Ярмарок з балаганною виставою — копія картини Пітера Брейгеля старшого, виконана його сином-художником Пітером Брейгелем молодшим (бл. 1564-1638) на зламі 16-17 ст.
| англ. Fair with a Theatrical Presentation | |
|---|---|
| | |
| Творець: | Пітер Брейгель старший (оригінал втрачений), Пітер Брейгель молодший (копія з твору батька) |
| Час створення: | злам 16-17 ст. |
| Розміри: | 110 x 164,5 см |
| Висота: | 111 см |
| Ширина: | 164,5 см |
| Матеріал: | олія на деревині |
| Зберігається: | Росія, Санкт-Петербург |
| Музей: | Ермітаж |
Ринковий балаган як театр бідноти Редагувати
Балаган ( на відміну від аристократичного театру ) був бідняцьким варіантом театру для простого люду. Він виріс з примітивних вистав гістріонів, з середньовічної містерії, відокремився від неї і її релігійної тематики, зосередившись на побутових темах і кумедних чи анекдотичних ситуаціях. Балаган отримав розповсюдження на сільських святах і ярмарках. Спрощеність сільського оточення обумовила і спрощеність балагану як тимчасової театральної споруди. На діжки або колоди клали помост. До чотирьох жердин кріпили чотири завіси, залишаючи попереду відкритим з тьох боків невеликий майданчик сцени. Мандрівні актори і розігрували вистави - фарси на цьому невеликому майданчику. Декорацій не було взагалі. Реквізит на сцені випадковий і побутовий. Про шлях, ліс, ринок, бурю, навіть човен в бурхливому морі - словами розповідав сам актор чи керівник вистави, активно підключаючи уяву глядачів. Саме так працювали і актори відомого театру «Глобус» у Лондоні, де виконували п'єси Крістофера Марлоу, Вільяма Шекспіра, Бена Джонсона.
Балаган мав популярність і був зафіксований на низці лубків і примітивних гравюр різних митців Нідерландів у 16 ст. Іноді балаган переносили як деталь сільських свят та ярмарків і в нідерландський живопис. Повний опис старовинного нідерландського балагану дав мистецтвознавець Нікулін Н.І. , керуючись гравюрами різних митців Нідерландів 16 ст.
Опис твору Редагувати
.
На картині подано великий майдан поселення, де відбувається ярмарок. Площа хаотично облямована спорудами і переходить у криву вулицю. Праворуч видно церковну ходу, де мешканці несуть червоні прапори і фігури двох святих - Губерта і Антонія. Тому картину пов'язують з ярмарком і урочистостями на честь св. Губерта і Антонія. Але церковна хода лише один з епізодів на картині, де натовп давно розпався на окремі гуртки і де кожний знайшов собі розвагу на власний смак.
Ліворуч молодь завзято танцює під музику волинки. Католицька церква того часу забороняла парні танці, тому на картині молодь вишукалась у довгу чергу один за одним і можливо танцює бранль або фарандолу. Друга купка танцюристів праворуч весело топче землю під музику іншого музики з волинкою поряд з корчмою і не звертає ніякої уваги на чемну ходу зі святими. В картині забагато зображень музикантів, що грають на різних інструментах. І в цьому вбачають прагнення художника доволі повно відобразити життєві колізії тої доби. Ярмарок перш за все товари і продаж, продавці й покупці. Базарні ряди видно теж, де завзято торгуються жінки у білих чепцях біля місцевої церкви.
Низка мешканців просто неба готує їжу для відвідувачів ярмарку. Декотрі вже насвяткувались настільки, що впали на купку соломи і сплять, незважаючи на урочистості і гомін на майдані. Між усіма купами людей вільно вештаються каліки, діти і свині.
Нижче танцюристів ліворуч купка розгніваних чоловіків вчинили бійку. За своїми справами крокують вершник, перехожі на вулиці, в далині діти смикають за одяг блазня — постійного персонажа ярмарків і умовного «світу догори дригом».
Центральною в картині була сцена з балаганною виставою. Популярним був фарс про чоловіка-профана, хитру дружину і її коханця. Дружина наче захворіла і відправила чоловіка за ліками. Сама зазвала коханця. Птахолов довідався, чому це чоловік купує ліки і порадив швидко відвідати дружину. Він посадив чоловіка у великий кошик і попросився до дружини переночувати. Та не хотіла пускати чужинця з кошиком, але коханець умовив її пустити подорожнього і розвіяти балаканиною їх нудьгу. Чоловік, що переховувався у великому кошику, підслухав їх розмови, виліз і покарав хитру дружину та її коханця. Кульмінаційний момент, коли чоловік готується вилізти з кошика і покарати зрадницю-дружину і її коханця, і показано на картині «Ярмарок з балаганною виставою».
Цей фарс був занотований і існував у декількох варіантах. Цікавим був варіант з коханцем-католицьким ченцем як сатиричний показ католицької церкви, що потопала в гріхах, котрі сама засуджувала. В картині знайшли свій відгук процеси Реформації в церкві і зміцнення позицій протестантизму у Нідерландах 16 століття. Балаган як мандрівний театр доіснував до початку 20 ст.
Галерея фрагментів Редагувати
Побутування картини Редагувати
Картина ніколи не належала Імператорському Ермітажу. Картину на дошці придбала лише 1939 року закупівельна комісія Комітету у справах мистецтва і передала її у Державний тоді Ермітаж в місті Ленінград. На дошці зайдений підпис «P. BREVGL F 1562» у формі, котрою ніколи власні твори не підписували ні сам Пітер Брейгель старший, ні його син. Підпис рахують пізньою фальшивкою, створеною для підвищення продажої ціни твору мистецтва. Водночас картина-копія має художню і історичну вартість, позаяк створена наприкінці 16 ст. і відбиває художню ситуацію у Нідерландах означеного століття. Відсутність будь-яких малюнків чи картин Пітера Брейгеля старшого в музеях на пострадянському просторі робить картину-копію важливим історичним документом. Картина не могла бути створеною у 1562 р., бо Пітер Брейгель молодший був ще дитиною .
На початок 21 ст. нарахували три картини-копії з подібним сюжетом, що розрізняються деталями.
Джерела Редагувати
- Гос. Эрмитаж, «Западноевропейская живопись», каталог 2, Ленинград, «Аврора», 1981
- Никулин Н.И. «Детали картин Эрмитажа», Л., 1971
Примітки Редагувати
- ↑ https://www.hermitagemuseum.org/wps/portal/hermitage/digital-collection/01.+Paintings/38928/
- Никулин Н.И. «Детали картин Эрмитажа», Л., 1971
- ↑ Гос. Эрмитаж, «Западноевропейская живопись», каталог 2, Ленинград, «Аврора», 1981, с. 15