Виста́ва — твір театрального мистецтва, обмежений часовим терміном з використанням режисерського задуму, акторської гри, драматургічного твору (літературного джерела), музики, театральних декорацій та механізмів тощо.
Термін п'є́са (від фр. pièce — шматочок) тісно пов'язаний з терміном вистава, адже п'єса — це форма літератури написана драматургом, яка зазвичай складається з діалогів між персонажами й кінцевою метою якої є саме вистава, а не просто читання. Вважається, що п'єса є різновидом драми, в основу якої покладено конфлікт серйозного, складного та яскравого характеру. Подеколи термін п'єса також вживають у ширшому значенні стосовно будь-якого драматичного жанру (драма, трагедія, комедія, тощо).
Жанри
Європейське театральне мистецтво пройшло довгий шлях розвитку від часів Стародавньої Греції до сьогодення. Вже в грецькому театрі виникли та розвинулись два відомі жанри вистав — трагедія та комедія.
Подальший розвиток театрального мистецтва збагатив жанри і різновиди вистав, серед них -
Комедійна вистава
Один з найдавніших різновидів вистав. Використовує дотепні тексти, акторську гру з незвичними, зазвичай смішними персонажами, кумедні ситуації, незвичні костюми чи декорації. В театрі доби бароко закріпилися веселі амплуа за персонажами Арлекін та Арлекіна, за «комедійною старою».
Пізніше були додані веселі музичні мелодії, арії, пісні тощо.
Музою-покровителькою комедії в Стародавній Греції вважали Талію, дочку Зевса та богині пам'яті — Мнемозіни. Акторів в переносному значенні називали «вихованцями Талії», а сам театр — «храмом Талії». Комедійна вистава обігрує кумедні обставини, часто використовується в опереті. Вже в Стародавній Греції були створені значні зразки комедій. Серед відомих комедіографів минулого — Аристофан, Шекспір, Мольєр, Бомарше.
Трагедійна вистава
Трагедія — драматична вистава, яка ґрунтується на гострому, непримиренному конфлікті особистості, що прагне максимально втілити свої життєві чи творчі потенції, з об'єктивною неможливістю їх реалізації. Конфлікт закінчується смертю головного персонажу або декількох з них, аби викликати у глядачів почуття смутку, співчуття ідеям, носієм яких був головний герой, пом'якшення і гуманізації людських відносин внаслідок виховних функцій вистави.
Трагедійна вистава — зазвичай психологічно напружена, відтворює конфлікти між обов'язком особи та протилежних обов'язку почуттів, конфлікти між персонажами — носіями непримиренних настанов і ідей. В трагедійних виставах часто йдеться про палкі, патріотичні пристрасті героїв, а сама вистава надихала на патріотичні вчинки, ставала легендарною подією історії театру чи історії мистецтва взагалі. Серед відомих творців європейських трагедій — Софокл, Шекспір, Корнель.
В сословному театрі доби бароко вплив трагедійної вистави був таким міцним, що вельможні глядачі силоміць міняли тексти автора, знижуючи психологічну напругу вистави і міняючи трагедійне завершення на вдале, несумне.
Проміжні позиції займає трагікомедія, що виникає в добу маньєризму. Найкращі зразки трагікомедій створені вже Шекспіром. Так, «Ромео і Джульєтта» починається як комедія, а закінчується як страшна трагедія, де смерть головних персонажів стає дійсним покаранням тих, хто залишився живими і ніщо не зробив для запобігання трагічних наслідків.
Балетна вистава
Балетна вистава — досить пізній різновид вистави і покажчик відокремлення балету від драми, отримання балетом самостійного значення при збереження специфіки танцювального мистецтва (відмова від тексту, перенос емоційного ладу вистави на рухи та музичний супровід, ритм музики і руху тощо. Балетна вистава може бути як комедією, так і трагедією, драмою. Легендою стала балетна вистава кінця 19 ст. — «Лускунчик», де йдеться про боротьбу темних і світлих складових свідомості людей, дитячі очікування свята, бажання перемоги Лускунчика над армією щурів та їхнього короля.
Легендарною стала і балетна вистава 20 століття — «Спартак», романтичні герої якого отримали довге сценічне життя. Підготовка прем'єри вистави була такою ретельною, що спонукала до включення в дію усі виразні компоненти, включаючи й сценічні декорації. Їх створив відомий сценограф — Вірсаладзе Симон Багратович , а самі декорації отримали самостійне мистецьке значення.
Дитяча вистава
Свої особливості має дитяча вистава, бо розрахована на окремий дитячий вік та специфіку дитячої аудиторії. Дитяча вистава — винахід 20 століття з появою та розвитком театру юного глядача.
Урахування вразливої дитячої психіки вплинуло на запровадження обережних, гуманних засобів впливу текстів дитячих вистав. Небажане використання лякаючої поведінки акторів, занадто гучних звуків, страхітливих і довгих сюжетів.
Впливи вистав на мистецтво
Вистави, навіть не особливо талановиті, мали значний вплив на глядачів та мистецтво. Вони — постійний предмет обговорень, теми для листування, записів у щоденниках і новин.
Химерне, швидко зникаюче мистецтво вистави спонукало до фіксації його образів, до створення візуального його відображення.
За сценами вистав створено чимало картин, малюнків, гравюр. Виникає специфічний жанр портретів — актор у ролі.
З винаходом фото — почалася фіксація театральних сцен з улюблених театральних і балетних вистав, акторів у театральних костюмах. Відомі актори чи балетні танцівниці перейшли на театральні афіші і навіть на театральні програмки.
Значним кроком уперед стали фіксації вистав засобами радіозаписів і кіно в 20 ст.
Усі різновиди фіксації вистав (від малюнків і кіно- фото- документів стали експонатами музеїв.
Джерела
- Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — Київ: ВЦ «Академія», 2007
Посилання
- Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 178.
- 424; 470; 589-590/mode/1up?view=theater П'єса; П'єса-казка; Спектакль; Телевистава; Шоу // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 211; 424; 470; 589-590.
- П'єса // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 409. — 634 с.
Див. також
| Це незавершена стаття про театр. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |