Starship

Starship — система космічного запуску багаторазового використання, що належить до надважких ракет-носіїв і розробляється американською компанією SpaceX для транспортування людей на Марс (і навіть далі) і повернення їх на Землю.

Starship

Прототип SN20
Прототип SN20
Призначення	Колонізація Марса; Транспортування на Місяць, включно із туристичними місіями; Запуски на орбіту; Міжконтинентальні перевезення на Землі
Виробник	SpaceX
вартість запуску ()	$2 млн (собівартість), $900 тис. (паливо) (розробка — $2—3 млрд)
Розміри
Висота	120 м
Діаметр	9 м
Маса	із КВ 5'000'000 кг
Ступенів	2
Вантаж
Вантаж на ННО	понад 100 000 кг
Вантаж на Марс	при дозаправці у космосі: понад 100 000 кг
Вантаж на Землю з орбіти	50 000 кг
Споріднені ракети
Аналоги	SLS, New Glenn
Історія запусків
Статус	будується
Космодроми	Космічний центр імені Кеннеді, LC-39а; стартовий комплекс SpaceX; плаваюча платформа ASDS
Перший запуск	перший суборбітальний політ планується у 2023
Перший ступінь - Super Heavy
Довжина	70 м
Діаметр	9 м
Двигуни	33 Raptor
Тяга	~75 000 кН
Питомий імпульс	330 с, у вакуумі: 350 с
Паливо	3 400 000 methalox: надохолоджені CH4 і О2
Другий ступінь - Starship
Довжина	50 м
Діаметр	9 м
Маса порожнього	120 000 кг
Повна маса	1 320 000 кг
Двигуни	3 Raptor і 3 RaptorVac
Тяга	~14 000 кН
Питомий імпульс	380 с
Паливо	1 200 000 methalox

Перший ступінь ракети називається Super Heavy (укр. Надважкий). Він призначений для виведення на орбіту другого ступеня, що водночас є і космічним кораблем зі спільною з ракетою назвою — Starship (укр. Зореліт). Останній випускатиметься в кількох версіях: пасажирська, вантажна (можливий варіант підйому супутників величезних розмірів) або танкер для космічної дозаправки. Обидва ступені працюватимуть із двигунами Raptor і повертатимуться на злітно-посадковий майданчик. Після заправки Starship знову буде готовим до польоту.

Генеральний директор SpaceX Ілон Маск вважає, що Starship буде здатний повністю замінити поточні ракети Falcon і космічні кораблі Dragon та Dragon 2, що наразі експлуатує його компанія. Підрахунки SpaceX дають змогу припускати, що запуск нової ракети буде дешевшим, ніж запуск наявних транспортних засобів. Кошти на розробку Starship планується отримувати від запуску супутників, проєкту Starlink (високошвидкісний супутниковий інтернет) та приватних інвесторів.

Історія розвитку

Ще у 2007 році Ілон Маск заявив про особисту мету, яка в кінцевому підсумку дала б людині можливість провести дослідження Марса, його колонізацію та, можливо, тераформування. Деяка уточнювальна інформація про цю місію надходила протягом 2011—2015 рр., включно із заявою про те, що перші колоністи прибудуть до Марса не раніше середини 2020-х років.

Міжпланетна транспортна система

У жовтні 2012 року Маск публічно заявив, що планує розробити ракетну систему багаторазового використання, можливості якої значно перевищуватимуть ті, що наявні у будь-якої з ракет сімейства Falcon, на які він витратив кілька мільярдів доларів. В інтервалі 2013—2016 рр. ця нова ракетна система мала назву Mars Colonial Transporter, а в 2016—2017 рр. Маск став називати її Interplanetary Transport System (ITS) (укр. Міжпланетна транспортна система).

27 вересня 2016 року Маск оприлюднив деталі дизайну космічного транспортного засобу, включно з розмірами, матеріалом, кількістю і типом двигунів, їх тягою, пасажиро- і вантажопід'ємністю, орбітальним танкером для дозаправки та інші деталі інфраструктури на Землі та на Марсі.

У листопаді 2016 року SpaceX заявила про намір перед апаратами ITS послати на Марс Falcon Heavy разом із космічним кораблем Red Dragon, що на той момент розроблявся. Однак виявилися деякі проблеми з його посадкою, і в липні 2017 року було повідомлено, що ці розробки припиняються, натомість увага компанії буде зосереджена на побудові значно більшого корабля, ніж Red Dragon, але меншого за розмірами й потужністю, ніж анонсована раніше ITS.

BFR

29 вересня 2017 року на 68-му щорічному засіданні «Міжнародного конгресу астронавтики» в Аделаїді (Австралія) Ілон Маск у своїй промові про мультипланетне життя дав нову назву своїй ракеті — Big Falcon Rocket (BFR). Він також навів її нові характеристики: висота — 106 м, діаметр — 9 м, матеріал корпусу — вуглепластик, 31 двигун Raptor — на першому ступені та 6 двигунів Raptor — на другому (4 одиниці вакуумної версії та 2 атмосферної). Знизу космічний корабель планували оснастити маленьким крилом «delta wing» із закрилком, що б дало б змогу здійснювати посадку в атмосферах різної густини (або взагалі без атмосфери) з вантажем різноманітної маси, розміщеним у носовій частині. Маск зазначив, що після успішного проходження усіх тестів BFR полетить на Марс у 2022 році.

7 лютого 2018 року після Тестового польоту Falcon Heavy із Tesla Roadster Ілона Маска на борту керівник SpaceX повідомив, що більше не планує використовувати FH для пілотованих місій, а Dragon 2 на ННО (МКС) запускатиметься ракетою Falcon 9 Block 5. Для відправлення ж людей до Місяця і далі SpaceX активніше візьметься за розробку BFR.

У березні 2018 року з'явилася інформація, що SpaceX орендувала на 10 років (із можливістю продовження цього терміну) частину порту на Каліфорнійському узбережжі біля Лос-Анджелеса (США). Там мала бути зведена будівля, у якій і виготовлятимуть ракету. Транспортування наземним шляхом такого великого об'єкта надто складне, тому його планували переправляти до стартового майданчика океаном. Також у цей порт міг би повертатися ASDS, та здійснюватися відновлювальні роботи над частинами ракети, що повернулися. У той час над ракетою працювали 40 робітників, у майбутньому їх кількість заплановано збільшити до 700. У квітні Маск поділився фото, що зображувало спеціальний шаблон — конструкцію, на якій мали виготовляти корпус корабля.

У серпні 2018 року транспортне командування Повітряних сил США висловило інтерес до нової розробки, яка була б здатна переносити величезний вантаж у будь-яку точку Землі максимум за годину.

17 вересня 2018 року відбулося представлення першого пасажира BFR. Ним виявився японський мільярдер Юсаку Маедзава. На цьому заході Маск зізнався, що знову змінив конструкцію другого ступеня, запланувавши замість «delta wing» розмістити на ньому три стабілізатори● на нижній частині корабля та два менших згори — за схемою «качка». Три посадкові опори мали висуватися із нижніх стабілізаторів перед посадкою. Двигунів на другому ступені стало сім, всі вони атмосферної версії.

Starship

Ілон Маск розповідає про спроможності Starship командуванню повітряно-космічної оборони Північної Америки, 19 квітня 2019 року, Колорадо-Спрінгс

У листопаді 2018 року перший ступінь отримав назву «Super Heavy», а другий — «Starship». Таке ж ім'я має і вся ракета загалом. У грудні керівник SpaceX повідомив, що Starship виготовлятимуть не із запланованого раніше вуглепластику, а з «досить важкого, але дуже міцного металу», що без проблем витримуватиме входження в атмосферу Землі, а тим паче Марсу. Це буде неіржавна сталь 301-ї серії з додаванням хрому та нікелю, що надає їй жароміцності (здатна витримувати 1177 °С (1450 K) без втрати властивостей, на відміну від 200 °С для вуглепластику) та деформівності навіть за –200 °С (зберігаючи при цьому достатню жорсткість). Також цій заміні сприяла складність виготовлення вуглепластику та його висока вартість: $200 кг проти $3 за сталь. У багатьох випадках металеву конструкцію значно легше ремонтувати, застосовуючи зварювання. Маск припустив, що з навітряного боку корабля доведеться робити транспіраційне охолодження крізь спеціально створені у додатковому прошарку корпуса корабля отвори. У тому ж місяці на стартовому комплексі SpaceX, що знаходиться у Техасі, почалося виготовлення першого тестового апарата.

У березні 2019 року інструмент для виготовлення вуглепластикового корпусу, що містився у порту Лос-Анджелеса і був придбаний лише рік тому за кілька мільйонів доларів, розібрали. Але вже у травні майстерню з виготовлення прототипу Starship помітили у містечку Коко (Флорида), що за 25 км по прямій від мису Канаверал. Запускати апарат планують із центру Кеннеді.

У звіті щодо космічного телескопа LUVOIR, що вийшов у серпні 2019 року, зазначена можливість використання Starship для запуску вищеназваного апарата. Його розробники із Центру Ґоддарда зверталися до SpaceX для узгодження допустимих розмірів корисного вантажу, який здатна перевозити ракета.

29 вересня 2019 року на техаському будівельному майданчику відбулася презентація першого повнорозмірного прототипу другого ступеня. Пояснюючи, чому основним матеріалом для ракети було обрано сталь, а не вуглепластик, Маск зазначив, що таким чином на матеріали для однієї ракети витрачатиметься не $400—500 млн, а лише $10 млн. У жовтні Гвен Шотуелл поділилася планами SpaceX, згідно з якими до 2022 року на Місяць планують посадити вантажний корабель, а до 2024 — з екіпажем. Також компанія отримала від НАСА $3 млн на подальше вдосконалення технології космічної дозаправки одним кораблем Starship іншого.

У лютому 2020 року компанія отримала повторний дозвіл на оренду порту в Лос-Анджелесі. Там планується виготовляти складові частини Starship, так звані модулі, транспортувати їх до Техасу і вже там збирати докупи.

У травні 2020 року отримано ліцензію для ракети від FAA на суборбітальні запуски. А у червні на майданчику в Бока-Чика з'явився робот-пес від компанії Boston Dynamics. Вочевидь його назвали Зевсом, оскільки було помічено велику будку із таким написом. Користь від такого «собаки» у численних сенсорах (звуковому, температурному тощо) та камерах; його можна відправляти на випробувальний майданчик навіть у той час, коли доступ людям заборонений правилами техніки безпеки.

Наприкінці 2020 року компанія придбала дві глибоководні бурові вишки вартістю $3,5 млн. кожна, маючи плани переобладнати їх у плавучі платформи для космічних кораблів (ASDS). Вони названі «Фобос» і «Деймос».

У серпні 2021 року Ілон Маск поділився коротким відео та фотографіями ракети і процесу транспортування двигунів Super Heavy. SpaceX провела пробний запуск вакуумного двигуна Raptor у жовтні, а у листопаді Маск зазначив, що перший орбітальний політ прототипу космічного корабля Starship заплановано на початок 2022 року, після завершення перевірки FAA. 28 грудня у FAA заявили, що Управління не встигає виконати експертизу до 31 грудня 2021 року. Тому перший орбітальний політ Ship 20 перенесли на березень.

10 лютого 2022 року компанія SpaceX завершила будівництво повноцінного прототипу Starship. Ракета готова до першого орбітального польоту. 11 лютого Ілон Маск провів презентацію Starship.

16 квітня 2023 року у SpaceX заявили, що планують запустити ракету Starship 17 квітня 2023 року, о 7 ранку за місцевим часом у Техасі (США). Вона матиме 150-хвилинне вікно запуску. Однак за 40 с до старту запуск було скасовано через замерзання клапану тиску. Повторний запуск заплановано на четвер (20 квітня), тобто SpaceX вдруге спробує запустити свій гігантський корабель Starship у космос. 62-хвилинне вікно запуску відкривається о 09:28 за східним часом (13:28 за Гринвічем).

20 квітня 2023 року, о 16:33 за київським часом, SpaceX все ж здійснила перший суборбітальний запуск багаторазової ракетної системи Starship. Однак менш ніж за чотири хвилини після старту перший ступінь Super Heavy не зміг відділитись від другого, через що ракета на висоті 39 км над Землею почала обертатись і на висоті 29 км — вона була керовано підірвана.

23 квітня 2023 року Ілон Маск у своєму Twitter повідомив, що повторний запуск ракетної системи Starship відбудеться через 1—2 місяці після попередньої невдалої спроби. Однак 27 квітня 2023 року стало відомо, що Федеральне управління цивільної авіації США заборонило компанії SpaceX проводити нові запуски Starship. Заборона була введена через випадок вибуху Starship під час запуску, який трапився 20 квітня. Розслідування комісії визначило, що уламки ракети впали поряд із будинками та місцями проживання тварин, які перебувають під загрозою зникнення. Зокрема, пил та залишки Starship посипалися на місто Порт-Ізабел (штат Техас). Розліт трапився приблизно за 10 км від пускового майданчика SpaceX. Постраждав від вибуху й пляж Бока Чіка, де гніздяться рідкісні птахи та морські черепахи. 1 травня 2023 року група екологів подала до суду на Федеральну авіаційну адміністрацію, оскарживши схвалення розширеного запуску ракет компанії SpaceX поруч із національним заповідником дикої природи в Південному Техасі. Позивачі вважають, що дозвіл видали без детального екологічного дослідження. Водночас в позові зазначено, що інцидент 20 квітня став останнім із серії щонайменше дев'яти вибухів, які за своїми наслідками схожі на подію зі Starship.

Загальний опис

Ракета має у висоту 118 м і складається із двох основних частин: першого ступеня — Super Heavy та другого ступеня — Starship. Останній об'єднаний із секцією для корисного вантажу і є космічним кораблем. Обидва ступені розроблені для повного багаторазового використання, щоб максимально здешевити вартість запуску. Пальним для їх двигунів слугуватиме так званий methalox, тобто зріджені гази метан (t = −180 °C) та кисень (t = −207 °C). Цей космічний транспортний засіб належать до апаратів із вертикальним приземленням^[en]. Під час повернення Super Heavy сідатиме на стартовий майданчик, а Starship — поблизу нього. Маніпулятори, встановлені на стартовій вежі, обхоплюватимуть їх і фіксуватимуть на посадковому місці.

Перший ступінь

Super Heavy має 70 м у висоту та 9 м у діаметрі. Його очікувана злітна маса складе близько 3800 т, із яких 2800 — кисень, 800 т — метан і до 200 т — суха маса апарату. Корпус та паливні баки виготовлені із неіржавного сплаву; конструкційно Super Heavy буде схожий на перший ступінь Falcon 9. Секція для двигунів вміщатиме їх у собі 33 одиниці. При цьому кілька центральних установлять так, щоб під час польоту вони мали змогу нахилятися до 15 градусів у потрібному напрямку, керуючи вектором тяги. Чотири решітчасті керуючі поверхні по 3 т кожна, на відміну від литих титанових, що на Falcon 9, виготовлятимуть із неіржавного сплаву методом зварювання. Це здешевлює та спрощує процес виробництва. Саме за них планується зачіпляння першого ступеня під час його посадки і утримання його маніпуляторами стартової вежі. Завдяки цьому вдалося відмовитися від зайвої маси посадкових опор.

Другий ступінь (космічний корабель)

Розстикування ступенів

Висота корабля Starship — 50 м, діаметр — 9 м. Він має шість двигунів Raptor загальною тягою близько 12 МН: три рухомі — для роботи у атмосфері (аналогічні тим, що встановлені на першому ступені) і ще три — для вакуумного середовища (зі збільшеним питомим імпульсом). Зореліт оснастили двома керуючими поверхнями у кормовій частині та двома у носовій. Вони є рухомими задля вибору кута атаки під час руху у верхніх шарах атмосфери та повороту навколо осей обертання протягом подальшого спуску. Реактивною системою керування є рушії, що працюють із метаном і киснем. Вони здатні впливати на напрямок руху літального апарата в тому числі і у вакуумі. Акумулятори для електро обладнання розміщуються у носовій частині. Там же буде встановлений невеликий бак із киснем для живлення двигунів під час повернення із орбіти. Додатковий метановий бак знаходиться в основному кисневому. Їх поява обумовлена необхідністю уникнення кавітації та переривання роботи двигунів внаслідок перетікання залишків палива по всьому об'єму основних баків під час зниження та посадки.

Відомо, що Starship виготовлятимуть у кількох конфігураціях:

• Космічний корабель — великий транспортний засіб, здатний перевозити вантажі та пасажирів у межах Землі, на орбіту або на інші планети.
• Танкер — призначений, щоб доставляти на ННО пальне для дозаправки на орбіті іншого Starship. Отримавши metalox від кількох танкерів, космічний корабель зможе остаточно покинути орбіту Землі та відправитися на Місяць чи іншу планету.
• Апарат для запуску супутників, у якому герметичні секції на носі космічного корабля замінять на один відсік. Він матиме величезну відкидну панель, через яку супутники переміщуватимуться назовні, або навпаки, захоплюватимуться маніпулятором і поміщуватимуться всередину відсіку для повернення на Землю.
• Космічний зонд — для максимального зменшення маси на нього не встановлюватимуть вантажні секції та обладнання для безпечної посадки. Тягу створюватимуть лише три двигуни. Зв'язок із Землею забезпечуватимуть кілька апаратів Starlink, розміщених у секціях біля двигунів.

Особливості корабля

• Кожен Starship буде спроможний літати тричі на добу.
• Зорельоти матимуть можливість автоматизованого зближення та стикування у космосі.
• У пасажирському кораблі буде 40 кают, у кожну з яких можна втиснути 5—6 осіб, але більш комфортною виглядає величина у 2—3 людини. Тобто, на Марс можна перевезти 100 людей за раз. Загалом корабель матиме 1000 м³ герметичного об'єму (майже на 70 м³ більше, ніж на МКС) плюс 88 м³ негерметичного (біля двигунів); окрім кают там будуть великі загальні зали, центральне сховище, камбуз і притулок, де можна перечекати сонячний шторм під час перельоту до Марса.
• Спуск відбуватиметься не лише двигунами уперед, як у першого ступеня, а й із нахилом на «живіт» корабля. Під час входження в атмосферу передня поверхня корабля значно розігріватиметься. Тому в тих місцях буде викладена шестикутна плитка із кераміки (раніше планувалася сталева). Кілька таких було протестовано під час випробування Starhopper та на кораблі Dragon протягом місії SpaceX CRS-18. На інших поверхнях, де температура не підніматиметься вище 1177 °С (1450 К), неіржавна сталь 301-ї серії, із якої буде зроблений корпус корабля та паливні баки, не потребуватиме додаткового захисту.
• Завдяки надійній роботі двигунів рівень безпеки під час посадки корабля буде рівнозначним приземленню на звичайному літаку.

Випробування

Користуючись тим, що Starship виготовляється із відносно дешевого неіржавного сплаву (на відміну від інших ракет та космічних кораблів, на виготовлення яких витрачаються значні кошти), SpaceX послуговується алгоритмом: «швидке будівництво—випробування—невдача—виправлення помилок—будівництво наступного прототипа». Загалом тестування прототипів корабля можна умовно розділити на три групи, залежно від запланованої висоти їх підйому.

Зоряний стрибунець

Starhopper

12 березня 2018 року Маск розповів, що команда SpaceX планує перевіряти перший прототип свого космічного корабля короткими польотами із поступовим збільшенням амплітуди підйому (на кшталт випробувань Grasshopper). Це відбуватиметься на стартовому комплексі SpaceX у Техасі. Там компанія отримала дозвіл на підйом до 5 км. У кінці грудня 2018 року почалося будівництво першої тестової версії Starship — Starhopper (укр. «Зоряний стрибунець», «Зореконик»). Його запуски мали допомогти підтвердити герметичність системи подавання пального, перевірити роботу двигуна Raptor, методику створення в баку з пальним автогенного тиску, що дасть змогу відмовитися від встановлення ємності з гелієм, а також узгодити алгоритми дій під час підйому та приземлення.

Планувалося, що Starhopper складатиметься з трьох частин (фото):

• основа — має три нерухомі посадкові опори-стабілізатори. Це такий собі паливний бак зі стінками товщиною 12,5 мм, розділений на ємності для метану та кисню, з одним двигуном;
• циліндрична середина та конусоподібна верхівка (пізніше об'єднані в один блок) — сформовані із листів тонкого блискучого металу.

