Сергій Володимирович Ястржембський (нар. 4 грудня 1953, Москва, СРСР) — російський державний діяч, дипломат. У минулому — помічник Президента Російської Федерації. Кандидат історичних наук.
| Сергій Володимирович Ястржембський | |
|---|---|
| | |
| Надзвичайний і повноважний посол Російської Федерації в Словаччині | |
| 3 червня 1993 — 13 серпня 1996 | |
| Попередник | посада заснована |
| Наступник | Зотов Сергій Сергійович |
| Народився | 4 грудня 1953 (69 років) Москва, СРСР |
| Відомий як | дипломат, кінорежисер, журналіст, фотограф, політик |
| Країна | СРСР і Росія |
| Alma mater | Московський державний інститут міжнародних відносин |
| Політична партія | КПРС |
| Нагороди | |
| Премії | |
| yastrebfilm.com | |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Після відставки з усіх державних посад, що сталася в травні 2008, здобув популярність як мисливець, який здобув в Африці престижні трофеї великих тварин, член Міжнародного сафарі-клубу, режисер-кінодокументаліст.
Дитинство, предки і походження ред.
Сергій Ястржембський народився в 1953 році в Москві, в родині радянського полковника, керівника військового представництва (військового приймання) об'єднання «МіГ», і лектора Центрального музею В. І. Леніна, до дипломатії його батьки відношення не мали. У дитинстві захоплювався вивченням іноземних мов, гуманітарними предметами, насамперед географією та історією, багато часу проводив на дачі на річці Істрі. У шкільні роки був комсомольцем, активістом, виступав з політінформаціями перед однокласниками. Розказаний відмінником Ястржембським на початку 1964 року в класі анекдот про Хрущова явився причиною шкільної неприємності і повчальною бесідою з батьками. З світовими ЗМІ, за власним зізнанням, Сергій вперше познайомився в підлітковому віці, несподівано увійшовши в кімнату батька, який в таємниці від домочадців слухав ворожі голоси.
По лінії батька Ястржембський походить з шляхетського роду, який жив в Берестейському воєводстві Великого князівства Литовського. За часів Російської імперії рід був визнаний в російському дворянстві по Гродненської губернії, з внесенням в 6 частину дворянської родовідної книги. Рід користується гербом «слєповрон». На українську мову прізвище можна перекласти c польського як «Яструбовський» (пол. jastrząb — «яструб»).
Біографія ред.
Освіта ред.
Закінчив Московський державний інститут міжнародних відносин МЗС СРСР в 1976. Його «однокашником» був Усманов Алішер Бурханович. В інститутські роки Ястржембський отримав доступ в спецхран бібліотеки МДІМВ, став регулярно виїжджати за кордон по лінії Комітету молодіжних організацій — структури, щільно опікувавшийся КДБ СРСР. З цих поїздок Сергій привозив додому різноманітну політичну літературу, в тому числі книги дисидента Андрія Амальріка. Пізніше Ястржембський закінчив аспірантуру Інституту міжнародного робочого руху Академії наук СРСР в 1979.
На дипломатичній і державній роботі ред.
З 1979 по 1981 рік працював молодшим науковим співробітником Академії суспільних наук при ЦК КПРС.
У 1981—1989 роках — старший референт, редактор-консультант, заступник відповідального секретаря журналу «Проблеми світу і соціалізму» (Прага, Чехословаччина).
У 1989—1990 роках — старший референт міжнародного відділу ЦК КПРС.
У 1990—1992 роках — заступник головного редактора журналу «Мегаполіс», головний редактор журналу «VIP», заступник генерального директора Фонду соціально-політичних досліджень.
У 1992—1996 роках — на дипломатичній роботі: директор Департаменту інформації і друку МЗС Росії; в цей період 2-3 рази на тиждень вів пресконференції і брифінги з іноземними журналістами.
3 червня 1993 — 13 серпня 1996 рр. — Надзвичайний і повноважний посол Російської Федерації в Словацькій Республіці.
13 серпня 1996 — 28 березня 1997 рр. — речник Президента Російської Федерації Бориса Єльцина. Цю посаду обійняв за пропозицією глави президентської адміністрації Анатолія Чубайса. Даючи згоду, Ястржембський поставив Єльцину умову, що між главою держави і його прессекретарем не повинно бути ніяких посередників, і ніхто не має права диктувати прессекретарю, Що треба публічно озвучити, крім самого президента. Цю умову Єльцин дотримувався всі два роки роботи у нього Ястржембського.
Президент Російської Федерації Б. М. Єльцин:
Я представив Гельмуту Колю Сергія Ястржембського, свого нового прессекретаря. Він подивився на нього рівно секунду і посміхнувся: «Зрозуміло, Борис, ти взяв дипломата, який буде добре обманювати журналістів». Я потім часто згадував цей його ніби як випадковий жарт … Сергію Володимировичу і справді доводилося іноді дуже нелегко на його службі.
28 березня 1997 — 12 вересня 1998 рр. — заступник Керівника Адміністрації Президента Російської Федерації — прессекретар Президента Російської Федерації. У вересні 1998 року, після того як Держдума вдруге не затвердила на посаду голови уряду РФ Черномирдіна, Ястржембський в числі кількох однодумців звернувся з листом до президента Єльцина розглянути ще ряд кандидатур, серед яких, зокрема, були Примаков (якого в підсумку і вибрав Єльцин), Вяхірєв, Лужков. Присутність у списку кандидатів Лужкова викликало роздратування глави кремлівської адміністрації і зятя Єльцина Юмашова, який розцінив лист як лобіювання інтересів мера Москви. Внаслідок чого всі автори альтернативного списку, в тому числі і Ястржембський, незабаром втратили свої посади в оточенні Єльцина. Після відставки Сергій відправився на полювання в Африку, де і познайомився зі своєю майбутньою дружиною Анастасією.
Лужков оцінив вчинок Ястржембського, і після повернення з відпустки Сергій отримав високу посаду в уряді Москви. У 1998—2000 роках — заступник прем'єра Уряду Москви.
З 20 січня 2000 року — помічник Президента Російської Федерації Володимира Путіна. Ястржембський створив і керував управлінням з надзвичайних інформаційних ситуацій (висвітлював, зокрема, катастрофу підводного човна «Курськ», Терористичний акт на Дубровці). З 2000 по 2004 роки озвучував офіційну позицію Російської Федерації по контртерористичної операції в Чечні. У 2001 році Ястржембський був з візитом в США, де вів переговори з радником президента США з національної безпеки Кондолізою Райс про створення російсько-американського інформаційного центру по боротьбі з міжнародним тероризмом, проте не зустрів підтримки американської сторони.
30 березня 2004 — 13 травня 2008 роки. — помічник Президента Російської Федерації Путіна, спеціальний представник Президента Російської Федерації з питань розвитку відносин з Європейським союзом. У травні 2008 року вступав на посаду новий президент Дмитро Медведєв, в команді якого Ястржембський себе не бачив і від його пропозицій відмовився. Цей перехідний момент Сергій Володимирович вважав оптимальним для завершення кар'єри. До дня прийняття рішення про відхід у відставку для Ястржембського представляла професійний інтерес лише одна дипломатична посада — постійного представника Росії при ООН, проте її займав його друг Віталій Чуркін, і Ястржембський навіть не став піднімати питання про це призначення перед Путіним.
Ястржембський володіє англійською, французькою, словацьким, португальською, італійською мовами.
Член ВЛКСМ з 1966 по 1981 рр. Член КПРС до 1991 року.
Творча діяльність ред.
У 2009 році заснував кінокомпанію «Яструб-Фільм». Під псевдонімом влаштував кілька фотовиставок на мисливські сюжети.
