «Песьні залатой Крывіі» (2008), «Не магу жыць без крыл…» (2012).
Акулін є перекладачем з української, польської, литовської, словенської, болгарської, німецької мов.
Вірші Едуарда Акуліна перекладалися англійською, французькою, італійською, українською, російською, польською, болгарською, словенською, хорватською, сербською, литовською, латиською і німецькою мовами.
Премії ред.
Примітки ред.
Література ред.
- Эдуард Аляксандравіч Акулін // Беларускія пісьменнікі: Біябібліяграфічны слоўнік. У 6 т. / пад рэд. А. І. Мальдзіса. — Мн.: БелЭн, 1992—1995.
Посилання ред.
- Едуард Акулін [ 30 січня 2018 у Wayback Machine.] // budzma.by