Зовнішні відеофайли
	Транспортування Starhopper на YouTube
	Підйом на 150 м на YouTube

Але після того як 23 січня 2019 року внаслідок сильного вітру у 80 км/год сталося перекидання з'єднаних верхівки і середньої частини, заново їх уже не складали. Було вирішено, що для перших коротких стрибків буде досить і самої основи, тому 8 березня її транспортували до стартового майданчика. Після трьох запусків із максимальним підйомом до 1 м, 26 липня здійснено стрибок на 20 м. Маск виклав відео з камери біля двигуна.

27 серпня відбувся другий підйом цього апарата, але вже на 150 м, під час якого він перелетів на сусідній посадковий майданчик, пробувши у повітрі 57 с. Там він здійснив м'яке вертикальне приземлення. Надалі Starhopper застосовуватимуть, як стенд для випробування двигунів.

Підготовка до суборбітальних запусків

Вони розраховані на дослідження режимів польоту^[en] на суборбітальних висотах та «значних швидкостях», а також для попередньої перевірки системи термічного захисту.

Перший корабель (Mk1) почали будувати в березні 2019 року у селищі Бока-Чика (Техас), а другий (Mk2) — у травні в містечку Коко (Флорида). Команди будівельників ділилися отриманими результатами та техніками виробництва. Літальні апарати зварювалися з великої кількості сталевих листів. Кораблі мали розміри оригіналу. Mk1 важив 200 т. Орієнтування в просторі під час входження в атмосферу і приземлення, а також стабілізація руху Starship, мали здійснюватися через чотири рухомі керуючі поверхні (по дві згори та знизу). Їх би живили чотири акумулятори від автомобіля Tesla по 100 МВт·год кожен. Крутний момент у Mk1 планували передавати за допомогою гідроакумулятора, а надалі — перейти на електромеханічний спосіб. У вакуумі зміна напрямку руху мала відбуватися завдяки рушіям РСК, що працювали б на стисненому азоті.

Зовнішні відеофайли
	Невдача у тестуванні Mk1 (20 листопада 2019)

Випробування Mk1 мало проходити наприкінці 2019 року з підйомом на 20 км за допомогою трьох двигунів. Однак 20 листопада під час попередніх випробувань із заливкою у паливні баки кріогенної рідини (рідкого азоту) відбулося руйнування корабля, а саме порив зварного шва у місці кріплення купольної верхівки кисневого бака до циліндричної його стінки. Купол відірвало і відкинуло вбік. SpaceX заявила, що це не стало для них несподіванкою, бо вони й мали на меті створити в системі максимальний тиск. А Маск зазначив, що цей прототип не підходив для польотних випробувань, і техаська команда не ремонтуватиме його, а візьметься за будівництво Mk3, який згідно з попереднім планом мав здійснити суборбітальний політ на шести двигунах. Позаяк Mk2 виготовлявся за схожим із Mk1 принципом, виробництво його полишили, а багатьох робітників перевели до Техасу. На початку грудня пошкоджений корабель розібрали, залишивши лише носову частину.

У грудні на питання про Mk3 Маск повідомив, що корабель тепер називатиметься SN1 (серійний номер 1), і що таких номерів буде принаймні 20. Зміну кожного з них супроводжуватимуть певні вдосконалення конструкції. SN1 збирали не з окремих металевих листів, як Mk1 і Mk2, а із циліндрів висотою ~1,8 м і товщиною стінки 4 мм, що мали лише по одному зварному шву. Це спростило виробництво та зменшило масу виробу із 200 до 120 т. За новою технологією також виготовляли куполи паливних баків.

Зовнішні відеофайли
	Руйнування SN1 на YouTube

SN5 встановлюють на стенд для тестування

Прототипи на стендах

10 січня 2020 року, використовуючи спеціально створений максимально зменшений по висоті варіант паливного бака, перевіряли, який найбільший тиск він може витримати. Виявилося, що це 7,1 бар (7,1·10⁵ Па), а для космічного польоту достатньо 6 бар. Вказаний тиск у бакові необхідний для нормальної роботи турбонасосів двигунів та деякої протидії зминанню стінок баку через його значну висоту, коли він буде повнорозмірним.

28 січня випробування повторили з другим мінібаком, виготовленим за покращеною технологією збирання та зварювання. Цього разу максимальний тиск склав 8,5 бар, що на 41 % більше за необхідний.

29 лютого, здійснюючи чергову перевірку тиском, команда SpaceX втратила SN1 (без носового конуса та двигунів). Його розірвало на шматки.

Прототипи для космічних польотів

Перевірка термозахисних плиток на Ship 20 після статичного випробування

Mk4 почали складати у селищі Коко (Флорида) у жовтні 2019, але після інциденту із Mk1 роботи на тому майданчику призупинили.

Хоча підйом на орбітальну висоту планувався на 2020 рік, через невдачі під час випробувань він відбудеться не раніше травня 2022 року. Кораблем під час першого космічного запуску буде Ship 20, а першим ступенем — Booster 4.

Список прототипів

Перший ступінь

Назва (Booster Number)	Початок виготовлення — зняття з експлуатації	Кількість польотів	Висота	Тривалість	Статус
BN1	Вересень 2020 — квітень 2021	-	-	-	Відправлено на брухт
	Був призначений для перевірки методики збирання докупи конструкційний елементів
BN2	Квітень — липень 2021	Уцілів, на стенді
	Мінібак для випробування тиском
B3	Березень — серпень 2021	Відправлено на брухт
	Проведено статичне вогневе випробування з трьома двигунами
B4	Липень 2021	Відставлено на стенд
	Оснащений 29 двигунами. Планувався до запуску із SN20
B5	Липень — грудень 2021	Відправлено на брухт
B7	Вересень 2021	1	39 км	3 хв, 55 с	Зруйнований
	Після невдалого росзстикування був підірваний разом з SN24
B8	Січень 2022	Будується
	Інформація очікується

Другий ступінь

Початкові прототипи

Назва	Початок виготовлення — зняття з експлуатації	Кількість польотів	Висота	Тривалість	Статус
Місце виготовлення — Коко (Флорида)
Mk1	Грудень 2018 — листопад 2019	0	—	—	Зруйнований
	Невдача під час випробування тиском. Носову частину залишили, все інше розібрали на переробку
Mk2	Травень — листопад 2019	0	—	—	Відправлено на брухт
	Не завершений через застарілу методику виробництва
Mk4	Жовтень — листопад 2019	0	—	—	Відправлено на брухт
	Було зібрано лише деякі компоненти
Місце виготовлення — космодром SpaceX, Бока-Чика
Star-hopper	Грудень 2018 — квітень 2019	3	1 м 20 м 150 м	— 22 с 57 с	Уцілів
	Максимальна висота підйому — 150 м. Залишився на стартовому майданчику, як випробувальний стенд для двигунів
SN1	Жовтень 2019 — березень 2020	0	—	—	Зруйнований
	Невдача під час випробування тиском. Носову частину залишили, все інше розібрали на переробку
SN2	Лютий — березень 2020	0	—	—	Уцілів, на стенді
	Складався лише з мінібака, на якому випробовували якість зварювання та шайбу для кріплення двигунів
SN3	Березень — квітень 2020	0	—	—	Зруйнований
	Цей прототип оснастили оновленими посадковими опорами. Верхній бак наповнювали рідким азотом після заливки нижнього, але через недостатній тиск у останньому його стінки під вагою налитої рідини погнулися, і корабель зруйнувався. Це була аварія, а не запланована операція. Позитивним моментом є те, що спричинили її недоліки у технологічному процесі тестування, а не конструкція корабля. Відео руйнування
SN4	Березень — травень 2020	0	—	—	Зруйнований
	Успішно витримав тестування рідким азотом і створений тиск у 4,9, а потім і 7,5 бар. Став першим повнорозмірним прототипом (без носового конуса), що пройшов статичне вогневе випробування (СВВ) (заправка та короткочасне (~3 с) увімкнення двигуна). Під час п'ятого подібного тестування також перевіряли здатність конектора, що приєднаний до паливного шланга та комунікаційних дротів, швидко від'єднуватися від порту корабля перед зльотом. Після вимкнення двигуна почався злив палива у наземний резервуар, але заново конектор під'єднався не повність, паливо розбризкалося, і стався вибух
SN5	Квітень 2020 — січень 2021	1	150 м	40 с	Відправлено на брухт
	30 липня вдало завершив СВВ. А 5 серпня апарат піднявся із одним двигуном (№ 26), опустившись на розташований поруч посадковий майданчик (відео)
SN6	Травень 2020 — січень 2021	1	150 м	39 с	Відправлено на брухт
	3 вересня здійснено підйом із Raptor № 29
SN7	Травень — червень 2020	0	—	—	Зруйнований
	Є черговим мінібаком, виготовленим із більш пластичного (особливо при низькій температурі) сплаву 304L та за новою методикою зварювання. Під час кріо випробування тиском на 7,6 барах утворився розрив, який, однак, завдяки великій пластичності нового сплаву обмежився незначною площею. Бак легко відремонтували і провели друге тестування. Цього разу апарат зазнав значного руйнування
SN7.1	Липень — вересень 2020	0	—	—	Зруйнований
	Був мінібаком із сталі 304L для вибухового тестування. Тиск у нижній частині — до 9 бар
SN7.2	Грудень 2020	Уцілів, на стенді
	Мінібак для руйнівного тестування зі зменшеною з 4 до 3 мм товщиною стінок
SN8	Липень — грудень 2020	1	12,5 км	6 хв, 42 с	Зруйнований
	Виготовлений зі сталі 304L. 13 листопада під час статичного випробування двигунів із подачею палива із мінірезервуарів для приземлення сталося значне підвищення тиску. Через відмову пневматичної системи, яка відбулася внаслідок потрапляння в певний її елемент шматочка покриття злітного майданчика, відкинутого реактивним струменем, регулювальні клапани тиску не відкрилися. Але руйнації корабля вдалося запобігти завдяки спрацюванню запобіжного вибухового клапана. Мінімум один двигун частково поплавився (відео). 9 грудня (UTC) відбувся його підйом на 12,5 км із трьома двигунами №№ 30, 36 і 42, під час якого перші два по черзі перестали працювати. Корабель почав зниження, використовуючи чотири керуючі поверхні, щоб падати майже параленьно землі. Перемикання подачі палива таким чином, щоб воно здійснювалося із мінірезервуарів, пройшло вдало, але тиск у метановому виявився занизьким. Двигуни повторно увімкнулися, але через велику швидкість SN8 вибухнув під час посадки на майданчик (відео всього польоту від 1:48:20, приземлення)
SN9	Серпень 2020 — лютий 2021	1	10 км	6 хв, 26 с	Зруйнований
	Мав три двигуни, включно з № 45 і № 49. Витримав шість статичних вогневих випробувань. 2 лютого 2021 року здійснив вдалий підйом на заплановану висоту, виконав маневр розвороту в горизонтальне положення із використанням керуючих поверхонь та спуск, який закінчився ударом об посадковий майданчик та вибухом. Перед приземленням увімкнувся лише один із двох запланованих двигунів (відео)
SN10	Вересень 2020 — березень 2021	1	10 км	6 хв, 24 с	Зруйнований
	3 березня (UTC) 2021 року відбувся підйом на трьох двигунах, які заплановано вимикалися один за одним, а останній нахилив апарат у потрібний бік. Далі — кероване падіння, з подальшим увімкненням усіх Raptor (як запобіжний захід на випадок не спрацювання одного з двох запланованих), вертикальне вирівнювання, розгортання посадкових опор та перше успішне приземлення прототипу з носовим конусом із використанням одного двигуна, адже другий обраний вимкнувся. За вісім хвилин корабель вибухнув через витік пального (відео посадки та вибуху)
SN11	Вересень 2020 — березень 2021	1	10 км	5 хв, 49 с	Зруйнований
	Серед встановлених двигунів був № 46. Успішно виконано всі операції аж до посадкового увімкнення двигунів. Незначний витік палива і горіння його у Raptor призвів до пошкодження деяких датчиків, наслідком чого став вибух корабля у повітрі
SN12	Вересень 2020 — лютий 2021	—	—	—	Відправлено на брухт
SN13	Жовтень 2020 — лютий 2021	—	—	—	Відправлено на брухт
SN14	Жовтень 2020 — лютий 2021	—	—	—	Відправлено на брухт
SN15	Листопад 2020 — березень 2021	1	10 км	5 хв, 59 с	Уцілів, на стенді
	У порівнянні з попередніми версіями, цей прототип отримав значну кількість удосконалень: нову авіоніку, систему подачі палива, покращений дизайн двигунів. 5 травня 2021 р. відбувся його перший вдалий політ. Після виконання всіх маневрів здійснено приземлення на двох двигунах. Незначний вогонь подолали системою пожежогасіння на посадковому майданчику. Польотів більше не планують
SN16	Грудень 2020	На виставковому стенді
SN17	Грудень 2020	Відправлено на брухт
SN18	Січень 2021	Облишений
SN19	Лютий 2021	Облишений

