Шептицькі

Шептицькі — один з найстаріших боярських родів Галицької землі. Представники роду посідали маєтності в Перемиському князівстві між Перемишлем і Самбором. Цей рід спочатку звався Шептицями або «з Шептиць» (до XVI ст.), а потім Шептицькими, іноді з додатком «з Шептиць». Вони також набули село Угерці в Рудецькому повіті, і тому одна гілка звалася «на Шептицях», а друга «на Вощанцях та Угерцях». Один з її представників, Іван Кантій Шептицький батько митрополита Андрея Шептицького, 1871 року отримав австрійський графський титул.

Герб роду Шептицьких (реконструкція)

Герб роду Шептицьких

Руське королівство

Найстаріша боярська родина, грамоту на право земельного володіння якій 1284 року дав князь Лев Данилович. То були непевні часи для Руського королівства, що змушене було з усіх боків оборонятися від зовнішніх ворогів. Маємо відомості, що один із бояр Шептиць, очоливши галицьку шляхту під Перемишлем, розгромив загін монголо-татар і здобув у такий спосіб прихильність могутнього руського короля.

Польське королівство

Відтоді рід Шептицьких розростається і стає відомим по всій Галичині. Після захоплення в 1349 році частини українських земель польським королем Казимиром ІІІ у Галичині починається посилене насадження римо-католицизму, й рід Шептицьких відчайдушно чинить опір ополяченню та латинізації.

1469 року було видано перший урядовий акт, згідно з яким Шептицькі здобули право мати широку земельну власність і обіймати державні посади (уряди). З XVI століття Шептицькі активно підтримували Берестейську унію.

Однак Шептицьких не допускали у Польському королівстві до державних урядів, бо вони сповідували православ'я. У XVII столітті вони, ще українці, мають великий вплив на галицьке боярство. Сенько та Федір Шептицькі домагалися привілеїв для української Церкви. Багато членів роду Шептицьких стало фундаторами українських церков і монастирів.

Каплиця-усипальниця родини Шептицьких в Прилбичах

Найбільше представників цього роду брало участь у походах проти Османської імперії, проти татар, дехто воював проти українських козаків і шведів, брав участь і в міжусобних війнах. Воювали Шептицькі й проти Московського царства. Зокрема, Михайло Шептицький, сяніцький стольник, відзначився в жорстокій битві з татарами під Немировим, де й загинув. Хорунжий Іван Шептицький мужньо захищав од ординців Теребовлю, а його родич Олександр, белзький мечник, за подвиги проти татар і турків одержав високе призначення від короля.

Теодор Шептицький (теребовлянський чашник, cześnik), і його родич Юрій, чашник львівський, разом із Яном Собеським по-геройськи боронили австрійську столицю — Відень від турецького війська.

Починаючи з кінця XVII й упродовж майже всього XVIII ст., рід Шептицьких висунув цілу плеяду найвищих церковних ієрархів української греко-католицької церкви, які залишили яскравий слід в історії Української Греко-Католицької Церкви. Серед них Варлаам Шептицький — єпископ у Львові, Атанасій Шептицький і Лев Шептицький — Єпископи львівські, а потім київські Митрополити. Вони є засновниками-фундаторами архикатедрального собору святого Юра у Львові, де фасад храму прикрашають їхні статуї^{[джерело?]}. Лаврівським архимандритом на початку XVIII ст.^{[джерело?]} був Никифор-Микола Шептицький (?—1798).

Зі спольщеного роду Шептицьких були також два відомих латинських духівники римо-католицької церкви (де-факто польської): Єронім Шептицький — кам'янецький єпископ-номінат, луцький єпископ-помічник (суфраган), згодом єпископ плоцький, та Мартин Шептицький — плоцький, які мали титул князя^{[джерело?]}.

Австрійська імперія, Австро-Угорщина

Щойно у XVIII і на початку ХІХ століть Шептицькі, посвоячені з польською та іншою шляхтою, прийняли римо-католицизм і спольщилися. Деякі отримали сенаторську гідність у Речі Посполитій наприкінці 18 ст.