У 2010 році Ястржембський дебютував як режисер-документаліст і зняв документальний фільм «Священний вогонь Хімба», з яким був номінований на премію «Золотий орел». Надалі зняв серію фільмів про полювання, багато з яких були удостоєні міжнародних призів.
У 2011 році — ведучий програми «Магія пригод» на телеканалі «Моя планета».
У 2014 році отримав кінопремію «Золотий орел» в номінації кращий неігровий фільм за фільм «Африка: Кров і краса».
Фільми Ястржембського планувалося показати в Росії в кінотеатрах, а потім на телебаченні.
Професійна майстерність і стиль ред.
В період роботи в Словаччині (1993—1996) Ястржембський був наймолодшим послом Російської Федерації. Очолюване ним посольство в Братиславі (перше в історії посольство РФ в Словаччині) не було схоже на стандартне російське загрануравління. За спогадами Леоніда Млечина, неодноразово відвідував посольство, під керівництвом Ястржембського працювало багато дипломатів молодше 30 років. Саме посольство завдяки зусиллям, чарівності і гостинності Ястржембського перетворилося в неформальний клуб, де збиралася дипломатична і політична еліта Братислави, «вершки суспільства» — виграючи в цьому плані у до того традиційно домінувало посольство США. Сам Ястржембський поводився нехарактерно для типового посла Москви: не виявляв «снобізм і фанаберії», нехтував чиношанування, не викликав до себе підлеглих, а сам навідувався в усі кабінети. Посольство Ястржембського згадувалося в пресі як «молоде і динамічне», а сам посол, за відгуками, був не позбавлений елементів здорового епатажу.
У 1996 році Ястржембський пішов на підвищення в адміністрацію президента РФ, де став помічником президентів спочатку Єльцина, а потім і Путіна. Формула, яку виробив для себе Ястржембський в роботі зі світовою пресою, звучала так: "Краще інформувати, ніж пояснювати. Краще пояснювати, чим виправдовуватися. Хто виправдовується — той програв ". Ястржембський визнавав, що в своїй діяльності повідомляв громадськості не всю правду, «часто недоговорював, часто лукавив», використовував евфемізми, фігуральний вислів і умовні формули; однак уникав відвертої брехні — бо прессекретар, збрехав світовій пресі, перестає для неї існувати як авторитетне джерело інформації і залишається лише посадовою особою. Важливим у своїй професії прессекретаря Ястржембський вважав не тільки знати настрій і позицію шефа, але і самому розбиратися в тонкощах поточного політичного моменту.
Вихід в розквіті сил 54-річного Ястржембського за власним бажанням навесні 2008 року з усіх посад держслужби був пов'язаний з ефектом дауншифтингу, коли процвітаючий високий державний чиновник, переситився усіма благами вдалої кар'єри, вирішив пожити для свого задоволення і реалізації незвичайного хобі — екстремального полювання в Африці і її відображення в документальному кінематографі.
У квітні 2017 року Ястржембський згадував про те, що Путін був незадоволений і сердитий, приймаючи його несподівану відставку, з тих пір Ястржембський і Путін більше не зустрічалися. Характеризуючи період після своєї відставки, Ястржембський оцінив його як відсутність реального, повноцінного політичного життя в Росії. Разом з тим 63-річний Ястржембський, дотримуючись принципу «ніколи не говори ніколи», не відкинув припущення свого інтерв'юера Володимира Познера про можливість при певних обставинах повернутися у велику політику, — в тому якщо мова зайде про пости міністра закордонних справ РФ або постпреда Росії при ООН.
Особисте життя ред.
Одружений другим шлюбом.
Нинішню дружину звуть Анастасія Валеріївна Сіровська (р. 1973), дочка перекладача Валерія Сіровского, фахівець в області історії мистецтв і архітектури, співробітниця громадської організації «Політичний консультативний центр». Познайомилися в 1998 році в Африці, де Сергій полював, а Анастасія відпочивала в компанії друзів. Одружилися в лютому 2004 року.