Орбітальні апарати

Назва	Початок виготовлення — зняття з експлуатації	Кількість польотів	Висота	Тривалість	Статус
SN20/ Ship 20	Березень 2021	Відставлений на стенд
	Навітряний бік повністю обкладений термозахисними плитками. Планувався до запуску із B4
Ship 21	Липень 2021	Відправлено на брухт
Ship 22	Вересень 2021	Будівництво зупинено
Ship 23	Жовтень 2021	Будівництво зупинено
Ship 24	Листопад 2021	1	39 км	3 хв, 55 с	Зруйнований
	Після невдалого росзстикування був підірваний разом з B7
Ship 25	Січень 2022	Будується
	Інформація очікується
Ship 26	Лютий 2022	Будується
	Інформація очікується

Зібраний Starship

Двигуни

Випробування Raptor 25 вересня 2016 року

На обох ступенях ракети встановлюватимуть рідинні ракетні двигуни Raptor, що працюють на зріджених та доведених до наднизьких температур метані та кисню. За словами Маска у грудні 2018 року, завдяки застосуванню новітнього суперстійкого до високих температур та корозії сплаву SX500, який SpaceX виробляє власними силами, застосовуючи кріообробку, двигун витримуватиме понад 30 МПа тиску в камері згоряння та видаватиме більше 200 тонн-сили, або 1961 кН тяги. Тяга тих двигунів на Super Heavy, що будуть нерухомими і не дроселюватимуться, можливо, сягне 300 тс. Максимальна очікувана тягооснащеність Raptor із соплом для роботи у атмосфері складає більше 170 (у разі досягнення ним тяги >260 тонн-сили при його вазі у 1,5 тонни), а із соплом для роботи у вакуумі (Raptor Vac) (через збільшений ступінь його розширення) — менше 120. Найбільший питомий імпульс очікується для Raptor Vac — 380 с.

Схема роботи двигуна Raptor

Двигун працюватиме за найбільш ефективною, але найскладнішою схемою — замкнутою, із повною газифікацією компонентів пального. Наразі ще жодному виробнику не вдалося запустити в експлуатацію такий двигун. Його робота відбувається наступним чином.

Надохолоджені гази кисень О₂ та метан CH₄ закачують турбонасосами з паливних баків у окремі газогенератори. Метан попередньо проходить каналами в соплі, здійснюючи його регенеративне охолодження. Деяка кількість О₂ також подається в метановий газогенератор, а деяка кількість СН₄ — відповідно, у кисневий. Там вони реагують між собою і нагріваються. Із газогенераторів витікають суміші газів, одна з яких збагачена метаном, а інша — киснем. Вони спрямовуються до камери згоряння, протікаючи на своєму шляху через турбіни турбонасосів і розкручуючи їх. Таким чином цикл повторюється.

Особливості пального:

• метан був обраний через можливість виробляти його на Марсі in situ;
• застосування зрідженого метану (а не гасу) призводить (за рахунок його нижчої температури та подальшого випаровування) до утворення у баці з пальним так званого «автогенного тиску». Це корисно, тому що усувається потреба в дорогих і складних системах нагнітання додаткового газу (гелію) в бак для нормального режиму роботи турбонасосу.

Випробування

Перевірка кисневого газогенератора

Перші розмови SpaceX про двигун Raptor почалися у 2009 році. Початкова концепція передбачала його встановлення лише на другий ступінь ракети, однак у 2014 році заговорили про застосування Raptor і на першому ступені. У 2013 році SpaceX доукомплектувала додатковим обладнанням свій випробувальний стенд у космічному центрі Стеніса та у 2014—2015 роках почала перевірку компонентів двигуна. У 2013 році обіцяна тяга одного двигуна становила 2900 кН, у 2014-му вона зросла до 4400 кН. У 2015 році Маск суттєво зменшив цей показник (до 2300 кН), обіцяючи компенсувати це збільшеною кількістю двигунів.

2016 рік знаменувався отриманням від повітряних сил США $33,6 млн на розробку Raptor. Також на випробувальному стенді у Мак-Ґреґорі (Техас) протестовано прототип Raptor (атмосферну версію) потужністю 1000 кН.

У 2017 році загальна тривалість тестових запусків становила більше 1200 секунд. Найдовша перевірка одного двигуна тривала 100 секунд, і ця тривалість була обмежена величиною паливного бака (для посадки на Марс двигунам необхідно відпрацювати 40 с). Інженери компанії також випробували величезний вуглецевий композитний бак, здатний перевозити 1200 тонн рідкого кисню.

Після зміни матеріалу, із якого виготовляються деталі двигуна, у 2019 році випробування почалися наново. У лютому під час тестування Raptor № 1 із використанням «теплого палива» досягнуто тиску у камері згоряння у 257 бар (25,7 МПа) та тяги у 1589 кН. У наступному тесті тиск склав 268,9 бар, а при подальшому його збільшенні двигун прогнозовано вибухнув. Така ж доля спіткала два наступні Raptor, які вже встановлювали на Starhopper. Двигуни спеціально доводили до вибуху, щоб потім дослідити отримані деталі та весь процес. № 4 встановлювали, щоб перевірити систему керування вектором тяги. № 5 вибухнув незаплановано. Підйом Starhopper на висоту 20, а потім 150 метрів здійснювали за допомогою № 6. Восени 2019 року компанія витрачала на виготовлення одного двигуна 8—10 днів, однак у 2020 році планує пришвидшити виробництво до одного Raptor на день.

На початку 2020 року офіційно повідомлено про введення в експлуатацію вертикального випробувального стенду у Мак-Ґреґорі. На відміну від горизонтальних стендів, тестування на ньому двигунів буде «більш репрезентативним для польотних умов». На лютий місяць було перевірено роботу вісімнадцяти Raptor. У травні вибухом знищено Starship SN4 разом із двигуном № 20. Raptor Vacuum заплановано тестувати не раніше червня 2020 року. У серпні № 27 вдало підняв SN5 на 150 м, пропрацювавши 40 секунд, а № 39 на випробувальному стенді витримав у камері згоряння тиск у 300 бар, при якому продукована тяга може сягати 225 тонн-сили.

Застосування

Зовнішні відеофайли
	Starship:Earth to Earth на YouTube
	Створення колонії на Марсі

Ракета може знайти застосування у таких сферах:

• доставка на ННО та ГПО корисних вантажів величезних розмірів;
• перельоти у межах цис-місячного простору, що дасть змогу побудувати базу на Місяці;
• довготривалі польоти вантажних та пасажирських Starship на Марс з метою його колонізації;
• транспортування у межах Землі. За словами Маска, політ, наприклад, із Нью-Йорка до Шанхаю, триватиме близько 40 хвилин, а вартість квитка буде меншою за вартість польоту на комерційному авіалайнері.

Туристичний політ навколо Місяця

Художнє зображення Starship

У вересні 2018 року SpaceX повідомила, що підписала контракт зі своїм першим клієнтом для туристичної місії DearMoon, яка планується не раніше 2023 року. Ним став японський мільярдер Юсаку Маедзава. Він зробив «значний» грошовий внесок у розробку ракети і планує запросити із собою до 8 митців, які мають надихнутися польотом і створити потім мистецькі шедеври.

Плани щодо Марса

Маск сподівався бути готовим до першого польоту на Марс до моменту відкриття зручного стартового вікна 2022 року, але процес розробки ракети затягнувся, і плани змістилися на 2024 рік. Спочатку буде здійснено дві вантажні місії з метою «підтвердження наявності достатньої кількості водних ресурсів та виявлення небезпек». На Марс відправлять велику кількість сонячних панелей, гірничовидобувне обладнання, марсоходи, прилади для підтримки життєдіяльності, їжу.

Потім розраховують відправити ще чотири місії через один синодичний період у 2026 році: два пасажирських Starship плюс два вантажних, що доставлять додаткове обладнання та запаси з метою побудови сонячної електростанції, посадкових майданчиків, оранжерей та заводу для виробництва пального in situ. Для цього використовуватимуть так звану реакцію Сабатьє. Діоксид вуглецю видобуватимуть з атмосфери Марса, а водень — із водяного льоду, що наявний на деякій глибині під поверхнею ґрунту: CO₂ + 4H₂ → CH₄ + 2H₂O.