Гілка Шептицьких, з яких безпосередньо походять митрополит УГКЦ Андрей Шептицький і його брат ігумен Климентій Шептицький, одержала графський титул від цісаря Франца Йосифа I у 1871 р. (батько митрополита Андрея Шептицького Ян); члени його родини також стали почесними членами Йоанітського Мальтійського Ордену. Другий брат митрополита Андрея — Станіслав Шептицький (1867–1950) — був генералом в австрійській і польській арміях та військовим міністром Польщі (1923). Третього брата — Лева Шептицького, замордували більшовики в родинному маєтку в Прилбичах 27 вересня 1939 року.

Родинні зв'язки

Родинне коріння Шептицьких по жіночій лінії сягало королівського роду Собеських, австрійського цісарського роду Габсбургів. Цікавий факт, що дружина Наполеона І Бонапарта — австрійська принцеса Марія — теж була далекою родичкою Шептицьких—Фредрів. Через Фредрів Шептицькі пов'язали свій родовід із королями Італії, Португалії, Сардинії. Граф Ян Кантій Шептицький, батько Митрополита Андрея, був одружений із графинею Зофією Фредро — донькою видатного польського письменника графа Александра Фредра, який мав маєтності на Львівщині, у Львові, його пам'ятник стояв у місті навпроти вулиці Фредрів до 1939 року.

Представники

• Петро, підписувався як дідич Угерців

---

• Олександр Захарій — войський стрийський, мечник перемиський
  • Варлаам, мав восьмеро братів і сестер (за Т. Жихлінським, шестеро)
  • Михайло — сяніцький стольник,
  • Євстахій Станіслав (бл.1650—1709 — хорунжий летичівський (1694—1696), любачівський (1702—1709), ловчий буський (1696—1702)
    • Єронім Антоній (1700—1773) — єпископ-помічник Луцький, єпископ Плоцький
    • Франциск (бл.1695—1790) — хорунжий летичівський (1721—1734), львівський підчаший (1743—1765), стольник з 1765, дружина — стольниківна гостинська Барбара Кросновська; його портрет у 1778 р. виконав Остап Білявський
      • Каєтан (пом. 1792) — люблінський каштелян
      • Йосиф (пом. 1818), станіславський староста (1775—1781), дідич Бишівського ключа на Поділлі; перша дружина (1782) Антоніна Бригітта Павловська, вдова Якуба Коморовського, матір Гертруди Потоцької; після смерті першої дружини взяв шлюб з Людовикою Дідушицькою (1759—1829), дочкою Тадея, дітей у шлюбах не мав
      • Михайло Онуфрій — хрептіївський староста, член Галицького станового сейму 1782
      • Мартин (?—1807) — плоцький канонік РКЦ
      • Геронім — капітан литовської гвардії, генерал коронних військ
      • Ієронім-Іван (Ян, бл.1750-1782) — генерал-ад'ютант Його Королівської Милості, дідич Личківців (24 січня 1780 року маєток у селі купив у Станіслава «Щенсного» Потоцького^{[джерело?]}), Трибухівців,
        • Вікентій-Лев (1782—1836) — генерал, учасник листопадового повстання 1830
        • Юліанна — мати польського поета Тимона Заборовського
      • Маргарита — дружина Василя Шумлянського, галицького підстолія
    • Юрій (?-1746) — львівський чашник (1732—1743), староста несторський, обухівський, суддя каптуровий львівський 1733 року
      • Войтих (Адальберт), єдиний син
      • Розалія, чоловік — Василь Шептицький, тишовецький староста
  • Теодор — теребовельський чесник
  • Олександр — мечник, за Т. Жихлінським, белзький
    • Атанасій (1686—1747)
    • Василь — тишовецький староста
    • Анна — старостина рабштинська, дружина Богуслава Бельського, матір галицького каштеляна Юзефа Бельського
    • Маріанна — підчашина жидачівська
  • Констанція (Катерина), дружина Дяковського, потім Росновського