Перша дружина Тетяна (в дівоцтві Бічель) — філолог, генеральний директор центру сучасної медицини «Медікор», співробітник Благодійного фонду «Система», заснованого Володимиром Євтушенковим. Від першого шлюбу у Ястржембського два сина — Володимир і Станіслав, обидва випускники МДІМВ.
Нагороди ред.
- Медаль «У пам'ять 1000-річчя Казані» (2006 рік)
- Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (29 березня 2006) — За заслуги в реалізації зовнішньополітичного курсу Російської Федерації і великий внесок у розвиток відносин між Російською Федерацією і Європейським союзом .
- Орден Почесного легіону (Франція, 2007)
- Командор Ордену «За заслуги перед Італійською Республікою» (2 червня 2011).
- Золотий орел (2014 року) — за кращий неігровий фільм (фільм «Африка: Кров і краса»)
- Медаль «У пам'ять 850-річчя Москви»
- Орден святого благовірного князя Данила Московського (РПЦ)
- Орден Подвійного білого хреста II ступеня (Словаччина 2 вересня 1996).
- Подяка Президента Російської Федерації (11 березня 1997) — за активну участь у підготовці Послання Президента Російської Федерації Федеральних Зборів 1997 року "'.
- Подяка Президента Російської Федерації (30 березня 1998) — за активну участь у підготовці Послання Президента Російської Федерації Федеральних Зборів 1998 року "'.
- Подяка Президента Російської Федерації (4 липня 2003) — за активну участь у підготовці та проведенні референдуму в Чеченській республіці .
- Подяка Президента Російської Федерації (4 грудня 2003) — за багаторічну сумлінну працю .
Дипломатичний ранг ред.
- Надзвичайний і повноважний посланник 2 класу (12 серпня 1992)
- Надзвичайний і повноважний посол (20 червня 1994)
Класний чин ред.
Дійсний державний радник Російської Федерації 1 класу (10 березня 1997)
Відомі фрази ред.
- Я в режимі «якщо» не працюю.
- Президент втомився — з приводу заяви Президента Росії Б. М. Єльцина в Стокгольмі про «зняття ядерних боєголовок з російських ракет».
- Президент працює з документами.
- Вже пішли неспростовні спростування.
Головними якостями чоловіка Сергій називав порядність і вірність даному слову, а головною якістю жінки — інтуїцію. До своїх головних життєвих досягненнях Ястржембський зарахував синів, сім'ю і самореалізацію.
Хобі ред.
Трофейне полювання. Ястржембський є членом Міжнародного сафарі-клубу (англ. Safari Club International) і одним з найактивніших трофейних мисливців Росії.
За даними ТОВ «ОК-САФАРІ», Ястржембський добув близько 50 великих тварин, зареєстрованих в Книзі рекордів Міжнародного сафарі-клубу.
«Нова газета» (щомісячнbq огляд за лютий 2006 рік) перераховує такі трофеї Ястржембського:
С. Ястржембський входить в список осіб, нагороджених за видобуток «Великий африканської п'ятірки». Він також отримав від клубу звання «Мисливець 2002 року» за те, що в цей період «йому вдалося добути 28 трофеїв».
Та ж газета цитує Ястржембського:
«Одне з кращих полювань у мене була на Камчатці, де провів тиждень в наметі, полюючи на ведмедя …».
В інтерв'ю Першому каналу Ястржембський в 2017 році критикував неефективну систему легальної полювання в Росії. Внаслідок чого полювати за ліцензіями в країну в рік приїжджають в середньому 540 іноземців — в той час як в ПАР близько 10 тисяч. В США податкові надходження від полювання становлять 12 млрд доларів щорічно, позначив цілі Ястржембський. Легальне ж полювання в РФ приносить держбюджету тільки 16 млрд рублів щорічного доходу,браконьєрське — 18 млрд рублів збитку.