Першим тимчасовим житлом для 20—50 відчайдухів, які наважаться полетіти на Марс, стануть космічні кораблі Starship, позаяк вони матимуть системи підтримки життєдіяльності. Перші 5 кораблів, ймовірно, залишаться там назавжди, а для отримання електрики, необхідної для виробництва пального для повернення на Землю одного Starship, доведеться розмістити сонячні панелі на ділянці розміром 6—10 футбольних полів. База має розташовуватися на широті менше 40°: там буде трохи тепліше та більше сонячної енергії для панелей. Поряд обов'язково мають бути поклади водяного льоду. За розрахунками SpaceX, вони можуть видобувати 1 т води за добу. Вивчається можливість отримання 1 т (CH₄/O₂) на добу з використанням 17 МВт·год енергії. Маск вважає, що для створення першого життєздатного марсіанського містечка знадобиться принаймні 1000 Starship та 20 років. А головним здобутком було б до 2050 року перевезти на Марс 1 млн людей. Для тих, хто бажає відправитися у таку подорож, але не має для цього коштів, SpaceX пропонуватиме влаштуватися до неї на роботу та поступово віддавати борг.

На членів місії можуть негативно впливати наступні чинники: тривала (від трьох до шести місяців) космічна подорож у невеликому замкненому просторі, космічна радіація, невагомість, а надалі — перебування у гравітації Марса, що становить лише 38 % від Земної.

У жовтні 2020 року β-користувачі супутникового інтернету Starlink, надавачем якого є SpaceX, оприлюднили деякі умови користувацького договору, наступний пункт якого привертає до себе увагу:

«Що стосується послуг, які надаватимуться на Марсі або на «Starship», чи іншому космічному кораблі марсіанських колоністів, сторони контракту визнають Марс вільною планетою, і жоден уряд, який знаходиться на Землі, не матиме повноважень та суверенітету над марсіанською діяльністю. Відповідно, суперечки вирішуватимуться на основі принципів самоуправління, які встановлюватимуться добросовісно під час заселення Марса»

— Умови договору для користувачів Starlink

У березні 2018 року Маск зазначав, що вважає найкращим способом керування на червоній планеті пряму демократію.

Співпраця з НАСА

У квітні 2020 року НАСА визначила SpaceX як одну із трьох команд, що займатимуться розробкою системи посадки людини (Human Landing System) на Місяць. На це компанія тоді отримала $139 млн. Цей контракт працює в рамках космічної програми Артеміда, згідно з якою США планують не раніше 2024 року (місія Artemis 3) відправити на поверхню нашого природного супутника своїх астронавтів, серед яких буде перша жінка, що полетить на Місяць. У квітні 2021 року Starship було остаточно обрано для цієї місії, а компанія Ілона Маска, як переможець, отримала 2,89 млрд дол. План передбачає запуск Starship із Super Heavy, дозаправку КК на орбіті, його політ до навколомісячної орбіти і стикування його із космічною станцією Lunar Gateway. До неї також буде пристиковано КК Оріон, що запускатиметься ракетою SLS. На ньому астронавти прибуватимуть на станцію, після чого переходитимуть у Starship, на якому вже і опускатимуться на поверхню Місяця. Після виконання ними поставлених задач, корабель знову поверне їх на станцію.

На початок червня 2023 року, в НАСА посилилося занепокоєння, що місячна версія корабля SpaceX Starship не буде готова до експедиції місії космічної програми «Артеміда-3», під час якої наприкінці 2025 року на супутник Землі повинні були вирушити люди. В ході свого виступу 7 червня 2023 року на спільному засіданні Ради з аеронавтики та космічної техніки та Ради з космічних досліджень Національної академії наук США, заступник адміністратора НАСА з розробки дослідницьких систем Джим Фрі сказав, що запланована дата експедиції на Місяць може зміститися з грудня 2025 року далі, тобто вона плавно перетікає на 2026 рік. Сумніви НАСА є зрозумілими, адже під час недавнього випробувального польоту система Starship показала себе не найкращим чином. Попереду розробка місячної версії Starship. За словами Фрі, SpaceX та NASA відклали критичний аналіз конструкції корабля доти, доки компанія не проведе демонстрацію кріогенної дозаправки на навколоземній орбіті.

Критика та відгуки

Аерокосмічний інженер та засновник Марсіанського товариства^[en] Роберт Зубрін переконує, що потрібно вивчати і колонізувати Марс, і вважає, що це відбудеться завдяки Ілону Маску. Хоча Зубрін розрахував, що продуктивніше було б відправляти на Марс чи Місяць менший за розміром космічний корабель, такий собі «міні Starship». Американський астрофізик Ніл Тайсон хоча і має сумніви, що керівнику SpaceX вдасться залучити потрібну кількість коштів на розробку нової ракети, але все ж він вважає, що Маск здатний змінити майбутнє людства. SpaceX дорікають відсутністю на кораблі Starship системи аварійного порятунку, що зазвичай передбачається для пілотованих космічних апаратів. Також ракету Маска порівнюють із кораблем Христофора Колумба, сумніваючись, чи буде вона придатна до тривалих подорожей. У вересні 2019 року директор НАСА Джим Брайденстайн звинуватив SpaceX у недостатній увазі до їхнього спільного проєкту щодо розробки пілотованого космічного корабля Dragon 2. Він натякнув, що причиною цього стала зосередженість компанії на новій ракеті. Маск у відповідь на це зізнався, що на Starship витрачається менше 5 % ресурсів SpaceX. І лише після успішного проведення SpaceX DM-2 він визначив даний проєкт пріоритетом для компанії.

Значної критики проєкт зазнав від російських вчених. Особливо це стосується перельотів у межах Землі, адже перед польотами пасажири повинні будуть проходити медогляд (через можливі навантаження на організм). Також через заборону будувати космодроми надто близько до міст (Маск зазначив, що ця відстань складе близько 30 км), люди витрачатимуть багато часу, щоб добратися до них. Головний редактор журналу «Новости космонавтики» І. Марінін, взагалі, назвав весь задум Маска «маразматичним», не вірячи у достатню потужність двигунів ракети. Однак були також відгуки, у яких вже сперечалися з критиками.

Значну стурбованість вчених викликає можливість польоту Starship на Марс до того, як буде зроблений висновок про наявність там ознак життя. Відправлені туди люди «забруднять» червону планету Земними мікроорганізмами, і навіть безпілотний корабель Маска (на думку деяких науковців) здатен зробити це. Адже, на відміну від традиційного виготовлення ракет та космічних кораблів, що відбувається у стерильних умовах, Starship будують майже просто неба, лиш іноді використовуючи великі шатра у процесі зварювання, щоб захиститись від вітру.

Див. також

• Список запусків Starship
• Сатурн V
• Система космічних запусків SLS
• New Glenn
• Список запусків Falcon 9 та Falcon Heavy