---

• Стефан — ротмістр панцерний 1683 року^{[джерело?]}, дружина — Софія з Корибутів-Дашкевичів
  • Лука — підстолій смоленський, чоловік Терези з Шептицьких, дочки Костянтина
  • Атанасій Андрій (1723—1779) — перемиський єпископ УГКЦ, його кузин — Лев Шептицький
  • Василь (1735—1800) — староста тишовецький, дружина Розалія, дочка обухівського старости Юрія, братаниця плоцького єпископа Єроніма Шептицького
    • Іван (Ян Баптист) (1770—1831)
      • Йосиф Гаврило (1806—1855), спочатку підтримував польську Центральну раду народову, однак потім (1 березня 1849) — дії Бережанської окружної Руської ради
      • Петро Павло Леопольд (1808—1843), дружина — Ружа Тереза Коссецька гербу Равич
        • Ян Кантій (1836—1912), дружина — Зофія Фредро
          • Роман Марія Олександр, більше відомий як Митрополит Андрей
          • Олександр Марія Домінік (Aleksander Maria Dominik 1866—1940)
            • Казимир Ян (Jan Kazimierz 1907—1994)
              • Олександр Марія Йосиф (Aleksander Maria Józef, нар. 1938)
                • Матій Марія (Maciej Maria, нар. 1971)
                • Михайло Марія (Michał Maria, нар. 1973)
          • Станіслав Марія Ян Теофіл — генерал Війська Польського
          • Климентій (у світі Казимир Марія)
          • Леон Йосиф Марія (1877—1939), дружина — Ядвіґа Шембек
          • Стефан (1862—1864)
          • Юрій Петро (1863—1880)

---

• Пилип (Філіп), ловчий перемиський, др. Єлизевета Хроновська гербу Гриф
  • Лев (у світі Людовик) (1714—1779), його кузин Атанасій Андрій
  • Симон (пол. Szymon, 1715—1789) — перемиський каштелян, молодший брат Лева

---

• Костянтин (?—1737) — мечник перемиський (1732—1734), суддя каптуровий львівський 1733 року
  • Тереза

---

• Казимир — ґостинінський мечник, дружина — Бриґіда, тесть — київський каштелян Ярош (Геронім) Станіслав Куропатніцький
  • Костянтин, дружина — київська стольниківна Юстина Ліпська

---

• Анна — дружина Григорія Гуляницького
• Адам — теребовельський чашник (1733)

Див. також

• Шептицький Андрей
• Шептицький Атанасій
• Шептицький Варлаам
• Шептицький Климентій
• Шептицький Лев
• Шептицька Софія
• Шептицький Станіслав