Сергій є вболівальником футбольного клубу ЦСКА.
Бібліографія ред.
- Португальская компартия в борьбе за демократию и социальный прогресс. — М., 1984 (в співавторстві з В. А. Кольчик).
- Защита мира — превыше всего! — М. — Прага, 1986.
- Португалия. Трудные годы национального возрождения. — М., 1989.
- Социал-демократия в современном мире. — М., 1991.
Фільми ред.
- Війна (2002)
- Поза часом (серіал, 2009)
- Священний вогонь Хімба (2010)
- Африка: Кров і краса (2012)
- Одержимий вуду (2012)
- Заклинателі смерті (2012)
- Дід Степан, Мартьян і Мамелфа, або Росіяни старовіри (2013)
- Волкодав (2014)
- Люди-олені (2014)
- Криваві бивні [ 6 жовтня 2018 у Wayback Machine.] (2016)
- Тигри і люди (2016)
Примітки ред.
- ↑ . Первый канал. 3 квітня 2017. Архів оригіналу за 22 листопада 2018. Процитовано 7 квітня 2017.
- Алфавитный список дворянских родов Гродненской губернии, внесенных в дворянскую родословную книгу. Гродно, 1900. С. 17.
- . Архів оригіналу за 22 листопада 2018. Процитовано 23 жовтня 2018.
- ↑ . Архів оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 23 жовтня 2018.
- ↑ . Архів оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 23 жовтня 2018.
- Б. Н. Ельцин, Президентский марафон
- . Архів оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 23 жовтня 2018.
- . Архів оригіналу за 22 листопада 2018. Процитовано 23 жовтня 2018.
- . Архів оригіналу за 17 червня 2018. Процитовано 23 жовтня 2018.
- . Архів оригіналу за 17 червня 2018. Процитовано 23 жовтня 2018.
- Млечин, 2015, с. 295—305.
- Леонид Млечин. Примаков. — ISBN 978-5-235-03846-2.
- . Архів оригіналу за 30 травня 2016. Процитовано 23 жовтня 2018.
- . Архів оригіналу за 20 вересня 2016. Процитовано 23 жовтня 2018.
- . Архів оригіналу за 22 листопада 2018. Процитовано 23 жовтня 2018.
- Commendatore Ordine al Merito della Repubblica Italiana Amb. Sergei Yastrzhembski [ 10 березня 2016 у Wayback Machine.](італ.)
- Štátne vyznamenania udelené v rokoch 1993—1998 [ 29 жовтня 2005 у Wayback Machine.](словац.)
- . Архів оригіналу за 22 листопада 2018. Процитовано 23 жовтня 2018.
- . Архів оригіналу за 14 листопада 2018. Процитовано 23 жовтня 2018.
- . Архів оригіналу за 22 листопада 2018. Процитовано 23 жовтня 2018.
- . Архів оригіналу за 11 жовтня 2018. Процитовано 23 жовтня 2018.
- . Архів оригіналу за 22 листопада 2018. Процитовано 23 жовтня 2018.
- . Архів оригіналу за 22 листопада 2018. Процитовано 23 жовтня 2018.
- . Архів оригіналу за 22 листопада 2018. Процитовано 23 жовтня 2018.
- . Архів оригіналу за 25 квітня 2017. Процитовано 23 жовтня 2018.
- О Книге рекордов Международного сафари-клуба http://www.ecoethics.ru/m3.08/gj_35_08.doc[недоступне посилання з травня 2019]
Посилання ред.
- Офіційний сайт Сергія Ястржембського [ 10 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
- Ястржембський Сергій — стаття в Лентапедії. 2012 р. (рос.)
- Сергій Ястржембський: «На переконання мільйонера-старовіра Мартьяно, через» всесвітню павутину «світом править антихрист» [ 15 серпня 2018 у Wayback Machine.]
Література ред.
- Леонид Млечин. Примаков. — ISBN 978-5-235-03846-2.