Крі́стофер , Ма́рлоу, Ме́рлоу чи Марло (англ. Christopher Marlowe; 26 лютого 1564 — 30 травня 1593) — англійський поет, драматург («Трагічне життя доктора Фауста»). Вважається родоначальником англійської ренесансної трагедії. Саме Марло запровадив і розвинув білий вірш, що став традиційним для цього жанру.
| Крістофер Марлоу | |
|---|---|
| англ. Christopher Marlowe | |
| Портрет невідомого. Вважається, що на малюнку — Крістофер Марло. | |
| Народився | 26 лютого 1564 Кентербері, Кентербері-Сітіd, Кент[d], Кент, Англія |
| Помер | 30 травня 1593 (29 років) Deptfordd ·stabbing attackd |
| Громадянство | Королівство Англія |
| Національність | англієць |
| Діяльність | поет, драматург |
| Alma mater | коледж Корпус-Крісті, Кембриджський університет і The King's School Canterburyd |
| Мова творів | англійська |
| Роки активності | 1564 — 1593 |
| Напрямок | Єлизаветинська драма |
| Magnum opus | Едуард II (п'єса), The Tragical History of Doctor Faustusd і The Jew of Maltad |
| Автограф | |
| | |
| Крістофер Марлоу у Вікісховищі |
З життєпису Редагувати
З березня 1581 року навчався, як стипендіат архієпископа Паркера, в Кембриджському університеті. Переїхав до Лондона, де зайнявся активною літературною діяльністю. Зблизився з т. зв. «Університетськими умами», групою драматургів, куди входили поети Д. Лілі, Томас Неш, Роберт Грін, Джордж Піль, і Томас Лодж.
Мав репутацію безбожника та вільнодумця. Є дані про його співпрацю з таємними службами.
Загинув в містечку під Лондоном — був заколотий власним ножем унаслідок сварки, що розпочалася через розрахунок в таверні. Вважається, що це було навмисне вбивство, організоване агентами таємної поліції.
Марлоу та Шекспір Редагувати
Крістофер Марлоу ймовірно є співавтором ранніх п'єс свого уславленого однолітка Шекспіра. Також саме він, на думку деяких істориків мистецтва, що сумніваються в авторстві Шекспіра, є справжнім автором його творів.
Життя після смерті Редагувати
Як і щодо Шекспіра, про Крістофера Марлоу існує багато різноманітних теорій. За однією з них він насправді не загинув у 1593. Його покровитель Томас Волсінгем, син керівника англійської спецслужби Френсіса Волсінгема, щоб запобігти арешту Марлоу за атеїзм і бурхливе інтимне життя, інсценував його смерть у 1593 році й відправив подалі від Англії. Нібито збереглись доноси англійської розвідки про перебування «священика Крістофера Марлоу» (письменник здобув богословську освіту в Кембриджі) в іспанській столиці в 1599 і 1602 роках. Існують й інші докази життя Марлоу після 1593 року. В 1600-го адмірал Волтер Рейлі написав відповідь на вірш, який був звернений Марлоу до нього, і в цій відповіді Рейлі глузує зі свого давнього друга як із живого. По-друге, у 1604 році державному секретареві Англії Роберту Сесілу був пред'явлений рахунок за утримання під вартою у в'язниці протягом семи тижнів і двох днів «священика Крістофера Марлоу».
П'єси Редагувати
- «Трагічна історія доктора Фауста» 1587-1588
- «Тамерлан Великий» 1587-1588
- «Мальтійський єврей» 1589
Українські переклади Редагувати
- Крістофер Марло. Трагічна історія доктора Фауста: Драм. поема / З англ. Перекл. Євген Крижевич // Журнал «Всесвіт» 1979. — № 9.
Примітки Редагувати
- ↑ Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 4. — С. 644–646.
- Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
Посилання Редагувати
- Марло Крістофер // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 121. — ISBN 966-692-744-6.
- «Університетські уми» // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 515.
Література Редагувати
- Георгеєвська В. В. Античні ремінісценції в трагедії Крістофера Марло “Дідона, цариця Карфагена” [ 11 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Питання літературознавства. – 2013. – № 88. – С. 318–328.
| Це незавершена стаття про британського письменника чи письменницю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |