| Іван Чигринов | |
|---|---|
| Іван Чыгрынаў | |
| Народився | 21 грудня 1934 с. Великий Бір, Костюковицький район, Могильовська область |
| Помер | 5 січня 1996 (61 рік) Мінськ, Білорусь |
| Поховання | |
| Країна | СРСР Білорусь |
| Національність | білорус |
| Діяльність | письменник, публіцист, драматург, перекладач, літературний критик |
| Alma mater | філологічний факультет Білоруського державного університету |
| Мова творів | білоруська |
| Роки активності | 1958 - 1996 |
| Жанр | військова проза |
| Брати, сестри | Petr Gavrilovič Čigrinovd |
| Нагороди | Орден Дружби народів, медаль ім. А. Фадєєва |
| | |
| Чигринов Іван Гаврилович у Вікісховищі |
Іван Гаврилович Чигринов (біл. Іван Гаўрылавіч Чыгрынаў; 1934—1996) — білоруський письменник, публіцист. Також драматург і сценарист, що працював у ідеологічному комуністичному ключі.
Біографія ред.
Іван Чигринов народився 21 грудня 1934 року в селі Великий Бір Могильовської області Білорусі в родині голови сільради. У дитинстві пережив Другу світову війну, на якій втратив батька. Після закінчення Великоборської семирічної школи продовжив навчання в середній школі Самотевичів, яка перебувала за вісім кілометрів від дому.
У 1952 році вступив на відділення журналістики філологічного факультету Білоруського державного університету. Після закінчення університету з 1957 по 1962 рік працював у видавництві АН Білорусі .
З 1965 року редактор відділу публіцистики журналу «Полум'я». З 1975 року — заступник начальника, а з 1976 — секретар правління Спілки письменників Білорусі.
У 1988 році входив до складу Державної комісії з розслідування радянських злочинів в Куропатах . З 1989 року — головний редактор журналу «Спадщина». .
Був одружений, мав двох доньок .
Помер Чигринов 5 січня 1996 року . Похований в Мінську, на Східному (Московському) кладовищі .
Творчість ред.
Уперше почав писати і публікувати вірші в республіканській пресі ще в школі, на нього мала вплив творчість Аркадія Кулешова. Як прозаїк дебютував у 1958 році в молодіжній газеті «Червона зміна».
Перші збірки оповідань присвячені життю і праці людей, героїці та наслідкам минулої війни. Романна трилогія «Плач перепілки» (біл. Плач перапёлкі; 1972), «Виправдання крові» (біл. Апраўданне крыві; 1977) і «Свої і чужі» (біл. Свае і чужыя; 1982) передає драматизм подій і людських доль на початку Другої світової війни.
Брав участь у створенні шестисерійного телевізійного фільму про мінське підпілля " Руїни стріляють … ". Крім того, у 1990 році Ігор Добролюбов зняв дев'ятисерійний фільм " Плач перепілки " за однойменним романом Чигринова . Також за деякими творами поставлені вистави.
Письменником були перекладені білоруською мовою п'єси " На дні " М. Горького й " Оптимістична трагедія " В. Вишневського. Чигринов заявив про себе також і в галузі критики, публіцистики, літературознавства. Йому належить ряд книг і статей. Написав монографію про етнографа і фольклориста Н. Нікіфоровського .
Бібліографія ред.
Збірники прози ред.
- біл. «Птушкі ляцяць на волю» («Птахи летять на волю») (1965)
- біл. «Самы шчаслівы чалавек» («Найщасливіша людина») (1967)
- біл. «Ішоў на вайну чалавек» («Ішла на війну людина») (1973)
- біл. «Ці бываюць у выраі ластаўкі?» («Чи бувають в раю ластівки?») (1983)
Романи ред.
- біл. «Плач перапёлкі» («Плач перепілки») (1972)
- біл. «Апраўданне крыві» («Виправдання крові») (1977)
- біл. «Свае і чужыя» («Свої і чужі») (1984)
- біл. «Вяртанне да віны» («Повернення до провини») (1992)
- біл. «Не ўсе мы згінем» («Не всі ми загинемо») (1996)
П'єси ред.
- біл. «Дзівак з Ганчарнай вуліцы» («Дивак з Гончарної вулиці») (1986)
- біл. «Следчая справа Вашчылы» («Слідча справа Ващили») (1988)
- біл. «Чалавек з мядзвежым тварам» («Людина з ведмежим обличчям») (1988)
- біл. «Звон — не малітва» («Дзвін — не молитва») (1988)
- біл. «Толькі мёртвыя не вяртаюцца» («Тільки мертві не повертаються») (1989)
- біл. «Ігракі» («Гравці») (1989)
- біл. «Прымак» («Примак») (1994)
Книги критики та публіцистики ред.
