Бартошевський Іван (Іоанн) (18 січня 1852, Львів — 13 грудня 1920, Львів) — священник і релігійний діяч Української греко-католицької церкви, богослов, письменник, педагог, професор Львівського університету, редактор часопису «Рускій Сіонъ». У Галичині Іван Бартошевський був знаним автором богословських, гомілетичних та педагогічних праць, став першим викладачем Львівського університету, кому вдалося створити авторський навчальний посібник з педагогіки. Бартошевський був яскравим представником релігійної течії української національної педагогіки.
| Іван Бартошевський | |
|---|---|
| світлина 1879 року | |
| Основні відомості | |
| Народження | 18 січня 1852 Львів, Австрійська імперія |
| Країна: | Австрійська імперія Австро-Угорщина ЗУНР |
| Альма-матер: | Віденська духовна семінарія |
| Заклад: | Львівський університет |
| Конфесія: | УГКЦ |
| Смерть: | 13 грудня 1920 (68 років) |
| Львів | |
| Місце поховання: | |
| Праці й досягнення | |
| Рід діяльності: | теолог, письменник, педагог |
| Основні інтереси: | теологія |
| Звання: | професор |
| Ступінь: | доктор теології |
| Титул: | пресвітер |
| Нагороди: | |
| Висловлюваня у Вікіцитатах |
Життєпис ред.
Народився 18 січня 1852 року у Львові в сім'ї Григорія і Марії Бартошевських.
Середню освіту здобув в Академічній гімназії. Закінчив греко-католицьку духовну семінарію у Відні «Барбареум», де в 1877 році отримав вчене звання доктора теології.
У 1879 році почав викладацьку діяльність у Львівському університеті. У 1879–1918 роках викладав пасторальну теологію та педагогіку на теологічному факультеті Львівського університету українською мовою. У 1920 році вийшов на спочинок.
Помер 13 грудня 1920 року у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі, поле 51.
Проживав спочатку за адресою вулиця Хорунщини, 18 (перший поверх) , а з 1905 року і до смерті - у власному помешканні по вулиці Домса 5. Разом з ним за останньою адресою проживала Юлія Парандовська та їхній син - польський письменник Ян Парандовський.
Церковна і релігійно-просвітницька діяльність ред.
- 1875 — священик греко-католицької церкви.
- 1891 — дійсний радник і референт греко-католицької Митрополичої Консисторії
- 1895 — почесний канонік греко-католицької Митрополичої Капітули
- 1897 — радник Митрополичого суду для шлюбних справ і інстанційного суду
- 1872–1880 — голова редколегії церковного часопису «Рускій Сіонъ».
- 1887–1898 — член редколегії церковного часопису "Душпастырь" (Орган Товариства св. Апостола Павла)
- 1893 — заступник голови Товариства св. Апостола Павла
Викладацька кар'єра ред.
Викладав на теологічному факультеті Львівського університету
- 1879 — ад'юнкт;
- 1881 — доцент пасторальної теології;
- 1884 — надзвичайний професор пасторальної теології;
- 1885 — звичайний професор пасторальної теології;
- 1890 — звичайний професор педагогіки;
- У 1888/1889 і 1893/1894 роках обирався деканом теологічного факультету;
- У 1889/1890, 1890/1891,1891/1892,1894/1895,1895/1896 і 1896/1897 — продеканом теологічного факультету;
- З 1905 року керував гомілетичним семінаром для студентів теологічного факультету греко-католицького віросповідання.
Громадська діяльність ред.
Відстоював українську мову як мову викладання у Львівському університеті. Брав посильну участь у змаганнях за український університет у Львові, про що свідчить наступний текст:
| У відповідь на заяву польських професорів, що Львівський університет є чисто польський, а не утраквістичний, заявили дня 13. марта 1907. р. руські професори університету у Львові: Іван Бартошевський, Мих. Грушевський, Ст. Дністрянський, Іван Добрянський, Йосиф Комарницький, Ол. Колесса, Тит Мишковський, Петро Стебельський і Кирило Студинський, що домагаються виділення єствуючих руських катедр в окреме автономне тіло і безпроволочного доповнення їх системізуваними новими катедрами,— в ціли зорґанізування руського університету у Львові. | ||
— Кость Левицький. Історія політичної думки галицьких українців (1848-1914). Львів, 1926. С. 440. |
Основні праці ред.
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Бартошевський Іван |
- Проповеді недільні. Львів, 1897.
- Проповеді страсні і воскресні. Львів, 1891.
- Педагогія руска або Наука о воспитаню. Львів, 1891.
- Проповеді похоронні. Львів, 1899.
- Проповеді празничні для сельского народа. Львів, 1901.
- Пасторальна теологія. Львів, 1902.
- Святе Письмо Старого и Нового Завіта съ поясненями. Львів, т. І–VII, 1900–1908.
- Христіянсько-католицька педагогія або наука о вихованю. Львів, 1909.
- Статті на богословські теми в українських церковних журналах.
Нагороди ред.
Приватне життя ред.
Позашлюбним сином Івана Бартошевського та Юлії Парандовської був видатний польський есеїст Ян Парандовський. Цей факт встановила й оприлюднила в своїй книзі «Хто ти є. Початок родинної саги» (2014) онука Я. Парандовського, відома польська акторка Йоанна Щепковська.
Примітки ред.
- Księga Adresowa Stoł. Miasta Lwowa. Rocznik I [ 29 січня 2021 у Wayback Machine.]. — Lwów: Wydawca i właściciel Fr. Reichman, 1897. — S. 4. (пол.)
- Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie. — Wien 1918. — S. 1008.(нім.)
- Joanna Szczepkowska Kto ty jesteś? Początek sagi rodzinnej [ 7 листопада 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
- Лучук І. Хто був батьком Яна Парандовського [ 29 червня 2017 у Wayback Machine.].
Джерела ред.
- Енциклопедія українознавства. — Т. 1. — Львів, 1993. — С. 96.
- Лучук І. (6 квітня 2015). Хто був батьком Яна Парандовського. zbruc.eu (англ.). Zbruč. оригіналу за 29 січня 2021. Процитовано 23 січня 2021.
- Ярісевич Д. Бартошевський Іван // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — С. 285. — ISBN 966-02-2681-0.
- Barwiński B. Bartoszewski Jan (1852—1920) // Polski Słownik Biograficzny — T. I. — Kraków, 1935. — S. 328—329. (пол.)
Посилання ред.
- Святе Письмо Старого и Нового Завіта съ поясненями [ 13 квітня 2018 у Wayback Machine.]