Примітки

1. Darrell Etherington (6 листопада 2019). (англ.). techcrunch.com. Архів оригіналу за 7 листопада 2019. Процитовано 11 січня 2020. 
2. Jackie Wattles (29 вересня 2019). Elon Musk says SpaceX's Mars rocket will be cheaper than he once thought. Here's why (англ.). edition.cnn.com. оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
3. (англ.). spacex.com. 2020. Архів оригіналу за 22 травня 2020. Процитовано 8 вересня 2020. 
4. Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою tw2609 не вказано текст
5. Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою tw2405 не вказано текст
6. Марія Леонова (11 січня 2019). (англ.). hromadske.ua. Архів оригіналу за 30 грудня 2019. Процитовано 31 грудня 2019. 
7. Костянтин Ценцура (19 жовтня 2019). Нержавіючі монстри. SpaceX почала будівництво нової ракети Starship (англ.). nv.ua. 
8. Мирослав Ліскович (30 вересня 2019). (англ.). ukrinform.ua. Архів оригіналу за 30 грудня 2019. Процитовано 31 грудня 2019. 
9. Fernholz, Tim (29 вересня 2017). SpaceX’s Elon Musk unveiled a rocket that can fly to the Moon, Mars—and Shanghai. qz.com (англ.). оригіналу за 3 жовтня 2017. 
10. Gebhardt, Chris (29 вересня 2017). The Moon, Mars, & around the Earth – Musk updates BFR architecture, plans. nasaspaceflight.com (англ.). оригіналу за 1 жовтня 2017. 
11. Caleb Henry (28 червня 2019). SpaceX targets 2021 commercial Starship launch (англ.). spacenews.com. Архів оригіналу за 28 серпня 2019. Процитовано 31 грудня 2019. 
12. Hoffman, Carl (22 травня 2007). . wired.com (англ.). Архів оригіналу за 14 листопада 2012. 
13. Rod Coppinger (23 листопада 2012). . space.com (англ.). Архів оригіналу за 28 липня 2013. 
14. Chris Berger (29 серпня 2014). Battle of the Heavyweight Rockets – SLS could face Exploration Class rival (англ.). nasaspaceflight.com. оригіналу за 31 серпня 2019. 
15. Berger, Eric (18 вересня 2016). Elon Musk scales up his ambitions, considering going “well beyond” Mars. arstechnica.com (англ.). оригіналу за 20 вересня 2016. 
16. Berger, Eric (28 вересня 2016). Musk’s Mars moment: Audacity, madness, brilliance—or maybe all three. arstechnica.com (англ.). оригіналу за 13 жовтня 2016. 
17. Grush, Loren (19 липня 2017). suggests SpaceX is scrapping its plans to land Dragon capsules on Mars. theverge.com (англ.). оригіналу за 31 липня 2017. 
18. Jeff Foust (29 вересня 2017). Musk unveils revised version of giant interplanetary launch system (англ.). spacenews.com. Архів оригіналу за 8 жовтня 2017. Процитовано 31 грудня 2019. 
19. . SpaceX (англ.). 29 вересня 2017. Архів оригіналу за 23 червня 2020. Процитовано 31 грудня 2019. 
20. Harwood, William (29 вересня 2017). Elon Musk revises Mars plan, hopes for boots on ground in 2024. spaceflightnow.com (англ.). оригіналу за 30 січня 2018. 
21. Berger, Eric (29 вересня 2017). Musk revises his Mars ambitions, and they seem a little bit more real. arstechnica.com. оригіналу за 5 жовтня 2017. 
22. Ralph, Eric. SpaceX will launch its Mars spaceship into orbit as early as 2020. teslarati.com (англ.). оригіналу за 14 березня 2018. Процитовано 14 березня 2018. 
23. Галя Вахтіна (10 грудня 2017). Ілон Маск: мрійник, який змінює світ. hromadske.ua (укр.). оригіналу за 14 жовтня 2019. 
24. Foust, Jeff (15 жовтня 2017). Musk offers more technical details on BFR system. spacenews.com (англ.). Архів оригіналу за 7 березня 2021. Процитовано 31 грудня 2019. 
25. Тетяна Савчук (7 лютого 2018). Все про запуск Falcon Heavy: особисте значення для Ілона Маска та доля «водія» його автівки. Радіо Свобода (укр.). оригіналу за 14 жовтня 2019. 
26. Ілон Маск розповів про плани після Falcon. Економічна правда (укр.). 8 лютого 2018. оригіналу за 14 жовтня 2019. 
27. Eric Berger (6 лютого 2018). This may be the moment SpaceX opened the cosmos to the masses. arstechnica.com (англ.). оригіналу за 8 лютого 2018. Процитовано 15 лютого 2018. 
28. Berger, Eric (19 березня 2018). SpaceX indicates it will manufacture the BFR rocket in Los Angeles. arstechnica.com (англ.). оригіналу за 21 березня 2018. 
29. Samantha Masunaga (19 квітня 2018). SpaceX gets approval to develop its BFR rocket and spaceship at Port of Los Angeles (англ.). latimes.com. оригіналу за 19 жовтня 2019. Процитовано 24 жовтня 2019. 
30. Berger, Eric (9 квітня 2018). Elon Musk shows off a new tooling for the BFR spaceship (англ.). оригіналу за 10 квітня 2018. 
31. Valerie Insinna (2 серпня 2018). One possible job for SpaceX’s BFR rocket? Taking the Air Force’s cargo in and out of space (англ.). defensenews.com. 
32. SpaceX (17 вересня 2018). First Private Passenger on Lunar Starship Mission (англ.). youtube.com. оригіналу за 11 січня 2019. 
33. Eric Ralph (13 вересня 2018). SpaceX has signed a private passenger for the first BFR launch around the Moon (англ.). teslarati.com. оригіналу за 14 вересня 2018. Процитовано 24 жовтня 2019. 
34. Alan Boyle (19 листопада 2018). Goodbye, BFR … hello, Starship: Elon Musk gives a classic name to his Mars spaceship (англ.). geekwire.com. оригіналу за 22 листопада 2018. Процитовано 24 жовтня 2019. 
35. Eric Ralph (23 січня 2019). SpaceX CEO Elon Musk explains Starship’s ‘transpiring’ steel heat shield (англ.). teslarati.com. оригіналу за 24 січня 2019. 
36. Ryan D'Agostino (22 січня 2019). Elon Musk: Why I'm Building the Starship out of Stainless Steel (англ.). popularmechanics.com. оригіналу за 23 січня 2019. 
37. Eric Ralph (20 березня 2019). SpaceX goes all-in on steel Starship, scraps expensive carbon fiber BFR tooling (англ.). teslarati.com. оригіналу за 21 березня 2019. Процитовано 24 жовтня 2019. 
38. Dimple Jaucian (18 травня 2019). SpaceX Starship prototype construction underway in Cocoa (англ.). constructiontimes24.com. оригіналу за 26 травня 2019. 
39. Debra Fischer, Bradley Peterson тощо (26 серпня 2019). LUVOIR_Final Report (pdf) (англ.). asd.gsfc.nasa.gov. с. 426. оригіналу за 20 жовтня 2019. Процитовано 24 жовтня 2019. 
40. NASA Doddard (11 квітня 2019). (англ.). twitter.com. Архів оригіналу за 11 листопада 2020. Процитовано 31 грудня 2019. 
41. SpaceX (29 вересня 2019). (англ.). youtube.com. Архів оригіналу за 25 травня 2020. Процитовано 31 грудня 2019. 
42. Eric Ralph (6 жовтня 2019). SpaceX to replace Falcon 9’s titanium grid fins with steel on Starship’s Super Heavy booster (англ.). teslarati.com. оригіналу за 19 жовтня 2019. 
43. Darrell Etherington (28 жовтня 2019). SpaceX wants to land Starship on the Moon before 2022, then do cargo runs for 2024 human landing (англ.). techcrunch.com. 
44. Emre Kelly (14 жовтня 2019). NASA shows interest in SpaceX's Starship orbital refueling ambitions (англ.). floridatoday.com. оригіналу за 13 жовтня 2019. Процитовано 24 жовтня 2019. 
45. Eric Ralph (26 лютого 2020). SpaceX's Los Angeles Mars rocket factory go for launch after cresting last big hurdle (англ.). teslarati.com. 
46. Eric Ralph (29 травня 2020). (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 1 червня 2020. 
47. Evelyn Arevalo (18 червня 2020). (англ.). tesmanian.com. Архів оригіналу за 1 вересня 2020. Процитовано 25 червня 2020. 
48. Michael Sheets (19 січня 2021). (англ.). cnbc.com. Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 23 січня 2021. 
49. . Twitter (англ.). Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021. 
50. . РБК-Украина (укр.). Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021. 
51. . РБК-Украина (укр.). Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021. 
52. . РБК-Украина (укр.). Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021. 
53. . 24 Канал (укр.). Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021. 
54. Wall, Mike (18 листопада 2021). . Space.com (англ.). Архів оригіналу за 25 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021. 
55. . Twitter (англ.). Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021. 
56. published, Mike Wall (29 грудня 2021). . Space.com (англ.). Архів оригіналу за 3 січня 2022. Процитовано 4 січня 2022. 
57. . РБК-Украина (укр.). Архів оригіналу за 4 січня 2022. Процитовано 4 січня 2022. 
58. . 24 Канал (укр.). Архів оригіналу за 4 січня 2022. Процитовано 4 січня 2022. 
59. (uk-UA). Архів оригіналу за 11 лютого 2022. Процитовано 11 лютого 2022. 
60. . РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 11 лютого 2022. Процитовано 11 лютого 2022. 
61. . РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 11 лютого 2022. Процитовано 11 лютого 2022. 
62. . LIGA (укр.). 11 лютого 2022. Архів оригіналу за 11 лютого 2022. Процитовано 11 лютого 2022. 
63. SpaceX отримала ліцензію на запуск своєї найпотужнішої ракети Starship. www.ukrinform.ua, 16 квітня 2023.
64. SpaceX за 40 секунд до старту зупинила запуск найбільшої ракети в історії. www.racurs.ua, 17 квітня 2023.
65. SpaceX планує наступну спробу запуску Starship 20 квітня. 18.04.2023
66. SpaceX успішно запустила ракету Starship у перший суборбітальний політ. За три хвилини вона вибухнула. // Марина Качура. 20.04.2023
67. Ракета SpaceX вибухнула через чотири хвилини після старту. Маск заявив про успіх випробування «святого Грааля» космічних технологій. // Голос Америки. Квітень 20, 2023
68. Ілон Маск анонсував наступний запуск ракети Starship. // Автор: Скарбик Павло. 23.04.2023
69. SpaceX Starship launch under FAA investigation after raining potentially hazardous debris on homes and beaches. // By Ben Turner. Published 26 April 2023
70. Улампи ракети Ілона Маска впали на житлові будинки. // Микола Шелудько April 27th, 2023
71. Environmental groups sue U.S. over SpaceX launch license for Texas. May 1, 2023, 10:44 PM GMT+3
72. Екологи звернулися до суду, щоб відкликати ліцензію SpaceX на запуск ракет поблизу заповідника. 01.05.2023, 23:49
73. (англ.). everydayastronaut.com. 6 листопада 2020. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 14 січня 2021. 
74. Alejandro G. Belluscio (7 березня 2014). SpaceX advances drive for Mars rocket via Raptor power (англ.). nasaspaceflight.com. оригіналу за 26 липня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
75. Phillip Gaynor (9 серпня 2018). The Evolution of the Big Falcon Rocket (англ.). nasaspaceflight.com. оригіналу за 17 серпня 2018. Процитовано 29 жовтня 2019. 
76. Chris Bergin (30 серпня 2020). (англ.). nasaspaceflight.com. Архів оригіналу за 30 серпня 2020. Процитовано 30 серпня 2020. 
77. Evelyn Arevalo (1 вересня 2020). (англ.). tesmanian.com. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 2 вересня 2020. 
78. Jamie Groh (28 вересня 2019). SpaceX debuts Starship’s new Super Heavy booster desig (англ.). teslarati.com. оригіналу за 29 вересня 2019. Процитовано 30 вересня 2019. 
79. Mike Wall (4 січня 2021). (англ.). space.com. Архів оригіналу за 20 лютого 2021. Процитовано 20 січня 2021. 
80. Lawler, Richard (20 листопада 2018). . engadget.com (англ.). Архів оригіналу за 20 листопада 2018. 
81. Stephen Clark (29 вересня 2019). Elon Musk wants to move fast with SpaceX’s Starship (англ.). spaceflightnow.com. оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
82. Eric Ralph (17 вересня 2018). SpaceX’s BFR officially updated with new fins/legs, canard wings, and more. teslarati.com (англ.). оригіналу за 18 вересня 2018. Процитовано 18 вересня 2018. 
83. Eric Ralph (30 жовтня 2019). (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 12 січня 2021. Процитовано 31 грудня 2019. 
84. Eric Ralph (23 вересня 2019). SpaceX is installing Tesla battery packs on its Starship MK1 rocket prototype (англ.). teslarati.com. оригіналу за 24 вересня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
85. Elon Musk (1 березня 2018). Making life Multi-planetary (англ.). liebertpub.com. оригіналу за 29 червня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
86. Richard Lawler (29 вересня 2019). SpaceX's plan for in-orbit Starship refueling: a second Starship (англ.). engadget.com. оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
87. Eric Ralph (2 жовтня 2019). SpaceX publishes dedicated Starship webpage after Elon Musk’s presentation (англ.). automotivetestdrivers.com. оригіналу за 21 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
88. Eric Ralph (28 жовтня 2019). SpaceX president teases Starship’s game-changing Starlink launch capabilities (англ.). teslarati.com. 
89. Eric Ralph (1 квітня 2019). SpaceX CEO Elon Musk proposes Starship, Starlink tech for Solar System tour (англ.). teslarati.com. оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
90. Darrell Etherington (29 вересня 2019). Elon Musk says Starship should reach orbit within six months – and could even fly with a crew next year (англ.). techcrunch.com. оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
91. Loren Grush (17 вересня 2018). Elon Musk reveals updated design for future SpaceX Mars rocket. theverge.com (англ.). оригіналу за 18 вересня 2018. Процитовано 18 вересня 2018. 
92. Eric Ralph (17 березня 2019). SpaceX orbital Starship begins assembly as steel heat shield passes tests (англ.). teslarati.com. оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 18 березня 2019. 
93. Eric Ralph (25 липня 2019). SpaceX CEO Elon Musk hints that Starship’s ‘sweating’ metal heat shield is no morea (англ.). teslarati.com. оригіналу за 28 липня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
94. Eric Ralph (24 липня 2019). SpaceX testing ceramic Starship heat shield tiles on flight-proven CRS-18 Cargo Dragon (англ.). teslarati.com. оригіналу за 2 вересня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
95. Elon Musk (23 січня 2019). ~1750K is peak heating expected on about 20% of Starship for LEO entry, ~1600K on 20%. Rest drops below 1450K, so no heat shield needed. Radiative cooling at T^4 takes care of 60% of the ship. Another reason for steel (англ.). twitter.com. 
96. Eric Berger (21 лютого 2020). (англ.). arstechnica.com. Архів оригіналу за 25 грудня 2020. Процитовано 22 лютого 2020. 
97. Foust, Jeff (12 березня 2018). Musk reiterates plans for testing BFR. spacenews.com (англ.). Архів оригіналу за 2 квітня 2020. Процитовано 28 серпня 2019. 
98. Eric Ralph (31 грудня 2018). SpaceX’s Starship prototype proceeds at breakneck pace towards hop tests (англ.). teslarati.com. оригіналу за 7 січня 2019. Процитовано 7 січня 2019. 
99. Chris Gebhardt (3 квітня 2019). Starhopper conducts Raptor Static Fire tests (англ.). nasaspaceflight.com. оригіналу за 4 квітня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
100. Cowboy Den (3 січня 2019). (англ.). twitter.com. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 28 серпня 2019. 
101. Elon Musk (7 лютого 2020). Hopper, for example, was made of 12.5mm steel vs 4mm for SN1 orbital design. Optimized skins will be <2mm in places across a 9000mm diameter (англ.). twitter.com. 
102. Thomas Burghardt (25 липня 2019). Starhopper successfully conducts debut Boca Chica Hop (англ.). nasaspaceflight.com. оригіналу за 26 липня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
103. Ілон Маск (26 липня 2019). (англ.). twitter.com. Архів оригіналу за 1 травня 2022. Процитовано 28 серпня 2019. 
104. Eric Ralph (27 серпня 2019). Watch SpaceX’s Starhopper hover 500ft above the ground in final test flight (англ.). teslarati.com. оригіналу за 27 серпня 2019. Процитовано 27 серпня 2019. 
105. Jonathan Amos (29 вересня 2019). Elon Musk upbeat on Starship test flights (англ.). bbc.com. оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