Примітки

1. Dunin Borkowski, Jerzy Sewer Teofil (1856-1908) (1908). Almanach błękitny : genealogia żyjących rodów polskich. nakł. Księgarni H. Altenberga. 
2. . sheptytsky.ugcc.org.ua. 7 серпня 2011. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. 
3. Войтович, с. 633.
4. Barącz S. Pamiętnik dziejów Polski [ 13 червня 2021 у Wayback Machine.]. — Lwów, 1855. — S. 208. (лат.)
5. Żebrowski T. Hieronim Antoni Szeptycki, biskup płocki (1700—1773) [ 15 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Studia płockie. — 2011. — T. XXXIX. — S. 251—252. (пол.)
6. Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami heroicznym męstwem y odwagą, Naywyższemi honorami a naypierwey cnotą, Pobożnością y świątobliwością ozdobiona… [ 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — S. 279. (пол.)
7. Skoczylas I. Szeptycki Bazyli, w zakonie Barlaam, h. własnego (1647—1715) [ 29 червня 2020 у Wayback Machine.] // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 230. — ISBN 978-83-86301-01-0 całość, ISBN 978-83-88909-95-5.
8. Eustachy Stanisław Szeptycki h. wł. (ID: psb.33596.2)
9. Urzędnicy podolscy XIV—XVIII wieku. Spisy / opracowali Janas Е., Kłaczewski W., Kurtyka J., Sochacka А. — Kórnik : Biblioteka Kórnicka, 1998. — S. 234. — ISBN 83-85213-00-7 całość. — ISBN 83-85213-22-8. (пол.)
10. Galas Ł. Szeptycki Hieronim Antoni h. własnego (1700—1773) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 233. (пол.)
11. Galas Ł. Szeptycki Hieronim Antoni h. własnego (1700—1773) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 233. (пол.)
12. Haratym A. Szeptycki Kajetan h. własnego (zm. 1792) [ 27 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 239. (пол.)
13. Urzędnicy podolscy… — S. 156.
14. Urzędnicy województwa ruskiego XIV—XVIII ww. / opracował K. Prszyboś.  — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — S. 395. (пол.)
15. дочка стольника
16. Лильо О. Штрихи до біографій представників сакрального і світського живопису Львова останньої третини XVIII ст. [ 18 листопада 2016 у Wayback Machine.] — С. 204.
17. Kajetan Szeptycki h. wł. (ID: 2.273.22) [ 30 квітня 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)
18. Baczkowski M. Szeptycki Wincenty Wiktor Leon (1782—1836) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 257—258.
19. Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności… [ 13 червня 2021 у Wayback Machine.] — T. 4. — S. 280.
20. Skoczylas I. Szeptycki Andrzej, w zakonie Atanazy, h. własnego (1723—1779) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 226. (пол.)
21. Gil A. Szeptycki Antoni, w zakonie Atanazy, h. własnego (1686—1746) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 224.
22. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : skł. gł. Gebethner i Wolff, 1899. — Cz. 1. — T. 1. — S. 236. (пол.)
23. Stępień S. Szeptycki Józef Gabriel (1806—1855) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 238. (пол.)
24. Там само. — S. 239.
25. . Архів оригіналу за 3 серпня 2017. Процитовано 17 грудня 2017. 
26. Nowak M. i Stępień S. Szeptycki Jan Kanty Remigiusz (1836—1912) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 236—237. (пол.)
27. Przegaliński A. Szeptycki Aleksander Maria Dominik (1866—1940) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 214—216.
28. Szeptycki Aleksander Maria Dominik (1866—1940) [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
29. . Архів оригіналу за 3 серпня 2017. Процитовано 18 грудня 2017. 
30. . Архів оригіналу за 23 серпня 2017. Процитовано 18 грудня 2017. 
31. . Архів оригіналу за 27 листопада 2018. Процитовано 2 червня 2018. 
32. . Архів оригіналу за 17 вересня 2017. Процитовано 18 грудня 2017. 
33. Stanisław Maria Jan hr. Szeptycki z Przyłbic h. wł. (ID: cz.I007732) [ 24 березня 2019 у Wayback Machine.] (пол.)
34. Miketyński P. Szeptycki Stanisław Maria Jan Teofil (1867—1950) // PSB. — S. 249 (255)
35. на роверах
36. Szeptycki Ludwik, w zakonie Leon (Lew), h. własnego (1714—1779) [ 8 червня 2020 у Wayback Machine.] // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 243.
37. Haratym A. Szeptycki Szymon h. własnego (1715—1789) [ 8 червня 2020 у Wayback Machine.] // Polski Słownik Biograficzny. — S. 255.
38. Trawicka Z. Kuropatnicki Hieronim (Jarosz) Stanisław herbu Nieczuja (zm. 1696) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1970. — T. XVI/1. — Zeszyt 68. — S. 253. (пол.)
39. . Архів оригіналу за 27 листопада 2017. Процитовано 18 грудня 2017. 
40. Wójcik Z. Hulanicki Hrehory (Grzegorz) h. Ulanicki (XVII w.) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : PAN, 1963. — T. Х/1, zeszyt 44. — S. 89. (пол.)
41. Urzędnicy województwa ruskiego… — S. 394.

Джерела

• Войтович Л. Шептицькі [ 16 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 633—634. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Рудович І. Єпископи Шептицькі // Богословський вісник. — 1901. — Т. 2.
• Смуток І. Родовід Шептицьких [ 16 грудня 2017 у Wayback Machine.] — С. 592—602.
• Шпитковський І. Рід і герб Шептицьких // Богословія. — 1933. — Т. 11; 1934. — Т. 12, кн. 1, 2—3, 4; 1935. — Т. 13, кн. 1, 2—3, 4.
• Harasiewicz М. Annales Ecclesiae Ruthenae. — Львів, 1862.
• Herbarz polski Kaspra Niesieckiego… [ 22 квітня 2016 у Wayback Machine.] — T. 8. — S. 620—621. (пол.)

Посилання

• Osoby o nazwisku «Szeptycki» w Genealogii Potomków Sejmu Wielkiego [ 11 жовтня 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)
• . http://www.istpravda.com.ua/s. Історична правда. 25 червня 2019. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 25 червня 2019.