| Вероніка Олександрівна Черняхівська | |
|---|---|
| Вероніка Черняхівська. Худ. Олександр Мурашко, 1918 | |
| Народилася | 25 квітня 1900 Київ |
| Померла | 22 вересня 1938 (38 років) Київ, СРСР |
| Громадянство | СРСР |
| Діяльність | поетеса, перекладачка |
| Мова творів | українська |
| Батько | Черняхівський Олександр Григорович |
| Мати | Старицька-Черняхівська Людмила Михайлівна |
| | |
| Черняхівська Вероніка Олександрівна у Вікісховищі | |
| Висловлювання у Вікіцитатах |
Вероні́ка Олекса́ндрівна Черняхі́вська (25 квітня 1900, Київ, Російська імперія — 22 вересня 1938, Київ, УРСР, СРСР) — українська поетеса, перекладачка. Жертва сталінських репресій, діячка Розстріляного відродження.
Життєпис Редагувати
Народилася 25 квітня 1900 року в Києві у родині Олександра Черняхівського та письменниці Людмили Старицької-Черняхівської. Онука Михайла Старицького, якого застала в живих і спілкувалася з ним до чотирьох років. Бачила Миколу Лисенка, Лесю Українку, Михайла Грушевського, Бориса Грінченка, Володимира Самійленка, Михайла Коцюбинського, Івана Франка.
25 квітня 1917 року, в день свого 17-річчя, познайомилася з офіцером Костем (Кокою) Велігорським. У грудні він поїхав на фронт. З фронту отримала листа з освідченням у взаємному коханні, але далі вістей не було. 25 серпня 1918 року отримала від батька Велігорського звістку, що Кость загинув 17 січня.
1 червня 1918 року закінчила із золотою медаллю Другу українську гімназію імені Кирило-Мефодіївського братства.
Здобула фах інженера-економіста в Київському інституті народного господарства. Навчалася на курсах іноземних мов.
Від Наркомату охорони здоров'я, де працювала референткою-перекладачкою, їздила з батьком у відрядження до Німеччини.
Репресії та загибель Редагувати
Восени 1929 року Вероніку Черняхівську заарештували та звинуватили в причетності до «справи СВУ». Через кілька місяців її випустили, натомість посадили батька та матір.
Удруге Черняхівську заарештували 8 січня 1938 року. Її звинуватили в шпигунстві на користь Німеччини. У Лук'янівській в'язниці збожеволіла (Києвом ширились чутки, що Черняхівську зґвалтували слідчі). 22 вересня 1938 року засуджена до розстрілу. Вирок виконано того ж дня.
Батькам Черняхівської сказали, що її заслано до Сибіру. 71-річна Людмила Михайлівна Старицька-Черняхівська шукала доньку по сибірських режимних таборах, повернулася до Києва ні з чим, застала вдома смертельно хворого чоловіка.
Творчість Редагувати
Вероніка Черняхівська писала ліричну поезію («Стелиться мла і туман. Містичне співає когут…» Або: «Постать мила, тінь, що я любила...»).
Вірші друкувалися в альманах «Гроно» та «Вихрь революции».
Переклади Редагувати
Знала давньогрецьку, латинську, російську, французьку, німецьку, англійську мови.
Окрім медичних праць, переклала українською й опублікувала:
- роман Джека Лондона «Місячна долина» (1927, перевидано 1971 року),
- «Прорість» («Жерміналь») Еміля Золя,
- «Олівер Твіст» Чарльза Діккенса (1929, перевидано 1963 і 1993 року).
Після арешту батьків переклади друкувала анонімно.
Література Редагувати
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Черняхівська Вероніка Олександрівна |
- Проценко Л. А. Київський некрополь : путівник-довідник / Людмила Проценко. — К. : Український письменник, 1994. — С. 246.
- Хорунжий Юрій. Великий родовід // Дзеркало тижня. — 2001. — № 3. [ 3 квітня 2022 у Wayback Machine.]
- Хорунжий Юрій. Шляхетні українки: Есеї-парсуни. Вероніка Черняхівська: Зрубана гілка древа Старицьких [ 28 червня 2008 у Wayback Machine.]
Посилання Редагувати
- Ольга Гураль. «В ДУШІ ЛЮДИНИ Я БАЧУ ВІЧНІСТЬ…»: ТРАГІЧНА ДОЛЯ ВЕРОНІКИ ЧЕРНЯХІВСЬКОЇ [ 4 листопада 2019 у Wayback Machine.] historians.in.ua
- «Мажори 20-х років: красиві двадцятилітні» [ 20 вересня 2021 у Wayback Machine.]. Ярина Цимбал. «ЛітАкцент»