106. Tyler Gray (28 травня 2019). SpaceX ramps up operations in South Texas as Hopper tests loom (англ.). nasaspaceflight.com. оригіналу за 9 червня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
107. Eric Ralph (18 жовтня 2019). SpaceX’s fourth Starship prototype has begun to take shape in Florida (англ.). teslarati.com. 
108. Mike Wall (30 вересня 2019). 'Totally Nuts'? Elon Musk Aims to Put a Starship in Orbit in 6 Months. Here's SpaceX's Plan (англ.). space.com. оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 18 жовтня 2019. 
109. Eric Ralph (29 грудня 2019). (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 1 січня 2020. 
110. Everyday Astronaut (1 жовтня 2019). (англ.). youtube.com. Архів оригіналу за 19 травня 2021. Процитовано 31 грудня 2019. 
111. Eric Berger (29 вересня 2019). Elon Musk, Man of Steel, reveals his stainless Starship (англ.). arstechnica.com. оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 18 жовтня 2019. 
112. Ian Atkinson (20 листопада 2019). (англ.). nasaspaceflight.com. Архів оригіналу за 7 січня 2020. Процитовано 31 грудня 2019. 
113. Eric Ralph (20 листопада 2019). (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 31 грудня 2019. 
114. Alan Boyle (22 вересня 2019). Elon Musk tweets a sneak peek at his vision for SpaceX’s Starship mega-rocket (англ.). geekwire.com. оригіналу за 24 вересня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
115. Emre Kelly (3 грудня 2019). (англ.). amp.floridatoday.com. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 31 грудня 2019. 
116. Elon Musk (30 грудня 2019). (англ.). twitter.com. Архів оригіналу за 1 січня 2020. Процитовано 1 січня 2020. 
117. Eric Ralph (10 січня 2020). (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 11 січня 2020. 
118. Evelyn Arevalo (10 січня 2020). (англ.). tesmanian.com. Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 11 січня 2020. 
119. Eric Ralph (29 січня 2020). SpaceX Starship just aced another explosive tank test and Elon Musk has the results [video] (англ.). teslarati.com. 
120. Alan Boyle (29 лютого 2020). (англ.). finance.yahoo.com. Архів оригіналу за 29 лютого 2020. Процитовано 29 лютого 2020. 
121. Eric Ralph (9 листопада 2020). (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 18 січня 2021. 
122. Chris Bergin (4 жовтня 2020). (англ.). Архів оригіналу за 14 жовтня 2020. Процитовано 12 жовтня 2020. 
123. Eric Ralph (10 березня 2020). (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 10 березня 2020. 
124. Eric Ralph (1 квітня 2020). SpaceX CEO Elon Musk's latest Starship photos reveal surprise landing legs [confirmed] (англ.). teslarati.com. 
125. Eric Ralph (2020). SpaceX Starship destroyed during cryo test but the next ship is already on the way (англ.). teslarati.com. 
126. Thomas Burghardt (3 квітня 2020). (англ.). nasaspaceflight.com. Архів оригіналу за 22 квітня 2020. Процитовано 3 квітня 2020. 
127. Eric Ralph (6 квітня 2020). (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 9 квітня 2020. Процитовано 8 квітня 2020. 
128. NASASpaceflight (3 квітня 2020). (англ.). youtube.com. Архів оригіналу за 8 квітня 2020. Процитовано 8 квітня 2020. 
129. Michael Baylor (26 квітня 2020). (англ.). nasaspaceflight.com. Архів оригіналу за 27 квітня 2020. Процитовано 27 квітня 2020. 
130. Elon Musk (10 травня 2020). (англ.). twitter.com. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 10 травня 2020. 
131. Eric Ralph (6 травня 2020). SpaceX’s Starship rocket just breathed fire for the first time (and survived) (англ.). teslarati.com. 
132. Eric Ralph (20 травня 2020). (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 27 травня 2020. Процитовано 20 травня 2020. 
133. Amy Thompson (29 травня 2020). (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 30 травня 2020. Процитовано 31 травня 2020. 
134. Eric Ralph (2 червня 2020). (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 6 червня 2020. Процитовано 6 червня 2020. 
135. Michael Baylor (5 червня 2020). (англ.). nasaspaceflight.com. Архів оригіналу за 6 червня 2020. Процитовано 6 червня 2020. 
136. SpaceX (5 серпня 2020). Starship SN5 150m Hop (англ.). youtube.com. 
137. Mike Wall (5 серпня 2020). (англ.). space.com. Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 5 серпня 2020. 
138. Chris Bergin (3 вересня 2020). (англ.). nasaspaceflight.com. Архів оригіналу за 4 вересня 2020. Процитовано 3 вересня 2020. 
139. Eric Ralph (16 червня 2020). (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 16 червня 2020. Процитовано 16 червня 2020. 
140. Elon Musk (16 червня 2020). (англ.). twitter.com. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 16 червня 2020. 
141. Eric Ralph (24 червня 2020). SpaceX blows up Starship tank to test new metal alloy (англ.). teslarati.com. 
142. Eric Ralph (21 липня 2020). (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 22 липня 2020. Процитовано 22 липня 2020. 
143. Eric Ralph (23 вересня 2020). SpaceX Starship pop test opens the door for 60,000 foot hop (англ.). teslarati.com. 
144. Eric Ralph (13 листопада 2020). (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 13 листопада 2020. Процитовано 13 листопада 2020. 
145. (англ.). youtube.com. 12 листопада 2020. Архів оригіналу за 23 грудня 2020. Процитовано 13 листопада 2020. 
146. Eric Berger (10 грудня 2020). (англ.). arstechnica.com. Архів оригіналу за 10 грудня 2020. Процитовано 12 грудня 2020. 
147. SpaceX (10 грудня 2020). (англ.). youtube.com. Архів оригіналу за 11 грудня 2020. Процитовано 10 грудня 2020. 
148. SpaceX (10 грудня 2020). (англ.). twitter.com. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 12 грудня 2020. 
149. VideoFromSpace (2 лютого 2021). (англ.). youtube.com. Архів оригіналу за 8 лютого 2021. Процитовано 8 лютого 2021. 
150. (укр.). tech.24tv.ua. 2 лютого 2021. Архів оригіналу за 2 лютого 2021. Процитовано 2 лютого 2021. 
151. Kenneth Chang (3 березня 2021). (англ.). nytimes.com. Архів оригіналу за 5 червня 2021. Процитовано 4 березня 2021. 
152. Космічний корабель Ілона Маска Starship вперше вдало приземлився… а потім вибухнув [ 5 березня 2021 у Wayback Machine.], УП, у березня 2021
153. Cosmic Perspective (5 березня 2021). (англ.). youtube.com. Архів оригіналу за 18 березня 2021. Процитовано 5 березня 2021. 
154. Michael Sheets (5 травня 2021). (англ.). cnbc.com. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 5 травня 2021. 
155. Eric Ralph (1 січня 2019). SpaceX CEO Elon Musk reveals photos of Starship’s first completed Raptor engine (англ.). teslarati.com. оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 2 лютого 2019. 
156. Elon Musk, Mike Suffradini (7 липня 2015). (video) (англ.). Подія сталася у 39:25–40:45. Архів оригіналу за 6 вересня 2015. Процитовано 29 жовтня 2019.  Вказано більш, ніж один |archiveurl= та |archive-url= (довідка) . Архів оригіналу за 6 вересня 2015. Процитовано 31 грудня 2019. 
157. Elon Musk (23 грудня 2018). SpaceX metallurgy team developed SX500 superalloy for 12000 psi, hot oxygen-rich gas (англ.). twitter.com. 
158. Elon Musk (8 листопада 2019). Most will be the (as high as) 300 ton thrust (but no throttle & no gimbal) variant for Super Heavy (англ.). twitter.com. 
159. Eric Ralph (16 жовтня 2019). SpaceX’s Starship Raptor Vacuum engine plans laid out by CEO Elon Musk (англ.). оригіналу за 26 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
160. Elon Musk (15 жовтня 2019). (англ.). twitter.com. Архів оригіналу за 11 листопада 2020. Процитовано 31 грудня 2019. 
161. (англ.). hobbyspace.com. 7 липня 2009. Архів оригіналу за 14 лютого 2010. 
162. David Todd (22 листопада 2012). SpaceX’s Mars rocket to be methane-fuelled (англ.). flightglobal.com. оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 29 жовтня 2019. 
163. SpaceX to test rocket engines in Hancock Co (англ.). mississippi.org. оригіналу за 25 жовтня 2019. Процитовано 25 жовтня 2019. 
164. Stennis set for busy 2016 test schedule. Lagniappe (англ.) (NASA-John C. Stennis Space Center). лютий 2016. с. 3. оригіналу за 26 липня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
165. Dan Leone (25 жовтня 2013). SpaceX Could Begin Testing Methane-fueled Engine at Stennis Next Year (англ.). spacenews.com. 
166. Stephen Nellis (19 лютого 2014). SpaceX’s propulsion chief elevates crowd in Santa Barbara (англ.). pacbiztimes.com. оригіналу за 5 березня 2017. Процитовано 29 жовтня 2019. 
167. Elon Musk (2015). I am Elon Musk, CEO/CTO of a rocket company, AMA! (англ.). reddit.com. 
168. . U.S. Department of Defense (пресреліз). 13 січня 2016. Архів оригіналу за 15 січня 2016. Процитовано 15 січня 2016. 
169. Alejandro G. Belluscio (3 жовтня 2016). ITS Propulsion – The evolution of the SpaceX Raptor engine (англ.). nasaspaceflight.com. оригіналу за 22 листопада 2018. Процитовано 29 жовтня 2019. 
170. Elon Musk (7 лютого 2019). Engine reached 172 mT & 257 bar chamber pressure with warm propellant, which means 10% to 20% more with deep cryo (англ.). twitter.com. оригіналу за 2 лютого 2019. 
171. Elon Mus (11 лютого 2019). Raptor reached 268.9 bar today (англ.). twitter.com. оригіналу за 12 травня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
172. Eric Ralph (28 лютого 2020). (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 28 лютого 2020. 
173. Darrell Etherington (29 травня 2020). (англ.). techcrunch.com. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 6 червня 2020. 
174. Eric Ralph (4 травня 2020). (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 4 травня 2020. 
175. Evelyn Arevalo (5 серпня 2020). (англ.). tesmanian.com. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 7 серпня 2020. 
176. Eric Ralph (18 серпня 2020). (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 18 серпня 2020. 
177. SpaceX (29 вересня 2017). BFR is capable of transporting satellites to orbit, crew and cargo to the @Space_Station and completing missions to the Moon and Mars (англ.). twitter.com. оригіналу за 24 грудня 2017. Процитовано 5 жовтня 2017. 
178. Chris Gebhardt (29 вересня 2017). . nasaspaceflight.com (англ.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2017. Процитовано 23 жовтня 2019. 
179. Pham, Sherisse; Wattles, Jackie (29 вересня 2017). . money.cnn.com (англ.). Архів оригіналу за 5 жовтня 2017. Процитовано 4 жовтня 2017. 
180. Sam Dinkin (25 березня 2019). Could suborbital point-to-point really be worth $20 billion a year in 2030? (англ.). thespacereview.com. оригіналу за 26 березня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
181. Michael Sheetz (18 березня 2019). Super fast travel using outer space could be $20 billion market, disrupting airlines, UBS predicts (англ.). cnbc.com. оригіналу за 29 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
182. Мирослав Ліскович (19 вересня 2018). Хто купив перший квиток на Місяць, або Як мільярди роблять людину кращою. www.ukrinform.ua (укр.). оригіналу за 14 жовтня 2019. 
183. Chris Gebhardt (17 вересня 2018). SpaceX announces BFR lunar passenger, mission for Earth’s artists. nasaspaceflight.com (англ.). оригіналу за 18 вересня 2018. 
184. #dearMoon (6 лютого 2019). Movie "FIRST MAN" Special talk -Yusaku Maezawa × Damien Chazelle × Ryan Gosling (англ.). youtube.com. оригіналу за 17 липня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
185. Eric Ralph (12 травня 2021). (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 12 травня 2021. 
186. Іван Яковина (8 жовтня 2019). Наше космічне майбутнє. Про головну подію цієї осені (укр.). nv.ua. 
187. Elizabeth Rayne (15 серпня 2018). We're going to Mars by 2024, if Elon Musk has anything to say about it (англ.). syfy.com. оригіналу за 3 лютого 2019. Процитовано 15 січня 2019. 
188. (англ.). reddit.com. 13 лютого 2020. Архів оригіналу за 13 лютого 2020. Процитовано 17 лютого 2020. 
189. Paul Wooster (29 серпня 2018). . 21st Annual International Mars Society Convention (англ.). Mars Society. Архів оригіналу за 4 вересня 2018. 
190. Steve Hoeser (23 квітня 2018). Engineering Mars commercial rocket propellant production for the Big Falcon Rocket (part 1). thespacereview.com. оригіналу за 19 жовтня 2018. Процитовано 15 січня 2019. (англ.)
191. (укр.). bbc.com. 29 вересня 2019. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 31 грудня 2019. 
192. Darrell Etherington (8 листопада 2019). (англ.). techcrunch.com. Архів оригіналу за 15 грудня 2019. Процитовано 31 грудня 2019. 
193. Tom McKay (17 січня 2020). (англ.). gizmodo.com. Архів оригіналу за 18 січня 2020. Процитовано 18 січня 2020. 
194. Мрія про Марс: чи варто ризикувати? (укр.). ua.euronews.com. 25 серпня 2015. оригіналу за 27 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
195. Victor Tangermann (30 жовтня 2020). (англ.). futurism.com. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 3 листопада 2020. 
196. (англ.). inverse.com. 29 жовтня 2020. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 3 листопада 2020. 
197. (англ.). nasa.gov. 16 квітня 2021. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 17 квітня 2021. 
198. Eric Berger (30 квітня 2020). (англ.). arstechnica.com. Архів оригіналу за 13 травня 2020. Процитовано 2 травня 2020. 
199. Eric Ralph (1 травня 2020). (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 2 травня 2020. Процитовано 2 травня 2020. 
200. У NASA закликають змиритися з думкою, що висадження людей на Місяць у 2025 році буде малоймовірним. 11.06.2023
201. NASA побоюється, що проблемний корабель Starship затримає відправлення людей на Місяць. 10.06.2023
202. The Mars Society (29 жовтня 2019). (англ.). youtube.com. Архів оригіналу за 19 листопада 2020. Процитовано 31 грудня 2019. 
203. Callum Hoare (23 жовтня 2019). Space shock: Why Neil deGrasse Tyson claimed mission to Mars ‘not going to happen’ (англ.). express.co.uk. оригіналу за 28 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
204. Tom Huddleston Jr. (20 листопада 2018). Neil deGrasse Tyson: Why Elon Musk is more important than Jeff Bezos, Steve Jobs and Mark Zuckerberg (англ.). оригіналу за 29 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
205. Jonathan O'Callaghan (3 жовтня 2019). The wild science behind Starship, Elon Musk’s planet-hopping rocket (англ.). wired.co.uk. оригіналу за 29 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
206. Микола Романюк (10 серпня 2018). Ілон Маск проконсультувався: на Марс летимо в 2030-х (укр.). ukrinform.ua. оригіналу за 27 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
207. Jeff Foust (30 вересня 2019). Starships are meant to fly (англ.). livescience.com. оригіналу за 17 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
208. Evelyn Arevalo (10 червня 2020). (англ.). tesmanian.com. Архів оригіналу за 13 червня 2020. Процитовано 13 червня 2020. 
209. Elon Musk (5 листопада 2019). (англ.). twitter.com. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 31 грудня 2019. 
210. Любовь Алтухова, Наталья Демченко, Сергей Витько (29 вересня 2017). Российские эксперты раскритиковали проект суперракеты Илона Маска (рос.). rbc.ru. оригіналу за 27 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
211. Павел Поцелуев (30 вересня 2017). Что не так с «российскими экспертами»: разбор материала РБК (рос.). thealphacentauri.net. оригіналу за 27 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
212. Samantha Rolfe (2 жовтня 2010). (англ.). theconversation.com. Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 2 лютого 2020. 