- біл. «Новае ў жыцці, новае ў літаратуры» («Нове в житті, нове в літературі») (1983)
- біл. «Паміж сонцам і месяцам» («Між сонцем и місяцем») (1994)
Вибране ред.
Сценарії ред.
- 1972 «Руїни стріляють…» (спільно з І. Г. Новіковим) (Реж. В. П. Четвериков , Білорусьфільм)
- 1990 «Плач перепілки» (реж. І. М. Добролюбов , Білорусьфільм)
Визнання ред.
- 1974 — Державна премія БРСР як співавтор сценарію фільму " Руїни стріляють ".
- 1979 — за романи «Плач перепілки» і «Виправдання крові» Чигринов одержав срібну медаль ім. А. Фадєєва .
- 1984 — орден Дружби народів .
- 1992 — медаль Франциска Скорини .
- 1994 — народний письменник Білорусі .
- 1996 — ім'я Івана Чигринова присвоєно Костюковічського центральній бібліотеці .
- 2003 — відкрито меморіальну дошку в Могильові, на будівлі середньої школи № 6, яка знаходиться на вулиці Чигринова .
Також Чигринову присвоєно звання почесного громадянина міста Костюковичі . Проводяться виставки, присвячені творчості письменника .
Письменникові присвячений документальний фільм " Іван Чигринов " (1994, режисер Станіслав Гайдук).
Примітки ред.
- Чигринов Иван Гаврилович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Ігор Кузнєцов. Куропатское справу: 20 років по тому [ 2014-10-15 у Wayback Machine.] // «БелГазета», 21 червня 2008 р
- Іван Чигринаў // Беларускія пісьменнікі (1917—1990): Даведнік / Склад. А. К. Гардзіцкі; нав. Ред. А. Л. Верабей. — Мінск: Мастацкая літаратура, 1994. — С. 587—588.
- По жизни с народом. Официальный сайт Костюковичского районного исполнительного комитета. 24 декабря 2009. Архів оригіналу за 25 березня 2012. Процитовано 22 лютого 2010. «Большую честь своим присутствием нам оказали жена и дочь И. Чигринова Людмила Прохоровна и Елена Ивановна Чигриновы.»
- Э. Иоффе. (29 марта 2006). Хроника Минска: 60 лет после Победы. 1996 год. Вечерний Минск. Архів оригіналу за 25 березня 2012. Процитовано 20 лютого 2010. «5 января [1996] ушёл из жизни Иван Чигринов…»
- Л. Рублёвская. (21 декабря 2004). Плач перепёлки. Беларусь Сегодня. Процитовано 19 лютого 2010. «… Ивана Чигринова, народного писателя Беларуси, которому 21 декабря исполнилось бы 70 лет и который уже почти 9 лет как похоронен на Московском кладбище.»
- . Архів оригіналу за 25 січня 2019. Процитовано 24 січня 2019.
- Бондарчик В. К., Чигринов И. Г. {{{Заголовок}}}.
- . Архів оригіналу за 25 січня 2019. Процитовано 24 січня 2019.
- Указ Президії Верховної Ради СРСР " Про винагороду письменників орденами СРСР [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] ". " Вечірній Мінськ ", 1984 р (біл.)
- Указ Президії Верховної Ради Української РСР № 1560-XII «Про нагородження медаллю Франциска Скорини» [ 18 березня 2013 у Wayback Machine.] (Відомості Верховної Ради Української РСР, 1992 рік, № 14, ст. 229)
- Указ Президії Верховної Ради Білорусі № 2892-XII « Про присвоєння Чигринову І. Г. почесного звання» Народний письменник Білорусі " [ 24 січня 2019 у Wayback Machine.] " від 25 березня 1994 р
- Постанова Ради Міністрів Республіки Білорусь № 570 " Про увічнення пам'яті народного письменника Білорусі Чигринова І. Г.[недоступне посилання з серпня 2019] " від 28 серпня 1996 р
- Иван Чигринов удостоился доски. Деловая газета. 3 ноября 2003. Архів оригіналу за 25 березня 2012. Процитовано 22 лютого 2010. «В пятницу в Могилеве состоялось торжественное открытие мемориальной доски народному писателю Беларуси Ивану Чигринову…»
- Діячі культури Костюковічського району[недоступне посилання з серпня 2019]
- Помнить, чтобы жить. Национальная библиотека Беларуси. 16 грудня 2009. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 22 лютого 2010.
- І. Чигринов на сайті кіностудії «Белорусьфільм» [ 28 грудня 2013 у Wayback Machine.]
Посилання ред.
- Иван Гаврилович Чигринов [ 24 січня 2019 у Wayback Machine.] в библиотеке «Беларуская Палічка»(біл.)