Джерела

• Ешлі Венс. Ілон Маск: Tesla, SpaceX і шлях у фантастичне майбутнє. — США : TAO, 2015. — 428 с. — ISBN 978-966-97534-4-1.
• Організація економічного співробітництва та розвитку. The Space Economy in Figures. How Space Contributes to the Global Economy. — Париж : OECD Publishing, 2019. — 200 с. — ISBN 9789264550100.
• Cruddas, Sarah. The Space Race: The Journey to the Moon and Beyond. — DK Children, 2019. — 192 с. — ISBN 1465481451.
• Fernholz, Tim. Rocket Billionaires: Elon Musk, Jeff Bezos, and the New Space Race. — Нью-Йорк : Houghton Mifflin Harcourt, 2018. — 304 с. — ISBN 1328662233.
• Kuratko, Donald F., Hoskinson, Sherry. The Challenges of Corporate Entrepreneurship in the Disruptive Age. — Emerald Publishing Limited, 2019. — 200 с. — ISBN 9781787544444.
• Redding, Anna Crowley. Elon Musk: A Mission to Save the World. — Feiwel & Friends, 2019. — 256 с. — ISBN 1250313627.
• Seedhouse, Eric. SpaceX's Dragon: America's Next Generation Spacecraft. — Springer Praxis Books, 2015. — 208 с. — ISBN 3319215140.
• Smibert, Angie. Reusable Rockets. — Чикаго : Norwood House Press, 2019. — 48 с. — ISBN 1684044669.

Посилання

• www.spacex.com/starship — офіційний сайт компанії SpaceX (англ.)